* У євреїв: «Літопис».

Глава 1

¹

І утвердився Соломон, син Давидів, у царстві своєму; і Господь Бог його був з ним, і підніс його високо.

¹

And Solomon the son of David was established over his kingdom, and the Lord his God was with him, and increased him exceedingly.

²

І наказав Соломон зібратися всьому Ізраїлю: тисячоначальникам і стоначальникам, і суддям, і всім начальникам у всьому Ізраїлі — главам поколінь.

²

And Solomon spoke to all Israel, to the captains of thousands, and to the captains of hundreds, and to the judges, and to all the rulers over Israel, even the heads of the families;

³

І пішли Соломон і все зібрання з ним на висоту, що в Гаваоні, тому що там була Божа скинія зібрання, яку спорудив Мойсей, раб Господній, у пустелі.

³

and Solomon and all the congregation went to the high place that was in Gabaon, where was God's tabernacle of witness, which Moses the servant of the Lord made in the wilderness.

⁴

Ковчег Божий приніс Давид з Кириаф-Іарима на місце, яке приготував для нього Давид, спорудивши для нього скинію в Єрусалимі.

⁴

But David had brought up the ark of God out of the city of Cariathiarim; for David had prepared a place for it, for he had pitched a tabernacle for it in Jerusalem.

⁵

А мідний жертовник, який зробив Веселеїл, син Урія, сина Орового, залишався там, перед скинією Господньою, і знайшов його Соломон із зібранням.

⁵

And the brazen altar which Beseleel the son of Urias, the son of Or, had made, was there before the tabernacle of the Lord: and Solomon and the congregation enquired at it.

⁶

І там перед лицем Господа, на мідному жертовнику, що перед скинією зібрання, підніс Соломон тисячу всепалень.

⁶

And Solomon brought victims thither to the brazen altar that was before the Lord in the tabernacle, and offered upon it a thousand whole-burnt-offerings.

⁷

У ту ніч явився Бог Соломону і сказав йому: проси, що Мені дати тобі.

⁷

In that night God appeared to Solomon, and said to him, Ask what I shall give thee.

⁸

І сказав Соломон Богу: Ти сотворив Давиду, батькові моєму, велику милість і поставив мене царем замість нього.

⁸

And Solomon said to God, Thou hast dealt very mercifully with my father David, and hast made me king in his stead.

⁹

Нехай же сповниться, Господи Боже, слово Твоє до Давида, батька мого. Окільки Ти поставив мене царем над народом численним, як порох земний,

⁹

And now, O Lord God, let, I pray thee, thy name be established upon David my father; for thou hast made me king over a people numerous as the dust of the earth.

¹⁰

то нині дай мені премудрість і знання, щоб я умів виходити перед народом цим і входити, бо хто може управляти цим народом Твоїм великим?

¹⁰

Now give me wisdom and understanding, that I may go out and come in before this people: for who shall judge this thy great people?

¹¹

І сказав Бог Соломону: за те, що це було на серці твоєму, і ти не просив багатства, маєтків і слави і душ ворогів твоїх, і також не просив ти багатьох днів, а просив собі премудрости і знання, щоб управляти народом Моїм, над яким Я поставив тебе царем,

¹¹

And God said to Solomon, Because this was in thy heart, and thou hast not asked great wealth, nor glory, nor the life of thine enemies, and thou hast not asked long life; but hast asked for thyself wisdom and understanding, that thou mightest judge my people, over whom I have made thee king:

¹²

премудрість і знання даються тобі, а багатство і маєтки і славу Я дам тобі такі, подібних до яких не бувало в царів раніше тебе і не буде після тебе.

¹²

I give thee this wisdom and understanding; and I will give thee wealth, and riches, and glory, so that there shall not have been any like thee among the kings before thee, neither shall there be such after thee.

¹³

І прийшов Соломон з висоти, що в Гаваоні, від скинії зібрання, в Єрусалим і царював над Ізраїлем.

¹³

And Solomon came from the high place that was in Gabaon to Jerusalem, from before the tabernacle of witness, and reigned over Israel.

¹⁴

І набрав Соломон колісниць і вершників; і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у колісничних містах і при царі в Єрусалимі.

¹⁴

And Solomon collected chariots and horsemen: and he had fourteen hundred chariots, and twelve thousand horsemen: and he set them in the cities of chariots, and the people were with the king in Jerusalem.

¹⁵

І зробив цар срібло і золото в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за безліччю їх, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях.

¹⁵

And the king made silver and gold in Jerusalem to be as stones, and cedars in Judea as sycamores in the plain for multitude.

¹⁶

Коней Соломону приводили з Єгипту і з Куви; купці царські з Куви одержували їх за гроші.

¹⁶

And Solomon imported horses from Egypt, and the charge of the king's merchants for going was as follows, and they traded,

¹⁷

Колісниці одержували і доставляли з Єгипту кожну за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли це всім царям хеттейським і царям арамейським.

¹⁷

and went and brought out of Egypt a chariot for six hundred pieces of silver, and a horse for a hundred and fifty pieces of silver: and so they brought for all the kings of the Chettites, and for the kings of Syria by their means.

Глава 2

¹

І поклав Соломон побудувати дім імені Господньому і дім царський для себе.

¹

And Solomon gathered seventy thousand men that bore burdens, and eighty thousand hewers of stone in the mountain, and there were three thousand six hundred superintendents over them.

²

І відрахував Соломон сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах, і наглядачів над ними три тисячі шістсот.

²

And Solomon sent to Chiram king of Tyre, saying, Whereas thou didst deal favourably with David my father, and didst send him cedars to build for himself a house to dwell in,

³

І послав Соломон до Хирама, царя Тирського, сказати: як робив ти з Давидом, батьком моїм, і надсилав йому кедри на побудову дому для нього, щоб жити в ньому, так роби і зі мною.

³

behold, I also his son am building a house to the name of the Lord my God, to consecrate it to him, to burn incense before him, and to offer shewbread continually, and to offer up whole-burnt-offerings continually morning and evening, and on the sabbaths, and at the new moons, and at the feasts of the Lord our God: this is a perpetual statute for Israel.

⁴

Ось я будую дім імені Господа Бога мого, для присвяти Йому, щоб запалювати перед Ним запашне куріння, приносити постійно хліби предкладення і возносити там всепалення ранком і ввечері в суботи, і в новомісяччя, й у свята Господа Бога нашого, що назавжди заповідано Ізраїлю.

⁴

And the house which I am building is to be great: for the Lord our God is great beyond all gods.

⁵

І дім, який я будую, великий, тому що великий Бог наш, вище за всіх богів.

⁵

And who will be able to build him a house? for the heaven and heaven of heavens do not bear his glory: and who am I, that I should build him a house, save only to burn incense before him?

⁶

І чи вистачить у кого сили побудувати Йому дім, коли небо і небеса небес не вміщають Його? І хто я, щоб міг побудувати Йому дім? Хіба тільки для куріння перед лицем Його.

⁶

And now send me a man wise and skilled to work in gold, and in silver, and in brass, and in iron, and in purple, and in scarlet, and in blue, and one that knows how to grave together with the craftsmen who are with me in Juda and in Jerusalem, which materials my father David prepared.

⁷

Отже, пришли мені чоловіка, який уміє робити вироби із золота, і зі срібла, і з міді, і з заліза, і з пряжі пурпурового, багряного і яхонтового кольору, і який знає як вирізувати і виконувати різьблену роботу, разом з художниками, які є в мене в Юдеї й в Єрусалимі, яких приготував Давид, батько мій.

⁷

And send me from Libanus cedar wood, and wood of juniper, and pine; for I know that thy servants are skilled in cutting timber in Libanus: and, behold, thy servants shall go with my servants,

⁸

І пришли мені кедрових дерев, і кипарису і певгового дерева з Ливану, бо я знаю, що раби твої вміють рубати дерева ливанські. І ось раби мої підуть з рабами твоїми,

⁸

to prepare timber for me in abundance: for the house which I am building must be great and glorious.

⁹

щоб приготувати мені багато дерев, тому що дім, який я будую, великий і дивний.

⁹

And, behold, I have given freely to thy servants that work and cut the wood, corn for food, even twenty thousand measures of wheat, and twenty thousand measures of barley, and twenty thousand measures of wine, and twenty thousand measures of oil.

¹⁰

І ось дереворубам, що рубають дерева, рабам твоїм, я даю для їжі: пшениці двадцять тисяч ко́рів, і ячменю двадцять тисяч ко́рів, і вина двадцять тисяч батів, і оливкової олії двадцять тисяч батів.

¹⁰

And Chiram king of Tyre answered in writing, and sent to Solomon, saying, Because the Lord loved his people, he made thee king over them.

¹¹

І відповів Хирам, цар Тирський, листом, який надіслав до Соломона: з любови до народу Свого Господь поставив тебе царем над ним.

¹¹

And Chiram said, Blessed be the Lord God of Israel, who made heaven and earth, who has given to king David a wise son, and one endowed with knowledge and understanding, who shall build a house for the Lord, and a house for his kingdom.

¹²

І ще сказав Хирам: благословенний Господь Бог Ізраїлів, що створив небо і землю, що дав царю Давиду сина мудрого, який має сенс і розум, що має намір будувати дім Господу і дім царський для себе.

¹²

And now I have sent thee a wise and understanding man who belonged to Chiram my father

¹³

Отже, я посилаю [тобі] чоловіка розумного, що має знання, Хирам-Авия,

¹³

(his mother was of the daughters of Dan, and his father was a Tyrian), skilled to work in gold, and in silver, and in brass, and in iron, and in stones and wood; and to weave with purple, and blue, and fine linen, and scarlet; and to engrave, and to understand every device, whatsoever thou shalt give him to do with thy craftsmen, and the craftsmen of my lord David thy father.

¹⁴

сина однієї жінки з дочок Данових, — а батько його тирянин, — який уміє робити вироби з золота і зі срібла, з міді, із заліза, з каменів і з дерев, з пряжі пурпурового, яхонтового кольору, і з висону, і з багряниці, і вирізувати всяке різьблення, і виконувати все, що буде доручено йому разом з художниками твоїми і з художниками господаря мого Давида, батька твого.

¹⁴

And now, the wheat, and the barley, and the oil, and the wine which my lord mentioned, let him send to his servants.

¹⁵

А пшеницю і ячмінь, оливкову олію і вино, про які ти говорив, господарю мій, пошли рабам твоїм.

¹⁵

And we will cut timber out of Libanus according to all thy need, and we will bring it on rafts to the sea of Joppa, and thou shalt bring it to Jerusalem.

¹⁶

Ми ж нарубаємо дерев з Ливану, скільки потрібно тобі, і приженемо їх плотами морем у Яфу, а ти відвезеш їх в Єрусалим.

¹⁶

And Solomon gathered all the foreigners that were in the land of Israel, after the numbering with which David his father numbered them; and there were found a hundred and fifty-three thousand six hundred.

¹⁷

І порахував Соломон усіх прибульців, які були тоді в землі Ізраїлевій, після переліку їх, зробленого Давидом, батьком його, — і знайшлося їх сто п’ятдесят три тисячі шістсот.

¹⁷

And he made of them seventy thousand burden-bearers, and eighty thousand hewers of stone, and three thousand six hundred taskmasters over the people.

¹⁸

І зробив він з них сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах і три тисячі шістсот наглядачів, щоб вони спонукували народ до роботи.

Глава 3

¹

І почав Соломон будувати дім Господній у Єрусалимі на горі Моріа, яка вказана була Давиду, батькові його, на місці, яке приготував Давид, на току Орни ієвусеянина.

¹

And Solomon began to build the house of the Lord in Jerusalem in the mount of Amoria, where the Lord appeared to his father David, in the place which David had prepared in the threshing-floor of Orna the Jebusite.

²

Почав же він будувати у другий день другого місяця, у четвертий рік царювання свого.

²

And he began to build in the second month, in the fourth year of his reign.

³

І ось основа, покладена Соломоном при будівництві дому Божого: довжина його шістдесят ліктів, за попередньою міркою, а ширина двадцять ліктів;

³

And thus Solomon began to build the house of God: the length in cubits—even the first measurement from end to end, was sixty cubits, and the breadth twenty cubits.

⁴

і притвор, який перед домом, довжиною за шириною дому в двадцять ліктів, а висотою у сто двадцять. І обклав його всередині чистим золотом.

⁴

And the portico in front of the house, its length in front of the breadth of the house was twenty cubits, and its height a hundred and twenty cubits: and he gilded it within with pure gold.

⁵

Дім же головний обшив деревом кипарисовим і обклав його кращим золотом, і зробив на ньому пальми і ланцюжки.

⁵

And he lined the great house with cedar wood, and gilded it with pure gold, and carved upon it palm-trees and chains.

⁶

І обклав дім дорогими каменями для краси; золото ж було золото парваїмське.

⁶

And he garnished the house with precious stones for beauty; and he gilded it with gold of the gold from Pharuim.

⁷

І покрив золотом дім, колоди, пороги і стіни його, [і вікна] і двері його, і вирізав на стінах херувимів.

⁷

And he gilded the house, and its inner walls, and the door-posts, and the roofs, and the doors with gold; and he carved cherubs on the walls.

⁸

І зробив Святе Святих: довжина його за шириною дому у двадцять ліктів, і ширина його у двадцять ліктів; і покрив його кращим золотом на шістсот талантів.

⁸

And he built the holy of holies, its length was according to the front of the other house, the breadth of the house was twenty cubits, and the length twenty cubits: and he gilded it with pure gold for cherubs, to the amount of six hundred talents.

⁹

У цвяхах ваги до п’ятдесяти сиклів золота [у кожному цвяху]. Світлиці також покрив золотом.

⁹

And the weight of the nails, even the weight of each was fifty shekels of gold: and he gilded the upper chamber with gold.

¹⁰

І зробив він у Святому Святих двох херувимів різьбленої роботи і покрив їх золотом.

¹⁰

And he made two cherubs in the most holy house, wood-work, and he gilded them with gold.

¹¹

Крила херувимів були довжиною у двадцять ліктів. Одне крило в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило теж у п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима;

¹¹

And the wings of the cherubs were twenty cubits in length: and one wing of five cubits touched the wall of the house: and the other wing of five cubits touched the wing of the other cherub.

¹²

так само і крило другого херувима в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило в п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима.

¹³

And the wings of these cherubs expanded were of the length of twenty cubits: and they stood upon their feet, and their faces were toward the house.

¹³

Крила цих херувимів були розпростерті на двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, лицями своїми до храму.

¹⁴

And he made the vail of blue, and purple, and scarlet, and fine linen, and wove cherubs in it.

¹⁴

І зробив завісу з яхонтової, пурпурової і багряної тканини і з висону і зобразив на ній херувимів.

¹⁵

Also he made in front of the house two pillars, in height thirty-five cubits, and their chapiters of five cubits.

¹⁵

І зробив перед храмом два стовпи, довжиною по тридцять п’ять ліктів, і капітелі на верху кожного в п’ять ліктів.

¹⁶

And he made chains, as in the oracle, and put them on the heads of the pillars; and he made a hundred pomegranates, and put them on the chains.

¹⁶

І зробив ланцюжки, як у святилищі, і поклав на верху стовпів, і зробив сто ґранатових яблук і поклав на ланцюжки.

¹⁷

And he set up the pillars in front of the temple, one on the right hand and the other on the left: and he called the name of the one on the right hand ‘Stability,’ and the name of the one on the left ‘Strength.’

¹⁷

І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий з лівого, і дав ім’я правому Іахин, а лівому ім’я Воаз.

Глава 4

¹

І зробив мідний жертовник: двадцять ліктів довжина його і двадцять ліктів ширина його і десять ліктів висота його.

¹

And he made a brazen altar, the length of it twenty cubits, and the breadth twenty cubits, and the height ten cubits.

²

І зробив море відлите, — від краю його до краю його десять ліктів, — усе кругле, висотою в п’ять ліктів; і шнурок у тридцять ліктів обіймав його навколо;

²

And he made the molten sea, in diameter ten cubits, entirely round, and the height of it five cubits, and the circumference thirty cubits.

³

і відлиті подоби волів стояли під ним навколо з усіх боків; на десять ліктів оточували навколо море два ряди волів, вилитих одним литтям з ним.

³

And beneath it the likeness of calves, they compass it round about: ten cubits compass the laver round about, they cast the calves two rows in their casting,

⁴

Стояло воно на дванадцяти волах: три дивилися на північ і три дивилися на захід, і три дивилися на південь, і три дивилися на схід, — і море на них зверху; зади ж їхні були звернені всередину під нього.

⁴

wherein they made them twelve calves,—three looking northwards, and three westwards, and three southwards, and three eastwards: and the sea was upon them above, and their hinder parts were inward.

⁵

Завтовшки воно було з долоню; і краї його, зроблені, як краї чаші, були схожі на лілею, яка розквітла. Воно вміщало до трьох тисяч батів.

⁵

And its thickness was a hand-breadth, and its brim as the brim of a cup, graven with flowers of lilies, holding three thousand measures: and he finished it.

⁶

І зробив десять умивальниць, і поставив п’ять праворуч і п’ять ліворуч, щоб омивати у них, — те, що готується до всепалення омивали в них; море ж — для священиків, щоб вони омивались у ньому.

⁶

And he made ten lavers, and set five on the right hand, and five on the left, to wash in them the instruments of the whole-burnt-offerings, and to rinse the vessels in them; and the sea was for the priests to wash in.

⁷

І зробив десять золотих світильників, як їм належало бути, і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч.

⁷

And he made the ten golden candlesticks according to their pattern, and he put them in the temple, five on the right hand, and five on the left.

⁸

І зробив десять столів і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч, і зробив сто золотих чаш.

⁸

And he made ten tables, and put them in the temple, five on the right hand, and five on the left: and he made a hundred golden bowls.

⁹

І зробив священичий двір і великий двір і двері до двору, і вереї їх обклав міддю.

⁹

Also he made the priests' court, and the great court, and doors to the court, and their panels were overlaid with brass.

¹⁰

Море поставив з правого боку, на південний схід.

¹⁰

And he set the sea at the corner of the house on the right, as it were fronting the east.

¹¹

І зробив Хирам тази, і лопатки, і чаші [і кадильниці, і всі жертовні сосуди]. І закінчив Хирам роботу, яку виконував для царя Соломона в домі Божому;

¹¹

And Chiram made the fleshhooks, and the fire-pans, and the grate of the altar, and all its instruments: and Chiram finished doing all the work which he wrought for king Solomon in the house of God:

¹²

два стовпи і два опоясання вінців на верху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що на верху стовпів,

¹²

two pillars, and upon them an embossed work for the chapiters on the heads of the two pillars, and two nets to cover the heads of the chapiters which are on the heads of the pillars;

¹³

і чотириста ґранатових яблук на двох сітках, два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах.

¹³

and four hundred golden bells for the two nets, and two rows of pomegranates in each net, to cover the two embossed rims of the chapiters which are upon the pillars.

¹⁴

І підстави зробив він, і умивальниці зробив на підставах;

¹⁴

And he made the ten bases, and he made the lavers upon the bases;

¹⁵

одне море, і дванадцять волів під ним,

¹⁵

and the one sea, and the twelve calves under it;

¹⁶

і тази, і лопатки, і виделки, і все приладдя їх зробив Хирам-Авий царю Соломону для дому Господнього з полірованої міді.

¹⁶

and the foot-baths, and the buckets, and the caldrons, and the flesh-hooks, and all their furniture (which Chiram made, and brought to king Solomon in the house of the Lord) of pure brass.

¹⁷

В околиці Йордану відливав їх цар, у глинистій землі, між Сокхофом і Цередою.

¹⁷

In the country round about Jordan the king cast them, in the clay ground in the house of Socchoth, and between that and Saredatha.

¹⁸

І зробив Соломон усі ці речі у величезній кількості, так що не знали ваги міді.

¹⁸

So Solomon made all these vessels in great abundance, for the quantity of brass failed not.

¹⁹

Також зробив Соломон усі речі для дому Божого і золотий жертовник, і столи, на яких хліби предкладення,

¹⁹

And Solomon made all the vessels of the house of the Lord, and the golden altar, and the tables, and upon them were to be the loaves of shewbread;

²⁰

і світильники і лампади їх, щоб запалювати їх за уставом перед давиром, з чистого золота;

²⁰

also the candlesticks, and the lamps to give light according to the pattern, and in front of the oracle, of pure gold.

²¹

і квіти, і лампади, і щипці з золота, з найчистішого золота,

²¹

And their snuffers, and their lamps were made, and he made the bowls, and the censers, and the fire-pans, of pure gold.

²²

і ножі, і кропильниці, і чаші, і лотки з найчистішого золота, і двері храму, — його внутрішні двері у Святе Святих, і двері храму у святилище, — з золота.

²²

And there was the inner door of the house opening into the holy of holies, and he made the inner doors of the temple of gold. So all the work which Solomon wrought for the house of the Lord was finished.

Глава 5

¹

І закінчилася вся робота, яку виконував Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон присвячене Давидом, батьком його, і срібло і золото і всі речі і віддав у скарбниці дому Божого.

¹

And Solomon brought in the holy things of his father David, the silver, and the gold, and the other vessels, and put them in the treasury of the house of the Lord.

²

Тоді зібрав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх глав колін, начальників поколінь синів Ізраїлевих, в Єрусалим, для перенесення ковчега завіту Господнього з міста Давидового, тобто із Сиона.

²

Then Solomon assembled all the elders of Israel, and all the heads of the tribes, even the leaders of the families of the children of Israel, to Jerusalem, to bring up the ark of the covenant of the Lord out of the city of David,—this is Sion.

³

І зібралися до царя всі ізраїльтяни на свято, у сьомий місяць.

³

And all Israel were assembled unto the king in the feast, this is the seventh month.

⁴

І прийшли усі старійшини Ізраїлеві. Левити взяли ковчег

⁴

And all the elders of Israel came; and all the Levites took up the ark,

⁵

і понесли ковчег і скинію зібрання і всі речі священні, які в скинії, — понесли їх священики і левити.

⁵

and the tabernacle of witness, and all the holy vessels that were in the tabernacle; and the priests and the Levites brought it up.

⁶

Цар же Соломон і вся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього перед ковчегом, приносили жертви з овець і волів, яких неможливо перелічити і визначити, через їхню безліч.

⁶

And king Solomon, and all the elders of Israel, and the religious of them, and they of them that were gathered before the ark, were sacrificing calves and sheep, which could not be numbered or reckoned for multitude.

⁷

І принесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму — у Святе Святих, під крила херувимів.

⁷

And the priests brought in the ark of the covenant of the Lord into its place, into the oracle of the house, even into the holy of holies, under the wings of the cherubs.

⁸

І херувими розпростирали крила над місцем ковчега, і покривали херувими ковчег і жердини його зверху.

⁸

And the cherubs stretched out their wings over the place of the ark, and the cherubs covered the ark, and its staves above.

⁹

І висунулися жердини, так що головки жердин ковчега видні були перед давиром, але не висовувалися назовні, і вони там до цього дня.

⁹

And the staves projected, and the heads of the staves were seen from the holy place in front of the oracle, they were not seen without: and there they were to this day.

¹⁰

Не було в ковчезі нічого, крім двох скрижалей, які поклав Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту.

¹⁰

There was nothing in the ark except the two tables which Moses placed there in Choreb, which God gave in covenant with the children of Israel, when they went out of the land of Egypt.

¹¹

Коли священики вийшли зі святилища, бо усі священики, що знаходилися там, освятилися без різниці відділів;

¹¹

And it came to pass, when the priests went out of the holy place, (for all the priests that were found were sanctified, they were not then arranged according to their daily course,)

¹²

і левити співці, — усі вони, тобто Асаф, Еман, Ідифун і сини їхні, і брати їхні, — одягнені у висон, з кимвалами і з псалтирями і цитрами стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, ті, що сурмили трубами,

¹²

that all the singing Levites assigned to the sons of Asaph, to Æman, to Idithun, and to his sons, and to his brethren, of them that were clothed in linen garments, with cymbals and lutes and harps, were standing before the altar, and with them a hundred and twenty priests, blowing trumpets.

¹³

і були, як один, які сурмили і співали, видаючи один голос на хваління і славослів’я Господа; і коли загримів звук труб і кимвалів і музичних інструментів, і хвалили Господа, бо Він благий, бо повік милість Його; тоді дім, дім Господній, наповнила хмара, і

¹³

And there was one voice in the trumpeting and in the psalm-singing, and in the loud utterance with one voice to give thanks and praise the Lord; and when they raised their voice together with trumpets and cymbals, and instruments of music, and said, Give thanks to the Lord, for it is good, for his mercy endures for ever:—then the house was filled with the cloud of the glory of the Lord.

¹⁴

не могли священики стояти на служінні через хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий.

¹⁴

And the priests could not stand to minister because of the cloud: for the glory of the Lord filled the house of God.

Глава 6

¹

Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році,

¹

Then said Solomon, The Lord said that he would dwell in thick darkness.

²

а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.

²

But I have built a house to thy name, holy to thee, and prepared for thee to dwell in for ever.

³

І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, —

³

And the king turned his face, and blessed all the congregation of Israel: and all the congregation of Israel stood by.

⁴

і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив:

⁴

And he said, Blessed be the Lord God of Israel: he has even fulfilled with his hands as he spoke with his mouth to my father David, saying,

⁵

«з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля,

⁵

From the day when I brought up my people out of the land of Egypt, I chose no city of all the tribes of Israel, to build a house that my name should be there; neither did I choose a man to be a leader over my people Israel.

⁶

але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем».

⁶

But I chose Jerusalem that my name should be there; and I chose David to be over my people Israel.

⁷

І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого.

⁷

And it came into the heart of David my father, to build a house for the name of the Lord God of Israel.

⁸

Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.

⁸

But the Lord said to my father David, Whereas it came into thy heart to build a house for my name, thou didst well that it came into thy heart.

⁹

Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму».

⁹

Nevertheless thou shalt not build the house; for thy son who shall come forth out of thy loins, he shall build the house for my name.

¹⁰

І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого.

¹⁰

And the Lord has confirmed this word, which he spoke; and I am raised up in the room of my father David, and I sit upon the throne of Israel as the Lord said, and I have built the house for the name of the Lord God of Israel:

¹¹

І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.

¹¹

and I have set there the ark in which is the covenant of the Lord, which he made with Israel.

¹²

І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, —

¹²

And he stood before the altar of the Lord in the presence of all the congregation of Israel, and spread out his hands.

¹³

бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —

¹³

For Solomon had made a brazen scaffold, and set it in the midst of the court of the sanctuary; the length of it was five cubits, and the breadth of it five cubits, and the height of it three cubits: and he stood upon it, and fell upon his knees before the whole congregation of Israel, and spread abroad his hands to heaven,

¹⁴

і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:

¹⁴

and said, Lord God of Israel, there is no God like thee in heaven, or on the earth; keeping covenant and mercy with thy servants that walk before thee with their whole heart.

¹⁵

Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю.

¹⁵

Even as thou hast kept them with thy servant David my father, as thou hast spoken to him in words:—thou hast both spoken with thy mouth, and hast fulfilled it with thy hands, as it is this day.

¹⁶

І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною.

¹⁶

And now, Lord God of Israel, keep with thy servant David my father the things which thou spokest to him, saying, There shall not fail thee a man before me sitting on the throne of Israel, if only thy sons will take heed to their way to walk in my law, as thou didst walk before me.

¹⁷

І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.

