¹

Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році,

¹

Тогда соло'монъ рече, г~ь ѓ^беща'лъ е^сть да ѓ^бита'етъ въ м#глњ`,

²

а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.

²

а%з# же създа'хъ до'мъ и%мени е^го ст~омђ, да ѓ^бита'етъ т^ђ въ вњки”

³

І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, —

³

И$ ѓ^брати` цр~ь лице` свое` и^ блsви вс^е мно'жество і^и^л~я, преDста`

⁴

і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив:

⁴

и^ реq, блsвенъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^же гл~алъ е^сть ё^сты` свои'ми къ дв~дђ эTц~ђ мое^мђ, и^ в рђ'кђ е^го съверши` гл~ющи,

⁵

«з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля,

⁵

эT дн~е во'ньже и^зведо'хъ лю'ди моя` эT земля` егљ=пеTскїя, не и^збра'хъ гра'да. эT всњ'хъ колњнъ і^и^л~евыхъ, да съзи'ждется в не'мъ до'мъ и%мени мое^мђ т^ђ, ниже и^збра'хъ никото'раго и^но'го мђж'а бы'ти кня'ѕь в лю'дехъ мои^хъ і^и^л~я,

⁶

але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем».

⁶

но и^збра'хъ і^ерsли'мъ да бђдетъ и%мя мое в не'мъ” І$ и^збра'х же дв~да бы'ти наD людми` мои'ми і^и^л~емъ,

⁷

І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого.

⁷

е^гдаже во'ля бы'сть дв~да эTц~а мое^го, да съзи'ждетъ до'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева.

⁸

Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.

⁸

рече г~ь к немђ, и^же сїя бы'сть во'ля твоя` да съзи'ждеши до'мъ и%мени моемђ, добро` б^о сътвори'лъ е^си, таковђ` и^мњти во'лю,

⁹

Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму».

⁹

но не ты` съзи'ждеши мн^њ до'мъ, н^о сн~ъ твои и^же и^зы'иде эT чре'слъ твои^хъ, то'й съзи'ждетъ до'мъ и%мени мое^мђ”

¹⁰

І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого.

¹⁰

съверши б^о г~ь сло'во свое` и^же гл~а, и^ аZ въста'хъ в# мњ'сто дв~да эTц~а мое^го, и^ сњ'хъ на прsтлњ е^го ја%коже гл~алъ еs, г~ь, и^ създа'хъ до'мъ и%мени г~а б~а і^и^л~ева,

¹¹

І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.

¹¹

и^ поста'вихъ в# не'мъ кїѓ'тъ в# не'м#же е^сть завњтъ гн~ь, и^же завњща` съ сн~ы і^и^л~евыми,

¹²

І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, —

¹²

и^ ста` прDе ѓ%лтаремъ гн~имъ. эT сђпроти'вђ в#сего мно'жества і^и^л~я. и^ простре` рђ'цњ свои`”

¹³

бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —

¹³

Сътвори б^о соло'монъ стоа'ло мњдяно, и^ поста'ви е^го посреди двора` ст~аго, и^мњ'ющи, е~, лакоT дол#готђ. и^ е~ ширинђ`, и^ г~, лакти въ высотђ`. и^ ста` на не'мъ преклони` колњ'нњ проти'вђ в#сего мно'жества і^и^л~я” И$ дла'ни на' нб~о въздви'гъ,

¹⁴

і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:

¹⁴

и^ рече” Ги~ б~е і^и^л~евъ, нњ'сть подо'бенъ тебњ б~ъ на' нб~си, и^ на земли`, съхрани` чи'нъ и^ млsть съ рабы` твои'ми. и^же хо'дятъ преD тобо'ю всњмъ срDцемъ свои^мъ.

¹⁵

Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю.

¹⁵

и^же пода'лъ е^си рабђ` твое^мђ дв~дђ, эTц~ђ мое^мђ. е^ли'каже гл~а к немђ гл~я. и^ гл~а ё^сты` твои^ми. дњ'ломъ съверши'лъ е^си, ја%ко и^ настоя'щее вре'мя”

¹⁶

І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною.

¹⁶

И$ нн~њ ё^бо г~и б~е і^и^л~евъ, и^спо'лни рабђ` твое^мђ а^ эTц~ђ мое^мђ дв~дђ. е^ли'каже ре'клъ е^си к немђ гл~ющи, и^ гл~алъ е^си ё^сты` твои^ми, і^ и^спо'лни ё^сты` твои^ми. ја%ко въ дн~ь сїи гл~я. не ѓ^скђдњ'етъ эT тебе` мQђ предо мно'ю сњдя'и на прsтолњ двд~вњ. то'кмо а%ще съхраня'тъ сн~ове твои` пђти` моя`. ходи'ти въ зако'нњ мое^мъ, ја%ко и^ т^ы ходи'лъ е^си предо мно'ю,

¹⁷

І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.

