¹

Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі,

¹

Двана́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ манассі́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ пѧтьдесѧ́тъ пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:

²

і чинив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,

²

сотвори́ же лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ ме́рзостемъ ꙗ҆зы́ческимъ, и҆̀хже и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:

³

і знову побудував висоти, які зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваалам, і влаштував діброви, і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому,

³

и҆ возвратѝ и҆ созда̀ высѡ́каѧ, ꙗ҆̀же раскопа̀ є҆зекі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ состро́и кꙋмі́ры ваалі́мꙋ, и҆ сотворѝ дꙋбра̑вы, и҆ поклони́сѧ всемꙋ̀ во́инствꙋ небе́сномꙋ, и҆ послꙋжѝ и҆̀мъ,

⁴

і спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: в Єрусалимі буде ім’я Моє вічно;

⁴

и҆ созда̀ ѻ҆лтари̑ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, ѡ҆ не́мже гл҃а гдⷭ҇ь: во і҆ерⷭ҇ли́мѣ бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ во вѣ́ки:

⁵

і спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього.

⁵

созда́ же же́ртвенники всемꙋ̀ во́инствꙋ небе́сномꙋ во двою̀ дво́рѣхъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ.

⁶

Він же проводив синів своїх через вогонь у долині сина Енномового, і ворожив, і чаклував, і запровадив викликателів мерців і чародіїв; багато робив він неугодного в очах Господа, щоб прогнівати Його.

⁶

То́й же проведѐ ча̑да своѧ̑ чрез̾ ѻ҆́гнь во оу҆до́ли веенно́мли и҆ вража́ше (со жрє́бїи), и҆ послѣ́доваше гада́нїємъ, и҆ волхвова́нїємъ слꙋжа́ше, и҆ и҆мѣ́ѧше чревоволше́бники и҆ ѡ҆баѧ́нники, и҆ мнѡ́га лꙋка̑ваѧ сотворѝ пред̾ гдⷭ҇емъ, да прогнѣ́ваетъ є҆го̀:

⁷

І поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі Божому, про який говорив Бог Давиду і Соломону, синові його: у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав з усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повік;

⁷

и҆стꙋка́ны же и҆ слїѧ̑нны ѡ҆́бразы сотворѝ и҆ поста́ви въ домꙋ̀ бж҃їи, ѡ҆ не́мже гл҃а бг҃ъ къ даві́дꙋ и҆ къ соломѡ́нꙋ сы́нꙋ є҆гѡ̀: въ домꙋ̀ се́мъ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, є҆го́же и҆збра́хъ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, положꙋ̀ и҆́мѧ моѐ во вѣ́къ,

⁸

і не дам надалі виступити нозі Ізраїля із землі цієї, яку Я затвердив за батьками їх, якщо тільки вони будуть намагатися виконувати все, що Я заповів їм, за всім законом і уставами і повеліннями, даними рукою Мойсея.

⁸

и҆ не приложꙋ̀ подви́гнꙋти но́гꙋ і҆и҃левꙋ ѿ землѝ, ю҆́же преда́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, то́кмѡ а҆́ще сохранѧ́тъ сотвори́ти всѧ̑, ꙗ҆̀же повелѣ́хъ и҆̀мъ, по всемꙋ̀ зако́нꙋ и҆ повелѣ́нїємъ и҆ сꙋдба́мъ, рꙋко́ю мѡѷсе́овою.

⁹

Але Манассія довів Юдею і жителів Єрусалима до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

⁹

И҆ прельстѝ манассі́а і҆ꙋ́дꙋ и҆ живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, да сотворѧ́тъ лꙋка́вое па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀хже и҆спрове́рже гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.

¹⁰

І говорив Господь до Манассії і до народу його, але вони не слухали.

¹⁰

И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ манассі́и и҆ къ лю́демъ є҆гѡ̀, и҆ не послꙋ́шаша.

¹¹

І привів Господь на них воєначальників царя Ассирійського, і закували вони Манассію в кайдани й зв’язали його ланцюгами, і відвели його у Вавилон.

¹¹

И҆ наведѐ гдⷭ҇ь на ни́хъ нача́лники во́євъ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска, и҆ ꙗ҆́ша манассі́ю во оу҆́захъ, и҆ свѧза́ша є҆гѡ̀ ѡ҆кѡ́вы ножны́ми, и҆ ѿведо́ша въ вавѷлѡ́нъ.

¹²

І в тісноті своїй він став благати лице Господа Бога свого і глибоко смирився перед Богом батьків своїх.

¹²

И҆ є҆гда̀ ѡ҆ѕло́бленъ бы́сть, взыска̀ лицѐ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀, и҆ смири́сѧ ѕѣлѡ̀ пред̾ лице́мъ бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ,

¹³

І помолився Йому, і Бог прихилився до нього і почув моління його, і повернув його в Єрусалим у царство його. І пізнав Манассія, що Господь є Бог.