¹⁷

And now, Lord God of Israel, let, I pray thee, thy word be confirmed, which thou hast spoken to thy servant David.

¹⁸

Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.

¹⁸

For will God indeed dwell with men upon the earth? if the heaven and the heaven of heavens will not suffice thee, what then is this house which I have built?

¹⁹

Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою.

¹⁹

Yet thou shalt have respect to the prayer of thy servant, and to my petition, O Lord God, so as to hearken to the petition and the prayer which thy servant prays before thee this day:

²⁰

Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.

²⁰

so that thine eyes should be open over this house by day and by night, towards this place, whereon thou saidst thy name should be called, so as to hear the prayer which thy servant prays towards this house.

²¹

Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй!

²¹

And thou shalt hear the supplication of thy servant, and of thy people Israel, whatsoever prayers they shall make towards this place: and thou shalt hearken in thy dwelling-place out of heaven, yea thou shalt hear, and be merciful.

²²

Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому,

²²

If a man sin against his neighbour, and he bring an oath upon him so as to make him swear, and he come and swear before the altar in this house;

²³

тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.

²³

then shalt thou hearken out of heaven, and do, and judge thy servants, to recompense the transgressor, and to return his ways upon his head: and to justify the righteous, to recompense him according to his righteousness.

²⁴

Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,

²⁴

And if thy people Israel should be put to the worse before the enemy, if they should sin against thee, and then turn and confess to thy name, and pray and make supplication before thee in this house;

²⁵

тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім.

²⁵

then shalt thou hearken out of heaven and shalt be merciful to the sins of thy people Israel, and thou shalt restore them to the land which thou gavest to them and to their fathers.

²⁶

Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх,

²⁶

When heaven is restrained, and there is no rain, because they shall have sinned against thee, and when they shall pray towards this place, and praise thy name, and shall turn from their sins, because thou shalt afflict them;

²⁷

тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.

²⁷

then shalt thou hearken from heaven, and thou shalt be merciful to the sins of thy servants, and of thy people Israel; for thou shalt shew them the good way in which they shall walk; and thou shalt send rain upon thy land, which thou gavest to thy people for an inheritance.

²⁸

Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба,

²⁸

If there should be famine upon the land, if there should be death, a pestilent wind and blight; if there should be locust and caterpillar, and if the enemy should harass them before their cities: in whatever plague and whatever distress they may be;

²⁹

усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього,

²⁹

then whatever prayer and whatever supplication shall be made by any man and all thy people Israel, if a man should know his own plague and his own sickness, and should spread forth his hands toward this house;

³⁰

Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, —

³⁰

then shalt thou hear from heaven, out of thy prepared dwelling-place, and shalt be merciful, and shalt recompense to the man according to his ways, as thou shalt know his heart to be; for thou alone knowest the heart of the children of men:

³¹

щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.

³¹

that they may reverence all thy ways all the days which they live upon the face of the land, which thou gavest to our fathers.

³²

Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,

³²

And every stranger who is not himself of thy people Israel, and who shall have come from a distant land because of thy great name, and thy mighty hand, and thy high arm; when they shall come and worship toward this place;—

³³

Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я.

³³

then shalt thou hearken out of heaven, out of thy prepared dwelling-place, and shalt do according to all that the stranger shall call upon thee for; that all the nations of the earth may know thy name, and that they may fear thee, as thy people Israel do, and that they may know that thy name is called upon this house which I have built.

³⁴

Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму,

³⁴

And if thy people shall go forth to war against their enemies by the way by which thou shalt send them, and shall pray to thee toward this city which thou hast chosen, and toward the house which I have built to thy name;

³⁵

тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них.

³⁵

then shalt thou hear out of heaven their prayer and their supplication, and maintain their cause.

³⁶

Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку,

³⁶

Whereas if they shall sin against thee, (for there is no man who will not sin,) and thou shalt smite them, and deliver them up before their enemies, and they that take them captive shall carry them away into a land of enemies, to a land far off or near;

³⁷

і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні,

³⁷

and if they shall repent in their land whither they were carried captive, and shall also turn and make supplication to thee in their captivity, saying, We have sinned, we have transgressed, we have wrought unrighteously;

³⁸

і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, —

³⁸

and if they shall turn to thee with all their heart and all their soul in the land of them that carried them captives, whither they carried them captives, and shall pray toward their land which thou gavest to their fathers, and the city which thou didst choose, and the house which I built to thy name:—

³⁹

тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.

³⁹

then shalt thou hear out of heaven, out of thy prepared dwelling-place, their prayer and their supplication, and thou shalt execute justice, and shalt be merciful to thy people that sin against thee.

⁴⁰

Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому.

⁴⁰

And now, Lord, let, I pray thee, thine eyes be opened, and thine ears be attentive to the petition made in this place.

⁴¹

І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.

⁴¹

And now, O Lord God, arise into thy resting-place, thou, and the ark of thy strength: let thy priests, O Lord God, clothe themselves with salvation, and thy sons rejoice in prosperity.

⁴²

Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.

⁴²

O Lord God, turn not away the face of thine anointed: remember the mercies of thy servant David.

Глава 7

¹

Коли закінчив Соломон молитву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім.

¹

And when Solomon had finished praying, then the fire came down from heaven, and devoured the whole-burnt-offerings and the sacrifices; and the glory of the Lord filled the house.

²

І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній.

²

And the priests could not enter into the house of the Lord at that time, for the glory of the Lord filled the house.

³

І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його.

³

And all the children of Israel saw the fire descending, and the glory of the Lord was upon the house: and they fell upon their face to the ground on the pavement, and worshipped, and praised the Lord; for it is good to do so, because his mercy endures for ever.

⁴

Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.

⁴

And the king and all the people were offering sacrifices before the Lord.

⁵

І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ.

⁵

And king Solomon offered a sacrifice of calves twenty and two thousand, of sheep a hundred and twenty thousand: so the king and all the people dedicated the house of God.

⁶

Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв.

⁶

And the priests were standing at their watches, and the Levites with instruments of music of the Lord, belonging to king David, to give thanks before the Lord, for his mercy endures for ever, with the hymns of David, by their ministry: and the priests were blowing the trumpets before them, and all Israel standing.

⁷

Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру.

⁷

And Solomon consecrated the middle of the court that was in the house of the Lord: for he offered there the whole-burnt-offerings and the fat of the peace-offerings, for the brazen altar which Solomon had made was not sufficient to receive the whole-burnt-offerings, and the meat-offerings, and the fat.

⁸

І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської;

⁸

And Solomon kept the feast at that time seven days, and all Israel with him, a very great assembly, from the entering in of Æmath, and as far as the river of Egypt.

⁹

а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів.

⁹

And on the eighth day he kept a solemn assembly: for he kept a feast of seven days as the dedication of the altar.

¹⁰

І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму.

¹⁰

And on the twenty-third day of the seventh month he dismissed the people to their tents, rejoicing, and with a glad heart because of the good deeds which the Lord had done to David, and to Solomon, and to Israel his people.

¹¹

І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно.

¹¹

So Solomon finished the house of the Lord, and the king's house: and in whatever Solomon wished in his heart to do in the house of the Lord and in his own house, he prospered.

¹²

І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення.

¹²

And the Lord appeared to Solomon by night, and said to him, I have heard thy prayer, and I have chosen this place to myself for a house of sacrifice.

¹³

Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій,

¹³

If I should restrain the heaven and there should be no rain, and if I should command the locust to devour the trees, and if I should send pestilence upon my people;

¹⁴

і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню.

¹⁴

then if my people, on whom my name is called, should repent, and pray, and seek my face, and turn from their evil ways, I also will hear from heaven, and I will be merciful to their sins, and I will heal their land.

¹⁵

Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.

¹⁵

And now my eyes shall be open, and my ears attentive to the prayer of this place.

¹⁶

І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні.

¹⁶

And now I have chosen and sanctified this house, that my name should be there for ever: and my eyes and my heart shall be there always.

¹⁷

І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої,

¹⁷

And if thou wilt walk before me as David thy father did, and wilt do according to all that I have commanded thee, and wilt keep my ordinances and my judgments;

¹⁸

то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем.

¹⁸

then will I establish the throne of thy kingdom, as I covenanted with David thy father, saying, There shall not fail thee a man ruling in Israel.

¹⁹

Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм,

¹⁹

But if ye should turn away, and forsake my ordinances and my commandments, which I have set before you, and go and serve other gods, and worship them;

²⁰

то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів.

²⁰

then will I remove you from the land which I gave them; and this house which I have consecrated to my name I will remove out of my sight, and I will make it a proverb and a by-word among all nations.

²¹

І щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим?

²¹

And as for this lofty house, every one that passes by it shall be amazed, and shall say, Wherefore has the Lord done thus to this land, and to this house?

²²

І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду.

²²

And men shall say, Because they forsook the Lord God of their fathers, who brought them out of the land of Egypt, and they attached themselves to other gods, and worshipped them, and served them: and therefore he has brought upon them all this evil.

Глава 8

¹

Після закінчення двадцяти років, у які Соломон будував дім Господній і свій дім,

¹

And it came to pass after twenty years, in which Solomon built the house of the Lord, and his own house,

²

Соломон відбудував і міста, які дав Соломону Хирам, і оселив у них синів Ізраїлевих.

²

that Solomon rebuilt the cities which Chiram had given to Solomon, and caused the children of Israel to dwell in them.

³

І пішов Соломон на Емаф-Сува і взяв його.

³

And Solomon came to Bæsoba, and fortified it.

⁴

І побудував він Фадмор у пустелі, і всі міста для запасів, які заснував у Емафі.

⁴

And he built Thoedmor in the wilderness, and all the strong cities which he built in Emath.

⁵

Він оббудував Вефорон верхній і Вефорон нижній, міста укріплені, зі стінами, воротами і запорами,

⁵

And he built Bæthoron the upper, and Bæthoron the lower, strong cities,—they had walls, gates, and bars;

⁶

і Ваалаф і всі міста для запасів, які були у Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для кінноти, і все, що хотів Соломон побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі володіння свого.

⁶

and Balaath, and all the strong cities which Solomon had, and all his chariot cities, and cities of horsemen, and all things that Solomon desired according to his desire of building, in Jerusalem, and in Libanus, and in all his kingdom.

⁷

Весь народ, який залишився від хеттеїв, і аморреїв, і ферезеїв, і евеїв і ієвусеїв, які були не із синів Ізраїлевих, —

⁷

As for all the people that was left of the Chettites, and the Amorites, and the Pherezites, and the Evites, and the Jebusites, who are not of Israel,

⁸

дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких не знищили сини Ізраїлеві, — зробив Соломон оброчними до цього дня.

⁸

but were of the children of them whom the children of Israel destroyed not, that were left after them in the land, even them did Solomon make tributaries to this day.

⁹

Синів же Ізраїлевих не робив Соломон робітниками у справах своїх, але вони були воїнами, і начальниками охоронців його, і вождями колісниць його і вершників його.

⁹

But Solomon did not make any of the children of Israel servants in his kingdom; for, behold, they were warriors and rulers, and mighty men, and captains of chariots and horsemen.

¹⁰

І було головних приставників у царя Соломона, які керували народом, двісті п’ятдесят.

¹⁰

And these are the chiefs of the officers of king Solomon, two hundred and fifty overseeing the work among the people.

¹¹

А дочку фараонову перевів Соломон з міста Давидового в дім, який побудував для неї, тому що, говорив він, не повинна жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого, бо святий він, тому що ввійшов у нього ковчег Господній.

¹¹

And Solomon brought up the daughter of Pharao from the city of David to the house which he had built for her: for he said, My wife shall not dwell in the city of David, the king of Israel, for the place is holy into which the ark of the Lord has entered.

¹²

Тоді став приносити Соломон всепалення Господу на жертовнику Господньому, який він спорудив перед притвором,

¹²

Then Solomon offered up to the Lord whole-burnt-offerings on the altar which he had built to the Lord before the temple,

¹³

щоб за уставом кожного дня приносити всепалення, за заповіддю Мойсея, у суботи, і в новомісяччя, й у свята тричі на рік: у свято опрісноків, і у свято седмиць, у свято кущів.

¹³

according to the daily rate, to offer up sacrifices according to the commandments of Moses, on the sabbaths, and at the new moons, and at the feasts, three times in the year, at the feast of unleavened bread, and at the feast of weeks, and at the feast of tabernacles.

¹⁴

І встановив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків за службою їх і левитів за сторо́жами їх, щоб вони славословили і служили при священиках за уставом кожного дня, і воротарів за чергами їхніми, до кожних воріт, тому що такий був заповіт Давида, чоловіка Божого.

¹⁴

And he established, according to the order of his father David, the courses of the priests, and that according to their public ministrations: and the Levites were appointed over their charges, to praise and minister before the priests according to the daily order: and the porters were appointed according to their courses to the different gates: for thus were the commandments of David the man of God.

¹⁵

І не відступали від повелінь царя про священиків і левитів ні в чому, ні стосовно скарбів.

¹⁵

They transgressed not the commandments of the king concerning the priests and the Levites with regard to everything else, and with regard to the treasures.

¹⁶

Так влаштована була вся справа Соломонова від дня заснування дому Господнього до остаточного закінчення його — дому Господнього.

¹⁶

Now all the work had been prepared from the day when the foundation was laid, until Solomon finished the house of the Lord.

¹⁷

Тоді пішов Соломон в Еціон-Гавер і в Елаф, що на березі моря, у землі Ідумейській.

¹⁷

Then Solomon went to Gasion Gaber, and to Ælath near the sea in the land of Idumea.

¹⁸

І надіслав йому Хирам через слуг своїх кораблі і рабів, які знають море, і вирушили вони зі слугами Соломоновими в Офир, і здобули звідти чотириста п’ятдесят талантів золота, і привезли цареві Соломону.

¹⁸

And Chiram sent by the hand of his servants ships, and servants skilled in naval affairs; and they went with the servants of Solomon to Sophira, and brought thence four hundred and fifty talents of gold, and they came to king Solomon.

Глава 9

¹

Цариця Савська, почувши про славу Соломона, прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалим, з дуже великим багатством, і з верблюдами, нав’юченими пахощами і безліччю золота і дорогоцінних каменів. І прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було на серці у неї.

¹

And the queen of Saba heard of the name of Solomon, and she came to Jerusalem with a very large force, to prove Solomon with hard questions, and she had camels bearing spices in abundance, and gold, and precious stones: and she came to Solomon, and told him all that was in her mind.

²

І пояснив їй Соломон усі слова її, і не знайшлося нічого незнайомого Соломону, чого він не пояснив би їй.

²

And Solomon told her all her words; and there passed not a word from Solomon which he told her not.

³

І побачила цариця Савська мудрість Соломона і дім, який він побудував,

³

And the queen of Saba saw the wisdom of Solomon, and the house which he had built,

⁴

і їжу за столом його, і житло рабів його, і добропристойність службовців його й одяг їхній, і виночерпіїв його й одяг їхній, і хід, яким він ходив у дім Господній, — і була вона у захопленні.

⁴

and the meat of the tables, and the sitting of his servants, and the standing of his ministers, and their raiment; and his cupbearers, and their apparel; and the whole-burnt-offerings which he offered up in the house of the Lord; then she was in ecstasy.

⁵

І сказала цареві: правда те, що я чула в землі моїй про справи твої і про мудрість твою,

⁵

And she said to the king, It was a true report which I heard in my land concerning thy words, and concerning thy wisdom.

⁶

але я не вірила словам про них, доки не прийшла і не побачила очима своїми. І ось, мені і наполовину не сказано про безліч мудрости твоєї: ти перевершуєш поголос, який я чула.

⁶

Yet I believed not the reports until I came, and my eyes saw: and, behold, the half of the abundance of thy wisdom was not told me: thou hast exceeded the report which I heard.

⁷

Блаженні люди твої, і блаженні ці слуги твої, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою!

⁷

Blessed are thy men, blessed are these thy servants, who stand before thee continually, and hear thy wisdom.

⁸

Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благозволив посадити тебе на престіл Свій царем у Господа Бога твого. З любови Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він поставив тебе царем над ним — чинити суд і правду.

⁸

Blessed be the Lord thy God, who took pleasure in thee, to set thee upon his throne for a king, to the Lord thy God: forasmuch as the Lord thy God loved Israel to establish them for ever, therefore he has set thee over them for a king to execute judgment and justice.

⁹

І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і багато пахощів і коштовних каменів; і не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Савська царю Соломону.

⁹

And she gave the king a hundred and twenty talents of gold, and spices in very great abundance, and precious stones: and there were not any where else such spices as those which the queen of Saba gave king Solomon.

¹⁰

І слуги Хирамові і слуги Соломонові, які привезли золото з Офира, привезли і червоне дерево і коштовні камені.

¹⁰

And the servants of Solomon and the servants of Chiram brought gold to Solomon out of Suphir, and pine timber, and precious stones.

¹¹

І зробив цар з цього червоного дерева сходи до дому Господнього і до дому царського, і цитри і псалтирі для співців. І не бачено було подібного до цього раніше в землі Юдейській.

¹¹

And the king made of the pine timber steps to the house of the Lord, and to the king's house, and harps and lutes for the singers: and such were not seen before in the land of Juda.

¹²

Цар же Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого вона просила, крім таких речей, які вона привезла цареві. І вона вирушила назад у землю свою, вона і слуги її.

¹²

And king Solomon gave to the queen of Saba all that she requested, besides all that she brought to king Solomon: and she returned to her own land.

¹³

Вага золота, що приходило до Соломона в один рік, була шістсот шістдесят шість талантів золота.

¹³

And the weight of the gold that was brought to Solomon in one year was six hundred and sixty-six talents of gold,

¹⁴

Поверх того, посли і купці приносили, і всі царі аравійські і начальники обласні приносили золото і срібло Соломону.

¹⁴

besides what the men who were regularly appointed and the merchants brought, and all the kings of Arabia and princes of the land: all brought gold and silver to king Solomon.

¹⁵

І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, — по шістсот сиклів кованого золота пішло на кожен щит, —

¹⁵

And king Solomon made two hundred shields of beaten gold: there were six hundred shekels of pure gold to one shield.

¹⁶

і триста щитів менших з кованого золота, — по триста сиклів золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева.

¹⁶

And three hundred bucklers of beaten gold: the weight of three hundred gold shekels went to one buckler: and the king placed them in the house of the forest of Lebanon.

¹⁷

І зробив цар великий престіл зі слонової кістки й обклав його чистим золотом,

¹⁷

And the king made a great throne of ivory, and he gilded it with pure gold.

¹⁸

і шість сходинок до престолу і золоте підніжжя, до престолу прироблене, і підлокітники з обох боків місця сидіння, і двох левів, які стоять біля підлокітників,

¹⁸

And there were six steps to the throne, riveted with gold, and elbows on either side of the seat of the throne, and two lions standing by the elbows:

¹⁹

і ще дванадцять левів, які стоять там на шести східцях, з обох боків Не бувало такого [престолу] у жодному царстві.

¹⁹

and twelve lions standing there on the six steps on each side. There was not the like in any other kingdom.

²⁰

І весь посуд для пиття у царя Соломона був із золота, і всі сосуди в домі з ливанського дерева були із золота добірного; срібло в дні Соломона ставилося за ніщо,

²⁰

And all king Solomon's vessels were of gold, and all the vessels of the house of the forest of Lebanon were covered with gold: silver was not thought anything of in the days of Solomon.

²¹

бо кораблі царя ходили у Фарсис зі слугами Хирама, і на три роки раз поверталися кораблі з Фарсиса і привозили золото і срібло, слонову кістку і мавп і павичів.

²¹

For a ship went for the king to Tharsis with the servants of Chiram: once every three years came vessels from Tharsis to the king, laden with gold, and silver, and ivory, and apes.

²²

І перевершив цар Соломон усіх царів землі багатством і мудрістю.

²²

And Solomon exceeded all other kings both in riches and wisdom.

²³

І всі царі землі прагнули бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку вклав Бог у серце його.

²³

And all the kings of the earth sought the presence of Solomon, to hear his wisdom, which God had put in his heart.

²⁴

І кожен з них підносив від себе в дарунок сосуди срібні і сосуди золоті й одяг, зброю і пахощі, коней і ослів, з року в рік.

²⁴

And they brought every one his gifts, silver vessels and golden vessels, and raiment, myrrh and spices, horses and mules, a rate every year.

²⁵

І було в Соломона чотири тисячі стійл для коней і колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у містах колісничних і при цареві — в Єрусалимі;

²⁵

And Solomon had four thousand mares for chariots, and twelve thousand horsemen; and he put them in the chariot cities, and with the king in Jerusalem.

²⁶

і царював він над усіма царями, від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту.

²⁶

And he ruled over all the kings from the river even to the land of the Philistines, and to the borders of Egypt.

²⁷

І зробив цар [золото і] срібло в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за їх безліччю, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях.

²⁷

And the king made gold and silver in Jerusalem as stones, and cedars as the sycamore trees in the plain for abundance.

²⁸

Коней приводили Соломону з Єгипту і з усіх земель.

²⁸

And Solomon imported horses from Egypt, and from every other country.

²⁹

Інші діяння Соломонові, перші й останні, описані в записах Нафана пророка і в пророцтві Ахиї силомлянина й у видіннях прозорливця Іоїля про Ієровоама, сина Наватового.

²⁹

And the rest of the acts of Solomon, the first and the last, behold, these are written in the words of Nathan the prophet, and in the words of Achia the Selonite, and in the visions of Joel the seer concerning Jeroboam the son of Nabat.

³⁰

Царював же Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.

³⁰

And Solomon reigned over all Israel forty years.

³¹

І спочив Соломон з батьками своїми, і поховали його в місті Давида, батька його. І став царем Ровоам, син його, замість нього.

³¹

And Solomon fell asleep, and they buried him in the city of David his father: and Roboam his son reigned in his stead.

Глава 10

¹

І пішов Ровоам у Сихем, тому що в Сихем зійшлися всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.

¹

And Roboam came to Sychem: for all Israel came to Sychem to make him king.

²

Коли почув про це Ієровоам, син Наватів, — він знаходився в Єгипті, куди втік від царя Соломона, — то повернувся Ієровоам з Єгипту.

²

And it came to pass when Jeroboam the son of Nabat heard it, (now he was in Egypt, forasmuch as he had fled thither from the face of king Solomon, and Jeroboam dwelt in Egypt,) that Jeroboam returned out of Egypt.

³

І послали і кликали його; і прийшов Ієровоам і весь Ізраїль, і говорили Ровоаму так:

³

And they sent and called him: and Jeroboam and all the congregation came to Roboam, saying,

⁴

батько твій наклав на нас тяжке ярмо; але ти полегши жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми будемо служити тобі.

⁴

Thy father made our yoke grievous: now then abate somewhat of thy father's grievous rule, and of his heavy yoke which he put upon us, and we will serve thee.

⁵

І сказав їм Ровоам: через три дні прийдіть знову до мене. І розійшовся народ.

⁵

And he said to them, Go away for three days, and then come to me. So the people departed.

⁶

І радився цар Ровоам зі старійшинами, які стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, і говорив: як ви порадите відповісти народу цьому?

⁶

And king Roboam assembled the elders that stood before his father Solomon in his life-time, saying, How do ye counsel me to return an answer to this people?

⁷

Вони сказали йому: якщо ти [нині] будеш добрим до народу цього і догодиш їм і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть тобі рабами в усі дні.

⁷

And they spoke to him, saying, If thou wouldest this day befriend this people, and be kind to them, and speak to them good words, then will they be thy servants for ever.

⁸

Але він залишив пораду старійшин, яку вони давали йому, і став радитися з людьми молодими, які виросли разом з ним, і які стояли перед лицем його;

⁸

But he forsook the advice of the old men, who took counsel with him, and he took counsel with the young men who had been brought up with him, who stood before him.

⁹

і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені так: полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій?

⁹

And he said to them, What do ye advise that I should answer this people, who spoke to me, saying, Ease somewhat of the yoke which thy father laid upon us?

¹⁰

І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу, який говорив тобі: батько твій наклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам, — так скажи їм: мізинець мій товщий за стегна батька мого.

¹⁰

And the young men that had been brought up with him spoke to him, saying, Thus shalt thou speak to the people that spoke to thee, saying, Thy father made our yoke heavy, and do thou lighten somewhat of it from us; thus shalt thou say, My little finger shall be thicker than my father's loins.

¹¹

Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами.

¹¹

And whereas my father chastised you with a heavy yoke, I will also add to your yoke: my father chastised you with whips, and I will chastise you with scorpions.

¹²

І прийшов Ієровоам і весь народ до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене знову через три дні.

¹²

And Jeroboam and all the people came to Roboam on the third day, as the king had spoken, saying, Return to me on the third day.

¹³

Тоді цар відповідав їм суворо, бо залишив цар Ровоам пораду старійшин, і говорив їм за порадою молодих людей так:

¹³

And the king answered harshly; and king Roboam forsook the counsel of the old men,

¹⁴

батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами.

¹⁴

and spoke to them according to the counsel of the young men, saying, My father made your yoke heavy, but I will add to it: my father chastised you with whips, but I will chastise you with scorpions.

¹⁵

І не послухав цар народу, тому що так було влаштовано від Бога, щоб виконати Господу слово Своє, яке вирік Він через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому.

¹⁵

And the king hearkened not to the people, for there was a change of their minds from God, saying, The Lord has confirmed his word, which he spoke by the hand of Achia the Selonite concerning Jeroboam the son of Nabat, and concerning all Israel;

¹⁶

Коли весь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповів народ цареві, говорячи: яка наша частка у Давиді? Немає нам частки у сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде. І розійшлися всі ізраїльтяни по наметах своїх.

¹⁶

for the king did not hearken to them. And the people answered the king, saying, What portion have we in David, or inheritance in the son of Jessæ? to thy tents, O Israel: now see to thine own house, David. So all Israel went to their tents.

¹⁷

Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, залишився царем Ровоам.

¹⁷

But the men of Israel, even those who dwelt in the cities of Juda, remained and made Roboam king over them.

¹⁸

І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над збиранням данини, і закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. Цар же Ровоам поспішив сісти на колісницю, щоб утекти в Єрусалим.

¹⁸

And king Roboam sent to them Adoniram that was over the tribute; and the children of Israel stoned him with stones, and he died. And king Roboam hasted to mount his chariot, to flee to Jerusalem.

¹⁹

Так відокремилися ізраїльтяни від дому Давидового до цього дня.

¹⁹

So Israel rebelled against the house of David until this day.

Глава 11

¹

І прибув Ровоам в Єрусалим і скликав з дому Іудиного і Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Ровоаму.

¹

And Roboam came to Jerusalem; and he assembled Juda and Benjamin, a hundred and eighty thousand young men fit for war, and he waged war with Israel to recover the kingdom to Roboam.

²

І було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, і сказано:

²

And the word of the Lord came to Samaias the man of God, saying,

³

скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому Ізраїлю в коліні Іудиному і Веніаміновому:

³

Speak to Roboam the son of Solomon, and to all Juda and Benjamin, saying,

⁴

так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими; поверніться кожен у дім свій, бо Мною зроблено це. Вони послухалися слів Господніх і повернулися з походу проти Ієровоама.

⁴

Thus saith the Lord, Ye shall not go up, and ye shall not war against your brethren: return every one to his home; for this thing is of me. And they hearkened to the word of the Lord, and returned from going against Jeroboam.

⁵

Ровоам жив у Єрусалимі; він обніс міста в Юдеї стінами.

