Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.
1
И҆ ѿстꙋпѝ мѡа́въ ѿ і҆и҃лѧ, по оу҆ме́ртвїи а҆хаа́вли.
2
Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
2
Ѡ҆хозі́а же падѐ и҆з̾ ѻ҆кна̀, є҆́же въ го́рницѣ є҆гѡ̀ въ самарі́и, и҆ разболѣ́сѧ, и҆ посла̀ послы̀ и҆ речѐ къ ни̑мъ: и҆ди́те и҆ вопроси́те оу҆ ваа́ла скве́рнагѡ бо́га а҆ккарѡ́нска, а҆́ще жи́въ бꙋ́дꙋ ѿ болѣ́зни моеѧ̀ сеѧ̀; и҆ и҆до́ша вопроша́ти є҆гѡ̀ ра́ди.
3
Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське?
3
И҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень речѐ ко и҆лїѝ ѳесві́тѧнинꙋ, глаго́лѧ: воста́въ, и҆дѝ на срѣ́тенїе послѡ́мъ ѻ҆хозі́и царѧ̀ самарі́йска и҆ рече́ши къ ни̑мъ: и҆лѝ нѣ́сть бг҃а во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ грѧде́те вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ;
4
За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].
4
и҆ сегѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь ѻ҆́дръ, на него́же возше́лъ є҆сѝ тꙋ̀, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сме́ртїю оу҆́мреши, И҆ и҆́де и҆лїа̀ и҆ речѐ къ ни̑мъ.
5
І повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?
5
И҆ возврати́шасѧ послы̀ къ немꙋ̀, и҆ речѐ къ ни̑мъ: что̀ ꙗ҆́кѡ возврати́стесѧ;
6
І сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
6
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: мꙋ́жъ и҆зы́де въ срѣ́тенїе на́мъ и҆ речѐ къ на́мъ: и҆ди́те возврати́тесѧ къ царю̀ посла́вшемꙋ вы̀ и҆ глаго́лите къ немꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆лѝ немꙋ̀ бг҃а во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ вы̀ грѧде́те вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ; сегѡ̀ ра́ди ѿ ѻ҆дра̀, на него́же возше́лъ є҆сѝ, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сме́ртїю оу҆́мреши.
7
І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?
7
И҆ речѐ къ ни̑мъ ца́рь, глаго́лѧ: како́въ взо́ромъ бѧ́ше мꙋ́жъ то́й вше́дый въ срѣ́тенїе ва́мъ и҆ глаго́лавый ва́мъ словеса̀ сїѧ̑;
8
Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.
8
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: мꙋ́жъ косма́тъ и҆ по́ѧсомъ оу҆сме́ннымъ препоѧ́санъ ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ. И҆ речѐ ца́рь: и҆лїа̀ ѳесві́тѧнинъ се́й є҆́сть.
9
І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
9
И҆ посла̀ къ немꙋ̀ старѣ́ишинꙋ пѧтьдесѧ́тника и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀. И҆ взы́де и҆ прїи́де къ немꙋ̀: и҆ сѐ, и҆лїа̀ бѣ̀ сѣдѧ̀ верхꙋ̀ горы̀. И҆ глаго́ла пѧтьдесѧ́тникъ къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їи, ца́рь зове́тъ тѧ̀, сни́ди.
10
І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.
10
И҆ ѿвѣща̀ и҆лїа̀ и҆ речѐ къ пѧтьдесѧ́тникꙋ: а҆́ще є҆́смь человѣ́къ бж҃їй а҆́зъ, то̀ да сни́детъ ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣ́стъ тѧ̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ твои́хъ (съ тобо́ю). И҆ сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣдѐ є҆го̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀.
11
І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.
11
И҆ приложѝ ца́рь посла́ти къ немꙋ̀ дрꙋга́го пѧтьдесѧ́тника и҆ пѧтьдесѧ́тъ (мꙋже́й) съ ни́мъ. И҆ возше́дъ, и҆ глаго́ла пѧтьдесѧ́тникъ къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їй, си́це глаго́летъ ца́рь: потща́всѧ сни́ди.
12
І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.
12
И҆ ѿвѣща̀ и҆лїа̀ и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: а҆́ще человѣ́къ бж҃їй а҆́зъ є҆́смь, то̀ да сни́детъ ѻ҆́гнь съ небесѐ, и҆ да снѣ́стъ тѧ̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ (мꙋже́й) съ тобо́ю. И҆ сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ снѣдѐ є҆го̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й є҆гѡ̀.
13
І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;
13
И҆ приложѝ ца́рь є҆щѐ посла́ти старѣ́ишинꙋ, пѧтьдесѧ́тника тре́тїѧго, и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й съ ни́мъ. И҆ прїи́де къ немꙋ̀ пѧтьдесѧ́тникъ тре́тїй, и҆ поклони́сѧ на кѡлѣ́на своѧ̑ пред̾ и҆лїе́ю, и҆ молѝ є҆го̀, и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: человѣ́че бж҃їй, пощадѝ дꙋ́шꙋ мою̀ и҆ дꙋ́шꙋ ра̑бъ твои́хъ си́хъ пѧтьдесѧ́тъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма:
14
ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!
14
сѐ, сни́де ѻ҆́гнь съ небесѐ и҆ поѧдѐ два̀ пѧтьдесѧ̑тника пє́рвыѧ съ пѧтїюдесѧтмѝ и҆́хъ: и҆ нн҃ѣ да пощади́тсѧ дꙋша̀ рабѡ́въ твои́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма.
15
І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.
15
И҆ глаго́ла а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ко и҆лїѝ и҆ речѐ: сни́ди съ ни́мъ, не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆̀хъ. И҆ воста̀ и҆лїа̀ и҆ сни́де съ ни́мъ къ царю̀,
16
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
16
и҆ глаго́ла къ немꙋ̀ и҆ речѐ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: что̀ ꙗ҆́кѡ посла́лъ є҆сѝ послы̀ вопроша́ти ваа́ла скве́рнаго бо́га во а҆ккарѡ́нѣ, а҆́ки бы не бы́лъ бг҃ъ во і҆и҃ан, є҆́же вопроси́ти ѿ негѡ̀ словесѐ; сегѡ̀ ра́ди ѿ ѻ҆дра̀, на́ньже возше́лъ є҆сѝ тꙋ̀, не и҆́маши слѣ́зти съ негѡ̀ ꙗ҆́кѡ сме́ртїю оу҆́мреши.
17
І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іорама, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
17
И҆ оу҆́мре по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же гл҃го́ла и҆лїа̀. И҆ ца́рствова і҆ѡра́мъ бра́тъ ѻ҆хозі́инъ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, поне́же не и҆мѣ̀ сы́на ѻ҆хозі́а, въ лѣ́то второ́е і҆ѡра́ма сы́на і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина.
18
Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
18
И҆ прѡ́чаѧ слове́съ ѻ҆хозі́иныхъ, є҆ли̑ка сотворѝ, не сѐ ли, сїѧ̑ пи̑саиа въ кни́гахъ слове́съ дні́й царе́й і҆и҃левыхъ;