Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата.
1
По си́хъ же прїидо́ша сы́нове мѡа̑вли и҆ сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ съ ни́ми ѿ а҆ммані́тѡвъ ко і҆ѡсафа́тꙋ на бра́нь.
2
І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Енгедді.
2
Прїидо́ша же и҆ сказа́ша і҆ѡсафа́тꙋ, глаго́люще: и҆́детъ проти́вꙋ тебє̀ вели́ко мно́жество ѿ ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ мо́рѧ ѿ сѷрі́и, и҆ сѐ, стоѧ́тъ во а҆саса́нъ-ѳама́рѣ, и҆́же є҆́сть є҆нгадді̀.
3
І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї.
3
И҆ оу҆боѧ́сѧ, и҆ вдадѐ і҆ѡсафа́тъ лицѐ своѐ взыска́ти гдⷭ҇а, и҆ проповѣ́да по́стъ во все́й і҆ꙋде́и.
4
І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.
4
И҆ собра́сѧ ве́сь і҆ꙋ́да взыска́ти гдⷭ҇а: и҆ ѿ всѣ́хъ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ прїидо́ша ко оу҆моле́нїю гдⷭ҇ню.
5
І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором,
5
И҆ ста̀ і҆ѡсафа́тъ въ собра́нїи і҆ꙋ́ды во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни пред̾ лице́мъ двора̀ но́вагѡ,
6
і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе!
6
и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, не ты́ ли є҆сѝ бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀, и҆ ты̀ влⷣчствꙋеши всѣ́ми ца́рствы ꙗ҆зы̑къ, и҆ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю є҆́сть крѣ́пость си́лы, и҆ кто̀ противоста́нетъ тебѣ̀;
7
Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік?
7
не ты́ ли є҆сѝ бг҃ъ на́шъ и҆скорени́вый живꙋ́щыѧ на землѝ се́й ѿ лица̀ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ да́лъ є҆сѝ ю҆̀ сѣ́мени а҆враа́млю возлю́бленномꙋ твоемꙋ̀ во вѣ́ки;
8
І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи:
8
и҆ всели́шасѧ на не́й, и҆ оу҆стро́иша въ не́й ст҃ы́ню и҆́мени твоемꙋ̀, глаго́люще:
9
якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш.
9
а҆́ще нападꙋ́тъ на ны̀ ѕла̑ѧ, ме́чь, сꙋ́дъ, гꙋби́телство, гла́дъ, ста́немъ пред̾ до́момъ си́мъ и҆ пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ при́звано и҆́мѧ твоѐ въ домꙋ̀ се́мъ, и҆ возопїе́мъ къ тебѣ̀ ѿ скорбе́й на́шихъ, и҆ оу҆слы́шиши и҆ сп҃се́ши:
10
І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, —
10
и҆ нн҃ѣ сѐ, сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ мѡа̑вли и҆ гора̀ сиі́ръ, сквозѣ̀ ꙗ҆̀же не и҆зво́лилъ є҆сѝ і҆и҃лю проитѝ, є҆гда̀ и҆схожда́хꙋ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, но оу҆клони́шасѧ ѿ ни́хъ и҆ не и҆зби́ша и҆́хъ:
11
ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам.
11
и҆ сѐ, нн҃ѣ сі́и напа́даютъ на ны̀ и҆сходѧ́ще и҆згони́ти на́съ ѿ наслѣ́дїѧ на́шегѡ, є҆́же пре́далъ є҆сѝ на́мъ.
12
Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші!
12
гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, не сꙋ́диши ли и҆̀мъ; въ на́съ бо нѣ́сть толи́ка крѣ́пость, да мо́жемъ семꙋ̀ мно́жествꙋ сопроти́витисѧ, є҆́же нападѐ на ны̀, и҆ не вѣ́мы что̀ содѣ́лати и҆́мамы и҆̀мъ: но то́кмѡ ѻ҆́чи на́ши къ тебѣ̀.
13
І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.
13
И҆ ве́сь і҆ꙋ́да стоѧ́ше пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ча̑да и҆́хъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ.
