Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
1
И возвѣсти́ша сія́ глаго́лы царе́ви: и посла́ ца́рь, и собра́ къ себѣ́ вся́ старѣ́йшины Іу́дины и Ієрусали́мляны,
2
І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
2
и вни́де ца́рь въ до́мъ Госпо́день, и вси́ му́жіє Іу́дины и вси́ живу́щіи во Ієрусали́мѣ съ ни́мъ, и жерцы́, и проро́цы, и вси́ лю́діє от ма́ла и до вели́ка, и прочте́ во ушеса́ и́хъ вся́ словеса́ кни́ги завѣ́та обрѣ́тшіяся въ дому́ Госпо́дни:
3
Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
3
и ста́ ца́рь у столпа́ и завѣща́ завѣ́тъ предъ Го́сподемъ, є́же ходи́ти вслѣ́дъ Го́спода и храни́ти за́повѣди єго́ и свидѣ́нія єго́ и оправда́нія єго́ всѣ́мъ се́рдцемъ и все́ю душе́ю, є́же возста́вити словеса́ завѣ́та сего́, я́же пи́сана въ кни́зѣ се́й. И ста́ша вси́ лю́діє въ завѣ́тѣ.
4
І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль.
4
И заповѣ́да ца́рь хелкі́и жерцу́ вели́кому и жерце́мъ вторы́мъ и стрегу́щымъ вра́тъ изнести́ от хра́ма Госпо́дня вся́ сосу́ды сотворе́ныя Ваа́лу и дубра́вѣ и все́й си́лѣ небе́снѣй, и сожже́ и внѣ́ Ієрусали́ма въ садимо́ѳѣ ке́дрстѣ и изве́рже пра́хъ и́хъ въ Веѳи́ль:
5
І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
5
и сожже́ хомарі́мы, и́хже да́ша ца́ріє Іу́дины, и кадя́ху въ высо́кихъ и во градѣ́хъ Іу́диныхъ и во окре́стныхъ Ієрусали́ма, и кадя́щихъ Ваа́лу, и со́лнцу, и лунѣ́, и плане́тамъ и все́й си́лѣ небе́снѣй:
6
і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
6
и изнесе́ кумі́ръ изъ хра́ма Госпо́дня внѣ́ Ієрусали́ма на пото́къ ке́дрскъ, и сожже́ єго́ въ пото́цѣ ке́дрстѣ, и истни́ въ пра́хъ, и вве́рже пра́хъ и́хъ въ гро́бы сыно́въ людски́хъ:
7
і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;
7
и разруши́ хра́мъ кадисі́мовъ, и́же бѣ́ въ хра́мѣ Госпо́дни, идѣ́же жены́ прядя́ху ри́зы кумі́ру:
8
і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
8
и возведе́ вся́ жерцы́ от градо́въ Іу́диныхъ, и оскверни́ высо́кая, идѣ́же кадя́ху жерцы́, от гаваи́ да вирсаве́и: и разруши́ хра́мъ вра́тъ, и́же бѣ́ при две́рехъ вра́тъ Іису́са кня́зя гра́днаго, и́же ошу́юю входя́щымъ две́рми гра́да.
9
Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
9
Оба́че не вхожда́ху жерцы́ высо́кихъ ко олтарю́ Госпо́дню во Ієрусали́мѣ, но то́кмо ядя́ху опрѣсно́ки посредѣ́ бра́тіи своєя́.
10
І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
10
И оскверни́ тафе́ѳа, и́же въ де́бри сыно́въ Єно́млихъ, є́же не превести́ му́жу сы́на своєго́ и му́жу дще́ре своєя́ моло́ху сквозѣ́ о́гнь:
11
і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
11
и сожже́ ко́ни, и́хже да́ша ца́ріє Іу́дины со́лнцу во вхо́дѣ хра́му Госпо́дня, при влага́лищи наѳа́на, царе́ва скопца́ во фарурі́мѣ: и колесни́цу со́лнечную сожже́ огне́мъ:
12
І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
12
и олтари́, я́же на кро́вѣ го́рницы Аха́зовы, я́же сотвори́ша ца́ріє Іу́дины и олтари́, и́же созда́ Манассі́а во двою́ двору́ хра́ма Госпо́дня, раскопа́ ца́рь, и све́рже отту́ду, и всы́па пра́хъ и́хъ въ пото́къ ке́дрскъ:
13
І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
13
и хра́мъ, и́же предъ лице́мъ Ієрусали́ма, одесну́ю горы́ мосѳа́ѳъ, єго́же созда́ Соломо́нъ ца́рь Ізра́илевъ Аста́ртѣ ме́рзости Сідо́нстѣй и хамо́су ме́рзости Моа́вли и молхо́лу ме́рзости сыно́въ Аммо́нихъ, оскверни́ ца́рь:
14
і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
14
и сокруши́ столпы́, и искорени́ дубра́вы, и напо́лни мѣста́ и́хъ костми́ человѣ́ческими:
15
Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
15
и олта́рь и́же во Веѳи́ли высо́кій, єго́же сотвори́ ієровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля, и олта́рь то́й высо́кій раскопа́, и сокруши́ ка́меніє єго́, и истни́ въ пра́хъ, и сожже́ кумі́ры.
16
І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
16
И восклони́ся Іосі́а, и ви́дѣ гро́бы су́щыя во гра́дѣ та́мо, и посла́, и взя́ ко́сти от гро́бъ, и сожже́ на олтари́, и оскверни́ єго́ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла человѣ́къ Бо́жій, єгда́ стоя́ше ієровоа́мъ въ пра́здникъ предъ олтаре́мъ: и обра́щься возведе́ о́чи свои́ на гро́бъ человѣ́ка Бо́жія глаго́лавшаго словеса́ сія́.
17
і сказав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
17
и рече́: что́ моги́ла сія́, ю́же а́зъ ви́жду? И рѣ́ша єму́ му́жіє гра́да: гро́бъ се́й человѣ́ка Бо́жія є́сть, и́же пріи́де от Іу́ды и проглаго́ла словеса́ сія́, я́же сотвори́лъ єси́ ны́нѣ надъ олтаре́мъ, и́же въ Веѳи́ли.
18
І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
18
И рече́: оста́вите єго́, да не подви́жетъ ни єди́нъ му́жъ косте́й єго́. И оста́виша ко́сти єго́ съ костьми́ проро́ка прише́дшаго от самарі́и.
19
Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
19
Єще́ и вся́ хра́мы высо́кихъ су́щихъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, я́же сотвори́ша ца́ріє Ізра́илевы прогнѣвля́юще Го́спода, отве́рже Іосі́а, и сотвори́ и́мъ вся́ дѣла́, я́же сотвори́ въ Веѳи́ли,
20
і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, — і повернувся в Єрусалим.
20
и закла́ вся́ жерцы́ высо́кихъ су́щыя та́мо предъ олтарми́, и сожже́ на ни́хъ ко́сти человѣ́чи, и возврати́ся во Ієрусали́мъ.
21
І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», —
21
И заповѣ́да ца́рь все́мъ лю́демъ, глаго́ля: сотвори́те па́сху Го́сподеви Бо́гу на́шему, я́коже пи́сано въ кни́зѣ завѣ́та сего́:
22
тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
22
я́ко не бы́сть па́сха сія́ от дні́й суді́й, и́же суди́ша Ізра́илеви, и во всѣ́хъ дне́хъ царе́й Ізра́илевыхъ и царе́й Іу́диныхъ:
23
а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
23
но то́кмо во осмоєна́десять лѣ́то царя́ Іосі́и бы́сть па́сха Го́споду во Ієрусали́мѣ.
24
І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому.
24
Єще́ и волше́бники, и вражби́ты, и Ѳерафі́мы, и кумі́ры, и вся́ ме́рзости бы́вшыя въ земли́ Іу́динѣ и во Ієрусали́мѣ, искорени́ ца́рь Іосі́а, да утверди́тъ словеса́ зако́нная пи́санная въ кни́зѣ, ю́же обрѣ́те хелкі́а жре́цъ въ хра́мѣ Госпо́дни.
25
Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
25
Подо́бенъ єму́ не бы́сть предъ ни́мъ ца́рь, и́же обрати́ся къ Го́сподеви всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю своє́ю и все́ю си́лою своє́ю по всему́ зако́ну Моисе́ову, и по не́мъ не воста́ подо́бенъ єму́.
26
Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
26
Оба́че не отврати́ся Госпо́дь от я́рости гнѣ́ва своєго́ вели́каго, и́мже возъяри́ся гнѣ́вомъ на Іу́ду, на прогнѣ́ванія, и́миже прогнѣ́ва єго́ Манассі́а,
27
І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
27
и рече́ Госпо́дь: єще́ и Іу́ду отри́ну от лица́ моєго́, я́коже отри́нухъ Ізра́иля, и гра́дъ се́й отве́ргу, єго́же избра́хъ, Ієрусали́ма, и хра́мъ, о не́мже рѣ́хъ: бу́детъ и́мя моє́ ту́.
28
Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
28
И про́чая слове́съ Іосі́євыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царей Іу́диныхъ?
29
У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
29
Во дне́хъ же єго́ взы́де фарао́нъ нехао́ ца́рь Єги́петскъ на царя́ Ассирі́йска на реку́ Євфра́тъ: и изы́де ца́рь Іосі́а на срѣ́теніє єму́, и уби́ єго́ нехао́ ца́рь въ Магеддо́нѣ, єгда́ єго́ узрѣ́.
30
І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
30
И взя́ша єго́ о́троцы єго́ ме́ртва изъ Магеддо́на и принесо́ша єго́ во Ієрусали́мъ, и погребо́ша єго́ во гро́бѣ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ. И поя́ша лю́діє земли́ тоя́ Іоаха́за сы́на Іосі́ина и пома́заша єго́, и воцари́ша єго́ вмѣ́сто отца́ єго́.
31
Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
31
Сы́нъ два́десяти и тріє́хъ лѣ́тъ бѣ́ Іоаха́зъ, внегда́ нача́ ца́рствовати и три́ ме́сяцы ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Аміта́ла, дщи́ ієремі́и изъ ловны́.
32
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
32
И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ша отцы́ єго́.
33
І затримав його фараон Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота.
33
И пресели́ єго́ фарао́нъ нехао́ въ ревла́амъ въ зе́млю Єма́ѳъ, да не ца́рствуєтъ во Ієрусали́мѣ, и возложи́ да́нь на зе́млю ту́ сто́ тала́нтъ сребра́ и сто́ тала́нтъ зла́та.
34
І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоакима; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
34
И поста́ви царе́мъ фарао́нъ нехао́ надъ ни́ми Єліакі́ма, сы́на Іосі́и царя́ Іу́дина, вмѣ́сто Іосі́и отца́ єго́, и премѣни́ и́мя єму́ Іоакі́мъ: Іоаха́за же взя́ и введе́ во Єги́петъ и у́мре та́мо.
35
І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
35
И сребро́ и зла́то даде́ Іоакі́мъ фарао́ну, оба́че написа́ зе́млю дая́ти сребро́ по словеси́ фарао́ню: му́жъ по оцѣне́нію своєму́ дая́ше сребро́ и зла́то от люді́й земли́ тоя́ дая́ти фарао́ну нехао́.
36
Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми.
36
Сы́нъ бѣ́ два́десяти и пяти́ лѣ́тъ Іоакі́мъ, єгда́ нача́ ца́рствовати, и єдинона́десять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Ієлда́фъ, дщи́ фадаі́ля, от ру́мы.
37
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
37
И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ша отцы́ єго́.