⁵

And Roboam dwelt in Jerusalem, and he built walled cities in Judæa.

⁶

Він укріпив Вифлеєм і Ефам, і Фекою,

⁶

And he built Bethleem, and Ætan and Thecoe,

⁷

і Вефцур, і Сохо, і Одоллам,

⁷

and Bæthsura, and Sochoth, and Odollam,

⁸

і Геф, і Марешу, і Зиф,

⁸

and Geth, and Marisa, and Ziph,

⁹

і Адораїм, і Лахис, і Азеку,

⁹

and Adorai, and Lachis, and Azeca,

¹⁰

і Цору, й Аїалон, і Хеврон, які знаходилися в коліні Іудиному і Веніаміновому.

¹⁰

and Saraa, and Ælom, and Chebron, which belongs to Juda and Benjamin, walled cities.

¹¹

І укріпив він фортеці ці, і влаштував у них начальників і сховища для хліба і деревної олії і вина.

¹¹

And he fortified them with walls, and placed in them captains, and stores of provisions, oil and wine,

¹²

І дав у кожне місто щити і списи й укріпив їх дуже сильно. І залишалися за ним Іуда і Веніамін.

¹²

shields and spears in every several city, and he fortified them very strongly, and he had on his side Juda and Benjamin.

¹³

І священики і левити, які були по всій землі Ізраїльській, зібралися до нього з усіх країв,

¹³

And the priests and the Levites who were in all Israel were gathered to him out of all the coasts.

¹⁴

тому що залишили левити свої міські передмістя і свої володіння і прийшли в Юдею і в Єрусалим, оскільки відсторонив їх Ієровоам і сини його від священства Господнього

¹⁴

For the Levites left the tents of their possession, and went to Juda to Jerusalem, because Jeroboam and his sons had ejected them so that they should not minister to the Lord.

¹⁵

і поставив у себе жерців на висотах, і до козлів, і до тельців, яких він зробив.

¹⁵

And he made for himself priests of the high places, and for the idols, and for the vanities, and for the calves which Jeroboam made.

¹⁶

А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що схилили серце своє, щоб шукати Господа Бога Ізраїлевого, приходили в Єрусалим, щоб приносити жертви Господу Богу батьків своїх.

¹⁶

And he cast out from the tribes of Israel those who set their heart to seek the Lord God of Israel: and they came to Jerusalem, to sacrifice to the Lord God of their fathers.

¹⁷

І зміцнили вони царство Іудине і підтримували Ровоама, сина Соломонового, три роки, тому що ходили путями Давида і Соломона у ці три роки.

¹⁷

And they strengthened the kingdom of Juda; and Juda strengthened Roboam the son of Solomon for three years, for he walked three years in the ways of David and Solomon.

¹⁸

І взяв собі Ровоам за дружину Махалафу, дочку Ієромофа, сина Давидового, й Авихаїль, дочку Елиава, сина Ієссеєвого,

¹⁸

And Roboam took to himself for a wife Moolath daughter of Jerimuth the son of David, and Abigaia daughter of Heliab the son of Jessæ.

¹⁹

і вона народила йому синів: Ієуса і Шемарію і Загаму.

¹⁹

And she bore him sons; Jeus, and Samoria, and Zaam.

²⁰

Після неї він узяв Мааху, дочку Авессалома, і вона народила йому Авию й Аттая, і Зизу і Шеломифа.

²⁰

And afterwards he took to himself Maacha the daughter of Abessalom; and she bore him Abia, and Jetthi, and Zeza, and Salemoth.

²¹

І любив Ровоам Мааху, дочку Авессалома, більше за усіх дружин і наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок.

²¹

And Roboam loved Maacha the daughter of Abessalom more than all his wives and all his concubines: for he had eighteen wives and sixty concubines; and he begot twenty-eight sons, and sixty daughters.

²²

І поставив Ровоам Авию, сина Маахи, главою [і] князем над братами його, тому що хотів поставити його царем.

²²

And he made Abia the son of Maacha chief, even a leader among his brethren, for he intended to make him king.

²³

І діяв благорозсудливо, і розіслав усіх синів своїх по всіх землях Іуди і Веніаміна в усі укріплені міста, і дав їм утримання велике і знайшов багато дружин.

²³

And he was exalted beyond all his other sons in all the coasts of Juda and Benjamin, and in the strong cities; and he gave them provisions in great abundance: and he desired many wives.

Глава 12

¹

Коли царство Ровоама утвердилося, і він зробився сильним, тоді він залишив закон Господній, і весь Ізраїль з ним.

¹

And it came to pass when the kingdom of Roboam was established, and when he had grown strong, that he forsook the commandments of the Lord, and all Israel with him.

²

На п’ятому році царювання Ровоама, Сусаким, цар Єгипетський, пішов на Єрусалим, — тому що вони відступили від Господа, —

²

And it came to pass in the fifth year of the reign of Roboam, Susakim king of Egypt came up against Jerusalem, because they had sinned against the Lord,

³

з тисячею і двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа народу, який прийшов з ним з Єгипту, ливиянам, сукхитам і ефіоплянам;

³

with twelve hundred chariots, and sixty thousand horse: and there was no number of the multitude that came with him from Egypt; Libyans, Trogodytes, and Ethiopians.

⁴

і взяв укріплені міста в Юдеї і прийшов до Єрусалима.

⁴

And they obtained possession of the strong cities, which were in Juda, and came to Jerusalem.

⁵

Тоді Самей пророк прийшов до Ровоама і князів Юдеї, які зібралися в Єрусалимі, рятуючись від Сусакима, і сказав їм: так говорить Господь: ви залишили Мене, за те і Я залишаю вас у руки Сусакиму.

⁵

And Samaias the prophet came to Roboam, and to the princes of Juda that were gathered to Jerusalem for fear of Susakim, and said to them, Thus said the Lord, Ye have left me, and I will leave you in the hand of Susakim.

⁶

І смирилися князі Ізраїлеві і цар і сказали: праведний Господь!

⁶

And the elders of Israel and the king were ashamed, and said, The Lord is righteous.

⁷

Коли побачив Господь, що вони смирилися, тоді було слово Господнє до Самея, і сказано: вони смирилися; не знищу їх і незабаром дам їм спасіння, і не проллється гнів Мій на Єрусалим рукою Сусакима;

⁷

And when the Lord saw that they repented, then came the word of the Lord to Samaias, saying, They have repented; I will not destroy them, but I will set them in safety for a little while, and my wrath shall not be poured out on Jerusalem.

⁸

однак же вони будуть слугами його, щоб знали, як це — служити Мені і служити царствам земним.

⁸

Nevertheless they shall be servants, and know my service, and the service of the kings of the earth.

⁹

І прийшов Сусаким, цар Єгипетський, в Єрусалим і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського; усе взяв він, узяв і щити золоті, які зробив Соломон.

⁹

So Susakim king of Egypt went up against Jerusalem, and took the treasures that were in the house of the Lord, and the treasures that were in the king's house: he took all; and he took the golden shields which Solomon had made.

¹⁰

І зробив цар Ровоам, замість них, щити мідні, і віддав їх у руки начальників охоронців, які охороняли вхід дому царського.

¹⁰

And king Roboam made brazen shields instead of them. And Susakim set over him captains of footmen, as keepers of the gate of the king.

¹¹

Коли виходив цар у дім Господній, приходили охоронці і несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців.

¹¹

And it came to pass, when the king went into the house of the Lord, the guards and the footmen went in, and they that returned to meet the footmen.

¹²

І коли він смирився, тоді відвернувся від нього гнів Господа і не згубив його до кінця; притому і в Юдеї було дещо добре.

¹²

And when he repented, the anger of the Lord turned from him, and did not destroy him utterly; for there were good things in Juda.

¹³

І утвердився цар Ровоам в Єрусалимі і царював. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке з усіх колін Ізраїлевих обрав Господь, щоб там перебувало ім’я Його. Ім’я матері його Наама, аммонитянка.

¹³

So king Roboam strengthened himself in Jerusalem, and reigned: and Roboam was forty and one years old when he began to reign, and he reigned seventeen years in Jerusalem, in the city which the Lord chose out of all the tribes of the children of Israel to call his name there: and his mother's name was Noomma the Ammanitess.

¹⁴

І робив він зло, тому що не налаштував серце своє для того, щоб шукати Господа.

¹⁴

And he did evil, for he directed not his heart to seek the Lord.

¹⁵

Діяння Ровоамові, перші й останні, описані в записах Самея пророка й Адди прозорливця у родоводах. І були війни у Ровоама з Ієровоамом в усі дні.

¹⁵

And the acts of Roboam, the first and the last, behold, are they not written in the book of Samaia the prophet, and Addo the seer, with his achievements.

¹⁶

І спочив Ровоам з батьками своїми і похований у місті Давидовому. І став царем Авия, син його, замість нього.

¹⁶

And Roboam made war with Jeroboam all his days. And Roboam died with his fathers, and was buried in the city of David: and Abia his son reigned in his stead.

Глава 13

¹

У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама став царем Авия над Іудою.

¹

In the eighteenth year of the reign of Jeroboam Abia began to reign over Juda.

²

Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Михая, дочка Урії, з Гиви. І була війна у Авиї з Ієровоамом.

²

He reigned three years in Jerusalem. And his mother's name was Maacha, daughter of Uriel of Gabaon. And there was war between Abia and Jeroboam.

³

І вивів Авия на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч чоловік добірних; а Ієровоам виступив проти нього на війну з вісьмомастами тисячами чоловік, також добірних, хоробрих.

³

And Abia set the battle in array with an army, with mighty men of war, even four hundred thousand mighty men: and Jeroboam set the battle in array against him with eight hundred thousand, they were mighty warriors of the host.

⁴

І став Авия на вершині гори Цемараїмської, однієї з гір Єфремових, і говорив: послухайте мене, Ієровоам і всі ізраїльтяни!

⁴

And Abia rose up from the mount Somoron, which is in mount Ephraim, and said, Hear ye, Jeroboam, and all Israel:

⁵

Чи не знаєте ви, що Господь Бог Ізраїлів дав царство Давиду над Ізраїлем повіки, йому і синам його, за завітом соли [вічним]?

⁵

Is it not for you to know that the Lord God of Israel has given a king over Israel for ever to David, and to his sons, by a covenant of salt?

⁶

Але повстав Ієровоам, син Наватів, раб Соломона, сина Давидового, і збунтувався проти господаря свого.

⁶

But Jeroboam the son of Nabat, the servant of Solomon the son of David, is risen up, and has revolted from his master:

⁷

І зібралися навколо нього люди пусті, люди розбещені, й укріпилися проти Ровоама, сина Соломонового; Ровоам же був молодий і слабкий серцем і не встояв проти них.

⁷

and there are gathered to him pestilent men, transgressors, and he has risen up against Roboam the son of Solomon, while Roboam was young and fearful in heart, and he withstood him not.

⁸

І нині ви думаєте устояти проти царства Господнього в руці синів Давидових, тому що вас безліч, і у вас золоті тельці, яких Ієровоам зробив для вас богами.

⁸

And now ye profess to resist the kingdom of the Lord in the hand of the sons of David; and ye are a great multitude, and with you are golden calves, which Jeroboam made you for gods.

⁹

Чи не ви вигнали священиків Господніх, синів Аарона, і левитів, і поставили в себе священиків, які з народів інших земель? Усякий, хто приходить для посвяти своєї з тельцем і з сімома баранами, стає у вас священиком лжебогів.

⁹

Did ye not cast out the priests of the Lord, the sons of Aaron, and the Levites, and make to yourselves priests of the people of any other land? whoever came to consecrate himself with a calf of the herd and seven rams, he forthwith became a priest to that which is no god.

¹⁰

А у нас — Господь Бог наш; ми не залишали Його, і Господу служать священики, сини Ааронові, і левити при своїй справі.

¹⁰

But we have not forsaken the Lord our God, and his priests, the sons of Aaron, and the Levites, minister to the Lord; and in their daily courses

¹¹

І спалюють вони Господу всепалення щоранку і щовечора, і запашне куріння, і покладають рядами хліби на столі чистому, і запалюють золотий світильник і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємо встановлення Господа Бога нашого, а ви залишили Його.

¹¹

they sacrifice to the Lord whole-burnt-offering, morning and evening, and compound incense, and set the shewbread on the pure table; and there is the golden candlestick, and the lamps for burning, to light in the evening: for we keep the charge of the Lord God of our fathers; but ye have forsaken him.

¹²

І ось, у нас на чолі Бог, і священики Його, і труби гучні, щоб гриміти проти вас. Сини Ізраїлеві! не воюйте з Господом Богом батьків ваших, бо не матимете успіху.

¹²

And, behold, the Lord and his priests are with us at our head, and the signal trumpets to sound an alarm over us. Children of Israel, fight not against the Lord God of our fathers; for ye shall not prosper.

¹³

Тим часом Ієровоам послав загін у засідку з тилу їм, так що сам він був попереду юдеїв, а засідка позаду них.

¹³

Now Jeroboam had caused an ambush to come round upon him from behind: and he himself was before Juda, and the ambush behind.

¹⁴

І оглянулися юдеї, і ось, битва проти них спереду і позаду; і воззвали вони до Господа, а священики засурмили трубами.

¹⁴

And Juda looked back, and, behold, the battle was against them before and behind: and they cried to the Lord, and the priests sounded with the trumpets.

¹⁵

І викликнули юдеї. І коли викликнули юдеї, Бог уразив Ієровоама і всіх ізраїльтян перед лицем Авиї й Іуди.

¹⁵

And the men of Juda shouted: and it came to pass, when the men of Juda shouted, that the Lord smote Jeroboam and Israel before Abia and Juda.

¹⁶

І побігли сини Ізраїлеві від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їхні.

¹⁶

And the children of Israel fled from before Juda; and the Lord delivered them into their hands.

¹⁷

І зробили їм Авия і народ його поразку сильну; і впало убитими в Ізраїля п’ятсот тисяч чоловік добірних.

¹⁷

And Abia and his people smote them with a great slaughter: and there fell slain of Israel five hundred thousand mighty men.

¹⁸

І смирилися тоді сини Ізраїлеві, і були сильні сини Іудині, тому що уповали на Господа Бога батьків своїх.

¹⁸

So the children of Israel were brought low in that day, and the children of Juda prevailed, because they trusted on the Lord God of their fathers.

¹⁹

І переслідував Авия Ієровоама і взяв у нього міста: Вефиль і залежні від нього міста, й Ієшану і залежні від неї міста, і Ефрон і залежні від нього міста.

¹⁹

And Abia pursued after Jeroboam, and he took from him the cities, Bæthel and her towns, and Jesyna and her towns, and Ephron and her towns.

²⁰

І не входив уже в силу Ієровоам у дні Авиї. І вразив його Господь, і він помер.

²⁰

And Jeroboam did not recover strength again all the days of Abia: and the Lord smote him, and he died.

²¹

Авия ж підсилився; і взяв собі чотирнадцять дружин і породив двадцять два сини і шістнадцять дочок.

²¹

But Abia strengthened himself, and took to himself fourteen wives, and he begot twenty-two sons, and sixteen daughters.

²²

Інші діяння Авиї і його вчинки і слова описані у сказанні пророка Адди.

²²

And the rest of the acts of Abia, and his deeds, and his sayings, are written in the book of the prophet Addo.

Глава 14

¹

І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього. У дні його спочивала земля десять років.

¹

And he did that which was good and right in the sight of the Lord his God.

²

І робив Аса добре й угодне в очах Господа Бога свого:

²

And he removed the altars of the strange gods, and the high places, and broke the pillars in pieces, and cut down the groves:

³

і відкинув він жертовники богів чужих і висоти, і розбив статуї, і вирубав посвячені дерева;

³

and he told Juda to seek earnestly the Lord God of their fathers, and to perform the law and the commandments.

⁴

і повелів юдеям шукати Господа Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді;

⁴

And he removed from all the cities of Juda the altars and the idols, and established in quietness

⁵

і скасував він у всіх містах Іудиних висоти і статуї сонця. І спокійним було при ньому царство.

⁵

fortified cities in the land of Juda; for the land was quiet, and he had no war in these years; for the Lord gave him rest.

⁶

І побудував він укріплені міста в Юдеї, бо спокійною була земля, і не було в нього війни в ті роки, оскільки Господь дав спокій йому.

⁶

And he said to Juda, Let us fortify these cities, and make walls, and towers, and gates, and bars: we shall prevail over the land, for as we have sought out the Lord our God, he has sought out us, and has given us rest round about, and prospered us.

⁷

І сказав він юдеям: побудуємо міста ці й обнесемо їх стінами з вежами, з воротами і запорами. Земля ще наша, тому що ми знайшли Господа Бога нашого: ми знайшли Його, — і Він дав нам спокій з усіх боків. І стали будувати, і мали успіх.

⁷

And Asa had a force of armed men bearing shields and spears in the land of Juda, even three hundred thousand, and in the land of Benjamin two hundred and eighty thousand targeteers and archers: all these were mighty warriors.

⁸

І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом з коліна Іудиного триста тисяч, і з коліна Веніамінового озброєних щитом і які стріляли з лука, двісті вісімдесят тисяч, людей хоробрих.

⁸

And Zare the Ethiopian went out against them, with a force of a million, and three hundred chariots; and came to Maresa.

⁹

І вийшов на них Зарай ефіоплянин з військом у тисячу тисяч і з трьомастами колісниць і дійшов до Мареші.

⁹

And Asa went out to meet him, and set the battle in array in the valley north of Maresa.

¹⁰

І виступив Аса проти нього, і вишикувалися до битви на долині Цефата в Мареші.

¹⁰

And Asa cried to the Lord his God, and said, O Lord, it is not impossible with thee to save by many or by few: strengthen us, O Lord our God; for we trust in thee, and in thy name have we come against this great multitude. O Lord our God, let not man prevail against thee.

¹¹

І воззвав Аса до Господа Бога свого, і сказав: Господи! чи не в Твоїй силі допомогти сильному або безсилому? допоможи ж нам, Господи Боже наш: тому що ми на Тебе уповаємо і в ім’я Твоє вийшли ми проти безлічі цієї. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе Тебе людина.

¹¹

And the Lord smote the Ethiopians before Juda; and the Ethiopians fled.

¹²

І вразив Господь ефіоплян перед лицем Аси і перед лицем Іуди, і побігли ефіопляни.

¹²

And Asa and his people pursued them to Gedor; and the Ethiopians fell, so that they could not recover themselves; for they were crushed before the Lord, and before his host; and they took many spoils.

¹³

І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герара, і впали ефіопляни, так що в них нікого не залишилося в живих, тому що вони вражені були перед Господом і перед воїнством Його. І набрали здобичі безліч.

¹³

And they destroyed their towns round about Gedor; for a terror of the Lord was upon them: and they spoiled all their cities, for they had much spoil.

¹⁴

І зруйнували всі міста навколо Герара, тому що напав на них жах від Господа; і розграбували всі міста і винесли з них дуже багато здобичі.

¹⁴

Also they destroyed the tents of cattle, and the Alimazons, and took many sheep and camels, and returned to Jerusalem.

¹⁵

Також і пастуші курені зруйнували і погнали безліч стад дрібної худоби і верблюдів і повернулися в Єрусалим.

Глава 15

¹

Тоді на Азарію, сина Одедового, зійшов Дух Божий,

¹

And Azarias the son of Oded—upon him came the Spirit of the Lord,

²

і вийшов він назустріч Асі і сказав йому: послухайте мене, Асо і весь Іуда і Веніамін: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо будете шукати Його, Він буде знайдений вами; якщо ж залишите Його, Він залишить вас.

²

and he went out to meet Asa, and all Juda and Benjamin, and said, Hear me, Asa, and all Juda and Benjamin. The Lord is with you, while ye are with him; and if ye seek him out, he will be found of you; but if ye forsake him, he will forsake you.

³

Багато днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, який вчить, і без закону;

³

And Israel has been a long time without the true God, and without a priest to expound the truth, and without the law.

⁴

але коли він навернеться у скруті своїй до Господа Бога Ізраїлевого і знайде Його, Він дасть їм знайти Себе.

⁴

But he shall turn them to the Lord God of Israel, and he will be found of them.

⁵

У ті часи не буде миру ні для того, хто виходить, ні для того, хто входить, бо великі заворушення будуть у всіх жителів земель;

⁵

And in that time there is no peace to one going out, or to one coming in, for the terror of the Lord is upon all that inhabit the lands.

⁶

народ буде воювати з народом, і місто з містом, тому що Бог приведе їх у сум’яття всякими бідами.

⁶

And nation shall fight against nation, and city against city; for God has confounded them with every kind of affliction.

⁷

Але ви зміцнитеся, і нехай не слабшають руки ваші, тому що є відплата за діла ваші.

⁷

But be ye strong, and let not your hands be weakened: for there is a reward for your work.

⁸

Коли почув Аса слова ці і пророцтво [Азарії], сина Одеда пророка, то підбадьорився і викинув мерзоти язичницькі з усієї землі Іудиної і Веніамінової і з міст, які він узяв на горі Єфремовій, і оновив жертовник Господній, що перед притвором Господнім.

⁸

And when Asa heard these words, and the prophecy of Adad the prophet, then he strengthened himself, and cast out the abominations from all the land of Juda and Benjamin, and from the cities which Jeroboam possessed, in mount Ephraim, and he renewed the altar of the Lord, which was before the temple of the Lord.

⁹

І зібрав всього Іуду і Веніаміна і тих, що живуть з ними, переселенців від Єфрема і Манассії і Симеона; тому що багато хто від Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним.

⁹

And he assembled Juda and Benjamin, and the strangers that dwelt with him, of Ephraim, and of Manasse, and of Symeon: for many of Israel were joined to him, when they saw that the Lord his God was with him.

¹⁰

І зібралися в Єрусалимі у третій місяць, у п’ятнадцятий рік царювання Аси;

¹⁰

And they assembled at Jerusalem in the third month, in the fifteenth year of the reign of Asa.

¹¹

і принесли в день той жертву Господу зі здобичі, яку привели, з великої худоби сімсот і з дрібної сім тисяч;

¹¹

And he sacrificed to the Lord in that day of the spoils which they brought, seven hundred calves and seven thousand sheep.

¹²

і вступили в завіт, щоб шукати Господа Бога батьків своїх від усього серця свого і від усієї душі своєї;

¹²

And he entered into a covenant that they should seek the Lord God of their fathers with all their heart and with all their soul.

¹³

а всякий, хто не стане шукати Господа Бога Ізраїлевого, повинен померти, малий він чи великий, чоловік чи жінка.

¹³

And that whoever should not seek the Lord God of Israel, should die, whether young or old, whether man or woman.

¹⁴

І клялися Господу голосно і з вигуками і при звуках труб і рогів.

¹⁴

And they swore to the Lord with a loud voice, and with trumpets, and with cornets.

¹⁵

І раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усіх боків.

¹⁵

And all Juda rejoiced concerning the oath: for they swore with all their heart, and they sought him with all their desires; and he was found of them: and the Lord gave them rest round about.

¹⁶

І Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського достоїнства за те, що вона зробила ідола для діброви. І зруйнував Аса ідола її, і порубав на шматки, і спалив у долині Кедрона.

¹⁶

And he removed Maacha his mother from being priestess to Astarte; and he cut down the idol, and burnt it in the brook of Kedron.

¹⁷

Хоча висоти не були знищені в Ізраїлі, але серце Аси було цілком віддане Господу в усі дні його.

¹⁷

Nevertheless they removed not the high places: they still existed in Israel: nevertheless the heart of Asa was perfect all his days.

¹⁸

І вніс він посвячене батьком його і свою посвяту в дім Божий, срібло і золото і сосуди.

¹⁸

And he brought in the holy things of David his father, and the holy things of the house of God, silver, and gold, and vessels.

¹⁹

І не було війни до тридцять п’ятого року царювання Аси.

¹⁹

And there was no war waged with him until the thirty-fifth year of the reign of Asa.

Глава 16

¹

У тридцять шостий рік царювання Аси, пішов Вааса, цар Ізраїльський, на юдеїв і почав будувати Раму, щоб не дозволити нікому ні відходити від Аси, царя Юдейського, ні приходити до нього.

¹

And in the thirty-eighth year of the reign of Asa, the king of Israel went up against Juda, and built Rama, so as not to allow egress or ingress to Asa king of Juda.

²

І виніс Аса срібло і золото зі скарбниць дому Господнього і дому царського і послав до Венадада, царя Сирійського, який жив у Дамаску, говорячи:

²

And Asa took silver and gold out of the treasures of the house of the Lord, and of the king's house, and sent them to the son of Ader king of Syria, which dwelt in Damascus, saying,

³

союз нехай буде між мною і тобою, як був між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібло і золото: піди, розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відступив від мене.

³

Make a covenant between me and thee, and between my father and thy father: behold, I have sent thee gold and silver: come, and turn away from me Baasa king of Israel, and let him depart from me.

⁴

І послухався Венадад царя Аси і послав воєначальників, які були в нього, проти міст ізраїльських, і вони спустошили Ійон і Дан й Авелмаїм і всі запаси в містах Неффалимових.

⁴

And the son of Ader hearkened to king Asa, and sent the captains of his host against the cities of Israel; and smote Æon, and Dan, and Abelmain, and all the country round Nephthali.

⁵

І коли почув про це Вааса, то перестав будувати Раму і припинив роботу свою.

⁵

And it came to pass when Baasa heard it, he left off building Rama, and put a stop to his work:

⁶

Аса ж цар зібрав усіх юдеїв, і вони вивезли з Рами камені і дерева, які використовував Вааса для будівлі, — і побудував з них Геву і Мицфу.

⁶

then king Asa took all Juda, and took the stones of Rama, and its timber, with which Baasa had built; and he built with them Gabae and Maspha.

⁷

У той час прийшов Ананій прозорливець до Аси, царя Юдейського, і сказав йому: оскільки ти понадіявся на царя Сирійського і не уповав на Господа Бога твого, тому і врятувалося військо царя Сирійського від руки твоєї.

⁷

And at that time came Anani the prophet to Asa king of Juda, and said to him, Because thou didst trust on the king of Syria, and didst not trust on the Lord thy God, therefore the army of Syria is escaped out of thy hand.

⁸

Чи не були ефіопляни і лівіяни з силою більшою і з колісницями і вершниками дуже численними? Але оскільки ти уповав на Господа, то Він віддав їх у руки твої,

⁸

Were not the Ethiopians and Libyans a great force, in courage, in horsemen, in great numbers? and did not He deliver them into thy hands, because thou trustedst in the Lord?

⁹

тому що очі Господа оглядають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком віддане Йому. Нерозважливо ти зробив тепер. За те віднині будуть у тебе війни.

⁹

For the eyes of the Lord look upon all the earth, to strengthen every heart that is perfect toward him. In this thou hast done foolishly; henceforth there shall be war with thee.

¹⁰

І розгнівався Аса на прозорливця, і замкнув його у в’язницю, тому що за це був у роздратуванні на нього; пригноблював Аса і декого з народу в той час.

¹⁰

And Asa was angry with the prophet, and put him in prison, for he was angry at this: and Asa vexed some of the people at that time.

¹¹

І ось, діяння Аси, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських.

¹¹

And, behold, the acts of Asa, the first and the last, are written in the book of the kings of Juda and Israel.

¹²

І захворів Аса на ноги на тридцять дев’ятому році царювання свого, і хвороба його піднялася до верхніх частин тіла; але він у хворобі своїй шукав не Господа, а лікарів.