¹⁷

и^ нн~њ г~и б~е і^и^л~евъ ё^крњпи'ся сло'вотвое е^же гл~аl е^си рабђ` твое^мђ дв~дђ”

¹⁸

Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.

¹⁸

ЈА/ко а%ще и%стин#нњ б~ъ ѓ^бита'етъ съ чл~ки на земли`. а^ще нб~о и^ нб~о нб~си не довлњюT т^и. ко'лько на'ипаче до'мъ се'и е^го'же създа'хъ,

¹⁹

Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою.

¹⁹

н^ото'кмо възри` на моле'нїе раба` твое^го, и^ мл~тви. г~и б~е мои, и^же ё^слы'шати мл~твы моа`. ја%же и^злїа ра'бъ твой преD тобо'ю днsе.

²⁰

Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.

²⁰

да эTверзе'ши ѓ%чи твои на до'мъ то'и дн~ь и^ но'щь. на мњ'стњ се'мъ, на кото'ромъ ѓ^беща'л#ся е^си. да призове'тся и^мя твое`. и^ ё^слы'шиши моли'твђ е^ю'же ра'бъ твой мо'лится в неM,

²¹

Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй!

²¹

и^ ё^слы'ши проше'нїе раба` твое^го и^ людїи твои^хъ і^и^л~я. и^же а%ще помо'лятся на мњ'стњ то'мъ, и^ т^ы ё^слы'ши эT жили'ща твое^го и^же е^сть эT нб~съ. и^ ё^слыши, и^ млsтивъ бђди.

²²

Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому,

²²

а%ще съгрњши'тъ мђж'ъ къ и%скренемђ свое^мђ, и^ прїиметъ кля'твђ е^го ра'ди, и^же кляти е^го и^ прїидеT и^ проклине'тъ преD ѓ%лтаремъ в домђ` то'мъ,

²³

тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.

²³

и^ т^ы ё^слы'ши эT нб~си. и^ сътвори` сђ'дъ рабо'мъ твои^мъ. и^же възда'ти безако'н#номђ грњ'хъ е^го на главђ` е^го, и%стиnнђю. и^ м#сти'ши пра'веднаго. възда'ющи кое^мђждо по пра'вдњ е^го

²⁴

Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,

²⁴

а%ще ѓ^долњ'нъ бђ'детъ лю'дїе твои` і^и^л~ь эT вра'гъ. а%ще съгрњша'тъ тебњ`. и^ ѓ^брати'в#шеся съдњла'ютъ покая'нїе. и^ въпро'сятъ и%мени твое^го, и^ бђ'дђтъ ё^моли'ти тебе` на мњ'стњ то'мъ.

²⁵

тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім.

²⁵

и^ т^ы ё^слы'ши съ нб~съ, и^ млsтивъ бђди грњхо'мъ людїи твои^хъ і^и^л~я. і^ и^зведи и^хъ въ зе'млю ю%же да'лъ е^си иM, и^ эTц~емъ и^хъ.

²⁶

Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх,

²⁶

а%ще заключи'ши нб~о до'жда не и^злњти грњ'хъ ра'ди людїи твои^хъ. и^ ё^мо'лятъ тебе` въ мњстњ то'мъ. и^сповњда'ются и%мени твое^мђ, и^ ѓ^братя'тся эT грњ'хъ свои^хъ, е^гда` и^хъ смири'ши”

²⁷

тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.

²⁷

И$ т^ы ё^слы'ши съ нб~се г~и, и^ млsтивъ бђ'ди грњхо'мъ ра'бъ твои^хъ, и^ лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю. и^ наё^чи и^хъ пђти` бл~гђ по немђже в#нїидђтъ” И$ да'и до'ждъ земли` ю%же да'лъ е^си лю'демъ твои^мъ на въздержа'нїе”

²⁸

Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба,

²⁸

Гла'дъ а%ще въсходя'щъ бђдетъ на' землю, и^ гђби'тельства и^ ржа` и^ гђсе'ница и^ кобы'лицы, и^ прђ'зи, и^ а'ще вразъ ѓ^скорбя и^хъ, вра'та ѓ^бъстоя'щи гра'дђ, и^ вся'кђ ја%звђ и^ бо'лњзнь эTста'ви,

²⁹

усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього,

²⁹

и^ вся'ка мл~тва, и^ вся'ко моле'нїе, а%ще бђ'детъ кое^мђж'до чл~кђ, и^ всњ'мъ лю'демъ твои^мъ і^и^л~ю да бђ'детъ ё^моле'нїе, позна'ю^щемђ ја%звы^ и грњхъ свой, и^ простре` рђ'цњ свои в# домђ се'мъ”

³⁰

Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, —

³⁰

И$ т^ы ё^слы'ши съ нб~се высоти` готоваго жили'ща твое^го, и^ ѓ^чи'сти, и^ възда'и е^ді'номђ ко'ждо по пђте'мъ е^го, ја%же вњ'си по срDцы е^го, ты б^о е^ді'нъ вњ'си срDца сн~овъ чл~ческихъ,

³¹

щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.

