Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
1
(За? Rо7}.) Вёмы бо, ћкw ѓще земнaz нaша хрaмина тёла разори1тсz, создaніе t бGа и4мамы, хрaмину нерукотворeну, вёчну на нб7сёхъ.
2
Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;
2
И$бо њ сeмъ воздыхaемъ, въ жили1ще нaше нбcное њблещи1сz желaюще:
3
тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.
3
ѓще т0чію и3 њблeкшесz, не нaзи њбрsщемсz.
4
Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
4
И$бо сyщіи въ тёлэ сeмъ воздыхaемъ њтzгчaеми, понeже не х0щемъ совлещи1сz, но поwблещи1сz, да пожeрто бyдетъ мeртвенное живот0мъ.
5
Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
5
Сотвори1вый же нaсъ въ сіE и4стое бGъ, и4же и3 дадE нaмъ њбручeніе д¦а.
6
Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —
6
Дерзaюще u5бо всегдA и3 вёдzще, ћкw живyще въ тёлэ tх0димъ t гDа:
7
бо ми ходимо вірою, а не видінням, —
7
вёрою бо х0димъ, ґ не видёніемъ:
8
сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.
8
дерзaемъ же и3 благоволи1мъ пaче tити2 t тёла и3 вни1ти ко гDу:
9
І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
9
тёмже и3 тщи1мсz, ѓще входsще, ѓще tходsще, бlгоуг0дни є3мY бhти:
10
бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
10
(За? Rо7f7.) всBмъ бо kви1тисz нaмъ подобaетъ пред8 суди1щемъ хrт0вымъ, да пріи1метъ кjйждо, ±же съ тёломъ содёла, и3ли2 бл†га, и3ли2 ѕл†.
11
Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.
11
Вёдуще u5бо стрaхъ гDень, человёки ўвэщавaемъ, бGови же kвлeни є3смы2: ўповaемъ же, ћкw и3 въ с0вэстехъ вaшихъ kвлeни є3смы2.
12
Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
12
Не пaки бо себE хвaлимъ пред8 вaми, но винY даeмъ вaмъ похвалeнію њ нaсъ, да и4мате къ хвалsщымсz въ лицы2, ґ не въ сeрдцы.
13
Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
13
Ѓще бо и3зуми1хомсz, бGови: ѓще ли цэломyдрствуемъ, вaмъ.
14
Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
14
И$бо любы2 б9іz њбдержи1тъ нaсъ сyждшихъ сіE: ћкw ѓще є3ди1нъ за всёхъ ќмре, то2 ќбw вси2 ўмр0ша.
15
А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
15
(За? Rп7.) Хrт0съ же за всёхъ ќмре, да живyщіи не ктомY себЁ живyтъ, но ўмeршему за ни1хъ и3 воскrшему.
16
Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.
16
Тёмже и3 мы2 tнн7э ни є3ди1нагw вёмы по пл0ти: ѓще же и3 разумёхомъ по пл0ти хrтA, но нн7э ктомY не разумёемъ.
17
Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
17
Тёмже ѓще кто2 во хrтЁ, новA твaрь: дрє1внzz мимоид0ша, сE бhша вс‰ нwвA:
18
Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
18
всsчєскаz же t бGа, примири1вшагw нaсъ себЁ ї}съ хrт0мъ и3 дaвшагw нaмъ служeніе примирeніz:
19
бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
19
занE бGъ бЁ во хrтЁ мjръ примирsz себЁ, не вмэнsz и5мъ согрэшeній и4хъ и3 положи1въ въ нaсъ сл0во примирeніz.
20
Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
20
По хrтЁ u5бо м0лимъ [пос0лствуемъ], ћкw бGу молsщу нaми, м0лимъ по хrтЁ: примири1тесz съ бGомъ.
21
Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.
21
Не вёдэвшаго бо грэхA по нaсъ грёхъ сотвори2, да мы2 бyдемъ прaвда б9іz њ нeмъ.