14
Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання
14
Бѣ́ же і҆ѡзїи́лъ сы́нъ заха́рїинъ, сынѡ́въ ване́а, сынѡ́въ є҆леи́ла, сынѡ́въ маѳані́а леѵі́тина, ѿ сынѡ́въ а҆са́фовыхъ, и҆ бы́сть на не́мъ дх҃ъ гдⷭ҇ень посредѣ̀ наро́да,
15
і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа.
15
и҆ речѐ: слы́шите, ве́сь і҆ꙋ́да и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ты̀, царю̀ і҆ѡсафа́те: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь ва́мъ: не бо́йтесѧ, нижѐ оу҆жаса́йтесѧ ѿ лица̀ наро́да сегѡ̀ мно́гагѡ, нѣ́сть бо ва́ше ѡ҆полче́нїе, но бж҃їе:
16
Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом.
16
заꙋ́тра и҆зыди́те проти́вꙋ и҆́хъ: сѐ, восхо́дѧтъ по восхо́дꙋ а҆ссі́съ, и҆ ѡ҆брѧ́щете и҆̀хъ на краѝ рѣкѝ проти́вꙋ пꙋсты́ни і҆ерїи́лъ:
17
Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами.
17
не ва́ше є҆́сть воева́ти: сїѧ̑ разꙋмѣ́йте и҆ оу҆́зрите сїѐ спⷭ҇нїе гдⷭ҇не съ ва́ми, і҆ꙋ́до и҆ і҆ерⷭ҇ли́ме: не оу҆бо́йтесѧ, ни оу҆жаса́йтесѧ заꙋ́тра и҆зы́ти проти́вꙋ и҆́хъ, и҆ гдⷭ҇ь съ ва́ми.
18
І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу.
18
И҆ прекло́ньсѧ і҆ѡсафа́тъ на лицѐ своѐ, и҆ ве́сь і҆ꙋ́да, и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, падо́ша пред̾ гдⷭ҇емъ поклони́тисѧ гдⷭ҇еви.
19
І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.
19
И҆ воста́ша леѵі́ти ѿ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ и҆ ѿ сынѡ́въ коре́овыхъ, хвали́ти гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева гла́сомъ вели́кимъ въ высотꙋ̀.
20
І встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам.
20
И҆ заꙋ́тра воста́ша ра́нѡ и҆ и҆зыдо́ша въ пꙋсты́ню ѳекѡѐ. И҆ внегда̀ и҆сходи́ти и҆̀мъ, ста̀ і҆ѡсафа́тъ (посредѣ̀ и҆́хъ), и҆ возопѝ и҆ речѐ: оу҆слы́шите мѧ̀, мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ всѝ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: вѣ́рꙋйте въ гдⷭ҇а бг҃а на́шего и҆ оу҆вѣ́ритесѧ: вѣ́рꙋйте прⷪ҇ро́кꙋ є҆гѡ̀, и҆ благопоспѣши́тсѧ ва́мъ.
21
І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його!
21
И҆ совѣ́това съ людьмѝ, и҆ поста́ви ѱалмопѣ́вцы, и҆ хва́лѧщихъ и҆сповѣ́датисѧ, и҆ хвали́ти ст҃а̑ѧ, внегда̀ и҆зы́ти пред̾ си́лою, и҆ глаго́лахꙋ: и҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
22
І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені:
22
Є҆гда́ же нача́ша хвалє́нїѧ и҆ и҆спѡвѣ́данїѧ, ѡ҆братѝ гдⷭ҇ь воева́ти сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ на мѡа́ва и҆ го́рꙋ сиі́ръ, и҆зше́дшихъ на і҆ꙋ́дꙋ, и҆ пораже́ни бы́ша.
23
бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного.
23
И҆ воста́ша сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ мѡа̑вли на ѡ҆бита́ющихъ въ горѣ̀ сиі́ри, да побїю́тъ и҆̀хъ и҆ сокрꙋша́тъ: и҆ є҆гда̀ сконча́ша ѡ҆бита́ющихъ въ сиі́рѣ, воста́ша дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, да потребѧ́тсѧ.
24
І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого.
