Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
1
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ца́рь є҆зекі́а, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑, и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище, и҆ вни́де въ до́мъ гдⷭ҇ень.
2
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
2
И҆ посла̀ є҆лїакі́ма строи́телѧ, и҆ сѡмна́са книго́чїа и҆ старѣ́йшины жерцє́въ ѡ҆блечє́ны во вре́тище ко и҆са́їи прⷪ҇ро́кꙋ сы́нꙋ а҆мѡ́совꙋ.
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
3
И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: си́це глаго́летъ є҆зекі́а: де́нь ско́рби и҆ ѡ҆бличе́нїѧ и҆ прогнѣ́ванїѧ де́нь се́й, ꙗ҆́кѡ прїидо́ша сы́нове да́же до болѣзнорожде́нїѧ, и҆ крѣ́пости нѣ́сть ражда́ющей:
4
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
4
а҆́ще ка́кѡ послꙋ́шаетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й всѣ́хъ слове́съ раѱа́ковыхъ, є҆го́же и҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй господи́нъ є҆гѡ̀ поноси́ти бг҃ꙋ живо́мꙋ и҆ хꙋ́лити словесы̀, и҆̀хже слы́ша гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆ прїимѝ моли́твꙋ ѡ҆ ѡ҆ста́нцѣ ѡ҆брѣта́ющемсѧ.
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
5
И҆ прїидо́ша ѻ҆́троцы царѧ̀ є҆зекі́и и҆ ко и҆са́їи.
6
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
6
И҆ речѐ и҆̀мъ и҆са́їа: си́це рцы́те господи́нꙋ ва́шемꙋ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ слове́съ, и҆̀хже слы́шалъ є҆сѝ, и҆́миже похꙋ́лиша мѧ̀ ѻ҆́троцы царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
7
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
7
сѐ, а҆́зъ даю̀ є҆мꙋ̀ дꙋ́ха, и҆ оу҆слы́шитъ возвѣще́нїе и҆ возврати́тсѧ въ зе́млю и҆ свою̀: и҆ низложꙋ̀ є҆го̀ ѻ҆рꙋ́жїемъ въ землѝ и҆ є҆гѡ̀.
8
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
8
И҆ возврати́сѧ раѱа́къ и҆ ѡ҆брѣ́те и҆ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска вою́юща на ло́внꙋ: оу҆слы́ша бо, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпѝ ѿ лахі́са.
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
9
И҆ слы́ша ѡ҆ ѳара́кѣ царѝ є҆ѳїо́пстѣмъ, глаго́лѧ: сѐ, и҆зы́де ра́товатисѧ съ тобо́ю. И҆ возврати́сѧ и҆ посла̀ послы̀ ко є҆зекі́и, глаго́лѧ: та́кѡ рцы́те є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋде́йскꙋ:
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
10
да не возно́ситъ тѧ̀ бг҃ъ тво́й, на него́же ты̀ надѣ́ешисѧ глаго́лѧ: не и҆́мать пре́данъ бы́ти і҆ерⷭ҇ли́мъ въ рꙋ́цѣ и҆ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
11
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
11
сѐ, ты̀ слы́шалъ є҆сѝ всѧ̑, є҆ли̑ка и҆ сотвори́ша ца́рїе а҆ссѷрі́йстїи всѣ̑мъ земле́мъ, є҆́же проклѧ́ти и҆̀хъ, и҆ ты̀ ли и҆збꙋ́деши;
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
12
є҆да̀ и҆збавлѧ́юще и҆зба́виша и҆́хъ и҆ бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже расточи́ша ѻ҆тцы̀ и҆ моѝ, гѡза́нꙋ и҆ хара́нꙋ, и҆ фаре́сꙋ и҆ сы́ны є҆дѡ́мли, и҆̀же во ѳаласса́рѣ;
13
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
13
гдѣ̀ є҆́сть ца́рь є҆ма́ѳовъ и҆ ца́рь и҆ а҆рфа́довъ; и҆ гдѣ̀ є҆́сть ца́рь гра́да сепфарꙋі́ма, а҆на̀ и҆ а҆ва̀;
14
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
14
И҆ прїѧ́тъ ца́рь є҆зекі́а кни̑ги ѿ рꙋкѝ послѡ́въ и҆ прочтѐ ѧ҆̀: и҆ вни́де въ хра́мъ гдⷭ҇ень, и҆ разгнꙋ̀ и҆́хъ є҆зекі́а пред̾ гдⷭ҇емъ,
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
15
и҆ моли́сѧ є҆зекі́а пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, ты̀ є҆сѝ и҆ бг҃ъ є҆ди́нъ бо всѣ́хъ ца́рствїихъ землѝ, ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ не́бо и҆ зе́млю:
16
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
16
приклонѝ, гдⷭ҇и, оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши мѧ̀: ѿве́рзи, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь, и҆ оу҆слы́ши словеса̀ сеннахирі́ма, ꙗ҆̀же посла̀ поноша́ѧ тебѣ̀ бг҃ꙋ жи́вꙋ:
17
Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
17
ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ, гдⷭ҇и, ѡ҆пꙋстоши́ша ца́рїе а҆ссѷрі́йстїи ꙗ҆зы́ки,
18
і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
18
и҆ да́ша бо́ги и҆̀хъ на ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ не бо́зи бѣ́ша, но дѣла̀ рꙋкꙋ̀ человѣ̑чꙋ, древа̀ и҆ ка́мєнїѧ, и҆ погꙋби́ша ѧ҆̀:
19
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
19
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, сп҃сѝ ны̀ и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѧ̑ ца̑рствїѧ землѝ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆ди́нъ.
20
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
20
И҆ посла̀ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ ко є҆зекі́и, глаго́лѧ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: слы́шахъ, ѡ҆ ни́хже моли́лсѧ є҆сѝ ко мнѣ̀, ѡ҆ сеннахирі́мѣ царѣ̀ а҆ссѷрі́йстѣ.
21
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
21
сїѐ сло́во, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь на него̀: оу҆ничижѝ тѧ̀ и҆ порꙋга́сѧ тебѣ̀ дѣви́ца и҆ дщѝ сїѡ́нѧ, над̾ тобо́ю главо́ю свое́ю покива̀ дщѝ і҆ерⷭ҇ли́млѧ:
22
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
22
комꙋ̀ поноси́лъ є҆сѝ, и҆ кого̀ похꙋ́лилъ є҆сѝ; и҆ на кого̀ возне́слъ є҆сѝ гла́съ, и҆ воздви́глъ є҆сѝ на высотꙋ̀ ѻ҆́чи твоѝ; на ст҃а́го і҆и҃лева.
23
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
23
рꙋко́ю послѡ́въ твои́хъ поносилъ є҆сѝ гдⷭ҇ꙋ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: со мно́жествомъ колесни́цъ мои́хъ взы́дꙋ а҆́зъ на вы́шнюю ча́сть горы̀ лїва́нскїѧ, и҆ оу҆сѣкꙋ̀ вели́чество ѿ кє́дръ є҆ѧ̀ и҆ и҆збра̑нныѧ кѷпарі́сѡвъ є҆ѧ̀, и҆ прїидꙋ̀ въ среди́нꙋ ча́щи карми́лскїѧ:
24
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
24
а҆́зъ и҆зсꙋши́хъ, и҆ пїѧ́хъ во́ды чꙋжды̑ѧ, и҆ ѡ҆пꙋстоши́хъ стопа́ми но́гъ мои́хъ всѧ̑ рѣ́ки ѡ҆крє́стныѧ:
25
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
25
є҆да̀ не слы́шалъ є҆сѝ; и҆зда́вна ю҆̀ сотвори́хъ, ѿ дні́й пе́рвыхъ созда́хъ ю҆̀ и҆ принесо́хъ ю҆̀: и҆ бы́сть въ хо́лмы пресе́лникѡвъ вою́юшихъ гра́ды твє́рды:
26
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
26
и҆ живꙋ́щїи въ ни́хъ и҆знемого́ша рꙋко́ю, сотрѧсо́шасѧ и҆ постыдѣ́шасѧ, бы́ша (ꙗ҆́кѡ) трава̀ се́лнаѧ, и҆лѝ ѕла́чно бы́лїе, ѕла́къ и҆́же на зда́нїихъ, и҆ попра́нїѧ проти́вꙋ стоѧ́щагѡ:
27
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
27
и҆ сѣдѣ́нїе твоѐ, и҆ и҆схо́дъ тво́й, и҆ вхо́дъ тво́й разꙋмѣ́хъ, и҆ гнѣ́въ тво́й на мѧ̀,
28
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
28
зане́же разгнѣ́валсѧ є҆сѝ на мѧ̀ и҆ шꙋ́мъ тво́й вни́де во оу҆́шы моѝ, и҆ вложꙋ̀ оу҆́дицꙋ мою̀ въ но́здри твоѧ̑ и҆ браздꙋ̀ во оу҆стнѣ̀ твоѝ, и҆ возвращꙋ̀ тѧ̀ по пꙋтѝ, и҆́мже прише́лъ є҆сѝ.
29
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
29
И҆ сїѐ тебѣ̀ зна́менїе, (є҆зекі́е): ꙗ҆́ждь въ сїѐ лѣ́то прозѧба̑ющаѧ саморѡ́днаѧ, и҆ въ лѣ́то второ́е прозѧба̑ющаѧ, и҆ въ лѣ́то тре́тїе сѣ́йте сѣ́мена и҆ жни́те, сади́те вїногра́ды, и҆ да ꙗ҆́сте пло́дъ и҆́хъ:
30
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
30
и҆ приложи́тъ спа́сшеесѧ до́мꙋ і҆ꙋ́дова, ѡ҆ста́вшеесѧ, ко́рень до́лѣ, и҆ сотвори́тъ пло́дъ горѣ̀,
31
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
31
ꙗ҆́кѡ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆зы́детъ ѡ҆ста́нокъ, и҆ спаса́емый и҆з̾ горы̀ сїѡ́ни: ре́вность гдⷭ҇а си́лъ сотвори́тъ сїѐ.
32
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
32
сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь (си́лъ) на царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: не и҆́мать вни́ти во гра́дъ се́й, и҆ не и҆́мать оу҆стрѣли́ти на́мъ стрѣлы̀, и҆ не дости́гнетъ къ немꙋ̀ щи́тъ, и҆ не и҆́мать ѡ҆сыпа́ти є҆го̀ земле́ю:
33
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
33
но пꙋте́мъ, и҆́мже прїи́де тѣ́мже возврати́тсѧ, и҆ во гра́дъ се́й не и҆́мать вни́ти, гл҃етъ гдⷭ҇ь,
34
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
34
и҆ защищꙋ̀ гра́дъ се́й, є҆́же спⷭ҇тѝ є҆го̀ менє̀ ра́ди и҆ даві́да ра́ди раба̀ моегѡ̀.
35
І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
35
И҆ бы́сть въ но́щь ѻ҆́нꙋ, и҆ сни́де а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь и҆ оу҆бѝ ѿ полка̀ а҆ссѷрі́йскагѡ сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ. И҆ воста́ша заꙋ́тра, и҆ сѐ, всѧ̑ трꙋ̑пїѧ мє́ртва.
36
І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
36
И҆ воста̀, и҆ ѿи́де, и҆ возврати́сѧ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ всели́сѧ въ нїнеѵі́ю.
37
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
37
И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ кла́нѧющꙋсѧ во хра́мѣ месера́ха бо́га своегѡ̀, и҆ а҆драмеле́хъ и҆ сараса́ръ сы́нове є҆гѡ̀ оу҆би́ста є҆го̀ мече́мъ: са́ми же бѣжа́ста въ зе́млю а҆рара́тскꙋ. И҆ воцари́сѧ а҆сорда́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.