Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 4
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
1
И жена́ єди́на от сыно́въ проро́чихъ возопи́ ко Єліссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й му́жъ мо́й у́мре, ты́ же вѣ́си, я́ко ра́бъ тво́й бѣ́ боя́ся Го́спода: и заимода́вецъ пріи́де взя́ти два́ сы́на моя́ себѣ́ въ рабы́.
2
І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
2
И рече́ Єліссе́й: что́ сотворю́ ти? повѣ́ждь ми́, что́ и́маши ны́нѣ въ дому́? Она́ же рече́: нѣ́сть у рабы́ твоєя́ ничто́же въ дому́, то́кмо ма́ло єле́а, и́мже пома́жуся.
3
І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
3
И рече́ къ не́й: иди́, испроси́ себѣ́ сосу́ды отвнѣ́ от всѣ́хъ сосѣ́дъ твои́хъ, сосу́ды пра́здны, не ума́ли:
4
і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
4
и вни́ди, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма твои́ма, и вліє́ши [от єле́а твоєго́] во вся́ сосу́ды сія́, и напо́лненноє во́змеши.
5
І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
5
И отъи́де от него́ и сотвори́ та́ко, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма свои́ма: та́ приноша́ста къ не́й, она́ же влива́ше:
6
Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
6
и бы́сть єгда́ напо́лнишася вси́ сосу́ды, и рече́ сыно́ма свои́ма: прибли́жита ми́ єще́ сосу́дъ. И рѣ́ста є́й: нѣ́сть єще́ сосу́да. И ста́ єле́й.
7
І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
7
И пріи́де и возвѣсти́ человѣ́ку Бо́жію. И рече́ Єліссе́й: иди́ и прода́ждь се́й єле́й, и заплати́ ли́хву твою́, и ты́ и сы́на твоя́ жи́ти бу́дете от оста́вшаго єле́а.
8
Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
8
И бы́сть во єди́нъ де́нь, и пре́йде Єліссе́й въ сома́нъ, и ту́ жена́ ве́лія и удержа́ єго́ снѣ́сти хлѣ́ба: и бы́сть єму́ входи́ти и исходи́ти мно́жицею, и уклоня́шеся та́мо я́сти хлѣ́ба.
9
І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
10
сотвори́мъ у́бо єму́ го́рницу, мѣ́сто ма́ло, и поста́вимъ єму́ та́мо о́дръ и трапе́зу, и престо́лъ и свѣ́щникъ: и бу́детъ внегда́ входи́ти єму́ къ на́мъ, и уклоня́єтся та́мо.
11
В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
11
И бы́сть во єди́нъ де́нь, и вни́де та́мо, и уклони́ся въ го́рницу, и спа́ та́мо.
12
і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
12
И рече́ ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: призови́ ми сомані́тяныню сію́. И призва́ ю́, и ста́ предъ ни́мъ.
13
І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
14
И рече́ ко гієзі́ю: что́ подоба́єтъ сотвори́ти є́й? И рече́ гієзі́й о́трочищь єго́: вои́стинну сы́на нѣ́сть у нея́ и му́жъ єя́ ста́ръ.
15
І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
15
И рече́ призови́ ю́. И призва́ ю́, и ста́ при две́рехъ.
16
І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
16
И рече́ Єліссе́й къ не́й: во вре́мя сіє́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, ты́ зачне́ши сы́на. Она́ же рече́: ни́, господи́не, не солжи́ рабѣ́ твоє́й.
17
І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
17
И зача́тъ во чре́вѣ жена́, и роди́ сы́на во вре́мя сіє́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, я́коже глаго́ла къ не́й Єліссе́й.
18
І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
18
И возмужа́ о́трочищь. И бы́сть, єгда́ изы́де ко отцу́ своєму́, къ жну́щымъ,
19
І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
19
и рече́ ко отцу́ своєму́: глава́ моя́, глава́ моя́ [боли́тъ]. И рече́ ко о́троку: неси́ єго́ къ ма́тери єго́.
20
І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
20
И несе́ єго́ къ ма́тери єго́, и лежа́ше на колѣ́ну єя́ до полу́дне, и у́мре.
21
І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
21
И вознесе́ єго́, и положи́ єго́ на одрѣ́ человѣ́ка Бо́жія: и затвори́ єго́, и изы́де, и призва́ му́жа своєго́, и рече́ єму́:
22
і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
22
посли́ ми у́бо єди́наго от о́трокъ, и єди́но от осля́тъ, и теку́ до человѣ́ка Бо́жія, и возвращу́ся.
23
Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
23
И рече́: что́ я́ко ты́ и́деши къ нему́ дне́сь? не но́въ ме́сяцъ, ниже́ суббо́та. Она́ же рече́: ми́ръ.
24
І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
24
И осѣдла́ осля́, и рече́ ко о́трочищу своєму́: веди́, и иди́, да не удержи́ши мене́, є́же всѣ́сти, я́коже реку́ тебѣ́: гряди́, и иди́, и пріиди́ къ человѣ́ку Бо́жію на го́ру карми́лскую.
25
І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
25
И и́де, и пріи́де до человѣ́ка Бо́жія въ го́ру карми́лскую. И бы́сть я́ко ви́дѣ ю́ Єліссе́й гряду́щую, и рече́ ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: се́, у́бо сомані́тяныня о́ная:
26
Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
26
ны́нѣ тецы́ во срѣ́теніє єя́ и рече́ши є́й: ми́ръ ли тебѣ́? И тече́ во срѣ́теніє є́й и рече́ є́й: ми́ръ ли тебѣ́? ми́ръ ли му́жу твоєму́, ми́ръ ли о́трочищу твоєму́? Она́ же рече́: ми́ръ.
27
Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
27
И пріи́де ко Єліссе́ю на го́ру, и я́тся за но́зѣ єго́. И прибли́жися гієзі́й отри́нути ю́. И рече́ Єліссе́й: оста́ви ю́, я́ко душа́ єя́ болѣ́зненна въ не́й, и Госпо́дь укры́ от мене́ и не возвѣсти́ мнѣ́.
28
І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
28
Она́ же рече́: єда́ проси́хъ сы́на у господи́на моєго́, я́ко реко́хъ: не прельсти́ мене́?
29
І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
29
И рече́ Єліссе́й ко гієзі́ю: препоя́ши чре́сла твоя́ и возми́ же́злъ мо́й въ ру́цѣ твои́, и иди́, я́ко а́ще обря́щеши му́жа, да не благослови́ши єго́, и а́ще благослови́тъ тя́ му́жъ, не отвѣща́й єму́: и возложи́ же́злъ мо́й на лице́ о́трочища.
30
І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
30
И рече́ ма́ти о́трочища: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тебе́. И воста́ Єліссе́й и и́де вслѣ́дъ єя́.
31
Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
31
И гієзі́й и́де предъ не́ю, и возложи́ же́злъ на лице́ о́трочища, и не бѣ́ гла́са, и не бѣ́ слы́шанія. И возврати́ся во срѣ́теніє єго́ и повѣ́да єму́ глаго́ля: не воста́ о́трочищь.
32
І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
32
И вни́де Єліссе́й въ хра́мину, и се́, о́трочищь уме́рый положе́нъ на одрѣ́ єго́.
33
І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
33
И вни́де Єліссе́й въ до́мъ и затвори́ две́рь за двою́ собо́ю, и помоли́ся Го́споду.
34
І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
34
И взы́де, и ля́же на о́трочищи, и положи́ уста́ своя́ на устѣ́хъ єго́, и о́чи свои́ на о́чи єго́, и ру́цѣ свои́ на ру́цѣ єго́, и плеснѣ́ свои́ на плесну́ єго́: и сляче́ся надъ ни́мъ, и ду́ну на него́, и согрѣ́ся пло́ть о́трочища.
35
І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
35
И обрати́ся, и походи́ въ хра́минѣ сю́ду и сю́ду: и взы́де, и сляче́ся надъ о́трочищемъ седми́жды, и отве́рзе о́трочищь о́чи свои́.
36
І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
36
И возопи́ Єліссе́й ко гієзі́ю и рече́: призови́ ми сомані́тяныню сію. И призва́ ю́, и вни́де къ нему́. И рече́ Єліссе́й: пріими́ сы́на твоєго́.
37
І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
37
И вни́де жена́, и паде́ на ногу́ єго́, и поклони́ся єму́ до земли́: и прія́тъ сы́на своєго́, и изы́де.
38
Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
38
И Єліссе́й возврати́ся въ Галга́лы. И бѣ́ гла́дъ въ земли́ то́й, и сы́нове проро́чи сѣдя́ху предъ ни́мъ. И рече́ Єліссе́й о́трочищу своєму́: наста́ви коно́бъ ве́лій и свари́ варе́ніє сыно́мъ проро́чимъ.
39
І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
39
И изы́де єди́нъ на село́ собра́ти зе́лія ди́вія: и обрѣ́тъ віногра́дъ на селѣ́, и набра́ въ не́мъ я́блока ди́віяго по́лну ри́зу свою́, и всы́па въ коте́лъ на сваре́ніє, я́ко не разумѣ́ша,
40
І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
40
и принесе́ муже́мъ я́сти. И бы́сть яду́щымъ и́мъ от варе́нія, и се́, возопи́ша и рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че Бо́жій. И не мого́ша я́сти.
41
І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
41
И рече́: возми́те муки́ и всы́плите въ коно́бъ. И рече́ Єліссе́й ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: изнеси́ лю́демъ, да ядя́тъ. И не бы́сть ктому́ зла́го глаго́ла въ коно́бѣ.
42
Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
42
И му́жъ пріи́де от веѳарі́са и принесе́ къ человѣ́ку Бо́жію перворо́дныхъ два́десять хлѣ́бовъ ячме́нныхъ и смо́квы. И рече́: дади́те лю́демъ, да ядя́тъ.
43
І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
43
И рече́ о́трокъ єго́: что́ да́мъ сіє́ сту́ муже́мъ? И рече́: да́ждь лю́демъ я́, да ядя́тъ, я́ко си́це глаго́летъ Госпо́дь: бу́дутъ я́сти, и оста́нетъ.
44
Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.