¹³

и҆ помоли́сѧ къ немꙋ̀ и҆ послꙋ́ша є҆гѡ̀, и҆ оу҆слы́ша во́пль є҆гѡ̀, и҆ возвратѝ є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ на ца́рство є҆гѡ̀: и҆ позна̀ манассі́а, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь то́й є҆́сть бг҃ъ.

¹⁴

І після того побудував зовнішню стіну міста Давидового, на західній стороні Геона, по долині і до входу в Рибні ворота, і провів її навколо Офела і високо підняв її. І поставив воєначальників по всіх укріплених містах в Юдеї,

¹⁴

И҆ по си́хъ созда̀ стѣ́нꙋ внѣ̀ гра́да даві́дова ѿ лі́вы къ ю҆́гꙋ въ пото́цѣ и҆ ко вхо́дꙋ вра́тъ ры́бныхъ, и҆сходѧ́щымъ врата́ми сꙋ́щими ѡ҆́крестъ въ высотꙋ̀, и҆ возвы́си ѕѣлѡ̀: и҆ поста́ви нача́лники во́ємъ во всѣ́хъ градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ стѣна́тыхъ,

¹⁵

і скинув чужоземних богів та ідола з дому Господнього, і всі капища, які спорудив на горі дому Господнього в Єрусалимі, і викинув їх за місто.

¹⁵

и҆ ѿѧ́тъ бо́ги чꙋжды̑ѧ и҆ і҆́дѡлы ѿ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ всѧ̑ ѻ҆лтари̑, ꙗ҆̀же созда̀ въ горѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ и҆зве́рже всѧ̑ во́нъ и҆з̾ гра́да.

¹⁶

І відновив жертовник Господній і приніс на ньому жертви мирні й хвалебні, і сказав юдеям, щоб вони служили Господу Богу Ізраїлевому.

¹⁶

И҆ па́ки воздви́же ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень, и҆ пожрѐ на то́мъ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ и҆ хвале́нїѧ, и҆ заповѣ́да і҆ꙋ́дѣ, да слꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ.

¹⁷

Але народ ще приносив жертви на висотах, хоч і Господу Богу своєму.

¹⁷

Но є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ на высо́кихъ, ѻ҆ба́че гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀.

¹⁸

Інші діла Манассії, і молитва його до Бога свого, і слова прозорливців, які говорили до нього ім’ям Господа Бога Ізраїлевого, знаходяться в записах царів ізраїлевих.

¹⁸

Прѡ́чаѧ же слове́съ манассі́иныхъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀, ꙗ҆́же къ бг҃ꙋ, и҆ словеса̀ прови́дѧщихъ, и҆̀же глаго́лахꙋ къ немꙋ̀ во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева,

¹⁹

І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на яких він побудував висоти і поставив зображення Астарти й ідолів, раніше ніж смирився, описані в записах Хозая.

¹⁹

сѐ, во словесѣ́хъ моли́твы є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша є҆гѡ̀, и҆ всѝ грѣсѝ є҆гѡ̀ и҆ ѿстꙋплє́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ мѣста̀, на ни́хже созида̀ высѡ́каѧ, и҆ сотворѝ та́мѡ дꙋбра̑вы и҆ и҆зва̑ѧннаѧ, пре́жде не́же ѡ҆брати́тисѧ є҆мꙋ̀, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть во словесѣ́хъ прови́дѧщихъ.

²⁰

І спочив Манассія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І став царем Амон, син його, замість нього.

²⁰

Оу҆́спе же манассі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ въ садꙋ̀ до́мꙋ є҆гѡ̀. И҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ сы́нъ є҆гѡ̀ а҆мѡ́нъ.

²¹

Двадцяти двох років був Амон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі.

²¹

Два́десѧти двꙋ̀ лѣ́тъ бѣ̀ а҆мѡ́нъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ два̀ лѣ̑та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,

²²

І чинив неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; і всім ідолам, яких зробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви і служив їм.

²²

и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже творѧ́ше манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ всѣ̑мъ і҆́дѡлѡмъ, и҆̀хже сотворѝ манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, пожрѐ а҆мѡ́нъ и҆ послꙋжѝ и҆̀мъ:

²³

І не смирився перед лицем Господнім, як смирився Манассія, батько його; навпаки, Амон примножив свої гріхи.

²³

и҆ не смири́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже смири́сѧ манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, занѐ сы́нъ є҆гѡ̀ а҆мѡ́нъ оу҆мно́жи грѣхѝ.

²⁴

І склали проти нього змову слуги його, й умертвили його в домі його.

²⁴

И҆ нападо́ша на́нь рабѝ є҆гѡ̀ и҆ оу҆би́ша є҆го̀ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀.

²⁵

Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Амона, і поставив народ царем землі Іосію, сина його, замість нього.

²⁵

И҆ оу҆би́ша лю́дїе землѝ напа́дшихъ на царѧ̀ а҆мѡ́на, и҆ поста́виша лю́дїе землѝ царѧ̀ і҆ѡсі́ю сы́на є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.