Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
1
И$ рече і^е^лисе'и слы'шите слово гн~е. си'це гл~етъ г~ь ја%ко в ча'съ сїи ё'тро. мњра мђки` пшени'чны бђдетъ за си'кль е^ді'н#, и^ дв^њ мњрњ ја^чме'ню за си'кль е^дїнъ, въ вра'тXњ самарїя”
2
І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
2
И$ эTвњща` триста'тъ, на него'же цр~ь въспочива'ше рђцњ свои`. и^ рече къ і^е^лисе'ю. с^е а^ще ѓ^тво'ритъ г~ь и^ хля'би нбsныя. т^о не бђдетъ гл~ъ се'и. і^е^лисе'и рече с^е т^ы ё'зриши ѓ^чи'ма свои^ма. и^ эTтђдњ не и%маши ја%сти”
3
Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
3
И$ бя'хђ д~ мђжи прокаже'ни при вра'техъ гра'да и^ рече мђжъ къ и'скренемђ си` чт^о мы` сњди'мъ здњ` дондеже ё'мреM”
4
Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
4
А$ще речемъ вни'демъ во' градъ. т^о гла'дъ е^сть во' граде. и^ ё'мремъ та'мо. а^ще л^и сњди'мъ здњ` т^о и^ та'ко ё'мремъ. и^ нн~њ и^демъ, и^ внїидемъ въ по'лкъ сљ=рїискїи, а^ще живяT н^ы жи'ви бђ'демъ. а^ще л^и ё^мрътвя'тъ н^ы, т^о ё'мреM.
5
І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
5
И$ въста'вше тмо'ю внидо'ша в по'лкъ сљ=рїискїи. и^ внидо'ша срњди` по'лка сљ=рїиска. и^ с^е не бњ мђжа т^ђ.
6
Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
6
и^ г~ь слы'шано сътвори` полкђ сљ=рїискђ. гла'съ ѓ^рђжїя. и^ гла'съ ко'нь и^ глsа си'лы вели'ки. и^ рече мђжъ къ братђ свое'мђ с^е нн~њ наја%лъ е^сть на на'съ цр~ь і^и^л~евъ цр~я хетъџе'иска и^ цр~я е^гљ=пет#ска прїити` на на'съ”
7
І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
7
И$ въста'вше въ нощи бњжа'ша и^ ѓ^ста'виша сњни своя и^ ко'ни и^ ѓ^слы` своа ја%коже е^сть въ станђ` и^ ја%коже бњхђ са'ми же бњжа'ша дш~а ради свое'я”
8
І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
8
И$ снидо'ша прокаже'ни с^и до срњди поlка и внидо'ша в сњнь е^дїнђ, и^ ја%ша и^ пи'ша, и^ взя'ша эTтђ'дђ сребро` и^ зла'то, и^ ѓ^де'жда. ше'дше съкры'ша и^ па'ки възврати'вшеся и^ внидо'ша въ дрђгђю сњнь и^ взя'ша эTтђ'дђ и^ съкры'ша”
9
І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
9
И$ рече мђжъ кождо къ и'скренемђ своемђ. не бл~го м^ы тво'римо дне'сь, дн~ь б^о сїи дн~ь бл~говњще'нїя е^сть. а^ мы` молчиM и^ а'ще пребђдемъ до свњта ё'трђ, ѓ^бря'щет# насъ безако'нїе, нн~њ прїидемъ и^ вни'демъ и^ възвњсти'мъ в домђ` цр~евњ”
10
І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
10
И$ внидо'ша и^ возопи'ша ко вра'томъ гра'да. и^ возвњсти'ша иM гл~юще. внидо'хомъ в по'лкъ сљ=рїискїи и^ с^е не бы'сть т^ђ мђжа ни гласа чл~ча. н^ото'кмо ко'ни привя'зани, и^ ѓ^сля'та и^ сњни и^хъ ја%коже сђть”
11
І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
11
И$ вра'тницы возопи'ша и^ возвњсти'ша в домђ` цр~евњ внђтръ”
12
І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
12
И$ въста'въ но'щїю цр~ь. и^ рече къ ѓ%трокоM свои'мъ возвњщђ ё'бо ва'мъ нн~њ ја%же сътвориша наM сљ=ря'не. разђмњша ја%ко гла'дни е^смы и^зыидо'ша и^с# станђ`, и^ сокры'шася на селњ` гл~ще ја%ко и^зы'идђтъ и^з# гра'да і^ и^ме'мъ я& живы. и^ во' градъ вънидемъ”
13
І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
13
И$ эTвњща'въ е^дїнъ эT ѓ'трокъ е^го рече. да по'имђтъ нн~њ е~ эT ко'нь ѓ^ста'вшиX и^же сђть ѓ^ста'ли зд^њ. с^е б^о сђть толико всњхъ ё^ мно'жествњ і^и^л~я, ѓ^ста'вльшихъся. и^ по'слемъ та'мо и^ ё'зримъ”
14
І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
14
И$ поја%ша дв^а всаDника и^ посла` цр~ь і^ил~евъ въ слњдъ цр~я сљ=рска, гл~я и^мъ грядњте, и видњте”
15
І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
15
І$ и^зыидо'ша по неM до і^ѓ^рда'на. и^ с^е пђть бя'ше ве'сь и^спо'лнь ѓ^де'ждъ и^ ѓ^рђжїя и^же поверго'ша сљ=ря'не, внегда` ё^страшитися иM. и^ возвратишася послы` и^ возвњстиша с^е цр~ю”
16
І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
16
І$ и^зыидо'ша лю'дїе и^ раZгра'биша вс^и станы` сљ=рски. и^ быs мњ'ра мђки` пшеничны за сикль е^диn, и^ дв^њ мњ'рњ ја^чме'ню за сикль по гл~ђ гн~ю”
17
І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
17
И цр~ь приста'ви триста'та на не'мже цр~ь ѓ^почива'ше рђка'ма е^го ё^ вра'тъ. и^ попра'ша е^го лю'дїе при вра'тњхъ. и^ ё'мре ја%ко гл~а чл~къ бж~їи и^же гл~а е^гда посе'лъ прїиде к немђ”
18
Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
18
И$ бы'сть ја%коже гл~а чл~къ бж~їи гл~я къ цр~ю дв^њ мњ'рњ ја%ч#ме'ню за сикль е^динъ. и^ мњ'ра мђки п#шениqны за сик#ль. бђдеT бо ре'че ја%ко въ сеи ча'съ ё%тро во вра'тњхъ самарїя”
19
тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
19
И$ эTвњща же тристаT і^е^лисе'ю. и^ реq а^ще г~ь ѓ^тво'ритъ хля'би нбsныя. и^ не бђдетъ гл~ъ се'и. и^ рече і^е^лисе'и с^е ё'зриши ѓ^чи'ма свои^ма а^ эTтђдђ не и'маши ја^сти”
20
Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
20
И$ бы'сть та'ко и^ попра'ша и& лю'дїе ё^ враT и^ ё'мреT”