Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
1
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша цр~ь и^е^зекїя. раздра ри'зы своа`, и^ ѓ^блечеся въ врњтище и^ вни'де въ до'мъ гн~ь”
2
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
2
И$ посла` е^леа'кима строи'теля, и^ саMна'нђ кни'гочїя. и^ старца и^ жеrца ѓ^блече'ны въ врњтище къ і^саїи пророкђ сн~ђ а^м#мо'совђ”
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
3
И$ рњша е^мђ си'це гл~етъ и^е^зекїя дн~ь скор#би и^ ѓ^бличенїю. и^ прогнњва'нїю дн~ь сїи еs. ја%ко прїидо'ша сн~ве до не'мощи, и^ крњпости нњсть ража'ющїи”
4
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
4
Є$да` ка'ко послђшаеT г~ь б~ъ тво'и всњхъ слове'съ раўа'ковыхъ, е^гоже посла цр~ь а^сљ=рїискїи, гн~ъ е^го поноси'ти б~ђ живо'мђ. и^ хђли'ти словесы`, и%хже слы'шA г~ь б~ъ твои. и^ прїими мл~твђ ѓ^стаnкђ ѓ^брњтъшемся”
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
5
И$ прїидо'ша ѓ%троцы цр~я и^е^зекїя къ і^саїи”
6
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
6
И$ реq иM і^саїа. си'це рцњте господи'нђ вашемђ. та'ко гл~етъ г~ь. не ё^бо'ися эT лица` словесъ и%хже слы'ша ја%же хђлиша м^я ѓ%троцы цр~я а^сљ=рїиска”
7
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
7
Се а'зъ даю` е^мђ дх~ъ, и^ ё^слы'шит# възвњщенїе, и^ възврати'тся въ зе'млю свою`. и^ низложђ е^го ѓ^рђжїеM въ земли е^го.
8
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
8
и^ възврати'ся раўаk. и^ ѓ^брњте цр~я а^сљ=рїиска побњжда'ющеся ѓ^ ловнђ. ё^слы'ша б^о и^ эTстђпи` эT лахи'са”
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
9
И$ слы'ша ѓ^ џара'кђ цр~и е^фїѓ'пъстемъ гл~ы. с^е и^зыиде побњди'тися хотя` с тобо'ю. и^ възврати'ся и^ посла послы` ко и^е^зекїю гл~я”
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
10
Та'ко р#цњте и^е^зекїю цр~ю і^ё^де'искђ да тебе` не возно'ситъ г~ь б~ъ тво'и, на'ньже т^ы надњ'ешися гл~я. не и'мать преда'нъ быти і^ерsли'мъ въ рђ'цњ цр~я а^сљ=рїиска”
11
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
11
Се т^ы слы'шалъ е^си вс^е е^ли'ко сътвори'ша цр~и а^сљ=рїистїи всњмъ земля'мъ ја%ко прокля'ти иX. и^ т^ы ли и^збђ'деши”
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
12
ЈА/ко не и^зба'виша и^збавле'нїемъ и^хъ бо'ѕи ја^зы'къ. и^хже расточи'ша эTц~ы мои` газо'нђ, и^ хара'нђ, и^ џаре'сђ. и^ сн~ы а^до'ня и^же въ џалас#саримњ”
13
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
13
Гд^њ е^сть цр~ь е^ма'џовъ, и^ цр~ь а^рфа'довъ. и^ гд^њ е^сть цр~ь граD а^сафарђ и^ маа'ны, и^ а'на”
14
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
14
И$ прїя'тъ цр~ь и^е^зекїя кни'ги эT рђки` посла`. и^ прочъте я& и^ вни'де въ хра'мъ гн~ь и^ поплева и^хъ и^е^зекїя преD гм~ъ”
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
15
И$ моли'ся и^е^зекїя преD гм~ъ. и^ реq г~и б~е і^и^л~евъ сњдя'и на херђви'мњ. т^ы е^си б~ъ е^діn въ всњхъ црsтвїихъ земли`, т^ы сътвори нб~о и^ зе'млю”
16
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
16
Приклони` г~и ё'хотвое` и^ ё^слы'ши м^я. эTвеrзи` г~и ѓ^чи твои` и^ ви'ждь. и^ ё^слы'ши словеса` сенахира'ма ја^же посла` понаша'я тебњ б~ђ жи'вђ”
17
Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
17
ЈА/ко по и'стиннњ г~и и^скази'ша цр~и а^сљ=рїистїи ја^зы'ки”
18
і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
18
И$ да'ша бо'ги и^хъ на ѓ%гнь ја%ко не бо'ѕи бњша, н^о дњла рђкђ чл~чђ. древа и^ ка'менїя и^ погђби'ша я&”
19
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
19
И$ нн~њ г~и б~е сп~си н^ы и^з рђкы и^хъ, и^ разђмњюT вс^я црsтвїа зе'мли ја^коты е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ”
20
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