24
І҆ꙋ́да же прїи́де на созира́нїе ѿ пꙋсты́ни, и҆ воззрѣ̀, и҆ ви́дѣ мно́жество: и҆ сѐ, всѝ ме́ртви па́дше на зе́млю, и҆ не бѣ̀ спасы́йсѧ.
25
І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!
25
И҆ и҆зы́де і҆ѡсафа́тъ и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ взѧ́ти кѡры́сти и҆́хъ, и҆ ѡ҆брѣто́ша скота̀ мно́гѡ, и҆ ѻ҆дє́жды, и҆ кѡры́сти, и҆ сосꙋ́ды дража́йшыѧ и҆ плѣни́ша и҆̀хъ: и҆ бы́ша собира́юще кѡры́сти и҆́хъ трѝ дни̑, ꙗ҆́кѡ мнѡ́ги бѧ́хꙋ.
26
А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня.
26
Дне́ же четве́ртагѡ собра́хꙋсѧ во оу҆до́ль благослове́нїѧ, и҆́бо та́кѡ благослови́ша гдⷭ҇а: сегѡ̀ ра́ди прозва́ша мѣ́сто то̀ оу҆до́ль благослове́нїѧ да́же до сегѡ̀ днѐ.
27
І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми.
27
И҆ возврати́шасѧ всѝ мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ і҆ѡсафа́тъ во́ждь и҆́хъ съ весе́лїемъ вели́кимъ: ꙗ҆́кѡ возвеселѝ и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѡ҆ вразѣ́хъ и҆́хъ.
28
І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього.
28
И҆ внидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ со ѱалти́рми и҆ гꙋ́сльми и҆ трꙋба́ми въ до́мъ гдⷭ҇ень.
29
І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля.
29
И҆ бы́сть стра́хъ гдⷭ҇ень на всѧ̑ ца̑рства зємна́ѧ, внегда̀ оу҆слы́шати и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ поразѝ гдⷭ҇ь врагѝ і҆и҃лєвы.
30
І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.
30
И҆ оу҆мири́сѧ ца́рство і҆ѡсафа́тово, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь поко́й ѡ҆́крестъ.
31
Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла.
31
И҆ ца́рствова і҆ѡсафа́тъ над̾ і҆ꙋ́дою, сы́й лѣ́тъ три́десѧти пѧтѝ, є҆гда̀ ца́рство прїѧ̀ и҆ два́десѧть пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ а҆зꙋва̀, дщѝ салі́ина.
32
І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх.
32
И҆ хожда́ше въ пꙋте́хъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ а҆́сы, и҆ не оу҆клони́сѧ ѿ ни́хъ твори́ти пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ:
33
Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх.
33
ѻ҆ба́че высѡ́каѧ є҆щѐ бѧ́хꙋ, и҆ є҆щѐ лю́дїе не оу҆пра́виша се́рдца своегѡ̀ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ.
34
Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.
34
Прѡ́чаѧ же дѣѧ̑нїѧ і҆ѡсафа́тѡва пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть во словесѣ́хъ і҆иꙋ́а сы́на а҆нані́ина, и҆́же написа̀ кни́гꙋ царе́й і҆и҃левыхъ.
35
Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охозією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня,
35
И҆ по си́хъ соѡбщи́сѧ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ со ѻ҆хозі́ею царе́мъ і҆и҃левымъ, и҆ се́й беззако́ннова,
36
і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері.
36
зане́же сотворѝ, и҆ ѿи́де къ немꙋ̀, да сотворѧ́тъ корабли̑, є҆́же и҆тѝ во ѳарсі́съ: и҆ сотворѝ корабли̑ въ гасїѡ́нъ-гаве́рѣ.
37
І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис.
37
И҆ прⷪ҇ро́чествова є҆лїезе́ръ сы́нъ дѡді́а ѿ марїси́са на і҆ѡсафа́та, глаго́лѧ: поне́же воз̾имѣ́лъ є҆сѝ любо́вь со ѻ҆хозі́ею, сокрꙋшѝ гдⷭ҇ь дѣ́ло твоѐ, и҆ сокрꙋши́шасѧ корабли̑ твоѧ̑ и҆ не возмого́ша поитѝ во ѳарсі́съ.