Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо,
1
(За? Rо7е7.) Сегw2 рaди и3мyще служeніе сіE, ћкоже поми1ловани бhхомъ, не стужaемъ си2:
2
але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
2
но tрек0хомсz тaйныхъ срaма, не въ лукaвствіи ходsще, ни льстsще словесE б9іz, но kвлeніемъ и4стины представлsюще себE ко всsцэй с0вэсти человёчестэй, пред8 бGомъ.
3
Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть.
3
Ѓще ли же є4сть покровeно бlговэствовaніе нaше, въ ги1бнущихъ є4сть покровeно,
4
Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.
4
въ ни1хже б0гъ вёка сегw2 њслэпи2 рaзумы невёрныхъ, во є4же не возсіsти и5мъ свёту бlговэствовaніz слaвы хrт0вы, и4же є4сть w4бразъ бGа неви1димагw.
5
Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса,
5
Не себe бо проповёдаемъ, но хrтA ї}са гDа: себe же самёхъ рабHвъ вaмъ ї}са (гDа) рaди:
6
тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
6
(За? Rо7ѕ7.) ћкw бGъ рекjй и3з8 тмы2 свёту возсіsти, и4же возсіS въ сердцaхъ нaшихъ, къ просвэщeнію рaзума слaвы б9іz њ лицы2 ї}съ хrт0вэ.
7
Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.
7
И$мамы же сокр0вище сіE въ скудeльныхъ сосyдэхъ, да премн0жество си1лы бyдетъ б9іz, ґ не t нaсъ:
8
Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
8
во всeмъ скорбsще, но не стужaюще си2: нечaеми, но не tчаzвaеми:
9
нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені.
9
гони1ми, но не њставлsеми: низлагaеми, но не погибaюще:
10
Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому.
10
всегдA мeртвость гDа ї}са въ тёлэ носsще, да и3 жив0тъ ї}совъ въ тёлэ нaшемъ kви1тсz.
11
Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
11
Пrнw бо мы2 живjи въ смeрть предаeмсz ї}са рaди, да и3 жив0тъ ї}совъ kви1тсz въ мeртвеннэй пл0ти нaшей:
12
тому-то смерть діє в нас, а життя у вас.
12
тёмже смeрть ќбw въ нaсъ дёйствуетъ, ґ жив0тъ въ вaсъ.
13
Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо,
13
(За? Rо7з7.) И#мyще же т0йже д¦ъ вёры, по пи1санному: вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ: и3 мы2 вёруемъ, тёмже и3 глаг0лемъ,
14
знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
14
вёдzще, ћкw воздви1гій гDа ї}са, и3 нaсъ со ї}сомъ воздви1гнетъ, и3 предпостaвитъ съ вaми.
15
Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу.
15
Вс‰ бо вaсъ рaди, да блгdть ўмн0жившаzсz, мн0жайшими благодарє1ніи и3збhточествитъ въ слaву б9ію.
16
Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється.
16
Тёмже не стужaемъ си2: но ѓще и3 внёшній нaшъ человёкъ тлёетъ, nбaче внyтренній њбновлsетсz по вс‰ дни6.
17
Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу,
17
Е$же бо нн7э лeгкое печaли нaшеz, по преумножeнію въ преспёzніе тzготY вёчныz слaвы содёловаетъ нaмъ,
18
коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне.
18
не смотрsющымъ нaмъ ви1димыхъ, но неви1димыхъ: ви6димаz бо врeмєнна, неви6димаz же вBчна.