20
И$ посла` і^саїя сн~ъ а^м#мо'соv къ и^е^зекїи гл~я. та'ко гл~етъ г~ь б~ъ си'лъ б~ъ і^и^л~евъ. слы'шаX ѓ^ ни'хже моли'ся къ мнњ` ѓ^ сенахири'мђ цр~ю а^сљ=рїискђ”
21
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
21
И$ се сло'во е^же гл~а г~ь ѓ^ не'мъ. ё^ничижи т^я и^ порђга' ти ся дв~це дщ^и сїѓ'ня, и^ покива'я главо'ю сниде въ слDњ тебе` дщ^и і^ерsли'мля”
22
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
22
Комђ` поноси` и^ кого` похђли, и^ на кого` вознесе гласъ свои. и^ воздви'же на высотђ` ѓ%чи свои` на ст~го і^и^л~ева”
23
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
23
рђка'ма посе'лъ твои^хъ поноси'лъ е^си г~ђ. и^ реклъ е^си съ мно'жествомъ колесни'цъ мои^хъ, възы'идђ а'зъ на вы'шнюю ча'сть горы` ливаньскїя. и^ ё^сњкђ вели'чество эT ке'дръ е^я`. и^ эT собо'рныхъ кљ=париса е^я`. и^ прїиде въ ча'съ кончи'ны е^го в ча'ща корми'льскїя”
24
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
24
А/зъ сохраниX и^ пїяX во'дђ чђжDђ и^скази'хъ стопа'ми но'гъ мои^хъ. вс^я рњки въ ѓ'коло”
25
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
25
Є$да` не слы'шаl е^си эT да'внаго ю& сътворихъ. эT дн~їи пр'ьвыхъ создахъ ю& и^ принесо'хъ ю&. и^ бы'сть на взятїе, на съграже'нїе воюю'щихъ. гра'ды твръды
26
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
26
и^ живђщїи в нихъ” И$знемого'ша рђко'ю ѓ^бита'ющїи и^ ё^падо'ша и^ постыдњшася. и^ бы'ша ја%котра'ва се'лная и^ ја%ко зла'чна па'жить и^ли ја%ко зла'къ домовы'и. и^ попра'нїя проти'вђ стоја%щимъ”
27
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
27
И$ сњденїе твое` і^ и^схо'дъ тво'и, и^ вхоD твои разђмњхъ и^ гнvњ тво'и
28
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
28
и^мже разгнњ'вася на' мя. и^ строп#ти'вость твоя` в#ни'де во ё'ши мои. и^ воложђ` ё'дицђ мою въ но'здри твоа`. и^ бра'зды въ ё^стна` твоя. и^ возвращђ т^я по пђти` и^м#же прїидеши иM”
29
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
29
И$ се т^и зна'менїе. ја%жъ сїе лњто проѕяба'ющая сама жи'тA и^ въ лњто второ'е, проѕяба'ющая са'мо. и^ в лњтотре'тїе, сњ'ите сњмена` и^ жнњте. садњте виногра'ды, и^ да ја^сте` плоD и^хъ”
30
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
30
И$ приложи'тъ сп~са'емымъ до'мђ і^ё'довђ, ѓ^ста'виши и^ ко'рень до'лњ, и^ сътвори плодъ горњ`”
31
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
31
ЈА/ко и^зъ і^е^рsли'ма и^зыиде ѓ^ста'нокъ и^ сп~са'емыи эT горы` сїѓ'ня, ре'вность г~а си'лъ тво'ритъ с^е”
32
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
32
Сего раd та'ко гл~етъ г~ь сиl на цр~я а^сљ=рїиска не и'мать вни'ти въ' граD се'й. и^ не и'мать ё^стрелити на неM стрњлы, ниy и^мать положити на неM щи'та. и^ не и'мать ѓ^бъя'ти е^го припло'тоM”
33
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
33
Но пђтеM и^мже прїиде тMњже и^ возвратиTся и^ въ' граD не и'мать се'й вни'ти гл~еT г~ь”
34
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
34
А/зъ б^о защищђ ѓ^ градњ сеM, и^ сп~сђ е^го мене` ради и^ дв~да раба` мое^го”
35
І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
35
И$ бысть в ноu ѓ%нђ, и^ сни'де а^гг~лъ гн~ь и^ ёби` эT поlка а^сљ=рїискаго, р~ п~, и^ Wе~. и^ въстаvше ё%тро и^ с^е ѓ^брњтоша вс^я трђпїя мрътва”
36
І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
36
И$ воста'въ и^ эTи'де възвра'щъся, и^ възврати'ся сенахириM цр~ь а^сљ=рїискїи, и^ всели'ся в# ниневгїю”
37
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
37
И$ бысть е^мђ кланя'ющђся, и^ въ храмњ месараха бо'га е^го а^дремелехъ, и^ сараса'ръ сн~ове е^го ё^би'ста и& мече'мъ. са'ми же бњжа'ста въ а^рме'нїю. и^ въцр~ися а^сорда'нъ сн~ъ е^го в него` мњ'сто”