Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
Глава 4
1
(Зач. 175) Сего́ ра́ди іму́ще служе́ніє сіє́, я́коже поми́ловані би́хом, не стужа́єм сі;
1
Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2
но отреко́хомся та́йних сра́ма, не в лука́вствії ходя́ще, ні льстя́ще словесе́ Бо́жия, но явле́нієм і́стини представля́юще себе́ ко вся́цій со́вісті челові́честій, пред Бо́гом.
2
але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3
А́ще ли же єсть покрове́нно благовіствова́ніє на́ше, в ги́бнущих єсть покрове́нно,
3
Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4
в ни́хже бог ві́ка сего́ осліпи́ ра́зуми неві́рних, во є́же не возсія́ти їм сві́ту благовіствова́нія сла́ви Христо́ви, І́же єсть о́браз Бо́га неви́димаго.
4
Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.
5
Не себе́ бо пропові́даєм, но Христа́ Ісу́са Го́спода; себе́ же самі́х рабо́в вам Ісу́са (Го́спода) ра́ди;
5
Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса,
6
(Зач. 176) я́ко Бог реки́й із тьми сві́ту возсія́ти, і́же возсія́ в сердця́х на́ших, к просвіще́нію ра́зума сла́ви Бо́жия о лиці́ Ісу́с Христо́ві.
6
тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
7
І́мами же сокро́вище сіє́ в скуде́льних сосу́діх, да премно́жество си́ли бу́деть Бо́жия, а не от нас;
7
Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.
8
во всем скорб'я́ще, но не стужа́юще сі; неча́ємі, но не отчаява́ємі;
8
Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9
гони́мі, но не оставля́ємі; низлага́ємі, но не погиба́юще;
9
нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені.
10
всегда́ ме́ртвость Го́спода Ісу́са в ті́лі нося́ще, да і живо́т Ісу́сов в ті́лі на́шем яви́ться.
10
Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому.
11
При́сно бо ми живі́ї в смерть предає́мся Ісу́са ра́ди, да і живо́т Ісу́сов яви́ться в ме́ртвенній пло́ті на́шей;
11
Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12
ті́мже смерть у́бо в нас ді́йствуєть, а живо́т в вас.
12
тому-то смерть діє в нас, а життя у вас.
13
(Зач. 177) Іму́ще же тойже дух ві́ри, по пи́санному: «Ві́ровах, ті́мже возглаго́лах», — і ми ві́руєм, ті́мже і глаго́лем,
13
Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо,
14
ві́дяще, я́ко Воздви́гий Го́спода Ісу́са, і нас со Ісу́сом воздви́гнеть, і предпоста́вить с ва́ми.
14
знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15
Вся бо вас ра́ди, да благода́ть умно́жившаяся, мно́жайшими благодаре́нії ізби́точествить в сла́ву Бо́жию.
15
Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу.
16
Ті́мже не стужа́єм сі; но а́ще і вні́шній наш челові́к тлі́єть, оба́че вну́тренній обновля́ється по вся дні.
16
Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється.
17
Є́же бо ни́ні ле́гкоє печа́лі на́шея, по преумноже́нію в преспі́яніє тяготу́ ві́чния сла́ви соді́ловаєть нам,
17
Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу,
18
не смотря́ющим нам ви́димих, но неви́димих; ви́димая бо вре́менна, неви́димая же ві́чна.
18
коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне.
Глава 6
1
(Зач. 181) Споспі́шествующе же і мо́лим, не вотще́ благода́ть Бо́жию прия́ти вам.
1
Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.
2
Глаго́леть бо: во вре́м'я прия́тно послу́шах тебе́ і в день спасе́нія помого́х ті. Се ни́ні вре́м'я благоприя́тно, се ни́ні день спасе́нія.
2
Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.
3
Ні єди́но ні в че́мже даю́ще претика́ніє, да служе́ніє безпоро́чно бу́деть,
3
Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним,
4
но во всем представля́юще себе́ я́коже Бо́жія слуги́, в терпі́нії мно́зі, в ско́рбіх, в біда́х, в тіснота́х,
4
але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах,
5
в ра́нах, в темни́цях, в нестроє́ніїх, в труді́х, во бді́ніїх, в поще́ніїх,
5
у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах,
6
во очище́нії, в ра́зумі, в долготерпі́нії, в бла́гості, в Ду́сі Свя́ті, в любві́ нелицемі́рні,
6
у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,
7
в словесі́ і́стини, в си́лі Бо́жієй, ору́жії пра́вди десни́ми і шу́їми,
7
у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,
8
сла́вою і безче́стієм, гажде́нієм і благохвале́нієм; я́ко лестці́, і і́стинні;
8
у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi;
9
я́ко незна́ємі, і познава́ємі; я́ко умира́юще, і се жи́ві єсьми́; я́ко наказу́ємі, а не умерщвля́ємі;
9
як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті;
10
я́ко скорб'я́ще, при́сно же ра́дующеся; я́ко ни́щі, а мно́гі богатя́ще; я́ко нічто́же іму́ще, а вся содержа́ще.
10
як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо.