¹

У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.

¹

И҆ бы́сть внегда̀ взѧ́ти гдⷭ҇ꙋ и҆лїю̀ въ ви́хрѣ ꙗ҆́кѡ на не́бо и҆ и҆дѧ́ше и҆лїа̀ и҆ є҆лїссе́й ѿ галга́лъ.

²

І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль.

²

И҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́ю: сѣдѝ оу҆̀бо здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ до веѳи́лѧ И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тѧ̀ И҆ прїидо́ста въ веѳи́ль.

³

І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.

³

И҆ прїидо́ша сы́нове проро́честїи, и҆̀же въ веѳи́ли, ко є҆лїссе́ю и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: разꙋмѣ́еши ли, ꙗ҆́кѡ взима́етъ гдⷭ҇ь дне́сь господи́на твоего̀ верхꙋ̀ главы̀ твоеѧ̀ (ѿ тебє̀); И҆ речѐ: и҆ а҆́зъ оу҆разꙋмѣ́хъ, молчи́те.

⁴

І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.

⁴

И҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́ю: сѧ́ди оу҆̀бо здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ во і҆ерїхѡ́нъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тѧ̀. И҆ прїидо́ста во і҆ерїхѡ́нъ.

⁵

І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.

⁵

И҆ прибли́жишасѧ сы́нове проро́кѡвъ, и҆́же во і҆ерїхѡ́нѣ, ко є҆лїссе́ю и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: разꙋмѣ́еши ли, ꙗ҆́кѡ дне́сь взе́млетъ гдⷭ҇ь господи́на твоего̀ свы́ше главы̀ твоеѧ̀ (ѿ тебє̀); И҆ речѐ: и҆́бо и҆ а҆́зъ оу҆разꙋмѣ́хъ, молчи́те.

⁶

І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.

⁶

И҆ речѐ є҆мꙋ̀ и҆лїа̀: сѣдѝ здѣ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ до і҆ѻрда́на. И҆ речѐ є҆лїссе́й: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тебє̀. И҆ поидо́ста ѻ҆́ба,

⁷

П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.

⁷

и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й ѿ сынѡ́въ проро́ческихъ, и҆ ста́ша проти́вꙋ и҆здале́ча: и҆ сі́и ѻ҆́ба ста́ста при і҆ѻрда́нѣ.

⁸

І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.

⁸

И҆ прїѧ́тъ и҆лїа̀ ми́лѡть свою̀, и҆ сви́тъ ю҆̀, и҆ оу҆да́ри є҆́ю въ во́дꙋ, и҆ разстꙋпи́сѧ вода̀ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ: и҆ проидо́ста ѻ҆́ба по сꙋ́хꙋ.

⁹

Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.

⁹

И҆ бы́сть преходѧ́щема и҆́ма, и҆ речѐ и҆лїа̀ ко є҆лїссе́еви: просѝ, что̀ сотворю́ ти пре́жде не́же взѧ́тъ бꙋ́дꙋ ѿ тебє̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: да бꙋ́детъ оу҆̀бо дх҃ъ, и҆́же въ тебѣ̀, сꙋгꙋ́бъ во мнѣ̀.

¹⁰

І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

¹⁰

И҆ речѐ и҆лїа̀: ѡ҆же́сточилъ є҆сѝ проси́ти: а҆́ще оу҆́зриши мѧ̀ взе́млема ѿ тебє̀, бꙋ́детъ тѝ та́кѡ: а҆́ще ли не (оу҆́зриши), и҆ бꙋ́детъ.

¹¹

Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.

¹¹

И҆ бы́сть и҆дꙋ́щема и҆́ма, и҆дѧ́ста и҆ глаго́ласта: и҆ сѐ, колесни́ца ѻ҆́гненнаѧ и҆ ко́ни ѻ҆́гненнїи, и҆ раздѣли́ша междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма. И҆ взѧ́тъ бы́сть и҆лїа̀ ви́хромъ ꙗ҆́кѡ на не́бо.

¹²

Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.

¹²

И҆ є҆лїссе́й зрѧ́ше и҆ вопїѧ́ше: ѻ҆́тче, ѻ҆́тче, колесни́ца і҆и҃лева и҆ ко́нница є҆гѡ̀. И҆ не оу҆ви́дѣ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀: и҆ ꙗ҆́тсѧ (є҆лїссе́й) за ри̑зы своѧ̑, и҆ растерза̀ ѧ҆̀ въ два̀ растєрза́нїѧ,

¹³

І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;

¹³

и҆ взѧ̀ ми́лѡть и҆лїнꙋ̀ є҆лїссе́й па́дшꙋю верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ возврати́сѧ є҆лїссе́й, и҆ ста̀ на бре́зѣ і҆ѻрда́новѣ.

¹⁴

і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.

¹⁴

И҆ прїѧ́тъ (є҆лїссе́й) ми́лѡть и҆лїинꙋ̀, ꙗ҆́же падѐ верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆да́ри въ во́дꙋ, и҆ не разстꙋпи́сѧ вода̀. И҆ речѐ: гдѣ̀ бг҃ъ и҆лїи́нъ а҆ффѡ̀; И҆ оу҆да́ри є҆лїссе́й во́ды (втори́цею), и҆ разстꙋпи́шасѧ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ пре́йде є҆лїссе́й по сꙋ́хꙋ.

¹⁵

І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,

¹⁵

И҆ ви́дѣша є҆го̀ сы́нове проро́честїи, и҆̀же во і҆ерїхѡ́нѣ сопроти́въ, и҆ рѣ́ша: почѝ дх҃ъ и҆лїи́нъ на є҆лїссе́и. И҆ прїидо́ша на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ поклони́шасѧ є҆мꙋ̀ до землѝ,

¹⁶

і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.

¹⁶

и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ со ѻ҆́трѡки твои́ми пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й сынѡ́въ си́льныхъ: ше́дше да взы́щꙋтъ господи́на твоего̀, є҆да̀ ка́кѡ дх҃ъ гдⷭ҇ень взѧ̀, и҆ пове́рже є҆го̀ на і҆ѻрда́нѣ, и҆лѝ на є҆ди́нѣй ѿ го́ръ, и҆лѝ на є҆ди́нѣмъ ѿ холмѡ́въ и҆ речѐ є҆лїссе́й: не посыла́йте.

¹⁷

Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його,

¹⁷

И҆ принꙋдиша є҆го̀, и҆ до́ндеже оу҆стыдѣ́сѧ, и҆ речѐ: посли́те. И҆ посла́ша пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й, и҆ и҆ска́ша трѝ дни̑, и҆ не ѡ҆брѣто́ша є҆гѡ̀,

¹⁸

і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?

¹⁸

и҆ возврати́шасѧ къ немꙋ̀: и҆ то́й сѣдѧ́ше во і҆ерїхѡ́нѣ. И҆ речѐ є҆лїссе́й къ ни̑мъ: не глаго́лахъ ли къ ва́мъ, не и҆ди́те;

¹⁹

І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.

¹⁹

И҆ рѣ́ша мꙋ́жїе гра́да ко є҆лїссе́ю: сѐ, жили́ще гра́да бла́го, ꙗ҆́коже ты̀, господи́не, ви́диши, но во́ды ѕлы̑ и҆ землѧ̀ непло́дна.

²⁰

І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.

²⁰

И҆ речѐ є҆лїссе́й: принеси́те мѝ водоно́съ но́въ, и҆ всы́плите въ ѻ҆́нь со́ль. И҆ взѧ́ша, и҆ принесо́ша къ немꙋ̀.

²¹

І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.

²¹

И҆ и҆зы́де є҆лїссе́й на и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ, и҆ всы́па тꙋ̀ со́ль, и҆ речѐ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆зцѣли́хъ во́ды сїѧ̑, не бꙋ́детъ ѿ ни́хъ ктомꙋ̀ сме́рти и҆ непло́дства.

²²

І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.

²²

И҆ и҆зцѣлѣ́ша во́ды до днѐ сегѡ̀, по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ, є҆го́же глаго́ла.

²³

І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!

²³

И҆ взы́де ѿтꙋ́дꙋ во веѳи́ль. И҆ восходѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ пꙋте́мъ, и҆ дѣ́ти ма̑лы и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да, и҆ рꙋга́хꙋсѧ є҆мꙋ̀, и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: грѧдѝ, плѣши́вѣ, грѧдѝ.

²⁴

Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дитини.

²⁴

И҆ ѡ҆зрѣ́сѧ в̾слѣ́дъ и҆̀хъ, и҆ ви́дѣ ѧ҆̀, и҆ проклѧ́тъ ѧ҆̀ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ. И҆ сѐ, и҆зыдо́ша двѣ̀ медвѣ́дицы и҆з̾ дꙋбра́вы и҆ растерза́ша ѿ ни́хъ четы́редесѧть два̀ ѻ҆́трѡчища.

²⁵

Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

²⁵

И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ го́рꙋ карми́лскꙋю, и҆ ѿтꙋ́дꙋ возврати́сѧ въ самарі́ю.