¹²

And Asa was diseased in his feet in the thirty-ninth year of his reign, until he was very ill: but in his disease he sought not to the Lord, but to the physicians.

¹³

І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого.

¹³

And Asa slept with his fathers, and died in the fortieth year of his reign.

¹⁴

І поховали його у гробниці, яку він влаштував для себе в місті Давидовому; і поклали його на одрі, який наповнили пахощами і різними належно зробленими мастями, і спалили їх для нього безліч.

¹⁴

And they buried him in the sepulchre which he had dug for himself in the city of David, and they laid him on a bed, and filled it with spices and all kinds of perfumes of the apothecaries; and they made for him a very great funeral.

Глава 17

¹

І став царем Іосафат, син його, замість нього; і зміцнився він проти ізраїльтян.

¹

And Josaphat his son reigned in his stead, and Josaphat strengthened himself against Israel.

²

І поставив він військо в усі укріплені міста Юдеї і розставив охоронне військо по землі Юдейській і по містах Єфремових, якими оволодів Аса, батько його.

²

And he put garrisons in all the strong cities of Juda, and appointed captains in all the cities of Juda, and in the cities of Ephraim, which Asa his father had taken.

³

І був Господь з Іосафатом, бо він ходив першими путями Давида, батька свого, і не шукав Ваалів,

³

And the Lord was with Josaphat, for he walked in the first ways of his father, and did not seek to idols;

⁴

але шукав він Бога батька свого і робив за заповідями Його, а не за діяннями ізраїльтян.

⁴

but he sought to the Lord God of his father, and walked in the commandments of his father, and not according to the works of Israel.

⁵

І утвердив Господь царство в руках його, і давали всі юдеї дари Іосафату, і було в нього багато багатства і слави.

⁵

And the Lord prospered the kingdom in his hand; and all Juda gave gifts to Josaphat; and he had great wealth and glory.

⁶

І піднеслося серце його на путях Господніх; крім того, і висоти скасував він і діброви в Юдеї.

⁶

And his heart was exalted in the way of the Lord; and he removed the high places and the groves from the land of Juda.

⁷

І в третій рік царювання свого він послав князів своїх Бенхаїла й Овадію, і Захарію і Нафанаїла і Михея, щоб учили по містах Іудиних народ,

⁷

And in the third year of his reign, he sent his chief men, and his mighty men, Abdias and Zacharias, and Nathanael, and Michaias, to teach in the cities of Juda.

⁸

і з ними левитів: Шемаію і Нефанію, і Зевадію й Азаїла, і Шемирамофа й Іонафана, й Адонію і Товію і Тов-Адонію, і з ними Елишаму й Іорама, священиків.

⁸

And with them were the Levites, Samaias, and Nathanias, and Zabdias, and Asiel, and Semiramoth, and Jonathan, and Adonias, and Tobias, and Tobadonias, Levites, and with them Elisama and Joram, the priests.

⁹

І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього; і обходили всі міста Юдеї й учили народ.

⁹

And they taught in Juda, and there was with them the book of the law of the Lord, and they passed through the cities of Juda, and taught the people.

¹⁰

І був страх Господній на всіх царствах землі, які навколо Юдеї, і не воювали з Іосафатом.

¹⁰

And a terror of the Lord was upon all the kingdoms of the land round about Juda, and they made no war against Josaphat.

¹¹

А від филистимлян приносили Іосафату дари і в данину срібло; також аравитяни приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот.

¹¹

And some of the Philistines brought to Josaphat gifts, and silver, and presents; and the Arabians brought him seven thousand seven hundred rams.

¹²

І піднімався Іосафат усе більше і більше і побудував у Юдеї фортеці й міста для запасів.

¹²

And Josaphat increased in greatness exceedingly, and built in Judea places of abode, and strong cities.

¹³

Багато було в нього запасів у містах юдейських, а в Єрусалимі людей військових, хоробрих.

¹³

And he had many works in Judea: and the mighty men of war, the men of strength, were in Jerusalem.

¹⁴

І ось список їх за поколіннями їхніми: в Іуди начальники тисяч: Адна начальник, і в нього відмінних воїнів триста тисяч;

¹⁴

And this is their number according to the houses of their fathers; even the captains of thousands in Juda were, Ednas the chief, and with him mighty men of strength three hundred thousand.

¹⁵

за ним Іоханан начальник, і в нього двісті вісімдесят тисяч;

¹⁵

And after him, Joanan the captain, and with him two hundred and eighty thousand.

¹⁶

за ним Амасія, син Зихри, який присвятив себе Господу, і в нього двісті тисяч воїнів відмінних.

¹⁶

And after him Amasias the son of Zari, who was zealous for the Lord; and with him two hundred thousand mighty men of strength.

¹⁷

У Веніаміна: відмінний воїн Елиада, і в нього озброєних луком і щитом двісті тисяч;

¹⁷

And out of Benjamin there was a mighty man of strength, even Eliada, and with him two hundred thousand archers and targeteers.

¹⁸

за ним Ієгозавад, і в нього сто вісімдесят тисяч озброєних воїнів.

¹⁸

And after him Jozabad, and with him a hundred and eighty thousand mighty men of war.

¹⁹

Ось ті, що служили царю, зверх тих, яких розставив цар в укріплених містах по всій Юдеї.

¹⁹

These were the king's servants, besides those whom the king put in the strong cities in all Judea.

Глава 18

¹

І було в Іосафата багато багатства і слави; і поріднився він з Ахавом.

¹

And Josaphat had yet great wealth and glory, and he connected himself by marriage with the house of Achaab.

²

І пішов через кілька років до Ахава в Самарію; і заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, які були з ним, і схиляв його йти на Рамоф галаадський.

²

And he went down after a term of years to Achaab to Samaria: and Achaab slew for him sheep and calves, in abundance, and for the people with him, and he much desired him to go up with him to Ramoth of the country of Galaad.

³

І говорив Ахав, цар Ізраїльський, Іосафату, царю Юдейському: чи підеш зі мною в Рамоф галаадський? Той сказав йому: як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ: йду з тобою на війну!

³

And Achaab king of Israel said to Josaphat king of Juda, Wilt thou go with me to Ramoth of the country of Galaad? And he said to him, As I am, so also art thou, as thy people, so also is my people with thee for the war.

⁴

І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.

⁴

And Josaphat said to the king of Israel, Seek, I pray thee, the Lord to-day.

⁵

І зібрав цар Ізраїльський пророків чотириста чоловік і сказав їм: чи йти нам на Рамоф галаадський війною, чи утриматися? Вони сказали: йди, і Бог віддасть його в руку царя.

⁵

And the king of Israel gathered the prophets, four hundred men, and said to them, Shall I go to Ramoth Galaad to battle, or shall I forbear? And they said, Go up, and God shall deliver it into the hands of the king.

⁶

І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього? запитаємо й у нього.

⁶

And Josaphat said, Is there not here a prophet of the Lord besides, that we may enquire of him?

⁷

І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа; але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене добре, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори так, царю.

⁷

And the king of Israel said to Josaphat, There is yet one man by whom to enquire of the Lord; but I hate him, for he does not prophesy concerning me for good, for all his days are for evil: this is Michaias the son of Jembla. And Josaphat said, Let not the king say so.

⁸

І покликав цар Ізраїльський одного євнуха, і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая.

⁸

And the king called an eunuch, and said, Fetch quickly Michaias the son of Jembla.

⁹

Цар же Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царський одяг; сиділи на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.

⁹

And the king of Israel and Josaphat king of Juda were sitting each on his throne, and clothed in their robes, sitting in the open space at the entrance of the gate of Samaria: and all the prophets were prophesying before them.

¹⁰

І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги і сказав: так говорить Господь: цими поколеш сиріян до знищення їх.

¹⁰

And Sedekias son of Chanaan made for himself iron horns, and said, Thus saith the Lord, With these thou shalt thrust Syria until it be consumed.

¹¹

І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь у руку царя.

¹¹

And all the prophets prophesied so, saying, Go up to Ramoth Galaad, and thou shalt prosper; and the Lord shall deliver it into the hands of the king.

¹²

Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, пророки одноголосно пророкують добре цареві; нехай би і твоє слово було таким самим, як кожного з них: проречи і ти добре.

¹²

And the messenger that went to call Michaias spoke to him, saying, Behold, the prophets have spoken favourably concerning the king with one mouth; let now, I pray thee, thy words be as the words of one of them, and do thou speak good things.

¹³

І сказав Михей: живий Господь, — що скаже мені Бог мій, те проречу я.

¹³

And Michaias said, As the Lord lives, whatever God shall say to me, that will I speak.

¹⁴

І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи утриматися? І сказав той: ідіть, буде вам успіх, і вони будуть віддані в руки ваші.

¹⁴

And he came to the king, and the king said to him, Michaias, shall I go up to Ramoth Galaad to battle, or shall I forbear? And he said, Go up, and thou shalt prosper, and they shall be given into your hands.

¹⁵

І сказав йому цар: скільки разів мені заклинати тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини, в ім’я Господнє?

¹⁵

And the king said to him, How often shall I solemnly charge thee that thou speak to me nothing but truth in the name of the Lord?

¹⁶

Тоді Михей сказав: я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря, — і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій з миром.

¹⁶

And he said, I saw Israel scattered on the mountains, as sheep without a shepherd: and the Lord said, These have no commander; let each return to his home in peace.

¹⁷

І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?

¹⁷

And the king of Israel said to Josaphat, Said I not to thee, that he would not prophesy concerning me good, but evil?

¹⁸

І сказав Михей: так вислухайте слово Господнє: я бачив Господа, Який сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло праворуч і ліворуч Нього.

¹⁸

But he said, Not so. Hear ye the word of the Lord: I saw the Lord sitting on his throne, and all the host of heaven stood by on his right hand and on his left.

¹⁹

І сказав Господь: хто втягнув би Ахава, царя Ізраїльського, щоб він пішов і впав у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше.

¹⁹

And the Lord said, Who will deceive Achaab king of Israel, that he may go up, and fall in Ramoth Galaad? And one spoke this way, and another spoke that way.

²⁰

І виступив один дух, і став перед лицем Господа, і сказав: я втягну його. І сказав йому Господь: чим?

²⁰

And there came forth a spirit, and stood before the Lord, and said, I will deceive him. And the Lord said, Whereby?

²¹

Той сказав: я вийду, і буду духом неправди у вустах усіх пророків його. І сказав Він: ти втягнеш його, і досягнеш; піди і зроби так:

²¹

And he said, I will go forth, and will be a lying spirit in the mouth of all his prophets. And the Lord said, Thou shalt deceive him, and shalt prevail: go forth, and do so.

²²

І тепер, ось попустив Господь духу неправди увійти в уста цих пророків твоїх, але Господь прорік тобі недобре.

²²

And now, behold, the Lord has put a false spirit in the mouth of these thy prophets, and the Lord has spoken evil against thee.

²³

І підійшов Седекія, син Хенаани, і вдарив Михея по щоці, і сказав: якою це дорогою відійшов від мене Дух Господній, щоб говорити в тобі?

²³

Then Sedekias the son of Chanaan drew near, and smote Michaias on the cheek, and said to him, By what way passed the Spirit of the Lord from me to speak to thee?

²⁴

І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатися.

²⁴

And Michaias said, Behold, thou shalt see in that day, when thou shalt go from chamber to chamber to hide thyself.

²⁵

І сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя,

²⁵

And the king of Israel said, Take Michaias, and carry him back to Emer the governor of the city, and to Joas the captain, the king's son;

²⁶

і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його хлібом і водою бідно, доки я не повернуся в мирі.

²⁶

and ye shall say, Thus said the king, Put this fellow into the prison-house, and let him eat the bread of affliction, and drink the water of affliction, until I return in peace.

²⁷

І сказав Михей: якщо ти повернешся в мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухайте це, всі люди!

²⁷

And Michaias said, If thou do at all return in peace, the Lord has not spoken by me. And he said, Hear, all ye people.

²⁸

І пішов цар Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського.

²⁸

So the king of Israel, and Josaphat king of Juda, went up to Ramoth Galaad.

²⁹

І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнуся і вступлю в битву, а ти вдягни свій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський, і вступив у битву.

²⁹

And the king of Israel said to Josaphat, Disguise me, and I will enter into the battle: and do thou put on my raiment. So the king of Israel disguised himself, and entered into the battle.

³⁰

І цар Сирійський повелів начальникам колісниць, які були в нього, сказавши: не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.

³⁰

Now the king of Syria had commanded the captains of the chariots that were with him, saying, Fight neither against small nor great, but only against the king of Israel.

³¹

І коли побачили Іосафата начальники колісниць, то подумали: це цар Ізраїльський, — і оточили його, щоб битися з ним. Але Іосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відвів їх Бог від нього.

³¹

And it came to pass, when the captains of the chariots saw Josaphat, that they said, It is the king of Israel: and they compassed him about to fight against him: and Josaphat cried out, and the Lord delivered him; and God turned them away from him.

³²

І коли побачили начальники колісниць, що це не був цар Ізраїльський, то повернули від нього.

³²

And it came to pass, when the captains of the chariots saw that it was not the king of Israel, that they turned away from him.

³³

Тим часом один чоловік випадково натягнув лук свій, і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він візнику: поверни назад, і вези мене від війська, тому що я поранений.

³³

And a man drew a bow with a good aim, and smote the king of Israel between the lungs and the breastplate: and he said to the charioteer, Turn thine hand, drive me out of the battle, for I am wounded.

³⁴

Але битва у той день посилилася; і цар Ізраїльський стояв на колісниці проти сиріян до вечора і помер, коли заходило сонце.

³⁴

And the battle turned in that day; and the king of Israel remained on the chariot against Syria until evening, and died at sunset.

Глава 19

¹

І повертався Іосафат, цар Юдейський, у мирі в дім свій в Єрусалим.

¹

And Josaphat king of Juda returned to his house at Jerusalem.

²

І виступив назустріч йому Іиуй, син Ананії, прозорливець, і сказав царю Іосафату: чи слід було тобі допомагати нечестивцю і любити ненависників Господа? за це на тебе гнів від лиця Господа.

²

And there went out to meet him Jeu the prophet the son of Anani, and said to him, King Josaphat, dost thou help a sinner, or act friendly towards one hated of the Lord? Therefore has wrath come upon thee from the Lord.

³

Втім, і добре знайдено в тобі, тому що ти знищив ідолів у землі [Юдейській] і налаштував серце своє для того, щоб шукати Бога.

³

Nevertheless some good things have been found in thee, forasmuch as thou didst remove the groves from the land of Juda, and didst direct thine heart to seek after the Lord.

⁴

І жив Іосафат в Єрусалимі. І знову став він обходити народ свій від Вирсавії до гори Єфремової, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх.

⁴

And Josaphat dwelt in Jerusalem: and he again went out among the people from Bersabee to the mount of Ephraim, and turned them back to the Lord God of their fathers.

⁵

І поставив суддів на землі по всіх укріплених містах Юдеї в кожнім місті,

⁵

And he appointed judges in all the strong cities of Juda, city by city.

⁶

і сказав суддям: дивіться, що ви робите, ви чините не суд людський, але суд Господа; і Він з вами у справі суду.

⁶

And he said to the judges, Take good heed what ye do: for ye judge not for man, but for the Lord, and with you are matters of judgment.

⁷

Отже, нехай буде страх Господній на вас: дійте обачно, тому що немає у Господа Бога нашого неправди, ні упереджености, ні хабарництва.

⁷

And now let the fear of the Lord be upon you, and be wary, and do your duty: for there is no unrighteousness with the Lord our God, neither is it for him to respect persons, nor to take bribes.

⁸

І в Єрусалимі приставив Іосафат деяких з левитів і священиків і глав поколінь в Ізраїлі — до суду Господнього і до позовів. І повернулися в Єрусалим.

⁸

Moreover Josaphat appointed in Jerusalem some of the priests, and Levites, and heads of houses of Israel, for the judgment of the Lord, and to judge the dwellers in Jerusalem.

⁹

І дав їм повеління, говорячи: так дійте у страху Господньому, з вірністю і з чистим серцем:

⁹

And he charged them, saying, Thus shall ye do in the fear of the Lord, in truth and with a perfect heart.

¹⁰

у всякій справі спірній, яка надійде до вас від братів ваших, що живуть у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповіді, устави й обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, — і ви не згрішите.

¹⁰

Whatsoever man of your brethren that dwell in their cities shall bring the cause that comes before you, between blood and blood, and between precept and commandment, and ordinances and judgments, ye shall even decide for them; so they shall not sin against the Lord, and there shall not be wrath upon you, and upon your brethren: thus ye shall do, and ye shall not sin.

¹¹

І ось Амарія первосвященик над вами у всякій справі Господній, а Зевадія, син Ісмаїлів, князь дому Іудиного, в усякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте тверді і дійте, і буде Господь з добрим.

¹¹

And, behold, Amarias the priest is head over you in every matter of the Lord; and Zabdias the son of Ismael is head over the house of Juda in every matter of the king; and the scribes and Levites are before you: be strong and active, and the Lord shall be with the good.

Глава 20

¹

Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата.

¹

And after this came the children of Moab, and the children of Ammon, and with them some of the Minæans, against Josaphat to battle.

²

І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Енгедді.

²

And they came and told Josaphat, saying, There is come against thee a great multitude from Syria, from beyond the sea; and, behold, they are in Asasan Thamar, this is Engadi.

³

І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї.

³

And Josaphat was alarmed, and set his face to seek the Lord earnestly, and he proclaimed a fast in all Juda.

⁴

І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.

⁴

And Juda gathered themselves together to seek after the Lord: even from all the cities of Juda they came to seek the Lord.

⁵

І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором,

⁵

And Josaphat stood up in the assembly of Juda in Jerusalem, in the house of the Lord, in front of the new court.

⁶

і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе!

⁶

And he said, O Lord God of my fathers, art not thou God in heaven above, and art not thou Lord of all the kingdoms of the nations? and is there not in thy hand the might of dominion, and there is no one who can resist thee?

⁷

Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік?

⁷

Art not thou the Lord that didst destroy the inhabitants of this land before the face of thy people Israel, and didst give it to thy beloved seed of Abraham for ever?

⁸

І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи:

⁸

And they dwelt in it, and built in it a sanctuary to thy name, saying,

⁹

якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш.

⁹

If there should come upon us evils, sword, judgment, pestilence, famine, we will stand before this house, and before thee, (for thy name is upon this house,) and we will cry to thee because of the affliction, and thou shalt hear, and deliver.

¹⁰

І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, —

¹⁰

And now, behold, the children of Ammon, and Moab, and mount Seir, with regard to whom thou didst not permit Israel to pass through their border, when they had come out of the land of Egypt, (for they turned away from them, and did not destroy them;)—

¹¹

ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам.

¹¹

yet now, behold, they make attempts against us, to come forth to cast us out from our inheritance which thou gavest us.

¹²

Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші!

¹²

O Lord our God, wilt thou not judge them? for we have no strength to resist this great multitude that is come against us; and we know not what we shall do to them: but our eyes are toward thee.

¹³

І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.

¹³

And all Juda was standing before the Lord, and their children, and their wives.

¹⁴

Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання

¹⁴

And Oziel the son of Zacharias, of the children of Banaias, of the sons of Eleïel the sons of Matthanias the Levite, of the sons of Asaph,—upon him came the Spirit of the Lord in the assembly:

¹⁵

і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа.

¹⁵

and he said, Hear ye, all Juda, and the dwellers in Jerusalem, and king Josaphat: Thus saith the Lord to you, even you, Fear not, neither be alarmed, before all this great multitude; for the battle is not yours, but God's.

¹⁶

Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом.

¹⁶

To-morrow go ye down against them: behold, they come up by the ascent of Assis, and ye shall find them at the extremity of the river of the wilderness of Jeriel.

¹⁷

Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами.

¹⁷

It is not for you to fight: understand these things, and see the deliverance of the Lord with you, Juda and Jerusalem: fear not, neither be afraid to go forth to-morrow to meet them; and the Lord shall be with you.

¹⁸

І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу.

¹⁸

And Josaphat bowed with his face to the ground with all Juda and the dwellers in Jerusalem, and they fell before the Lord to worship the Lord.

¹⁹

І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.

¹⁹

And the Levites of the children of Caath, and they of the sons of Core, rose up to praise the Lord God of Israel with a loud voice on high.

²⁰

І встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам.

²⁰

And they rose early in the morning and went out to the wilderness of Thecoe: and as they went out, Josaphat stood and cried, and said, Hear me, Juda, and the dwellers in Jerusalem; put your trust in the Lord God, and your trust shall be honoured; trust in his prophet, and ye shall prosper.

²¹

І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його!

²¹

And he took counsel with the people, and set appointed men to sing psalms and praises, to give thanks, and sing the holy songs of praise in going forth before the host: and they said, Give thanks to the Lord, for his mercy endures for ever.

²²

І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені:

²²

And when they began the praise and thanksgiving, the Lord caused the children of Ammon to fight against Moab, and the inhabitants of mount Seir that came out against Juda; and they were routed.

²³

бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного.

²³

Then the children of Ammon and Moab rose up against the dwellers in mount Seir, to destroy and consume them; and when they had made an end of destroying the inhabitants of Seir, they rose up against one another so that they were utterly destroyed.

²⁴

І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого.

²⁴

And Juda came to the watch-tower of the wilderness, and looked, and saw the multitude, and, behold, they were all fallen dead upon the earth, not one escaped.

²⁵

І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!

²⁵

And Josaphat and his people went out to spoil them, and they found much cattle, and furniture, and spoils, and precious things: and they spoiled them, and they were three days gathering the spoil, for it was abundant.

²⁶

А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня.

²⁶

And it came to pass on the fourth day they were gathered to the Valley of Blessing; for there they blessed the Lord: therefore they called the name of that place the Valley of Blessing, until this day.

²⁷

І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми.

²⁷

And all the men of Juda returned to Jerusalem, and Josaphat led them with great joy; for the Lord gave them joy over their enemies.

²⁸

І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього.

²⁸

And they entered into Jerusalem with lutes and harps and trumpets, going into the house of the Lord.

²⁹

І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля.

²⁹

And there was a terror of the Lord upon all the kingdoms of the land, when they heard that the Lord fought against the enemies of Israel.

³⁰

І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.

³⁰

And the kingdom of Josaphat was at peace; and his God gave him rest round about.

³¹

Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла.

³¹

And Josaphat reigned over Juda, being thirty-five years old when he began to reign, and he reigned twenty-five years in Jerusalem: and his mother's name was Azuba, daughter of Sali.

³²

І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх.

³²

And he walked in the ways of his father Asa, and turned not aside from doing that which was right in the sight of the Lord.

³³

Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх.

³³

Nevertheless the high places yet remained; and as yet the people did not direct their heart to the Lord God of their fathers.

³⁴

Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.

³⁴

And the rest of the acts of Josaphat, the first and the last, behold, they are written in the history of Jeu the son of Anani, who wrote the book of the kings of Israel.

³⁵

Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охозією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня,

³⁵

And afterwards Josaphat king of Juda entered into an alliance with Ochozias king of Israel, (now this was an unrighteous man,)

³⁶

і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері.

³⁶

by acting with and going to him, to build ships to go to Tharsis: and he built ships in Gasion Gaber.

³⁷

І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис.

³⁷

And Eliezer the son of Dodia of Marisa prophesied against Josaphat, saying, Forasmuch as thou hast allied thyself with Ochozias, the Lord has broken thy work, and thy vessels have been wrecked. And they could not go to Tharsis.

Глава 21

¹

І спочив Іосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Іорам, син його, замість нього.

¹

And Josaphat slept with his fathers, and was buried in the city of David: and Joran his son reigned in his stead.

²

І в нього були брати, сини Іосафата: Азарія та Ієхиїл, і Захарія й Азарія, і Михаїл і Сафатія: усі ці сини Іосафата, царя Ізраїлевого.

²

And he had brothers, the six sons of Josaphat, Azarias, and Jeiel, and Zacharias, and Azarias, and Michael, and Zaphatias: all these were the sons of Josaphat king of Juda.

³

І дав їм батько їхній великі подарунки сріблом і золотом і коштовностями, разом з укріпленими містами в Юдеї; царство ж віддав Іораму, тому що він первісток.

³

And their father gave them many gifts, silver, and gold, and arms, together with fortified cities in Juda: but he gave the kingdom to Joram, for he was the first-born.

⁴

І вступив Іорам на царство батька свого й утвердився, й умертвив усіх братів своїх мечем і також деяких із князів Ізраїлевих.

⁴

And Joram entered upon his kingdom, and strengthened himself, and slew all his brothers with the sword, and some of the princes of Israel.

⁵

Тридцяти двох років був Іорам, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі;

⁵

When he was thirty and two years old, Joram succeeded to his kingdom, and he reigned eight years in Jerusalem.

⁶

і ходив він шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, — і робив він неугодне в очах Господніх.

⁶

And he walked in the way of the kings of Israel, as did the house of Achaab; for a daughter of Achaab was his wife: and he did that which was evil in the sight of the Lord:

⁷

Однак же не хотів Господь погубити дім Давида заради завіту, який уклав з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильник і синам його на всі часи.

⁷

nevertheless the Lord would not utterly destroy the house of David, because of the covenant which he made with David, and as he said to him that he would give a light to him and his sons for ever.

⁸

У дні його вийшов Едом з-під влади Іуди, і поставили над собою царя.

⁸

In those days Edom revolted from Juda, and they made a king over themselves.

⁹

І пішов Іорам з воєначальниками своїми, і всі колісниці з ним; і вставши вночі, вразив ідумеян, які оточили його і начальників над колісницями [і побіг народ в оселі свої].

⁹

And Joram went with the princes, and all the cavalry with him: and it came to pass that he arose by night, and smote Edom that compassed him about, and the captains of the chariots, and the people fled to their tents.

¹⁰

Однак вийшов Едом з-під влади Іуди до цього дня. У той же час вийшла і Ливна з-під влади його, тому що він залишив Господа Бога батьків своїх.

¹⁰

And Edom revolted from Juda until this day. Then Lomna at that time revolted from under his hand, because he forsook the Lord God of his fathers.

¹¹

Також висоти спорудив він на горах юдейських, і ввів у блуд жителів Єрусалима і спокусив Юдею.

¹¹

For he built high places in the cities of Juda, and caused the dwellers in Jerusalem to go a-whoring, and led Juda astray.

¹²

І прийшов до нього лист від Іллі пророка, в якому було сказано: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: за те, що ти не пішов путями Іосафата, батька твого, і путями Аси, царя Юдейського,

¹²

And there came to him a message in writing from Eliu the prophet, saying, Thus saith the Lord God of thy father David, Because thou hast not walked in the way of thy father Josaphat, nor in the ways of Asa king of Juda,

¹³

а пішов шляхом царів ізраїльських і ввів у блуд Юдею і жителів Єрусалима, як вводив у блуд дім Ахавів, ще ж і братів твоїх, дім батька твого, які кращі за тебе, ти умертвив,

¹³

but hast walked in the ways of the kings of Israel, and hast caused Juda and the dwellers in Jerusalem to go a-whoring, as the house of Achaab caused Israel to go a-whoring, and thou hast slain thy brethren, the sons of thy father, who were better than thyself;

¹⁴

за те, ось Господь уразить поразкою великою народ твій і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє,

¹⁴

behold, the Lord shall smite thee with a great plague among thy people, and thy sons, and thy wives, and all thy store:

¹⁵

тебе ж самого – хворобою тяжкою, хворобою нутрощів твоїх до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби день у день.

