Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Братам юдеям у Єгипті — радуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру.
1
Брaтіи сyщей во є3гЂптэ їудewмъ рaдоватисz: брaтіz и5же во їеrли1мэ їудeє и3 и5же во странЁ їудeйстэй, ми1ра благaгw:
2
Нехай благодіє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом!
2
и3 да бlгосотвори1тъ вaмъ бGъ и3 да помzнeтъ завётъ св0й и4же ко ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву рабHмъ свои6мъ вBрнымъ,
3
Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею!
3
и3 да дaстъ вaмъ сeрдце всBмъ во є4же чeствовати є3го2 и3 твори1ти хwтёніz є3гw2 сeрдцемъ вели1кимъ и3 душeвнымъ и3зволeніемъ,
4
Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир!
4
и3 да tвeрзетъ сердцA в†ша въ зак0нэ своeмъ и3 въ повелёнщхъ, и3 ми1ръ да сотвори1тъ,
5
Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди!
5
и3 да ўслhшитъ моли6твы вaшz и3 ўмили1тсz вaмъ и3 не њстaвитъ вaсъ во врeмz лукaво.
6
Так нині тут ми молимося за вас.
6
И# нн7э здЁ є3смы2 молsщесz њ вaсъ.
7
У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства.
Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семидал, і запалювали світильники, і покладали хліби.
У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда — Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, — радуватися і бути здоровими.
10
Лёта сто2 џсмьдесzтъ nсмaгw, и5же во їеrли1мэ и3 и5же во їудeи, и3 старBйшины и їyда ґрістовyлу ўчи1телю птоломeа царэS сyщему же t помaзанныхъ їерeєвъ р0да, и сyщымъ во є3гЂптэ їудewмъ, рaдоватисz и3 здрaвствовати.
11
Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя,
11
T вели1кихъ бёдствъ бGомъ сп7сeни, вельми2 благодари1мъ є3мY, ѓки на царS њполчaющщсz.
12
оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град.
12
Сeй бо и3зведE њполчaющихсz на с™hй грaдъ:
13
Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї.
13
въ персjду бо бhвъ вожд0мъ, и3 при нeмъ нестерпи1маz мнsщаzсz бhти си1ла, посёчени бhша въ кaпищи нанeи, прельщє1ніz ўпотреби1вшымъ жерцє1мъ сyщымъ при нанeи.
14
Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг,
14
Ѓки бо спребывaти хотS є4й, пріи1де на мёсто ґнті0хъ и и5же съ ни1мъ дрyзи, взsтіz рaди срeбреникwвъ под8 и4менемъ вёна:
15
і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, — тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох,
і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні.
Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву.
Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце.
Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду,
20
Преминyвшымъ же лётwмъ мнHгимъ, є3гдA и3зв0лисz бGу, п0сланный неемjа t царS персjдскагw, внyки жерцє1въ сокрhвшихъ послA на взыскaніе nгнS: и3 ћкоже повёдаша нaмъ, не њбрэт0ша nгнS, но в0ду гyсту,
21
тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Неємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них.
21
повелЁ и5мъ чeрпати и3 принести2: є3гдa же принесє1на бhша жeртвєннаz, повелЁ жерцє1мъ неемjа покропи1ти вод0ю дровA и3 леж†щаz на ни1хъ.
22
Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися.
Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло.
32
Е#гдa же сіE бhсть, плaмень возгорёсz, и3 t nлтарS њблистaвшу свёту, сгорЁ.
33
Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неємія і ті, що були з ним, освятили жертви;