Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
1
И# речE є3ліссeй: слhшите сл0во гDне, си1це гlетъ гDь: ћкоже чaсъ сeй, ќтрw мёра муки2 пшени1чны бyдетъ за сjкль є3ди1нъ, и3 двЁ мBры kчмeнz за сjкль є3ди1нъ во вратёхъ самарjи.
2
І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
2
И# tвэщA трістaтъ, на є3гHже рукY цaрь почивaше, и3 речE и3 є3ліссeю: сE, ѓще tвeрзетъ гDь и3 хл‰би небє1сныz, то2 не бyдетъ глаг0лъ сeй. И# є3ліссeй речE: сE, ты2 ќзриши nчи1ма твои1ма, и3 tтyду не и4маши ћсти.
3
Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
3
И# бsху четhре мyжа прокажeни при вратёхъ грaда. И# речE мyжъ ко и4скреннему своемY: что2 мы2 сэди1мъ здЁ д0ндеже ќмремъ;
4
Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
4
ѓще речeмъ: вни1демъ во грaдъ, то2 глaдъ є4сть во грaдэ, и3 ќмремъ тaмw: ѓще же сэди1мъ здЁ, то2 и3 тaкw ќмремъ: и3 нн7э и4демъ и3 вни1демъ въ п0лкъ сmрjйскій: ѓще живsтъ ны2, жи1ви бyдемъ: ѓще ли ўмертвsтъ ны2, то2 ќмремъ.
5
І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
5
И# востaша въ сумрaцэ и3ти2 въ п0лкъ сmрjйскій и3 внид0ша средЁ полкA сmрjйска, и3 сE, не бЁ мyжа тY.
6
Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
6
И# гDь слhшанъ сотвори2 полкY сvрjйску глaсъ колесни1цъ и3 глaсъ к0ней и3 глaсъ си1лы вели1кіz. И# речE мyжъ ко брaту своемY: сE, нн7э наsлъ є4сть на нaсъ цaрь ї}левъ цари2 хеттє1йски и3 цари6 є3гЂпєтскіz пріити2 на ны2.
7
І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
7
И# востaша, и3 бэжaша въ сумрaцэ, и3 њстaвиша сBни сво‰ и3 к0ни сво‰ и3 nслы2 сво‰, ћкоже бhша во станY, и3 бэжaша души2 рaди своеS.
8
І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
8
И# внид0ша прокажeнніи сjи до среды2 полкA, и3 внид0ша въ сёнь є3ди1ну, и3 kд0ша и3 пи1ша, и3 взsша tтyду сребро2 и3 злaто и3 nдє1жды, и3 tид0ша, и3 скрhша: и3 возврати1шасz, и3 внид0ша въ другyю сёнь, и3 взsша tтyду, и3 tид0ша, и3 скрhша.
9
І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
9
И# речE мyжъ ко и4скреннему своемY: не тaкw мы2 твори1мъ: дeнь сeй дeнь благоговёщеніz є4сть, мh же молчи1мъ и3 мeдлимъ до свёта ќтреннzгw, и3 њбрsщемъ беззак0ніе: и3 нн7э пріи1демъ и3 вни1демъ, и3 возвэсти1мъ въ домY царeвэ.
10
І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
10
И# внид0ша, и3 возопи1ша ко вратHмъ грaда и3 возвэсти1ша и5мъ, глаг0люще: внид0хомъ въ п0лкъ сmрjйскій, и3 сE, не бhсть тY мyжа, ни глaса человёча, но т0кмw к0ни привsзани, и3 nслsта, и3 сBни и4хъ ћкоже сyть.
11
І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
11
И# возопи1ша врaтницы, и3 возвэсти1ша въ домY царeвэ внyтрь.
12
І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
12
И# востA н0щію цaрь и3 речE ко nтрокHмъ свои6мъ: возвэщY вaмъ нн7э, ±же сотвори1ша нaмъ сmрjане: разумёша, ћкw глaдни є3смы2, и3 и3зыд0ша и3з8 стaна, и3 сокрhшасz на селЁ, глаг0люще: ћкw и3зhдутъ и3з8 грaда, и3 и4мемъ | жи6вы и3 во грaдъ вни1демъ.
13
І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
13
И# tвэщA є3ди1нъ t џтрwкъ є3гw2 и3 речE: да в0змутъ нн7э пsть к0ней њстaвшихъ, и4же њстaшасz здЁ, сE, сyть ў толи1кагw мн0жества ї}лева њстaвшіисz, и3 п0слемъ тaмw, и3 ќзримъ.
14
І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
14
И# взsша двA всaдника к0ней: и3 послA цaрь ї}левъ в8слёдъ царS сЂрска, глаг0лz: и3ди1те и3 ви1дите.
15
І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
15
И# и3д0ша в8слёдъ и4хъ дaже до їoрдaна, и3 сE, вeсь пyть и3сп0лненъ nдeждъ и3 nрyжіz, ±же поверг0ша сmрjане, внегдA ўстраши1тсz и5мъ. И# возврати1шасz п0сланніи, и3 возвэсти1ша царю2.
16
І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
16
И# и3зыд0ша лю1діе, и3 разгрaбиша вeсь стaнъ сЂрскій. И# бhсть мёра муки2 пшени1чны за сjкль є3ди1нъ и3 двЁ мBры kчмeнz за сjкль, по гlу гDню.
17
І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
17
И# цaрь пристaви трістaта, на є3гHже руцЁ цaрь почивaше, ў врaтъ: и3 попрaша є3го2 лю1діе во вратёхъ, и3 ќмре, ћкоже глаг0ла человёкъ б9ій, и4же глаг0ла, є3гдA п0сланный пріи1де къ немY.
18
Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
18
И# бhсть ћкоже речE є3ліссeй къ царю2 глаг0лz: двЁ мBры kчмeнz за сjкль є3ди1нъ, и3 мёра муки2 пшени1чны за сjкль: и3 бyдетъ ћкоже сeй чaсъ заyтра во вратёхъ самарjи.
19
тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
19
И# tвэщA трістaтъ є3ліссeю и3 речE: ѓще гDь tвeрзетъ хл‰би небє1сныz, не бyдетъ глаг0лъ сeй. И# речE є3ліссeй: сE, ќзриши nчи1ма твои1ма, и3 tтyду и3 не и4маши ћсти..
20
Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
20
И# бhсть тaкw, и3 попрaша є3го2 лю1діе во вратёхъ, и3 ќмре.