¹⁵

and thou shalt be afflicted with a grievous disease, with a disease of the bowels, until thy bowels shall fall out day by day with the sickness.

¹⁶

І збудив Господь проти Іорама дух филистимлян і аравитян, суміжних з ефіоплянами;

¹⁶

So the Lord stirred up the Philistines against Joram, and the Arabians, and those who bordered on the Æthiopians:

¹⁷

і вони пішли на Юдею й увірвалися в неї, і захопили все майно, що знаходилося в домі царя, також і синів його і дружин його; і не залишилося в нього сина, крім Охозії, меншого із синів його.

¹⁷

and they went up against Juda, and prevailed against them, and took away all the store which they found in the house of the king, and his sons, and his daughters; and there was no son left to him but Ochozias the youngest of his sons.

¹⁸

А після всього цього вразив Господь нутрощі його хворобою невиліковною.

¹⁸

And after all these things the Lord smote him in the bowels with an incurable disease.

¹⁹

Так було день за днем, а до кінця другого року випали нутрощі його від хвороби його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його пахощів, як робив те для батьків його.

¹⁹

And it continued from day to day: and when the time of the days came to two years, his bowels fell out with the disease, and he died by a grievous distemper: and his people performed no funeral, like the funeral of his fathers.

²⁰

Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.

²⁰

He was thirty and two years old when he began to reign, and he reigned eight years in Jerusalem. And he departed without honour, and was buried in the city of David, but not in the tombs of the kings.

Глава 22

¹

І поставили царем жителі Єрусалима Охозію, меншого сина його, замість нього, тому що всіх старших побило полчище, яке приходило з аравитянами до стану, — і став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.

¹

And the inhabitants of Jerusalem made Ochozias his youngest son king in his stead: for the band of robbers that came against them, even the Arabians and the Alimazonians, had slain all the elder ones. So Ochozias son of Joram king of Juda reigned.

²

Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Гофолія, дочка Амврія.

²

Ochozias began to reign when he was twenty years old, and he reigned one year in Jerusalem: and his mother's name was Gotholia, the daughter of Ambri.

³

Він також ходив путями дому Ахавового, тому що мати його була радницею йому на беззаконні справи.

³

And he walked in the way of the house of Achaab; for his mother was his counsellor to do evil.

⁴

І робив він неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахавого, тому що він був йому радником, після смерти батька його, на загибель йому.

⁴

And he did that which was evil in the sight of the Lord as the house of Achaab had done: for they were his counsellors after the death of his father to his destruction.

⁵

Також за їх порадою, він пішов з Іорамом, сином Ахавовим, царем Ізраїльським, на війну проти Азаїла, царя Сирійського, у Рамоф галаадський. І поранили сиріяни Іорама,

⁵

And he walked in their counsels, and he went with Joram son of Achaab king of Israel to war against Azael king of Syria to Ramoth Galaad: and the archers smote Joram.

⁶

і повернувся він у Ізреель лікуватися від ран, які завдали йому в Рамі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, бо той був хворий.

⁶

And Joram returned to Jezrael to be healed of the wounds wherewith the Syrians smote him in Ramoth, when he fought against Azael king of Syria. And Ochozias son of Joram, king of Juda, went down to see Joram the son of Achaab at Jezrael because he was sick.

⁷

І від Бога було це на загибель Охозії, що він прийшов до Іорама: тому що, після приходу свого, він вийшов з Іорамом проти Іиуя, сина Намессієвого, якого помазав Господь на знищення дому Ахавового.

⁷

And destruction from God came upon Ochozias in his coming to Joram; for when he had come, Joram went out with him against Jeu the son of Namessei, the anointed of the Lord against the house of Achaab.

⁸

Коли вершив Іиуй суд над домом Ахава, тоді він знайшов князів юдейських і синів братів Охозії, які служили Охозії, й умертвив їх.

⁸

And it came to pass, when Jeu was taking vengeance on the house of Achaab, that he found the princes of Juda and the brethren of Ochozias ministering to Ochozias, and he slew them.

⁹

І [звелів] він шукати Охозію, і взяли його, коли він ховався в Самарії, і привели його до Іиуя, і умертвили його, і поховали його, бо говорили: він син Іосафата, який шукав Господа від усього серця свого. І не залишилося в домі Охозії того, хто міг би царювати.

⁹

And he gave orders to seek Ochozias: and they took him while he was healing his wounds in Samaria, and they brought him to Jeu, and he slew him; and they buried him, for they said, He is the son of Josaphat, who sought the Lord with all his heart. So there was none in the house of Ochozias to secure their power in the kingdom.

¹⁰

Бо Гофолія, мати Охозії, побачивши, що помер син її, встала і знищила все царське плем’я дому Іуди.

¹⁰

And Gotholia the mother of Ochozias saw that her son was dead, and she arose and destroyed all the seed royal in the house of Juda.

¹¹

Але Іосавеф, дочка царя, взяла Іоаса, сина Охозії, і викрала його із середовища царських синів, яких умертвляли, і помістила його і годувальницю його в спальній кімнаті; і в такий спосіб Іосавеф, дочка царя Іорама, дружина Іодая священика, сестра Охозії, сховала Іоаса від Гофолії, і вона не умертвила його.

¹¹

But Josabeeth, the daughter of the king, took Joas the son of Ochozias and rescued him secretly out of the midst of the sons of the king that were put to death, and she placed him and his nurse in a bedchamber. So Josabeeth daughter of king Joram, sister of Ochozias, wife of Jodae the priest, hid him, and she even hid him from Gotholia, and she did not slay him.

¹²

І був він у них у домі Божому переховуваний шість років; Гофолія ж царювала над землею.

¹²

And he was with him hid in the house of God six years; and Gotholia reigned over the land.

Глава 23

¹

Але в сьомий рік підбадьорився Іодай і прийняв у союз з собою начальників сотень: Азарію, сина Ієрохамового, й Ісмаїла, сина Ієгохананового, й Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаії, і Елишафата, сина Зихрі.

¹

And in the eighth year Jodae strengthened himself, and took the captains of hundreds, Azarias the son of Joram, and Ismael the son of Joanan, and Azarias the son of Obed, and Maasæas the son of Adia, and Elisaphan the son of Zacharias, with him into the house of the Lord.

²

І вони пройшли по Юдеї і зібрали левитів з усіх міст Юдеї і глав поколінь Ізраїлевих, і прийшли в Єрусалим.

²

And they went round about Juda, and gathered the Levites out of all the cities of Juda, and heads of the families of Israel, and they came to Jerusalem.

³

І уклало все зібрання союз у домі Божому з царем. І сказав їм Іодай: ось син царя повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових.

³

And all the congregation of Juda made a covenant with the king in the house of God. And he shewed them the king's son, and said to them, Lo, let the king's son reign, as the Lord said concerning the house of David.

⁴

Ось що ви зробіть: третина вас, що приходять у суботу, зі священиків і левитів, буде воротарями біля порогів,

⁴

Now this is the thing which ye shall do. Let a third part of you, even of the priests and of the Levites, enter in on the sabbath, even into the gates of the entrances;

⁵

і третина при домі царському, і третина біля воріт Ієсод, а весь народ на дворах дому Господнього.

⁵

and let a third part be in the house of the king; and another third at the middle gate: and all the people in the courts of the Lord's house.

⁶

І ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків і службовців з левитів. Вони можуть увійти, тому що освячені; весь же народ нехай стоїть на сторожі Господній.

⁶

And let not any one enter into the house of the Lord, except the priests and the Levites, and the servants of the Levites; they shall enter in, because they are holy: and let all the people keep the watch of the Lord.

⁷

І нехай левити оточать царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити в храм, нехай буде умертвлений. І будьте ви при царі, коли він буде входити і виходити.

⁷

And the Levites shall compass the king round about, every man's weapon in his hand; and whoever else goes into the house shall die: but they shall be with the king when he goes out, and when he comes in.

⁸

І зробили левити й усі юдеї, як наказав Іодай священик; і взяли кожен людей своїх, які приходять у суботу, з тими, що відходять у суботу, тому що не відпустив священик Іодай чергу, яка змінялася.

⁸

And the Levites and all Juda did according to all that the priest Jodae commanded them, and they took each his men from the beginning of the sabbath to the end of the sabbath, for Jodae the priest did not dismiss the courses.

⁹

І роздав Іодай священик начальникам сотень списи і малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому;

⁹

And Jodae gave to the men the swords, and the shields, and the arms, which had belonged to king David, in the house of God.

¹⁰

і поставив весь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правої сторони храму до лівої сторони храму, біля жертовника й біля дому, навколо царя.

¹⁰

And he set the whole people, every man with his arms, from the right side of the house to the left side of the altar and the house, over against the king round about.

¹¹

І вивели сина царя, і поклали на нього вінець і прикраси, і поставили його царем; і помазали його Іодай і сини його і сказали: нехай живе цар!

¹¹

And he brought out the king's son, and put on him the crown and the testimony, and Jodae the priest and his sons proclaimed him king, and anointed him, and said, Long live the king!

¹²

І почула Гофолія голос народу, який біжить і проголошує про царя, і вийшла до народу в дім Господній,

¹²

And Gotholia heard the sound of the people running, and acknowledging and praising the king: and she went in to the king into the house of the Lord.

¹³

і побачила: і ось цар стоїть на підвищенні своєму при вході, і князі і труби біля царя, і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами, і співці з інструментами музичними і вправні у славослів’ї. І роздерла Гофолія одяг свій і закричала: змова! змова!

¹³

And she looked, and, behold, the king stood in his place, and the princes and trumpets were at the entrance, and the princes were round the king: and all the people of the land rejoiced, and sounded the trumpets, and there were the singers singing with instruments, and singing hymns of praise. And Gotholia rent her robe, and cried, Ye surely are plotting against me.

¹⁴

І викликав Іодай священик начальників сотень, які начальствують над військом, і сказав їм: виведіть її геть [із храму], і хто піде за нею, той буде умертвлений мечем. Тому що священик сказав: не умертвляйте її в домі Господньому.

¹⁴

And Jodae the priest went forth, and Jodae the priest charged the captains of hundreds, even the captains of the host, and said to them, Thrust her forth outside the house, and follow her, and let her be slain with the sword. For the priest said, Let her not be slain in the house of the Lord.

¹⁵

І дали їй місце, і коли вона прийшла до входу кінських воріт царського дому, там умертвили її.

¹⁵

So they let her go out; and she went through the horsemen's gate of the house of the king, and they slew her there.

¹⁶

І уклав Іодай завіт між собою і між усім народом і царем, щоб бути їм народом Господнім.

¹⁶

And Jodae made a covenant between himself, and the people, and the king, that the people should be the Lord's.

¹⁷

І пішов весь народ у капище Ваала, і зруйнували його, і жертовники його й ідолів його розтрощили; і Матфана, жерця Ваалового, умертвили перед жертовниками.

¹⁷

And all the people of the land went into the house of Baal, and tore down it and its altars, and they ground his images to powder, and they slew Matthan the priest of Baal before his altars.

¹⁸

І доручив Іодай справи дому Господнього священикам і левитам, [і відновив денні черги священиків і левитів,] як розподілив Давид у домі Господньому, для возношення всепалень Господу, як написано в законі Мойсеєвому, з радістю і співом, за уставом Давидовим.

¹⁸

And Jodae the priest committed the works of the house of the Lord into the hand of the priests and Levites, and he re-established the courses of the priests and Levites which David appointed over the house of the Lord, and he appointed them to offer whole-burnt-offerings to the Lord, as it is written in the law of Moses, with gladness, and with songs by the hand of David.

¹⁹

І поставив він воротарів біля воріт дому Господнього, щоб не міг входити нечистий чого-небудь.

¹⁹

And the porters stood at the gates of the house of the Lord, that no one unclean in any respect should enter in.

²⁰

І взяв начальників сотень, і вельмож, і начальників у народі, і весь народ землі, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через верхні ворота в дім царський, і посадили царя на царський престіл.

²⁰

And he took the heads of families, and the mighty men, and the chiefs of the people, and all the people of the land, and they conducted the king into the house of the Lord; and he went through the inner gate into the king's house, and they seated the king on the throne of the kingdom.

²¹

І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем.

²¹

And all the people of the land rejoiced; and the city was quiet: and they slew Gotholia.

Глава 24

¹

Семи років був Іоас, коли став царем, і сорок років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Цив’я з Вирсавії.

¹

Joas was seven years old when he began to reign, and he reigned forty years in Jerusalem: and his mother's name was Sabia of Beersabee.

²

І робив Іоас угодне в очах Господніх в усі дні Іодая священика.

²

And Joas did that which was right in the sight of the Lord all the days of Jodae the priest.

³

І взяв йому Іодай двох дружин, і він мав від них синів і дочок.

³

And Jodae took to himself two wives, and they bore sons and daughters.

⁴

І після цього прийшло на серце Іоасу оновити дім Господній,

⁴

And it came to pass afterward that it came into the heart of Joas to repair the house of the Lord.

⁵

і зібрав він священиків і левитів і сказав їм: підіть по містах Юдеї і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для підтримки дому Бога вашого щорічно, і поспішіть у цій справі. Але не поспішили левити.

⁵

And he gathered the priests and the Levites, and said to them, Go out into the cities of Juda, and collect money of all Israel to repair the house of the Lord from year to year, and make haste to speak of it. But the Levites hasted not.

⁶

І прикликав цар Іодая, главу їх, і сказав йому: чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони доставляли з Юдеї та Єрусалима данину, встановлену Мойсеєм, рабом Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання?

⁶

And king Joas called Jodae the chief, and said to him, Why hast thou not looked after the Levites, so that they should bring from Juda and Jerusalem that which was prescribed by Moses the man of God, when he assembled Israel at the tabernacle of witness?

⁷

Бо нечестива Гофолія і сини її розорили дім Божий і все присвячене для дому Господнього вжили для Ваалів.

⁷

For Gotholia was a transgressor, and her sons tore down the house of God; for they offered the holy things of the house of the Lord to Baalim.

⁸

І наказав цар, і зробили один ящик, і поставили його біля входу в дім Господній іззовні.

⁸

And the king said, Let a box be made, and let it be put at the gate of the house of the Lord without.

⁹

І проголосили по Юдеї та Єрусалиму, щоб приносили Господу данину, *накладену Мойсеєм, рабом Божим, на ізраїльтян у пустелі.

⁹

And let men proclaim in Juda and in Jerusalem, that the people should bring to the Lord, as Moses the servant of God spoke concerning Israel in the wilderness.

¹⁰

І зраділи всі начальники і весь народ, і приносили і клали в ящик, доки він не наповнився.

¹⁰

And all the princes and all the people gave, and brought in, and cast into the box until it was filled.

¹¹

У той час, коли левити приносили ящик до царських чиновників, і коли вони бачили, що срібла багато, приходили писар царя і довірений первосвященика, і висипали з ящика, і відносили його і ставили його на своє місце. Так робили вони з дня у день, і зібрали безліч срібла.

¹¹

And it came to pass, when they brought in the box to the officers of the king by the hand of the Levites, and when they saw that the money was more than sufficient, then came the king's scribe, and the officer of the high priest, and emptied the box, and restored it to its place. Thus they did day by day, and collected much money.

¹²

І віддавали його цар та Іодай виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменотесів і теслярів для оновлення дому Господнього, також ковалів і мідників для зміцнення дому Господнього.

¹²

And the king and Jodae the priest gave it to the workmen employed in the service of the house of the Lord, and they hired masons and carpenters to repair the house of the Lord, also smiths and braziers to repair the house of the Lord.

¹³

І працювали виконавці робіт, і звершилося відновлення руками їхніми, і привели дім Божий у належний стан його, й укріпили його.

¹³

And the workmen wrought, and the works prospered in their hands, and they established the house of the Lord on its foundation, and strengthened it.

¹⁴

І закінчивши все, вони представили царю та Іодаю залишок срібла. І зробили з нього сосуди для дому Господнього, сосуди службові і для всепалень, чаші й інші сосуди золоті і срібні. І приносили всепалення в домі Господньому постійно в усі дні Іодая.

¹⁴

And when they had finished it, they brought to the king and to Jodae the remainder of the money, and they made vessels for the house of the Lord, vessels of service for whole-burnt-offerings, and gold and silver censers: and they offered up whole-burnt-offerings in the house of the Lord continually all the days of Jodae.

¹⁵

І постарів Іодай і, наситившись днями життя, помер: сто тридцять років було йому, коли він помер.

¹⁵

And Jodae grew old, being full of days, and he died, being a hundred and thirty years old at his death.

¹⁶

І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він робив добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.

¹⁶

And they buried him with the kings in the city of David, because he had dealt well with Israel, and with God and his house.

¹⁷

Але після смерти Іодая прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; тоді цар став слухати їх.

¹⁷

And it came to pass after the death of Jodae, that the princes of Juda went in, and did obeisance to the king. Then the king hearkened to them.

¹⁸

І залишили дім Господа Бога батьків своїх і стали служити деревам священним та ідолам, — і був гнів Господній на Іуду та Єрусалим за цю провину їх.

¹⁸

And they forsook the house of the Lord God of their fathers, and served the Astartes and idols: and there was wrath upon Juda and Jerusalem in that day.

¹⁹

І Він посилав до них пророків для навернення їх до Господа, і вони застерігали їх, але ті не слухали.

¹⁹

Yet he sent prophets to them, to turn them to the Lord; but they hearkened not: and he testified to them, but they obeyed not.

²⁰

І Дух Божий зійшов на Захарію, сина Іодая священика, і він став на підвищенні перед народом і сказав їм: так говорить Господь: для чого ви переступаєте повеління Господні? не буде успіху вам; і як ви залишили Господа, так і Він залишить вас.

²⁰

And the Spirit of God came upon Azarias the son of Jodae the priest, and he stood up above the people, and said, Thus saith the Lord, Why do ye transgress the commandments of the Lord? so shall ye not prosper; for ye have forsaken the Lord, and he will forsake you.

²¹

І змовилися проти нього, і побили його камінням, за наказом царя [Іоаса], у дворі дому Господнього.

²¹

And they conspired against him, and stoned him by command of king Joas in the court of the Lord's house.

²²

І не згадав цар Іоас про благодіяння, яке зробив йому Іодай, батько його, й убив сина його. І він умираючи говорив: нехай бачить Господь і нехай воздасть!

²²

So Joas remembered not the kindness which his father Jodae had exercised towards him, but slew his son. And as he died, he said, The Lord look upon it, and judge.

²³

І після закінчення року виступило проти нього військо сирійське, і ввійшли в Юдею і в Єрусалим, і знищили всіх князів народу, і всю здобич, взяту в них, відіслали до царя в Дамаск.

²³

And it came to pass after the end of the year, that the host of Syria went up against him, and came against Juda and Jerusalem: and they slew all the chiefs of the people among the people, and all their spoils they sent to the king of Damascus.

²⁴

Хоча невеликою кількістю людей приходило військо сирійське, але Господь віддав до руки їх дуже численну силу за те, що залишили Господа Бога батьків своїх. І над Іоасом учинили вони суд,

²⁴

For the army of Syria came with few men, yet God gave into their hands a very large army, because they had forsaken the God of their fathers; and he brought judgments on Joas.

²⁵

і коли вони пішли від нього, залишивши його в тяжкій хворобі, то зробили проти нього змову раби його, за кров сина Іодая священика, й убили його на постілі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали його в царських гробницях.

²⁵

And after they had departed from him, when they had left him in sore diseases, then his servants conspired against him because of the blood of the son of Jodae the priest, and slew him on his bed, and he died, and they buried him in the city of David, but they buried him not in the sepulchre of the kings.

²⁶

Змовниками ж проти нього були: Завад, син Шимеафи аммонитянки, та Ієгозавад, син Шимрифи моавитянки.

²⁶

And they that conspired against him were Zabed the son of Samaath the Ammanite, and Jozabed the son of Samareth the Moabite.

²⁷

Про синів його і про численні пророцтва проти нього і про влаштування дому Божого написано в книзі царів. І став царем Амасія, син його, замість нього.

²⁷

And all his sons, and the five came to him: and the other matters, behold, they are written in the book of the kings. And Amasias his son reigned in his stead.

Глава 25

¹

Двадцяти п’яти років став царем Амасія і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієгоаддань з Єрусалима.

¹

Amasias began to reign when he was twenty and five years old, and he reigned twenty-nine years in Jerusalem; and his mother's name was Joadaen of Jerusalem.

²

І робив він угодне в очах Господніх, але не від повного серця.

²

And he did that which was right in the sight of the Lord, but not with a perfect heart.

³

Коли утвердилося за ним царство, тоді він умертвив рабів своїх, які убили царя, батька його.

³

And it came to pass, when the kingdom was established in his hand, that he slew his servants who had slain the king his father.

⁴

Але дітей їхніх не умертвив, тому що написано в законі, у книзі Мойсеєвій, де заповів Господь, говорячи: не повинні бути умертвлені батьки за дітей, і дітей не слід умертвляти за батьків, але кожен за свій злочин повинен померти.

⁴

But he slew not their sons, according to the covenant of the law of the Lord, as it is written, and as the Lord commanded, saying, The fathers shall not die for the children, and the sons shall not die for the fathers, but they shall die each for his own sin.

⁵

І зібрав Амасія юдеїв і поставив їх за поколіннями під владу тисячоначальників і стоначальників, усіх юдеїв і веніамитян, і перерахував їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч людей добірних, які ходять на війну, які тримають спис і щит.

⁵

And Amasias assembled the house of Juda, and appointed them according to the houses of their families for captains of thousands and captains of hundreds in all Juda and Jerusalem: and he numbered them from twenty years old and upwards, and found them three hundred thousand able to go out to war, holding spear and shield.

⁶

І ще найняв з ізраїльтян сто тисяч хоробрих воїнів за сто талантів срібла.

⁶

Also he hired of Israel a hundred thousand mighty men for a hundred talents of silver.

⁷

Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: царю! нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема.

⁷

And there came a man of God to him, saying, O king, let not the host of Israel go with thee; for the Lord is not with Israel, even all the sons of Ephraim.

⁸

Але йди ти один, роби справу, мужньо подвизайся на війні. Інакше повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо є сила у Бога підтримати і повалити.

⁸

For if thou shalt undertake to strengthen thyself with these, then the Lord shall put thee to flight before the enemies: for it is of the Lord both to strengthen and to put to flight.

⁹

І сказав Амасія чоловіку Божому: що ж робити зі ста талантами, які я віддав війську ізраїльському? І сказав чоловік Божий: може Господь дати тобі більше за це.

⁹

And Amasias said to the man of God, But what shall I do for the hundred talents which I have given to the army of Israel? And the man of God said, The Lord can give thee much more than these.

¹⁰

І відокремив їх Амасія, — військо, яке прийшло до нього з землі Єфремової, — щоб вони йшли у своє місце. І сильно запалав гнів їх на Юдею, і вони пішли назад у своє місце, палаючи у гніві.

¹⁰

And Amasias separated from the army that came to him from Ephraim, that they might go away to their place; and they were very angry with Juda, and they returned to their place with great wrath.

¹¹

А Амасія наважився і повів народ свій, і пішов у долину Соляну і побив синів Сеїра десять тисяч;

¹¹

And Amasias strengthened himself, and took his people, and went to the valley of salt, and smote there the children of Seir ten thousand.

¹²

і десять тисяч живих узяли сини Іудині в полон, і привели їх на вершину скелі, і скинули їх з вершини скелі, й усі вони розбилися зовсім.

¹²

And the children of Juda took ten thousand prisoners, and they carried them to the top of the precipice, and cast them headlong from the top of the precipice, and they were all dashed to pieces.

¹³

Військо ж, яке Амасія відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розсипалося по містах Юдеї від Самарії до Вефорона і перебило в них три тисячі, і награбувало багато здобичі.

¹³

And the men of the host whom Amasias sent back so that they should not go with him to battle, went and attacked the cities of Juda, from Samaria to Bæthoron; and they smote three thousand among them, and took much spoil.

¹⁴

Амасія, прийшовши після поразки ідумеян, приніс богів синів Сеїра і поставив їх у себе богами, і перед ними кланявся і їм кадив.

¹⁴

And it came to pass, after Amasias had returned from smiting Idumea, that he brought home the gods of the children of Seir, and set them up for himself as gods, and bowed down before them, and he sacrificed to them.

¹⁵

І запалав гнів Господа на Амасію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: навіщо ти вдаєшся до богів народу цього, які не визволили народу свого від руки твоєї?

¹⁵

And the anger of the Lord came upon Amasias, and he sent him a prophet, and he said to him, Why hast thou sought the gods of the people, which have not rescued their own people out of thine hand?

¹⁶

Коли він говорив йому, цар відповів: хіба поставили тебе радником царським? перестань, щоб не убили тебе. І перестав пророк, сказавши: знаю, що вирішив Бог погубити тебе, тому що ти зробив це і не слухаєш поради моєї.

¹⁶

And it came to pass when the prophet was speaking to him, that he said to him, Have I made thee king's counsellor? take heed lest thou be scourged: and the prophet forebore, and said, I know that God is disposed against thee to destroy thee, because thou hast done this thing, and hast not hearkened to my counsel.

¹⁷

І порадився Амасія, цар Юдейський, і послав до Іоаса, сина Іоахаза, сина Іиуя, царя Ізраїльського, сказати: виходь, побачимось особисто.

¹⁷

And Amasias king of Juda took counsel, and sent to Joas, son of Joachaz, son of Jeu, king of Israel, saying, Come, and let us look one another in the face.

¹⁸

І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: віддай дочку свою за дружину синові моєму. Але прийшли звірі дикі, які на Ливані, і потоптали цей терен.

¹⁸

And Joas king of Israel sent to Amasias king of Juda, saying, The thistle that was in Libanus sent to the cedar that was in Libanus, saying, Give thy daughter to my son to wife; but, behold, the wild beasts of the field that are in Libanus shall come: and the wild beasts did come, and trod down the thistle.

¹⁹

Ти говориш: ось я побив ідумеян, — і піднеслося серце твоє до марнославства. Сиди краще у себе вдома. До чого тобі затівати небезпечну справу? Впадеш ти й Юдея з тобою.

¹⁹

Thou hast said, Behold, I have smitten Idumea, and thy stout heart exalts thee: now stay at home; for why dost thou implicate thyself in mischief, that thou shouldest fall, and Juda with thee?

²⁰

Але не послухався Амасія, тому що від Бога було це, щоб віддати їх у руку Іоаса за те, що стали звертатися до богів ідумейських.

²⁰

Nevertheless Amasias hearkened not, for it was of the Lord to deliver him into the enemy's hands, because he sought after the gods of the Idumeans.

²¹

І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачились особисто, він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі юдейському.

²¹

So Joas king of Israel went up; and they saw one another, he and Amasias king of Juda, in Bæthsamys, which is of Juda.

²²

І були розбиті юдеї ізраїльтянами, і побігли кожен у намет свій.

²²

And Juda was put to flight before Israel, and they fled every man to his tent.

²³

І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Іоахазового, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі і привів його в Єрусалим, і зруйнував стіну Єрусалимську від воріт Єфремових до воріт наріжних, на чотириста ліктів;

²³

And Joas king of Israel took prisoner Amasias king of Juda, son of Joas, son of Joachaz, in Bæthsamys, and brought him to Jerusalem; and he pulled down part of the wall of Jerusalem from the gate of Ephraim to the corner gate, four hundred cubits.

