Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
1
Сꙋди́хъ же въ себѣ̀ сїѐ, не па́ки ско́рбїю къ ва́мъ прїитѝ.
2
Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною?
2
А҆́ще бо а҆́зъ ско́рбь творю̀ ва́мъ, то̀ кто̀ є҆́сть веселѧ́ѧй мѧ̀, то́чїю прїе́млѧй ско́рбь ѿ менє̀;
3
Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас.
3
И҆ писа́хъ ва́мъ сїѐ и҆́стое, да не прише́дъ ско́рбь на ско́рбь прїимꙋ̀, ѡ҆ ни́хже подоба́ше мѝ ра́доватисѧ, надѣ́ѧсѧ на всѧ̑ вы̀, ꙗ҆́кѡ (Заⷱ҇ р҃о҃а҃.) моѧ̀ ра́дость всѣ́хъ ва́съ є҆́сть.
4
Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас.
4
Ѿ печа́ли бо мно́гїѧ и҆ тꙋгѝ се́рдца написа́хъ ва́мъ мно́гими слеза́ми, не ꙗ҆́кѡ да ѡ҆скорби́тесѧ, но любо́вь да позна́ете, ю҆́же и҆́мамъ и҆з̾ѻби́лнѡ къ ва́мъ.
5
Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас.
5
А҆́ще ли кто̀ ѡ҆скорби́лъ (менѐ), не менѐ ѡ҆скорбѝ, но ѿ ча́сти, да не ѡ҆тѧгчꙋ̀, всѣ́хъ ва́съ.
6
Для такого досить цього покарання від багатьох,
6
Дово́лно (бо) таково́мꙋ запреще́нїе сїѐ, є҆́же ѿ мно́гихъ:
7
тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.
7
тѣ́мже сопроти́вное па́че вы̀ да да́рꙋете и҆ оу҆тѣ́шите, да не ка́кѡ мно́гою ско́рбїю поже́ртъ бꙋ́детъ таковы́й:
8
І тому прошу вас: виявіть до нього любов.
8
тѣ́мже молю̀ вы̀, оу҆тверди́те къ немꙋ̀ любо́вь.
9
Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.
9
На сїе́ бо и҆ писа́хъ, да разꙋмѣ́ю и҆скꙋ́сство ва́ше, а҆́ще во все́мъ послꙋшли́ви є҆стѐ.
10
А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,
10
Є҆мꙋ́же а҆́ще что̀ да́рꙋете, и҆ а҆́зъ: и҆́бо а҆́зъ а҆́ще что̀ дарова́хъ, є҆мꙋ́же дарова́хъ, ва́съ ра́ди, ѡ҆ лицы̀ і҆и҃съ хрⷭ҇то́вѣ,
11
щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
11
да не ѡ҆би́дими бꙋ́демъ ѿ сатаны̀: не не разꙋмѣва́емъ бо оу҆мышле́нїй є҆гѡ̀.
12
Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,
12
Прише́дъ же въ трѡа́дꙋ во бл҃говѣ́стїе хрⷭ҇то́во, и҆ две́ри ѿве́рзенѣ мѝ бы́вшей ѡ҆ гдⷭ҇ѣ,
13
я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
13
не и҆мѣ́хъ поко́ѧ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀, не ѡ҆брѣ́тшꙋ мѝ ті́та бра́та моегѡ̀: но ѿре́ксѧ и҆̀мъ [цѣлова́въ и҆̀хъ], и҆зыдо́хъ въ македо́нїю.
14
Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці.
14
(Заⷱ҇ р҃о҃в҃.) Бг҃ꙋ же бл҃годаре́нїе, всегда̀ побѣди́тєли на́съ творѧ́щемꙋ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ и҆ воню̀ ра́зꙋма є҆гѡ̀ ꙗ҆влѧ́ющꙋ на́ми во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ.
15
Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть.
15
Ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́во бл҃гоꙋха́нїе є҆смы̀ бг҃ови въ спаса́емыхъ и҆ въ погиба́ющихъ.
16
Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього?
16
Ѡ҆́вѣмъ оу҆́бѡ во́нѧ сме́ртнаѧ въ сме́рть, ѡ҆́вѣмъ же во́нѧ живо́тнаѧ въ живо́тъ. И҆ къ си̑мъ кто̀ дово́ленъ;
17
Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.
17
Нѣ́смы бо, ꙗ҆́коже мно́зи, нечи́стѡ проповѣ́дающїи сло́во бж҃їе, но ꙗ҆́кѡ ѿ чтⷭ҇оты̀, но ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а, пред̾ бг҃омъ, во хрⷭ҇тѣ̀ глаго́лемъ.