³¹

да боя'тся ходи'ти въ пђте'хъ твои^хъ, вс^я дн~и в ня'же живђтъ на лицы` земля` ю%же да'лъ е^си эTц~емъ на'шимъ,

³²

Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,

³²

и^ вся'къ чю'ждїи и^же нњ'сть эT людїи твои^хъ і^и^л~я, и^ а'ще прїидетъ эT земля` дал#нњ'иша ра'ди и%мени твое^го вели'каго и^ ра'ди рђки` твое^я` си'л#ныя и^ мы'ш#ца твое^я высо'кїя, и^ прїидеT и^ помо'лится на мњ'стњ се'мъ”

³³

Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я.

³³

И$ т^ы ё^слы'ши эT нб~се эT гото'ваго жилища твое^го, и^ сътвори'ши по в#семђ` и^же възове'тъ т^я пђт#никъ да ё^вњ'дятъ вс^и лю'дїе земли` и%мя твое” И$ боя'тся тебе` ја%ко лю'дїе твои і^и^л~ь, и позна'ютъ ја%ко и^мя твое възва'но е^сть на до'мъ се'и, е^го'же създахъ”

³⁴

Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму,

³⁴

А/ще же и^сходя'щъ бђ'детъ полкъ твои къ брани противђ сђпоста'тъ свои^хъ, по пђти` и%мже по'слеши иX, и^ помо'лятся тебњ по пђти` гра'да сего е^го'же и^збра'лъ е^си, и^ до'мъ е^го'же създа'хъ и%мени твое^мђ,

³⁵

тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них.

³⁵

да ё^слы'шиши эT нб~се мл~твы и^хъ и^ моле'нїе и^хъ, и^ сътвориши ѓ^правле'нїе и^хъ

³⁶

Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку,

³⁶

зане` съгрњша'тъ тебњ, ниже б^о е^сть чл~къ и^же не съгрњшитъ, и^ гнњвенъ бђ'деши и^мъ, и^ предаси` и^хъ враго'мъ и^хъ, и^ плњнятъ и^хъ, плњня'ющїи, въ зе'млю вра'гъ въ зе'млю дальнюю и^ли бли'зъ,

³⁷

і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні,

³⁷

и^ ѓ^братя'тъ срDце свое` въ зе'млю и^хъ, на не'иже плене'ни бы'ша, и^ та'мо ѓ^братя'тся, сътво'рятъ покаа'нїе, и^ помо'лятся тебњ` на земли` плњне'нїя и^хъ гл~юще съгрњшихомъ, безако'нїе сътвори'хомъ, непра'вдђ съдњла'хомъ,

³⁸

і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, —

³⁸

ѓ^братя'тся к тебњ` всњ'мъ срDцемъ свои^мъ, и^ всею` дш~ею свое^ю. въ земли` плњн#шихъ и^хъ, и^де'же плњни'ша и^хъ. и^ помо'лятся тебњ` проти'въ пђти` земля` свое^я, ю^же да'лъ е^си эTц~емъ и^хъ” И$ гра'довъ иXже и^збра'лъ е^си. и^ до'мђ е^го'же създа'хъ и%мени твое^мђ”

³⁹

тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.

³⁹

да ё^слы'шиши эT нб~се эT гото'ваго жили'ща твое^го мл~твђ и^хъ, и^ моле'нїе иX” И$ сътвори` сђ'дъ, и^ млsтививъ бђ'ди лю'демъ твои^мъ, съгрњш#шимъ т^и”

⁴⁰

Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому.

⁴⁰

И$ нн~њ г~и да бђ'дђтъ эTврZъсты ѓ%чи твои и^ ё'ши твои` вня'ты бђдTђ къ моле'нїю, и^же сътвори'тся на мњ'стњ се'мъ”

⁴¹

І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.

⁴¹

И$ нн~њ ё^бо въста'ни г~и б~е въ поко'и твой. т^ы и^ кїѓ'т# крњ'пости твое^я. и^ сщ~ен#ницы твои г~и б~е ѓ^блекђтся въ спsнїе, и^ прпDбнїи твои` възвеселя'тся въ бл~гихъ.

⁴²

Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.

⁴²

г~и б~е мои не эTврати'ши лица` х~а твое^го. помяни` щедроты` двDа раба твое^го”