²⁴

і взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, що знаходилися в домі Божому біля Овед-Едома, і скарби дому царського, і заручників, і повернувся в Самарію.

²⁴

And he took all the gold and the silver, and all the vessels that were found in the house of the Lord and with Abdedom, and the treasures of the king's house, and the hostages, and he returned to Samaria.

²⁵

І жив Амасія, син Іоасів, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.

²⁵

And Amasias the son of Joas king of Juda lived after the death of Joas the son of Joachaz king of Israel fifteen years.

²⁶

Інші діла Амасії, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських.

²⁶

And the rest of the acts of Amasias, the first and the last, lo! are they not written in the book of the kings of Juda and Israel?

²⁷

І після того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього змову в Єрусалимі, і він утік у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там.

²⁷

And at the time when Amasias departed from the Lord, then they formed a conspiracy against him; and he fled from Jerusalem to Lachis: and they sent after him to Lachis, and slew him there.

²⁸

І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Іудиному.

²⁸

And they took him up on horses, and buried him with his fathers in the city of David.

Глава 26

¹

І взяв весь народ юдейський Озію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем на місце батька його Амасії.

¹

Then all the people of the land took Ozias, and he was sixteen years old, and they made him king in the room of his father Amasias.

²

Він оббудував Елаф і повернув його Юдеї, після того як спочив цар з батьками своїми.

²

He built Ælath, he recovered it to Juda, after the king slept with his fathers.

³

Шістнадцяти років був Озія, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієхолія з Єрусалима.

³

Ozias began to reign at the age of sixteen years, and he reigned fifty-two years in Jerusalem: and his mother's name was Jechelia of Jerusalem.

⁴

І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Амасія, батько його;

⁴

And he did that which was right in the sight of the Lord, according to all that Amasias his father did.

⁵

і звертався він до Бога у дні Захарії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог.

⁵

And he sought the Lord in the days of Zacharias, who understood the fear of the Lord; and in his days he sought the Lord, and the Lord prospered him.

⁶

І він вийшов і воював з филистимлянами, і зруйнував стіни Гефа і стіни Іавнеї і стіни Азота; і побудував міста в області Азотській і у филистимлян.

⁶

And he went out and fought against the Philistines, and pulled down the walls of Geth, and the walls of Jabner, and the walls of Azotus, and he built cities near Azotus, and among the Philistines.

⁷

І допомагав йому Бог проти филистимлян і проти аравитян, що живуть у Гур-Ваалі, і проти меунитян;

⁷

And the Lord strengthened him against the Philistines, and against the Arabians that dwelt on the rock, and against the Minæans.

⁸

і давали аммонитяни данину Озії, і дійшло ім’я його до меж Єгипту, тому що він був дуже сильний.

⁸

And the Minæans gave gifts to Ozias; and his fame spread as far as the entering in of Egypt, for he strengthened himself exceedingly.

⁹

І побудував Озія вежі в Єрусалимі над воротами наріжними і над воротами долини і на розі, і зміцнив їх.

⁹

And Ozias built towers in Jerusalem, both at the gate of the corner and at the valley gate, and at the corners, and he fortified them.

¹⁰

І побудував вежі в пустелі, і зробив багато водойм, тому що мав багато худоби, і на низині і на рівнині, і хліборобів і садівників у горах і на Кармилі, бо він любив землеробство.

¹⁰

And he built towers in the wilderness, and dug many wells, for he had many cattle in the low country and in the plain; and vinedressers in the mountain country and in Carmel: for he was a husbandman.

¹¹

Було в Озії і військо, яке виходило на війну загонами, за рахунком у списку їх, складеним рукою Ієіела писаря і Маасеї наглядача, під проводом Хананії, одного з головних сановників царських.

¹¹

And Ozias had a host of warriors, and that went out orderly to war, and returned orderly in number; and their number was made by the hand of Jeiel the scribe, and Maasias the judge, by the hand of Ananias the king's deputy.

¹²

Уся кількість глав поколінь, з хоробрих воїнів, була дві тисячі шістсот,

¹²

The whole number of the chiefs of families of the mighty men of war was two thousand six hundred;

¹³

і під їхньою рукою військової сили — триста сім тисяч п’ятсот, які вступали у битву з військовою мужністю, на допомогу царю проти ворога.

¹³

and with them was a warrior force, three hundred thousand and seven thousand and five hundred: these waged war mightily to help the king against his enemies.

¹⁴

І заготував для них Озія, для усього війська, щити і списи, і шоломи і лати, і луки і каміння для пращі.

¹⁴

And Ozias prepared for them, even for all the host, shields, and spears, and helmets, and breastplates, and bows, and slings for stones.

¹⁵

І зробив він в Єрусалимі майстерно придумані машини, щоб вони знаходилися на вежах і на кутах для пускання стріл і великого каміння. І пронеслося ім’я його далеко, тому що він дивно огородив себе і зробився сильним.

¹⁵

And he made in Jerusalem machines invented by a wise contriver, to be upon the towers and upon the corners, to cast darts and great stones: and the fame of their preparation was heard at a distance; for he was wonderfully helped, till he was strong.

¹⁶

Але коли він зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміам на вівтарі кадильному.

¹⁶

And when he was strong, his heart was lifted up to his destruction; and he transgressed against the Lord his God, and went into the temple of the Lord to burn incense on the altar of incense.

¹⁷

І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, людей відмінних,

¹⁷

And there went in after him Azarias the priest, and with him eighty priests of the Lord, mighty men.

¹⁸

і стали проти Озії царя і сказали йому: не тобі, Озіє, кадити Господеві; це справа священиків, синів Ааронових, посвячених для кадіння; вийди зі святилища, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога.

¹⁸

And they withstood Ozias the king, and said to him, It is not for thee, Ozias, to burn incense to the Lord, but only for the priests the sons of Aaron, who are consecrated to sacrifice: go forth of the sanctuary, for thou hast departed from the Lord; and this shall not be for glory to thee from the Lord God.

¹⁹

І розгнівався Озія, — а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли він розгнівався на священиків, проказа з’явилася на чолі його, перед лицем священиків, у домі Господньому, біля вівтаря кадильного.

¹⁹

And Ozias was angry, and in his hand was the censer to burn incense in the temple: and when he was angry with the priests, then the leprosy rose up in his forehead before the priests in the house of the Lord, over the altar of incense.

²⁰

І глянув на нього Азарія первосвященик і всі священики; і ось у нього проказа на чолі його. І примушували його вийти звідти, та й сам він поспішав відійти, тому що вразив його Господь.

²⁰

And Azarias the chief priest, and the other priests, turned to look at him, and, behold, he was leprous in his forehead; and they got him hastily out thence, for he also hasted to go out, because the Lord had rebuked him.

²¹

І був цар Озія прокаженим до дня смерти своєї, і жив в окремому домі і відлучений був від дому Господнього. А Іоафам, син його, був начальником над домом царським і управляв народом землі.

²¹

And Ozias the king was a leper to the day of his death, and he dwelt as a leper in a separate house; for he was cut off from the house of the Lord: and Joathan his son was set over his kingdom, judging the people of the land.

²²

Інші діяння Озії, перші й останні, описав Ісая, син Амоса, пророк.

²²

And the rest of the acts of Ozias, the first and the last, are written by Jessias the prophet.

²³

І спочив Озія з батьками своїми, і поховали його з батьками його на полі царських гробниць, тому що говорили: він прокажений. І став царем Іоафам, син його, замість нього.

²³

And Ozias slept with his fathers, and they buried him with his fathers in the field of the burial place of the kings, for they said, He is a leper; and Joatham his son reigned in his stead.

Глава 27

¹

Двадцяти п’яти років був Іоафам, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієруша, дочка Садока.

¹

Joatham was twenty and five years old when he began to reign, and he reigned sixteen years in Jerusalem: and his mother's name was Jerusa, daughter of Sadoc.

²

І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Озія, батько його, тільки він не входив у храм Господній, і народ продовжував ще грішити.

²

And he did that which was right in the sight of the Lord, according to all that his father Ozias did: but he went not into the temple of the Lord. And still the people corrupted themselves.

³

Він побудував верхні ворота дому Господнього, і багато чого побудував на стіні Офела;

³

He built the high gate of the house of the Lord, and he built much in the wall of Opel.

⁴

і міста побудував на горі Юдейській, і в лісах побудував палаци і вежі.

⁴

In the mountain of Juda, and in the woods, he built both dwelling-places and towers.

⁵

Він воював з царем аммонитян і подолав їх, і дали йому аммонитяни в той рік сто талантів срібла і десять тисяч ко́рів пшениці і ячменю десять тисяч. Це давали йому аммонитяни і на другий рік, і на третій.

⁵

He fought against the king of the children of Ammon, and prevailed against him: and the children of Ammon gave him even annually a hundred talents of silver, and ten thousand measures of wheat, and ten thousand of barley. These the king of the children of Ammon brought to him annually in the first and second and third years.

⁶

Таким сильним був Іоафам тому, що йшов путями своїми перед лицем Господа Бога свого.

⁶

Joatham grew strong, because he prepared his ways before the Lord his God.

⁷

Інші діяння Іоафама і всі війни його і поведінка його описані в книзі царів ізраїльських та юдейських:

⁷

And the rest of the acts of Joatham, and his war, and his deeds, behold, they are written in the book of the kings of Juda and Israel.

⁸

двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі.

⁹

And Joatham slept with his fathers, and was buried in the city of David: and Achaz his son reigned in his stead.

⁹

І спочив Іоафам з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

Глава 28

¹

Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не робив угодного в очах Господніх, як робив Давид, батько його:

¹

Achaz was five and twenty years old when he began to reign, and he reigned sixteen years in Jerusalem: and he did not that which was right in the sight of the Lord, as David his father.

²

він ішов путями царів ізраїльських, і навіть зробив відлиті статуї Ваалів;

²

But he walked in the ways of the kings of Israel, for he made graven images.

³

і він звершував куріння в долині синів Еннома, і проводив синів своїх через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких вигнав Господь перед лицем синів Ізраїлевих;

³

And he sacrificed to their idols in the valley of Benennom, and passed his children through the fire, according to the abominations of the heathen, whom the Lord cast out from before the children of Israel.

⁴

і приносив жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким гіллястим деревом.

⁴

And he burnt incense upon the high places, and upon the roofs, and under every shady tree.

⁵

І віддав його Господь Бог його в руки царя сиріян, і вони вразили його і взяли в нього багато полонених і відвели в Дамаск. Також і в руки царя Ізраїльського був він відданий, і той учинив над ним велику поразку.

⁵

And the Lord his God delivered him into the hand of the king of Syria; and he smote him, and took captive of them a great band of prisoners, and carried him to Damascus. Also God delivered him into the hands of the king of Israel, who smote him with a great slaughter.

⁶

І побив Факей, син Ремалиїн, [цар Ізраїльський,] юдеїв сто двадцять тисяч в один день, людей войовничих, тому що вони залишили Господа Бога батьків своїх.

⁶

And Phakee the son of Romelias king of Israel, slew in Juda in one day a hundred and twenty thousand mighty men; because they had forsaken the Lord God of their fathers.

⁷

Зихрій же, силач з єфремлян, убив Маасею, сина царя, й Азрикама, який був начальником над палацом, і Елкану, другого після царя.

⁷

And Zechri, a mighty man of Ephraim, slew Maasias the king's son, and Ezrican the chief of his house, and Elcana the king's deputy.

⁸

І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх, юдеїв, двісті тисяч дружин, синів і дочок; також і багато здобичі награбували в них, і відправили здобич у Самарію.

⁸

And the children of Israel took captive of their brethren three hundred thousand, women, and sons, and daughters, and they spoiled them of much property, and brought the spoils to Samaria.

⁹

Там був пророк Господній, ім’я його Одед. Він вийшов перед лице війська, яке йшло в Самарію, і сказав їм: ось Господь Бог батьків ваших, у гніві на юдеїв, віддав їх у руки ваші, і ви побили їх з такою люттю, яка досягла небес.

⁹

And there was there a prophet of the Lord, his name was Oded: and he went out to meet the host that were coming to Samaria, and said to them, Behold, the wrath of the Lord God of your fathers is upon Juda, and he has delivered them into your hands, and ye have slain them in wrath, and it has reached even to heaven.

¹⁰

І тепер ви думаєте поневолити синів Іуди і Єрусалима на рабів і рабинь собі. А хіба на вас самих немає провини перед Господом Богом вашим?

¹⁰

And now ye talk of keeping the children of Juda and Jerusalem for servants and handmaidens. Lo, am I not with you to testify for the Lord your God?

¹¹

Отже, послухайте мене, і поверніть полонених, яких ви захопили з братів ваших, бо полум’я гніву Господнього на вас.

¹¹

And now hearken to me, and restore the prisoners of your brethren whom ye have taken: for the fierce anger of the Lord is upon you.

¹²

І встали деякі з начальників синів Єфремових: Азарія, син Ієгоханана, Берехія, син Мешиллемофа, та Єзекія, син Шаллума, й Амаса, син Хадлая, проти тих, хто йшов з війни,

¹²

And the chiefs of the sons of Ephraim rose up, Udias the son of Joanas, and Barachias the son of Mosolamoth, and Ezekias the son of Sellem, and Amasias the son of Eldai, against those that came from the war,

¹³

і сказали їм: не вводьте сюди полонених, тому що гріх був би нам перед Господом. Невже ви думаєте додати до гріхів наших і до злочинів наших? велика провина наша, і полум’я гніву [Господнього] над Ізраїлем.

¹³

and said to them, Ye shall not bring in hither the prisoners to us, for whereas sin against the Lord is upon us, ye mean to add to our sins, and to our trespass: for our sin is great, and the fierce anger of the Lord is upon Israel.

¹⁴

І залишили озброєні полонених і здобич у воєначальників і всього зібрання.

¹⁴

So the warriors left the prisoners and the spoils before the princes and all the congregation.

¹⁵

І встали мужі, згадані за іменами, і взяли полонених, і всіх нагих з них одягли зі здобичі, — і одягли їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і посадили на ослів усіх слабких з них, і відправили їх у Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, і повернулися у Самарію.

¹⁵

And the men who were called by name rose up, and took hold of the prisoners, and clothed all the naked from the spoils, and gave them garments and shoes, and gave them food to eat, and oil to anoint themselves with, and they helped also every one that was weak with asses, and placed them in Jericho, the city of palm-trees, with their brethren; and they returned to Samaria.

¹⁶

У той час послав цар Ахаз до царів ассирійських, щоб вони допомогли йому,

¹⁶

At that time king Achaz sent to the king of Assyria to help him, and on this occasion,

¹⁷

тому що ідумеяни і ще приходили, і багатьох убили в Юдеї, і взяли в полон;

¹⁷

because the Idumæans had attacked him, and smitten Juda, and taken a number of prisoners.

¹⁸

і филистимляни розсипалися по містах низинного краю і півдня Юдеї і взяли Вефсамис і Аїалон, і Гедероф і Сохо і залежні від нього міста, і Фимну і залежні від неї міста, і Гимзо і залежні від нього міста, й оселилися там.

¹⁸

Also the Philistines had made an attack on the cities of the plain country, and the cities of the south of Juda, and taken Bæthsamys, and the things in the house of the Lord, and the things in the house of the king, and of the princes: and they gave to the king Ælon, and Galero, and Socho and her villages, and Thamna and her villages, and Gamzo and her villages: and they dwelt there.

¹⁹

Так принизив Господь юдеїв за Ахаза, царя Юдейського, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом.

¹⁹

For the Lord humbled Juda because of Achaz king of Juda, because he grievously departed from the Lord.

²⁰

І прийшов до нього Феглафелласар, цар Ассирійський, але був за тягар йому, замість того, щоб допомогти йому,

²⁰

And there came against him Thalgaphellasar king of Assyria, and he afflicted him.

²¹

тому що Ахаз узяв скарби з дому Господнього і дому царського й у князів і віддав цареві Ассирійському, але не на допомогу собі.

²¹

And Achaz took the things that were in the house of the Lord, and the things in the house of the king, and of the princes, and gave them to the king of Assyria: but he was no help to him,

²²

І в скрутний для себе час він продовжував беззаконно чинити перед Господом, він — цар Ахаз.

²²

but only troubled him in his affliction: and he departed yet more from the Lord, and king Achaz said,

²³

І приносив він жертви богам дамаським, думаючи, що вони вражали його, і говорив: боги царів сирійських допомагають їм; принесу я жертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлю.

²³

I will seek after the gods of Damascus that smite me. And he said, Forasmuch as the gods of the king of Syria themselves strengthen them, therefore will I sacrifice to them, and they will help me. But they became a stumbling-block to him, and to all Israel.

²⁴

І зібрав Ахаз сосуди дому Божого, і розтрощив сосуди дому Божого, і замкнув двері дому Господнього, і спорудив собі жертовники по всіх кутах в Єрусалимі,

²⁴

And Achaz removed the vessels of the house of the Lord, and cut them in pieces, and shut the doors of the house of the Lord, and made to himself altars in every corner in Jerusalem:

²⁵

і по всіх містах Іудиних спорудив висоти для кадіння богам іншим, і гнівив Господа Бога батьків своїх.

²⁵

and in each several city in Juda he made high places to burn incense to strange gods: and they provoked the Lord God of their fathers.

²⁶

Інші діла його й усі вчинки його, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських.

²⁶

And the rest of his acts, and his deeds, the first and the last, behold, they are written in the book of the kings of Juda and Israel.

²⁷

І спочив Ахаз з батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, але не внесли його в гробниці царів Ізраїлевих. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

²⁷

And Achaz slept with his fathers, and was buried in the city of David; for they did not bring him into the sepulchres of the kings of Israel: and Ezekias his son reigned in his stead.

Глава 29

¹

Єзекія став царем двадцяти п’яти років, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Авия, дочка Захарії.

¹

And Ezekias began to reign at the age of twenty-five years, and he reigned twenty-nine years in Jerusalem: and his mother's name was Abia, daughter of Zacharias.

²

І робив він угодне в очах Господніх так само, як робив Давид, батько його.

²

And he did that which was right in the sight of the Lord, according to all that his father David had done.

³

У перший же рік царювання свого, у перший місяць, він відчинив двері дому Господнього і відновив їх,

³

And it came to pass, when he was established over his kingdom, in the first month, he opened the doors of the house of the Lord, and repaired them.

⁴

і повелів прийти священикам і левитам, і зібрав їх на площі східній,

⁴

And he brought in the priests and the Levites, and put them on the east side,

⁵

і сказав їм: послухайте мене, левити! Нині освятіться самі й освятіть дім Господа Бога батьків ваших, і викиньте нечистоту зі святилища.

⁵

and said to them, Hear, ye Levites: now sanctify yourselves, and sanctify the house of the Lord God of your fathers, and cast out the impurity from the holy places.

⁶

Тому що батьки наші чинили беззаконно, і робили неугодне в очах Господа Бога нашого, і залишили Його, і відвернули вони лиця свої від оселі Господньої, і повернулися спиною,

⁶

For our fathers have revolted, and done that which was evil before the Lord our God, and have forsaken him, and have turned away their face from the tabernacle of the Lord, and have turned their back.

⁷

і замкнули двері притвору, і погасили світильники, і не палили куріння, і не відносили всепалень у святилищі Бога Ізраїлевого.

⁷

And they have shut up the doors of the temple, and put out the lamps, and have not burnt incense, and have not offered whole-burnt-offerings in the holy place to the God of Israel.

⁸

І був гнів Господа на Юдею і на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміх, як ви бачите очима вашими.

⁸

And the Lord was very angry with Juda and Jerusalem, and made them an astonishment, and a desolation, and a hissing, as ye see with your eyes.

⁹

І ось, упали батьки наші від меча, а сини наші і дочки наші і дружини наші за це в полоні [в землі не своїй] донині.

⁹

And, behold, your fathers have been smitten with the sword, and your sons and your daughters and your wives are in captivity in a land not their own, as it is even now.

¹⁰

Тепер у мене на серці — укласти завіт з Господом Богом Ізраїлевим, нехай відверне від нас полум’я гніву Свого.

¹⁰

Therefore it is now in my heart to make a covenant, a covenant with the Lord God of Israel, that he may turn away his fierce wrath from us.

¹¹

Діти мої! не будьте недбалі, тому що вас обрав Господь стояти перед лицем Його, служити Йому і бути в Нього служителями і запалювачами курінь.

¹¹

And now be not wanting to your duty, for the Lord has chosen you to stand before him to minister, and to be ministers and burners of incense to him.

¹²

І встали левити: Махаф, син Амасая, й Іоель, син Азарії, із синів Каафових; і з синів Мерариних: Кис, син Авдія, й Азарія, син Ієгаллелела; і з племені Гирсонового: Іоах, син Зимми, й Еден, син Іоаха;

¹²

Then the Levites rose up, Maath the son of Amasi, and Joel the son of Azarias, of the sons of Caath: and of the sons of Merari, Kis the son of Abdi, and Azarias the son of Ilaelel: and of the sons of Gedsoni, Jodaad the son of Zemmath, and Joadam: these were the sons of Joacha.

¹³

і з синів Елицафанових: Шимри та Ієіел; і з синів Асафових: Захарія і Матфанія;

¹³

And of the sons of Elisaphan; Zambri, and Jeiel: and of the sons of Asaph; Zacharias, and Matthanias:

¹⁴

і з синів Еманових: Ієхиїл і Шимей; і з синів Ідифунових: Шемаія й Уззиел.

¹⁴

and of the sons of Æman; Jeiel, and Semei: and of the sons of Idithun; Samaias, and Oziel.

¹⁵

Вони зібрали братів своїх і освятилися, і пішли за наказом царя очищати дім Господній за словами Господа.

¹⁵

And they gathered their brethren, and they purified themselves according to the king's command by the order of the Lord, to purify the house of the Lord.

¹⁶

І ввійшли священики всередину дому Господнього для очищення, і винесли все нечисте, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левити взяли це, щоб винести геть до потоку Кедрона.

¹⁶

And the priests entered into the house of the Lord, to purify it, and they cast out all the uncleanness that was found in the house of the Lord, even into the court of the house of the Lord: and the Levites received it to cast into the brook of Kedron without.

¹⁷

І почали освячувати в перший день першого місяця, і у восьмий день того самого місяця ввійшли в притвор Господній; і освячували дім Господній вісім днів, і в шістнадцятий день першого місяця закінчили.

¹⁷

And Ezekias began on the first day, even on the new moon of the first month, to purify, and on the eighth day of the month they entered into the temple of the Lord: and they purified the house of the Lord in eight days; and on the thirteenth day of the first month they finished the work.

¹⁸

І прийшли в дім до царя Єзекії і сказали: ми очистили дім Господній, і жертовник для всепалення, і всі сосуди його, і стіл для хлібів предкладення, і всі сосуди його;

¹⁸

And they went in to king Ezekias, and said, We have purified all the things in the house of the Lord, the altar of whole-burnt-offering, and its vessels, and the table of shew-bread, and its vessels;

¹⁹

і всі сосуди, які закинув цар Ахаз під час царювання свого, у беззаконні своєму, ми приготували й освятили, і ось вони перед жертовником Господнім.

¹⁹

and all the vessels which king Achaz polluted in his reign, in his apostacy, we have prepared and purified: behold, they are before the altar of the Lord.

²⁰

І встав цар Єзекія рано-вранці і зібрав начальників міста, і пішов у дім Господній.

²⁰

And king Ezekias rose early in the morning, and gathered the chief men of the city, and went up to the house of the Lord.

²¹

І привели сім тельців і сім баранів, і сім агнців і сім козлів у жертву за гріх за царство і за святилище і за Юдею; і наказав він синам Аароновим, священикам, вознести всепалення на жертовнику Господньому.

²¹

And he brought seven calves, seven rams, seven lambs, seven kids of goats for a sin-offering, for the kingdom, and for the holy things, and for Israel: and he told the priests the sons of Aaron to go up to the altar of the Lord.

²²

І закололи тельців, і взяли священики кров, і окропили жертовник, і закололи баранів, і окропили кров’ю жертовник; і закололи агнців, і окропили кров’ю жертовник.

²²

And they slew the calves, and the priests received the blood, and poured it on the altar: and they slew the rams, and poured the blood upon the altar: also they slew the lambs, and poured the blood round the altar.

²³

І привели козлів за гріх перед лице царя і зібрання, і вони поклали руки свої на них.

²³

And they brought the goats for a sin-offering before the king and the congregation; and laid their hands upon them.

²⁴

І закололи їх священики, і очистили кров’ю їх жертовник для загладження гріхів усього Ізраїля, тому що за весь Ізраїль наказав цар принести всепалення і жертву за гріх.

²⁴

And the priests slew them, and offered their blood as a propitiation on the altar; and they made atonement for all Israel: for the king said, The whole-burnt-offering, and the sin-offerings are for all Israel.

²⁵

І поставив він левитів у домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами, за уставом Давида і Гада, прозорливця царевого, і Нафана пророка, тому що від Господа був устав цей через пророків Його.

²⁵

And he stationed the Levites in the house of the Lord with cymbals, and lutes, and harps, according to the commandment of king David, and of Gad the king's seer, and Nathan the prophet: for by the commandment of the Lord the order was in the hand of the prophets.

²⁶

І стали левити з музичними інструментами Давидовими і священики з трубами.

²⁶

And the Levites stood with the instruments of David, and the priests with the trumpets.

²⁷

І наказав Єзекія вознести всепалення на жертовнику. І в той час, як почалося всепалення, почався спів Господу, при звуках труб та інструментів Давида, царя Ізраїлевого.

²⁷

And Ezekias told them to offer up the whole-burnt-offering on the altar: and when they began to offer the whole-burnt-offering, they began to sing to the Lord, and the trumpets accompanied the instruments of David king of Israel.

²⁸

І все зібрання молилося, і співці співали, і сурмили труби, доки не закінчилося всепалення.

²⁸

And all the congregation worshipped, and the psalm-singers were singing, and the trumpets sounding, until the whole-burnt-sacrifice had been completely offered.

²⁹

Після закінчення ж всепалення цар і всі, що знаходилися при ньому, схилилися і поклонилися.

²⁹

And when they had done offering it, the king and all that were present bowed, and worshipped.

³⁰

І сказав цар Єзекія і князі левитам, щоб вони славили Господа словами Давида й Асафа прозорливця, і вони славили з радістю, і схилялися і поклонялися.

³⁰

And king Ezekias and the princes told the Levites to sing hymns to the Lord in the words of David, and of Asaph the prophet: and they sang hymns with gladness, and fell down and worshipped.

³¹

І продовжив Єзекія і сказав: тепер ви посвятили себе Господу; приступайте і приносьте жертви і вдячні приношення в дім Господній. І понесло все зібрання жертви і вдячні приношення, і всякий, хто розчулений був серцем, — усепалень.

³¹

Then Ezekias answered and said, Now ye have consecrated yourselves to the Lord, bring near and offer sacrifices of praise in the house of the Lord. And the congregation brought sacrifices and thank-offerings into the house of the Lord; and every one who was ready in his heart brought whole-burnt-offerings.

³²

І було число всепалень, які привели ті, що зібралися: сімдесят волів, сто баранів, двісті агнців — усе це для всепалення Господу.

³²

And the number of the whole-burnt-offerings which the congregation brought, was seventy calves, a hundred rams, two hundred lambs: all these were for a whole-burnt-offering to the Lord.

³³

Інших священних жертв було: шістсот з великої худоби і три тисячі з дрібної худоби.

³³

And the consecrated calves were six hundred, and the sheep three thousand.

³⁴

Але священиків було мало, і вони не могли здирати шкір з усіх всепалень, і допомагали їм брати їхні левити, до закінчення справи і доки освятилися інші священики, тому що левити були більш ретельні в освяченні себе, ніж священики.

³⁴

But the priests were few, and could not flay the whole-burnt-offering, so their brethren the Levites helped them, until the work was finished, and until the priests had purified themselves: for the Levites more zealously purified themselves than the priests.

³⁵

Притому ж усепалень було багато з жиром мирних жертв і з узливаннями при всепаленні. Так було відновлено служіння в домі Господньому.

³⁵

And the whole-burnt-offering was abundant, with the fat of the complete peace-offering, and the drink-offerings of the whole-burnt-sacrifice. So the service was established in the house of the Lord.

³⁶

І радів Єзекія і весь народ за те, що Бог так розчулив народ, бо це сталося несподівано.

³⁶

And Ezekias and all the people rejoiced, because God had prepared the people: for the thing was done suddenly.

Глава 30

¹

І послав Єзекія по всій землі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому.

¹

And Ezekias sent to all Israel and Juda, and wrote letters to Ephraim and Manasse, that they should come into the house of the Lord to Jerusalem, to keep the passover to the Lord God of Israel.

²

І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць,

²

For the king, and the princes, and all the congregation in Jerusalem, designed to keep the passover in the second month.

³

бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ не зібрався в Єрусалим.

³

For they could not keep it at that time, because a sufficient number of priests had not purified themselves, and the people was not gathered to Jerusalem.

⁴

І сподобалося це цареві і всьому зібранню.

⁴

And the proposal pleased the king and the congregation.

⁵

І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували її, як написано.

⁵

And they established a decree that a proclamation should go through all Israel, from Bersabee to Dan, that they should come and keep the passover to the Lord God of Israel at Jerusalem: for the multitude had not done it lately according to the scripture.

⁶

І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за повелінням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських.

⁶

And the posts went with the letters from the king and the princes to all Israel and Juda, according to the command of the king, saying, Children of Israel, return to the Lord God of Abraam, and Isaac, and Israel, and bring back them that have escaped even those that were left of the hand of the king of Assyria.

⁷

І не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите.

⁷

And be not as your fathers, and your brethren, who revolted from the Lord God of their fathers, and he gave them up to desolation, as ye see.

⁸

Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Господу Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого.

⁸

And now harden not your hearts, as your fathers did: give glory to the Lord God, and enter into his sanctuary, which he has sanctified for ever: and serve the Lord your God, and he shall turn away his fierce anger from you.

⁹

Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться в землю цю, бо благий і милосердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.

⁹

For when ye turn to the Lord, your brethren and your children shall be pitied before all that have carried them captives, and he will restore you to this land: for the Lord our God is merciful and pitiful, and will not turn away his face from you, if we return to him.

¹⁰

І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися.

¹⁰

So the posts went through from city to city in mount Ephraim, and Manasse, and as far as Zabulon: and they as it were laughed them to scorn, and mocked them.

¹¹

Однак деякі з коліна Асирового, Манассіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим.

¹¹

But the men of Aser, and some of Manasses and of Zabulon, were ashamed, and came to Jerusalem and Juda.

¹²

І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім.

¹²

And the hand of the Lord was present to give them one heart to come, to do according to the commands of the king and of the princes, by the word of the Lord.

¹³

І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, — зібрання дуже численне.

¹³

And a great multitude were gathered to Jerusalem to keep the feast of unleavened bread in the second month, a very great congregation.

¹⁴

І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон;

¹⁴

And they arose, and took away the altars that were in Jerusalem, and all on which they burnt incense to false gods they tore down and cast into the brook Kedron.

¹⁵

і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній,

¹⁵

Then they killed the passover on the fourteenth day of the second month: and the priests and the Levites repented, and purified themselves, and brought whole-burnt-offerings into the house of the Lord.

¹⁶

і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів.

¹⁶

And they stood at their post, according to their ordinance, according to the commandment of Moses the man of God: and the priests received the blood from the hand of the Levites.

¹⁷

Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу.

¹⁷

For a great part of the congregation was not sanctified; and the Levites were ready to kill the passover for every one who could not sanctify himself to the Lord.

¹⁸

Багато хто з народу, більшість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулонового, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом.

¹⁸

For the greatest part of the people of Ephraim, and Manasse, and Issachar, and Zabulon, had not purified themselves, but ate the passover contrary to the scripture. On this account also Ezekias prayed concerning them, saying,

¹⁹

Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного!

¹⁹

The good Lord be merciful with regard to every heart that sincerely seeks the Lord God of their fathers, and is not purified according to the purification of the sanctuary.

²⁰

І почув Господь Єзекію і простив народ.

²⁰

And the Lord hearkened to Ezekias, and healed the people.

²¹

І звершили сини Ізраїлеві, які знаходилися в Єрусалимі, свято опрісноків за сім днів, з великою радістю; щодня левити і священики славили Господа на інструментах, зроблених для славослів’я Господа.

²¹

And the children of Israel who were present in Jerusalem kept the feast of unleavened bread seven days with great joy; and they continued to sing hymns to the Lord daily, and the priests and the Levites played on instruments to the Lord.

²²

І говорив Єзекія за серцем усім левитам, які мали добре розуміння в служінні Господу. І їли святкове сім днів, приносячи жертви мирні і славлячи Господа Бога батьків своїх.

²²

And Ezekias encouraged all the Levites, and those that had good understanding of the Lord: and they completely kept the feast of unleavened bread seven days, offering peace-offerings, and confessing to the Lord God of their fathers.

²³

І вирішило все зібрання святкувати інші сім днів, і провели ці сім днів у веселощах,

²³

And the congregation purposed together to keep other seven days: and they kept seven days with gladness.

²⁴

тому що Єзекія, цар Юдейський, виставив для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби, і вельможі виставили для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося вже багато.

²⁴

For Ezekias set apart for Juda, even for the congregation, a thousand calves and seven thousand sheep; and the princes set apart for the people a thousand calves and ten thousand sheep: and the holy things of the priests abundantly.

²⁵

І веселилися всі ті, що зібралися з Юдеї, і священики і левити, і все зібрання, яке прийшло від Ізраїля, і прибульці, які прийшли з землі Ізраїльської і жили в Юдеї.

²⁵

And all the congregation, the priests and the Levites, rejoiced, and all the congregation of Juda, and they that were present of Jerusalem, and the strangers that came from the land of Israel, and the dwellers in Juda.

²⁶

І була радість велика в Єрусалимі, тому що з днів Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, не бувало подібного до цього в Єрусалимі.

²⁶

And there was great joy in Jerusalem: from the days of Solomon the son of David king of Israel there was not such a feast in Jerusalem.

²⁷

І встали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їх, і зійшла молитва їх у святу оселю Його на небеса.

²⁷

Then the priests the Levites rose up and blessed the people: and their voice was heard, and their prayer came into his holy dwelling-place, even into heaven.

Глава 31

¹

І після закінчення всього цього, пішли всі ізраїльтяни, які там знаходилися, в міста юдейські і розбили статуї, зрубали освячені дерева, і зруйнували висоти і жертовники по всій Юдеї і в землі Веніаміновій, Єфремовій і Манассіїній, до кінця. І потім повернулися всі сини Ізраїлеві, кожен у володіння своє, в міста свої.

¹

And when all these things were finished, all Israel that were found in the cities of Juda went out, and broke in pieces the pillars, and cut down the groves, and tore down the high places and the altars out of all Judea and Benjamin, also of Ephraim and Manasse, till they made an end: and all Israel returned, every one to his inheritance, and to their cities.

²

І поставив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного при своїй справі, священичій або левитській, при всепаленні і при жертвах мирних, для служби, для хваління і славослів’я, біля воріт дому Господнього.

²

And Ezekias appointed the courses of the priests and the Levites, and the courses of each one according to his ministry, to the priests and to the Levites, for the whole-burnt-offering, and for the peace-offering, and to praise, and to give thanks, and to minister in the gates and in the courts of the house of the Lord.

³

І визначив цар частину з майна свого на всепалення: на всепалення ранкові і вечірні, і на всепалення в суботи і в новомісяччя, й у свята, як написано в законі Господньому.

³

And the king's proportion out of his substance was appointed for the whole-burnt-offerings, the morning and the evening one, and the whole-burnt-offerings for the sabbaths, and for the new moons, and for the feasts that were ordered in the law of the Lord.

⁴

І повелів він народу, який живе в Єрусалимі, давати визначене утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому.

⁴

And they told the people who dwelt in Jerusalem, to give the portion of the priests and the Levites, that they might be strong in the ministry of the house of the Lord.

⁵

Коли обнародувано було це повеління, тоді нанесли сини Ізраїлеві багато початків хліба, вина, й олії, і меду, і всяких плодів польових; і десятин з усього нанесли багато.

⁵

And as he gave the command, Israel brought abundantly first-fruits of corn, and wine, and oil, and honey, and every fruit of the field: and the children of Israel and Juda brought tithes of everything abundantly.

⁶

І ізраїльтяни і юдеї, які живуть у містах юдейських, також представили десятини з великої і дрібної худоби і десятини з пожертвувань, присвячених Господу Богу їхньому; і наклали купи, купи.

⁶

And they that dwelt in the cities of Juda themselves also brought tithes of calves and sheep, and tithes of goats, and consecrated them to the Lord their God, and they brought them and laid them in heaps.

⁷

У третій місяць почали класти купи, і в сьомий місяць закінчили.

⁷

In the third month the heaps began to be piled, and in the seventh month they were finished.

⁸

І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили купи, і дякували Господу і народу Його Ізраїлю.

⁸

And Ezekias and the princes came and saw the heaps, and blessed the Lord, and his people Israel.

⁹

І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи.

⁹

Then Ezekias enquired of the priests and the Levites concerning the heaps.

¹⁰

І відповів йому Азарія первосвященик з дому Садокового і сказав: з того часу, як почали носити приношення в дім Господній, ми їли досита, і багато чого залишилося, тому що Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, склалася така безліч.

¹⁰

And Azarias the priest, the chief over the house of Sadoc, spoke to him, and said, From the time that the first-fruits began to be brought into the house of the Lord, we have eaten and drunk, and left even abundantly; for the Lord has blessed his people, and we have left to this amount.

¹¹

І наказав Єзекія приготувати кімнати при домі Господньому. І приготували.

¹¹

And Ezekias told them yet farther to prepare chambers for the house of the Lord; and they prepared them,

¹²

І перенесли туди приношення, і десятини, і пожертвування, з усією ретельністю. І був начальником при них Хонанія левит, і Симей, брат його, другим.

¹²

and they brought thither the first-fruits and the tithes faithfully: and Chonenias the Levite was superintendent over them, and Semei his brother was next.

¹³

А Ієхиїл і Азазія, і Нахаф, і Асаїл, і Ієримоф, й Іозавад, і Елиел, і Ісмахія, і Махаф, і Бенанія були доглядачами під рукою Хонанії і Симея, брата його, за наказом царя Єзекії й Азарії, начальника при домі Божому.

¹³

And Jeiel, and Ozias, and Naeth, and Asael, and Jerimoth, and Jozabad, and Eliel, and Samachia, and Maath, and Banaias, and his sons, were appointed by Chonenias and Semei his brother, as Ezekias the king, and Azarias who was over the house of the Lord commanded.

¹⁴

Коре, син Імни, левит, воротар на східній стороні, був при добровільних приношеннях Богу, для видачі принесеного Господу і найважливіших з присвячених речей.

¹⁴

And Core, the son of Jemna the Levite, the porter eastward, was over the gifts, to distribute the first-fruits of the Lord, and the most holy things,

¹⁵

І під його віданням знаходилися Еден, і Миніамін, й Ієшуа, і Шемаія, і Амарія, і Шеханія в містах священичих, щоб правильно роздавати братам своїм частини, як великому, так і малому,

¹⁵

by the hand of Odom, and Benjamin, and Jesus, and Semei, and Amarias, and Sechonias, by the hand of the priests faithfully, to give to their brethren according to the courses, as well to great as small;

¹⁶

зверх списків їх, усім чоловічої статі від трьох років і вище, усім, хто ходить у дім Господа для справ щоденних, для служіння їх, за посадами їх і за відділами їх,

¹⁶

besides the increase of males from three years old and upward, to every one entering into the house of the Lord, a portion according to a daily rate, for service in the daily courses of their order.

¹⁷

і внесеним у список священикам, за поколіннями їх, і левитам від двадцяти років і вище, за посадами їх, за відділами їх,

¹⁷

This is the distribution of the priests according to the houses of their families; and the Levites in their daily courses from twenty years old and upward were in their order,

¹⁸

і внесеним у список, з усіма малолітніми їхніми, з дружинами їхніми і з синами їхніми і з дочками їхніми, — всій громаді, тому що вони з усією вірністю присвятили себе на священну службу.

¹⁸

to assign stations for all the increase of their sons and their daughters, for the whole number: for they faithfully sanctified the holy place.

¹⁹

І для синів Ааронових, священиків у селищах навколо міст їх, при кожному місті поставлені були мужі пойменовані, щоб роздавати ділянки всім чоловічої статі у священиків і усім, внесеним у список у левитів.

¹⁹

As for the sons of Aaron that executed the priests' office,—even those from their cities, the men in each several city who were named expressly,—were appointed to give a portion to every male among the priests, and to every one reckoned among the Levites.

²⁰

Ось що зробив Єзекія по всій Юдеї, — і він робив добре, і справедливе, й істинне перед лицем Господа Бога свого.

²⁰

And Ezekias did so through all Juda, and did that which was good and right before the Lord his God.

²¹

І в усьому, що він здійснював для служіння дому Божому і для дотримання закону і заповідей, думаючи про Бога свого, він діяв від усього серця свого і мав успіх.

²¹

And in every work which he began in service in the house of the Lord, and in the law, and in the ordinances, he sought his God with all his soul, and wrought, and prospered.

Глава 32

¹

Після таких діл і вірности, прийшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обложив укріплені міста, і думав відторгнути їх собі.

¹

And after these things and this faithful dealing, came Sennacherim king of the Assyrians, and he came to Juda, and encamped against the fortified cities, and intended to take them for himself.

²

Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима,

²

And Ezekias saw that Sennacherim was come, and that his face was set to fight against Jerusalem.

³

тоді вирішив із князями своїми і з військовими людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому.

³

And he took counsel with his elders and his mighty men to stop the wells of water which were without the city: and they helped him.

⁴

І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: нехай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і нехай не укріпляться].

⁴

And he collected many people, and stopped the wells of water, and the river that flowed through the city, saying, Lest the king of Assyria come, and find much water, and strengthen himself.

⁵

І підбадьорився він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів.

⁵

And Ezekias strengthened himself, and built all the wall that had been pulled down, and the towers, and another wall in front without, and fortified the strong place of the city of David, and prepared arms in abundance.

⁶

І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля міських воріт, і говорив до серця їх, і сказав:

⁶

And he appointed captains of war over the people, and they were gathered to meet him to the open place of the gate of the valley, and he encouraged them, saying,

⁷

будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним;

⁷

Be strong and courageous, and fear not, neither be dismayed before the king of Assyria, and before all the nation that is with him: for there are more with us than with him.

⁸

з ним м’язи плотські, а з нами Господь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І укріпився народ словами Єзекії, царя Юдейського.

⁸

With him are arms of flesh; but with us is the Lord our God to save us, and to fight our battle. And the people were encouraged at the words of Ezekias king of Juda.

⁹

Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати:

⁹

And afterward Sennacherim king of the Assyrians sent his servants to Jerusalem; and he went himself against Lachis, and all his army with him, and sent to Ezekias king of Juda, and to all Juda that was in Jerusalem, saying,

¹⁰

так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі?

¹⁰

Thus says Sennacherim king of the Assyrians, On what do ye trust, that ye will remain in the siege in Jerusalem?

¹¹

Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського?

¹¹

Does not Ezekias deceive you, to deliver you to death and famine and thirst, saying, The Lord our God will deliver us out of the hand of the king of Assyria?

¹²

чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння?

¹²

Is not this Ezekias who has taken down his altars and his high places, and has spoken to Juda and the dwellers in Jerusalem, saying, Ye shall worship before this altar, and burn incense upon it?

¹³

Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї?

¹³

Know ye not what I and my fathers have done to all the nations of the countries? Could the gods of the nations of all the earth at all rescue their people out of my hand?

¹⁴

Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї?

¹⁴

Who is there among all the gods of those nations whom my fathers utterly destroyed, worthy of trust? Could they deliver their people out of my hand, that your God should deliver you out of my hand?

¹⁵

І нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї.

¹⁵

Now then, let not Ezekias deceive you, and let him not make you thus confident, and believe him not: for no god of any kingdom or nation is at all able to deliver his people out of my hand, or the hand of my fathers: therefore your God shall not deliver you out of my hand.

¹⁶

І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його.

¹⁶

And his servants continued to speak against the Lord God, and against his servant Ezekias.

¹⁷

І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.

¹⁷

And he wrote a letter to reproach the Lord God of Israel, and spoke concerning him, saying, As the gods of the nations of the earth have not delivered their people out of my hand, so the God of Ezekias shall by no means deliver his people out of my hand.

¹⁸

І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто.

¹⁸

And he cried with a loud voice in the Jews' language to the people of Jerusalem on the wall, calling them to assist them, and pull down the walls, that they might take the city.

¹⁹

І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів землі, — вироби рук людських.

¹⁹

And he spoke against the God of Jerusalem, even as against the gods of the nations of the earth, the works of the hands of men.

²⁰

І помолився цар Єзекія й Ісая, син Амосів, пророк, і воззвали до неба.

²⁰

And king Ezekias and Esaias the prophet the son of Amos prayed concerning these things, and they cried to heaven.

²¹

І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем.

²¹

And the Lord sent an angel, and he destroyed every mighty man and warrior, and leader and captain in the camp of the king of Assyria: and he returned with shame of face to his own land and came into the house of his god: and some of them that came out of his bowels slew him with the sword.

²²

Так врятував Господь Єзекію і жителів Єрусалима від руки Сеннахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди.

²²

So the Lord delivered Ezekias and the dwellers in Jerusalem out of the hand of Sennacherim king of Assyria, and out of the hand of all his enemies, and gave them rest round about.

²³

Тоді багато хто приносив дари Господу в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.

²³

And many brought gifts to the Lord to Jerusalem, and presents to Ezekias king of Juda; and he was exalted in the eyes of all the nations after these things.

²⁴

У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення.

²⁴

In those days Ezekias was sick even to death, and prayed to the Lord: and he hearkened to him, and gave him a sign.

²⁵

Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загордилося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим.

²⁵

But Ezekias did not recompense the Lord according to the return which he made him, but his heart was lifted up: and wrath came upon him, and upon Juda and Jerusalem.

²⁶

Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії.

²⁶

And Ezekias humbled himself after the exaltation of his heart, he and the dwellers in Jerusalem; and the wrath of the Lord did not come upon them in the days of Ezekias.

²⁷

І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів;

²⁷

And Ezekias had wealth and very great glory: and he made for himself treasuries of gold, and silver, and precious stones, also for spices, and stores for arms, and for precious vessels;

²⁸

і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду худоби, і двори для стад.

²⁸

and cities for the produce of corn, and wine, and oil; and stalls and mangers for every kind of cattle, and folds for flocks;

²⁹

І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно.

²⁹

and cities which he built for himself, and store of sheep and oxen in abundance, for the Lord gave him a very great store.

³⁰

Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй.

³⁰

The same Ezekias stopped up the course of the water of Gion above, and brought the water down straight south of the city of David. And Ezekias prospered in all his works.

³¹

Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці.

³¹

Notwithstanding, in regard to the ambassadors of the princes of Babylon, who were sent to him to enquire of him concerning the prodigy which came upon the land, the Lord left him, to try him, to know what was in his heart.

³²

Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в книзі царів юдейських та ізраїльських.

³²

And the rest of the acts of Ezekias, and his kindness, behold, they are written in the prophecy of Esaias the son of Amos the prophet, and in the book of the kings of Juda and Israel.

³³

І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього.

³³

And Ezekias slept with his fathers, and they buried him in a high place among the sepulchres of the sons of David: and all Juda and the dwellers in Jerusalem gave him glory and honour at his death. And Manasses his son reigned in his stead.

Глава 33

¹

Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі,

¹

Manasses was twelve years old when he began to reign, and he reigned fifty-five years in Jerusalem.

²

і чинив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,

²

And he did that which was evil in the sight of the Lord, according to all the abominations of the heathen, whom the Lord destroyed from before the face of the children of Israel.

³

і знову побудував висоти, які зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваалам, і влаштував діброви, і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому,

³

And he returned and built the high places, which his father Ezekias had pulled down, and set up images to Baalim, and made groves, and worshipped all the host of heaven, and served them.

⁴

і спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: в Єрусалимі буде ім’я Моє вічно;

⁴

And he built altars in the house of the Lord, concerning which the Lord said, In Jerusalem shall be my name for ever.

⁵

і спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього.

⁵

And he built altars to all the host of heaven in the two courts of the house of the Lord.

⁶

Він же проводив синів своїх через вогонь у долині сина Енномового, і ворожив, і чаклував, і запровадив викликателів мерців і чародіїв; багато робив він неугодного в очах Господа, щоб прогнівати Його.

⁶

He also passed his children through the fire in the valley of Benennom; and he divined, and used auspices, and sorceries, and appointed those who had divining spirits, and enchanters, and wrought abundant wickedness before the Lord, to provoke him.

⁷

І поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі Божому, про який говорив Бог Давиду і Соломону, синові його: у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав з усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повік;

⁷

And he set the graven image, the molten statue, the idol which he made, in the house of God, of which God had said to David and to Solomon his son, In this house, and Jerusalem, which I have chosen out of all the tribes of Israel, I will put my name for ever;

⁸

і не дам надалі виступити нозі Ізраїля із землі цієї, яку Я затвердив за батьками їх, якщо тільки вони будуть намагатися виконувати все, що Я заповів їм, за всім законом і уставами і повеліннями, даними рукою Мойсея.

⁸

and I will not again remove the foot of Israel from the land which I gave to their fathers, if only they will take heed to do all things which I have commanded them, according to all the law and the ordinances and the judgments given by the hand of Moses.

⁹

Але Манассія довів Юдею і жителів Єрусалима до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

⁹

So Manasses led astray Juda and the inhabitants of Jerusalem, to do evil beyond all the nations which the Lord cast out from before the children of Israel.

¹⁰

І говорив Господь до Манассії і до народу його, але вони не слухали.

¹⁰

And the Lord spoke to Manasses, and to his people: but they hearkened not.

¹¹

І привів Господь на них воєначальників царя Ассирійського, і закували вони Манассію в кайдани й зв’язали його ланцюгами, і відвели його у Вавилон.

¹¹

And the Lord brought upon them the captains of the host of the king of Assyria, and they took Manasses in bonds, and bound him in fetters, and brought him to Babylon.

¹²

І в тісноті своїй він став благати лице Господа Бога свого і глибоко смирився перед Богом батьків своїх.

¹²

And when he was afflicted, he sought the face of the Lord his God, and was greatly humbled before the face of the God of his fathers;

¹³

І помолився Йому, і Бог прихилився до нього і почув моління його, і повернув його в Єрусалим у царство його. І пізнав Манассія, що Господь є Бог.

¹³

and he prayed to him: and he hearkened to him, and listened to his cry, and brought him back to Jerusalem to his kingdom: and Manasses knew that the Lord he is God.

¹⁴

І після того побудував зовнішню стіну міста Давидового, на західній стороні Геона, по долині і до входу в Рибні ворота, і провів її навколо Офела і високо підняв її. І поставив воєначальників по всіх укріплених містах в Юдеї,

¹⁴

And afterward he built a wall without the city of David, from the southwest southward in the valleys and at the entrance through the fish-gate, as men go out by the gate round about, even as far as Opel; and he raised it much, and set captains of the host in all the fortified cities in Juda.

¹⁵

і скинув чужоземних богів та ідола з дому Господнього, і всі капища, які спорудив на горі дому Господнього в Єрусалимі, і викинув їх за місто.

¹⁵

And he removed the strange gods and the graven image out of the house of the Lord, and all the altars which he had built in the mount of the house of the Lord, and in Jerusalem, and without the city.

¹⁶

І відновив жертовник Господній і приніс на ньому жертви мирні й хвалебні, і сказав юдеям, щоб вони служили Господу Богу Ізраїлевому.

¹⁶

And he repaired the altar of the Lord, and offered upon it a sacrifice of peace-offering and thank-offering, and he told Juda to serve the Lord God of Israel.

¹⁷

Але народ ще приносив жертви на висотах, хоч і Господу Богу своєму.

¹⁷

Nevertheless the people still sacrificed on the high places, only to the Lord their God.

¹⁸

Інші діла Манассії, і молитва його до Бога свого, і слова прозорливців, які говорили до нього ім’ям Господа Бога Ізраїлевого, знаходяться в записах царів ізраїлевих.

¹⁸

And the rest of the acts of Manasses, and his prayer to God, and the words of the seers that spoke to him in the name of the God of Israel,

¹⁹

І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на яких він побудував висоти і поставив зображення Астарти й ідолів, раніше ніж смирився, описані в записах Хозая.

¹⁹

behold, they are in the account of his prayer; and God hearkened to him. And all his sins, and his backslidings, and the spots on which he built the high places, and set there groves and graven images, before he repented, behold, they are written in the books of the seers.

²⁰

І спочив Манассія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І став царем Амон, син його, замість нього.

²⁰

And Manasses slept with his fathers, and they buried him in the garden of his house: and Amon his son reigned in his stead.

²¹

Двадцяти двох років був Амон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі.

²¹

Amon was twenty and two years old when he began to reign, and he reigned two years in Jerusalem.

²²

І чинив неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; і всім ідолам, яких зробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви і служив їм.

²²

And he did that which was evil in the sight of the Lord, as his father Manasses did: and Amon sacrificed to all the idols which his father Manasses had made, and served them.

²³

І не смирився перед лицем Господнім, як смирився Манассія, батько його; навпаки, Амон примножив свої гріхи.

²³

And he was not humbled before the Lord as his father Manasses was humbled; for his son Amon abounded in transgression.

²⁴

І склали проти нього змову слуги його, й умертвили його в домі його.

²⁴

And his servants conspired against him, and slew him in his house.

²⁵

Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Амона, і поставив народ царем землі Іосію, сина його, замість нього.

²⁵

And the people of the land slew the men who had conspired against king Amon; and the people of the land made Josias his son king in his stead.

Глава 34

¹

Вісім років було Іосії, коли він став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі,

¹

Josias was eight years old when he began to reign, and he reigned thirty-one years in Jerusalem.

²

і робив він угодне в очах Господніх, і ходив путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

²

And he did that which was right in the sight of the Lord, and walked in the ways of his father David, and turned not aside to the right hand or to the left.

³

У восьмий рік царювання свого, будучи ще отроком, він почав удаватися до Бога Давида, батька свого, а в дванадцятий рік почав очищати Юдею та Єрусалим від висот і посвячених дерев і від різьблених і відлитих ідолів.

³

And in the eighth year of his reign, and he being yet a youth, he began to seek the Lord God of his father David: and in the twelfth year of his reign he began to purge Juda and Jerusalem from the high places, and the groves, and the ornaments for the altars, and the molten images.

⁴

І зруйнували перед лицем його жертовники Ваала і статуї, що піднімалися над ними; і посвячені дерева він зрубав, і різьблені і відлиті кумири зламав і розбив на порох, і розсипав на гробах тих, які приносили їм жертви,

⁴

And he pulled down the altars of Baalim that were before his face, and the high places that were above them; and he cut down the groves, and the graven images, and broke in pieces the molten images, and reduced them to powder, and cast it upon the surface of the tombs of those who had sacrificed to them.

⁵

і кістки жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим,

⁵

And he burnt the bones of the priests upon the altars, and purged Juda and Jerusalem.

⁶

і в містах Манассії, та Єфрема, і Симеона, навіть до коліна Неффалимового, і в спустошених околицях їх

⁶

And he did so in the cities of Manasse, and Ephraim, and Symeon, and Nephthali, and the places round about them.

⁷

він зруйнував жертовники і посвячені дерева, й ідолів розбив на порох, і всі статуї розтрощив по всій землі Ізраїльській, і повернувся в Єрусалим.

⁷

And he pulled down the altars and the groves, and he cut the idols in small pieces, and cut off all the high places from all the land of Israel, and returned to Jerusalem.

⁸

У вісімнадцятий рік царювання свого, після очищення землі і дому Божого, він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею градоначальника, й Іоаха, сина Іоахазового, писаря, відновити дім Господа Бога свого.

⁸

And in the eighteenth year of his reign, after having cleansed the land, and the house, he sent Saphan the son of Ezelias, and Maasa prefect of the city, and Juach son of Joachaz his recorder, to repair the house of the Lord his God.

⁹

І прийшли вони до Хелкії первосвященика, і віддали срібло, принесене в дім Божий, яке левити, що стоять на варті біля порогу, зібрали з рук Манассії й Єфрема і всіх інших ізраїльтян, і від усього Іуди і Веніаміна, і від жителів Єрусалима,

⁹

And they came to Chelcias the high priest, and gave the money that was brought into the house of God, which the Levites who kept the gate collected of the hand of Manasse and Ephraim, and of the princes, and of every one that was left in Israel, and of the children of Juda and Benjamin, and of the dwellers in Jerusalem.

¹⁰

і віддали в руки виконавцям робіт, які були приставлені до дому Господнього, щоб вони роздавали його робітникам, які працювали в домі Господньому, на відбудові й оновленні дому.

¹⁰

And they gave it into the hand of the workmen, who were appointed in the house of the Lord, and they gave it to the workmen who wrought in the house of the Lord, to repair and strengthen the house.

¹¹

І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаних каменів і дерев для зв’язків і для покриття будинків, які зруйнували царі юдейські.

¹¹

They gave it also to the carpenters and builders, to buy squared stones, and timber for beams to cover the houses which the kings of Juda had destroyed.

¹²

Люди ці діяли чесно під час роботи, і для нагляду над ними поставлені були Іахаф і Овадія, левити із синів Мерариних, і Захарія і Мешуллам із синів Каафових, і всі левити, що вміють грати на музичних інструментах.

¹²

And the men were faithfully engaged in the works: and over them were superintendents, Jeth and Abdias, Levites of the sons of Merari, and Zacharias and Mosollam, of the sons of Caath, appointed to oversee; and every Levite, and every one that understood how to play on musical instruments.

¹³

Вони ж були приставниками над носіями і наглядали за усіма робітниками при кожній роботі; з левитів же були і писарі, і наглядачі, і воротарі.

¹³

And overseers were over the burden-bearers, and over all the workmen in the respective works; and of the Levites were appointed scribes, and judges, and porters.

¹⁴

Коли виймали вони срібло; принесене в дім Господній, тоді Хелкія священик знайшов книгу закону Господнього, дану рукою Мойсея.

¹⁴

And when they brought forth the money that had been brought into the house of the Lord, Chelcias the priest found a book of the law of the Lord given by the hand of Moses.

¹⁵

І почав Хелкія, і сказав Шафану писарю: книгу закону знайшов я в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу Шафану.

¹⁵

And Chelcias answered and said to Saphan the scribe, I have found a book of the law in the house of the Lord. And Chelcias gave the book to Saphan.

¹⁶

І поніс Шафан книгу до царя, і приніс при цьому цареві звістку: все, що доручено рабам твоїм, вони роблять;

¹⁶

And Saphan brought in the book to the king, and moreover gave an account to the king, saying, This is all the money given into the hand of thy servants that work.

¹⁷

і висипали срібло, знайдене в домі Господньому, і передали його в руки приставників і в руки виконавців робіт.

¹⁷

And they have collected the money that was found in the house of the Lord, and given it into the hand of the overseers, and into the hand of them that do the work.

¹⁸

І також доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.

¹⁸

And Saphan the scribe brought word to the king, saying, Chelcias the priest has given me a book. And Saphan read it before the king.

¹⁹

Коли почув цар слова закону, то роздер одяг свій.

¹⁹

And it came to pass, when the king heard the words of the law, that he rent his garments.

²⁰

І дав цар повеління Хелкії й Ахикаму, синові Шафановому, й Авдону, синові Михея, і Шафану писарю, й Асаії, слузі царському, говорячи:

²⁰

And the king commanded Chelcias, and Achicam the son of Saphan, and Abdom the son of Michaias, and Saphan the scribe, and Asaia the servant of the king, saying,

²¹

підіть, запитайте Господа про мене і про тих, що залишились у Ізраїля, і про Іуду щодо слів цієї знайденої книги, тому що великий гнів Господа, який запалав на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господнього, щоб чинити за всім написаним у книзі цій.

²¹

Go, enquire of the Lord for me, and for every one that is left in Israel and Juda, concerning the words of the book that is found: for great is the wrath of the Lord which has been kindled amongst us, because our fathers have not hearkened to the words of the Lord, to do according to all the things written in this book.

²²

І пішов Хелкія і ті, які від царя, до Олдани пророчиці, дружини Шаллума, сина Тавкегафа, сина Хасри, хранителя одягу, — а жила вона в другій частині Єрусалима, — і говорили з нею про це.

²²

And Chelcias went, and the others whom the king told, to Olda the prophetess, the wife of Sellem son of Thecoe, son of Aras, who kept the commandments; and she dwelt in Jerusalem in the second quarter: and they spoke to her accordingly.

²³

І вона сказала їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: скажіть тому чоловікові, який послав вас до мене:

²³

And she said to them, Thus has the Lord God of Israel said, Tell the man who sent you to me,

²⁴

так говорить Господь: ось Я наведу лихо на місце це і на жителів його всі прокляття, написані в книзі, яку читали перед лицем царя Юдейського,

²⁴

Thus saith the Lord, Behold, I bring evil upon this place, even all the words that are written in the book that was read before the king of Juda:

²⁵

за те, що вони залишили Мене і кадили богам іншим, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх. І гнів Мій запалає над місцем цим і не згасне.

²⁵

because they have forsaken me, and burnt incense to strange gods, that they might provoke me by all the works of their hands; and my wrath is kindled against this place, and it shall not be quenched.

²⁶

А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, так скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів про слова, які ти чув:

²⁶

And concerning the king of Juda, who sent you to seek the Lord,—thus shall ye say to him, Thus saith the Lord God of Israel, As for the words which thou hast heard,

²⁷

оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Богом, почувши слова Його про місце це і про жителів його, — і ти смирився переді Мною, і роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.

²⁷

forasmuch as thy heart was ashamed, and thou wast humbled before me when thou heardest my words against this place, and against the inhabitants of it, and thou wast humbled before me, and didst rend thy garments, and didst weep before me; I also have heard, saith the Lord.

²⁸

Ось Я преставлю тебе до батьків твоїх, і покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це і на жителів його. І принесли цареві відповідь.

²⁸

Behold, I will gather thee to thy fathers, and thou shalt be gathered to thy grave in peace, and thine eyes shall not look upon all the evils which I am bringing upon this place, and upon the inhabitants of it. And they brought back word to the king.

²⁹

І послав цар, і зібрав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима, і пішов цар у дім Господній,

²⁹

And the king sent and gathered the elders of Juda and Jerusalem.

³⁰

і з ним усі юдеї і жителі Єрусалима, і священики і левити, і весь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос їм усі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.

³⁰

And the king went up to the house of the Lord, he and all Juda, and the inhabitants of Jerusalem, and the priests, and the Levites, and all the people great and small: and he read in their ears all the words of the book of the covenant that were found in the house of the Lord.

³¹

І став цар на місці своєму, й уклав завіт перед лицем Господа йти за Господом і дотримуватися заповіді Його й одкровення Його, й уставів Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконувати слова завіту, написані в книзі цій.

³¹

And the king stood at a pillar, and made a covenant before the Lord, to walk before the Lord, to keep his commandments and testimonies, and his ordinances, with all his heart and with all his soul, so as to perform the words of the covenant that were written in this book.

³²

І повелів цар підтвердити це всім, хто знаходився в Єрусалимі й у землі Веніаміновій; і стали чинити жителі Єрусалима за завітом Бога, Бога батьків своїх.

³²

And he caused all that were found in Jerusalem and Benjamin to stand; and the inhabitants of Jerusalem made a covenant in the house of the Lord God of their fathers.

³³

І викинув Іосія всі мерзоти з усіх земель, які у синів Ізраїлевих, і звелів усім, хто знаходився у землі Ізраїлевій, служити Господу Богу своєму. І в усі дні життя його вони не відступали від Господа Бога батьків своїх.

³³

And Josias removed all the abominations out of the whole land which belonged to the children of Israel, and caused all that were found in Jerusalem and in Israel, to serve the Lord their God all his days: he departed not from following the Lord God of his fathers.

Глава 35

¹

І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця.

¹

And Josias kept a passover to the Lord his God; and sacrificed the passover on the fourteenth day of the first month.

²

І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Господньому,

²

And he appointed the priests at their charges, and encouraged them for the services of the house of the Lord.

³

і сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю;

³

And he told the Levites that were able to act in all Israel, that they should consecrate themselves to the Lord: and they put the holy ark in the house which Solomon the son of David king of Israel built: and the king said, Ye must not carry anything on your shoulders: now then minister to the Lord your God, and to his people Israel.

⁴

станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його,

⁴

And prepare yourselves according to the houses of your families, and according to your daily courses, according to the writing of David king of Israel, and the order by the hand of his son Solomon.

⁵

і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів,

⁵

And stand ye in the house according to the divisions of the houses of your families for your brethren the sons of the people; so also let there be for the Levites a division of the house of their family.

⁶

і заколіть пасхального агнця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея.

⁶

And kill ye the passover, and prepare it for your brethren, to do according to the word of the Lord, by the hand of Moses.

⁷

І дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дрібної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя.

⁷

And Josias gave as an offering to the children of the people, sheep, and lambs, and kids of the young of the goats, all for the passover, even for all that were found, in number amounting to thirty thousand, and three thousand calves, these were of the substance of the king.

⁸

І князі його від щирости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхиїл, начальники в домі Божому, дали священикам для жертви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів;

⁸

And his princes gave an offering to the people, and to the priests, and to the Levites: and Chelcias and Zacharias and Jeiel the chief men gave to the priests of the house of God, they even gave for the passover sheep, and lambs, and kids, two thousand six hundred, and three hundred calves.

⁹

і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, начальники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів.

⁹

And Chonenias, and Banæas, and Samæas, and Nathanael his brother, and Asabias, and Jeiel, and Jozabad, heads of the Levites, gave an offering to the Levites for the passover, of five thousand sheep and five hundred calves.

¹⁰

Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським;

¹⁰

And the service was duly ordered, and the priests stood in their place, and the Levites in their divisions, according to the command of the king.

¹¹

і закололи пасхального агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру;

¹¹

And they slew the passover, and the priests sprinkled the blood from their hand, and the Levites flayed the victims.

¹²

і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для приношення Господу, як написано в книзі Мойсеєвій. Те саме зробили і з волами.

¹²

And they prepared the whole-burnt-offering to give to them, according to the division by the houses of families, even to the sons of the people, to offer to the Lord, as it is written in the book of Moses.

¹³

І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жертви зварили в казанах, горщиках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові,

¹³

And thus they did till the morning. And they roasted the passover with fire according to the ordinance; and boiled the holy pieces in copper vessels and caldrons, and the feast went on well, and they quickly served all the children of the people.

¹⁴

а потім приготували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових.

¹⁴

And after they had prepared for themselves and for the priests, for the priests were engaged in offering the whole-burnt-offerings and the fat until night, then the Levites prepared for themselves, and for their brethren the sons of Aaron.

¹⁵

І співці, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця царського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них.

¹⁵

And the sons of Asaph the psalm-singers were at their post according to the commands of David, and Asaph, and Æman, and Idithom, the prophets of the king: also the chiefs and the porters of the several gates;—it was not for them to stir from the service of the holy things, for their brethren the Levites prepared for them.

¹⁶

Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і принести всепалення на жертовнику Господньому, за велінням царя Іосії.

¹⁶

So all the service of the Lord was duly ordered and prepared in that day, for keeping the passover, and offering the whole-burnt-sacrifices on the altar of the Lord, according to the command of king Josias.

¹⁷

І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом семи днів.

¹⁷

And the children of Israel that were present kept the passover at that time, and the feast of unleavened bread seven days.

¹⁸

І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима.

¹⁸

And there was no passover like it in Israel from the days of Samuel the prophet, or any king of Israel: they kept not such a passover as Josias, and the priests, and the Levites, and all Juda and Israel that were present, and the dwellers in Jerusalem, kept to the Lord.

¹⁹

У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.

¹⁹

In the eighteenth year of the reign of Josias this passover was kept, after all these things that Josias did in the house. And king Josias burnt those who had in them a divining spirit, and the wizards, and the images, and the idols, and the sodomites which were in the land of Juda and in Jerusalem, that he might confirm the words of the law that were written in the book which Chelcias the priest found in the house of the Lord. There was no king like him before him, who turned to the Lord with all his heart, and all his soul, and all his strength, according to all the law of Moses, and after him there rose up none like him. Nevertheless the Lord turned not from the anger of his fierce wrath, wherewith the Lord was greatly angry against Juda, for all the provocations wherewith Manasses provoked him: and the Lord said, I will even remove Juda also from my presence, as I have removed Israel, and I have rejected the city which I chose, even Jerusalem, and the house of which I said, My name shall be there.

²⁰

Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім законом Мойсеєвим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому.

²⁰

And Pharao Nechao king of Egypt went up against the king of the Assyrians to the river Euphrates, and king Josias went to meet him.

²¹

І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог повелів мені поспішати; не протився Богу, Який зі мною, щоб Він не погубив тебе.

²¹

And he sent messengers to him, saying, What have I to do with thee, O king of Juda? I am not come to-day to war against thee; and God has told me to hasten: beware of the God that is with me, lest he destroy thee.

²²

Але Іосія не відсторонився від нього, а приготувався, щоб воювати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо.

²²

However Josias turned not his face from him, but strengthened himself to fight against him, and hearkened not to the words of Nechao by the mouth of God, and he came to fight in the plain of Mageddo.

²³

І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений.

²³

And the archers shot at king Josias; and the king said to his servants, Take me away, for I am severely wounded.

²⁴

І звели його слуги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і відвезли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію.

²⁴

And his servants lifted him out of the chariot, and put him in the second chariot which he had, and brought him to Jerusalem; and he died, and was buried with his fathers: and all Juda and Jerusalem lamented over Josias.

²⁵

Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень.

²⁵

And Jeremias mourned over Josias, and all the chief men and chief women uttered a lamentation over Josias until this day: and they made it an ordinance for Israel, and, behold, it is written in the lamentations.

²⁶

Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього,

²⁶

And the rest of the acts of Josias, and his hope, are written in the law of the Lord.

²⁷

і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.

²⁷

And his acts, the first and the last, behold, they are written in the book of the kings of Israel and Juda.

Глава 36

¹

І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, [і помазали його] і поставили його царем, замість батька його, в Єрусалимі.

¹

And the people of the land took Joachaz the son of Josias, and anointed him, and made him king over Jerusalem in the room of his father.

²

Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі. [Ім’я матері його — Амитал, дочка Єремії з Ловни. І зробив він лукаве перед Господом у всьому, що зробили батьки його. І закував його фараон Нехао в Девлафі, в землі Емафській, щоб не царювати йому в Єрусалимі.]

²

Joachaz was twenty-three years old when he began to reign, and he reigned three months in Jerusalem: and his mother's name was Amital, daughter of Jeremias of Lobna. And he did that which was evil in the sight of the Lord, according to all that his fathers had done. And Pharao Nechao bound him in Deblatha in the land of Æmath, that he might not reign in Jerusalem.

³

І скинув його цар Єгипетський в Єрусалимі [і привів його цар у Єгипет], і наклав на землю пені сто талантів срібла і талант золота.

³

And the king brought him over to Egypt; and imposed a tribute on the land, a hundred talents of silver and a talent of gold.

⁴

І поставив цар Єгипетський над Юдеєю та Єрусалимом Єлиакима, брата його, і перемінив ім’я його на Іоакима, а Іоахаза, брата його, взяв Нехао і відвів його в Єгипет [і він помер там. І срібло і золото давав фараонові: тоді земля почала давати срібло за словом фараона, і кожен, за владою, вимагав срібла і золота від народу землі для данини фараонові Нехао].

⁴

And Pharao Nechao made Eliakim the son of Josias king over Juda in the room of his father Josias, and changed his name to Joakim. And Pharao Nechao took his brother Joachaz and brought him into Egypt, and he died there: but he had given the silver and the gold to Pharao. At that time the land began to be taxed to give the money at the command of Pharao; and every one as he could borrowed the silver and the gold of the people of the land, to give to Pharao Nechao.

⁵

Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі [ім’я матері його Зехора, дочка Нириєва з Рами]. І робив він неугодне в очах Господа Бога свого [в усьому, що робили батьки його. У дні його прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, на землю, і він служив йому три роки і відступив від нього. І послав Господь на них халдеїв і розбійників сирських, і розбійників моавитських, і синів Аммонових і самарійських, і відступили за словом цим, — за словом Господа вустами рабів Його, пророків. Утім, гнів Господа був на Іуді, щоб відкинути його від лиця Його, за всі гріхи Манассії, які він зробив, і за кров невинну, яку пролив Іоаким і наповнив Єрусалим невинною кров’ю. Але не захотів Господь викорінити їх].

⁵

Joachim was twenty-five years old when he began to reign, and he reigned eleven years in Jerusalem: and his mother's name was Zechora, daughter of Nerias of Rama. And he did that which was evil in the sight of the Lord, according to all that his fathers did. In his days came Nabuchodonosor king of Babylon into the land, and he served him three years, and then revolted from him. And the Lord sent against them the Chaldeans, and plundering parties of Syrians, and plundering parties of the Moabites, and of the children of Ammon, and of Samaria; but after this they departed, according to the word of the Lord by the hand of his servants the prophets. Nevertheless the wrath of the Lord was upon Juda, so that they should be removed from his presence, because of the sins of Manasses in all that he did, and for the innocent blood which Joakim shed, for he had filled Jerusalem with innocent blood; yet the Lord would not utterly destroy them.

⁶

Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відвести його у Вавилон.

⁶

And Nabuchodonosor king of Babylon came up against him, and bound him with brazen fetters, and carried him away to Babylon.

⁷

І частину сосудів дому Господнього переніс Навуходоносор у Вавилон і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.

⁷

And he carried away a part of the vessels of the house of the Lord to Babylon, and put them in his temple in Babylon.

⁸

Інші справи Іоакима і мерзоти його, які він робив і які знайдені у ньому, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських. [І спочив Іоаким з батьками своїми, і похований був у Ганозані з батьками своїми.] І став царем Ієхонія, син його, замість нього.

⁸

And the rest of the acts of Joakim, and all that he did, behold, are not these things written in the book of the chronicles of the kings of Juda? And Joakim slept with his fathers, and was buried with his fathers in Ganozae: and Jechonias his son reigned in his stead.

⁹

Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі, і робив він неугодне в очах Господніх.

⁹

Jechonias was eight years old when he began to reign, and he reigned three months and ten days in Jerusalem, and did that which was evil in the sight of the Lord.

¹⁰

Через рік послав цар Навуходоносор і повелів взяти його у Вавилон разом з коштовними сосудами дому Господнього, і поставив царем над Юдеєю та Єрусалимом Седекію, брата його.

¹⁰

And at the turn of the year, king Nabuchodonosor sent, and brought him to Babylon, with the precious vessels of the house of the Lord, and made Sedekias his father's brother king over Juda and Jerusalem.

¹¹

Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі,

¹¹

Sedekias was twenty-one years old when he began to reign, and he reigned eleven years in Jerusalem.

¹²

і робив він неугодне в очах Господа Бога свого. Він не смирився перед Єремією пророком, який пророкував від уст Господніх,

¹²

And he did that which was evil in the sight of the Lord his God: he was not ashamed before the prophet Jeremias, nor because of the word of the Lord;

¹³

і відійшов від царя Навуходоносора, який взяв клятву з нього ім’ям Бога, — і зробив твердою шию свою й озлобив серце своє до того, що не навернувся до Господа Бога Ізраїлевого.

¹³

in that he rebelled against king Nabuchodonosor, which he adjured him by God not to do: but he stiffened his neck, and hardened his heart, so as not to return to the Lord God of Israel.

¹⁴

Та й усі начальники над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всі мерзоти язичників, і осквернили дім Господа, який Він освятив у Єрусалимі.

¹⁴

And all the great men of Juda, and the priests, and the people of the land transgressed abundantly in the abominations of the heathen, and polluted the house of the Lord which was in Jerusalem.

¹⁵

І посилав до них Господь Бог батьків їхніх, посланців Своїх від раннього ранку, бо Він жалів Свій народ і Свою оселю.

¹⁵

And the Lord God of their fathers sent by the hand of his prophets; rising early and sending his messengers, for he spared his people, and his sanctuary.

¹⁶

Але вони знущалися з посланого від Бога і зневажали слова Його, і ганьбили пророків Його, доки не зійшов гнів Господа на народ Його, так що не було йому порятунку.

¹⁶

Nevertheless they sneered at his messengers, and set at nought his words, and mocked his prophets, until the wrath of the Lord rose up against his people, till there was no remedy.

¹⁷

І Він навів на них царя Халдейського, — і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їх і не пощадив [ні Седекії,] ні юнака, ні дівчини, ні старця, ні сивоволосого: все віддав Бог у руку його.

¹⁷

And he brought against them the king of the Chaldeans, and slew their young men with the sword in the house of his sanctuary, and did not spare Sedekias, and had no mercy upon their virgins, and they led away their old men: he delivered all things into their hands.

¹⁸

І всі сосуди дому Божого, великі і малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він у Вавилон.

¹⁸

And all the vessels of the house of God, the great and the small, and the treasures of the house of the Lord, and all the treasures of the king and the great men; he brought all to Babylon.

¹⁹

І спалили дім Божий, і зруйнували стіну Єрусалима, і всі палаци його спалили вогнем, і всі коштовності його знищили.

¹⁹

And he burnt the house of the Lord, and broke down the wall of Jerusalem, and burnt its palaces with fire, and utterly destroyed every beautiful vessel.

²⁰

І переселив він тих, що залишилися від меча, у Вавилон, і були вони рабами його і синів його, поки не зацарював цар Перський,

²⁰

And he carried away the remnant to Babylon; and they were servants to him and to his sons until the establishment of the kingdom of the Medes.

²¹

доки, на виконання слова Господнього, сказаного вустами Єремії, земля не відсвяткувала субот своїх. У всі дні запустіння вона суботствувала до виповнення сімдесяти років.

²¹

That the word of the Lord by the mouth of Jeremias might be fulfilled, until the land should enjoy its sabbaths in resting and sabbath keeping all the days of its desolation, till the accomplishment of seventy years.

²²

А в перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього, сказаного вустами Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово, і сказати:

²²

In the first year of Cyrus king of the Persians, after the fulfilment of the word of the Lord by the mouth of Jeremias, the Lord stirred up the spirit of Cyrus king of the Persians, and told him to make proclamation in writing throughout all his kingdom, saying,

²³

так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас — з усього народу Його, [нехай буде] Господь Бог його з ним, і нехай він туди йде.

²³

Thus says Cyrus king of the Persians to all the kingdoms of the earth, The Lord God of heaven has given me power, and he has commanded me to build a house to him in Jerusalem, in Judea. Who is there of you of all his people? his God shall be with him, and let him go up.

²⁴

МОЛИТВА МАНАССІЇ, ЦАРЯ ЮДЕЙСЬКОГО, КОЛИ ВІН УТРИМУВАВСЯ В ПОЛОНІ У ВАВИЛОНІ^*

Господи Вседержителю, Боже отців наших, Авраама й Ісаака та Якова, і сімені їх праведного [а], що створив небо і землю з усією красою їх, що зв’язав море словом повеління Твого, що поклав безодню і запечатав її страшним і славним ім’ям Твоїм, Якого усі бояться, і тремтять від лиця сили Твоєї, тому що ніхто не може встояти перед величчю слави Твоєї, і нестерпний гнів [б] покарання Твого на грішників [в]! Але безмірна і недослідима милість обітування Твого [г], тому що Ти Господь вишній, благий, довготерпеливий і многомилостивий і каєшся про злоби людські. Ти, Господи, за множеством Твоєї благості, обіцяв покаяння [д] і відпущення тим, що згрішили перед Тобою, і множеством щедрот Твоїх визначив покаяння грішникам на спасіння. Отже, Ти, Господи, Боже праведних, не поклав покаяння праведним [е] Аврааму й Ісааку та Якову, які не згрішили перед Тобою, але поклав покаяння мені грішнику, тому що я згрішив більше за кількість піску морського [є]. Численні беззаконня мої, Господи, численні беззаконня мої, і я недостойний дивитися на висоту небесну від безлічі неправд моїх. Я зігнутий багатьма залізними кайданами [ж], так що не можу підняти голови моєї, і немає мені відпочинку, тому що прогнівив Тебе і зробив перед Тобою лихе [з]: не виконав волі Твоєї, не зберіг повелінь Твоїх, поставив мерзоти і примножив спокуси. І нині схиляю коліна серця мого, благаючи Тебе про благість [и]. Згрішив я, Господи, згрішив, і беззаконня мої я знаю, але прошу, молячись Тобі: відпусти мені, Господи, відпусти мені, і не згуби мене з беззаконнями моїми і не засуди мене в пекло. Тому що Ти Бог, Бог тих, хто кається, і на мені вияви всю благість Твою, спасши ме­не недостойного з великої милости Твоєї, і буду прославляти Тебе в усі дні життя мого [і], тому що Тебе слав­лять усі сили небесні, і Твоя слава повіки. Амінь.

(а) Вих. 3, 6, 15–16. (б) Іов. 23, 13. (в) Пс. 129, 3. (г) Пс. 102, 17. Еф. 4, 32. (д) Єз. 18, 23, 32. (е) Мф. 9, 12–13. Лк. 15, 7. (є) Лк. 18, 13. (ж) 2 Пар. 33, 11. (з) 4 Цар. 21, 2. 2 Пар. 33, 2. (и) Еф. 3, 14. Притч. 28, 13. 1 Ін. 1, 9. (і) Пс. 6, 6. Іс. 38, 18.