Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська
1
Лњта рм~џ, позна і^ё'да а^н#тїѓ'ха е^ё^па'тора прїити съ мно'жеством# на і^ё^де'ю,
2
і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами.
2
и^ с ни'мᲆ лисїя приѓ^браZныи е^мђ и^ наD вещъми старњ'ишїи. кождо и^мђщи съ собо'ю си'лђ е%ллинъскђ пњшецъ р~і ти'сящъ, и^ ко'нникᲆ, Wе~ и^ т~, и^ слоновъ к~в, колесни'цъ с коса'ми т~”
3
Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство.
3
Смњси же ся тњмъ и^ менела'и, и^ съ вели'кою ле'стїю моля'ше а^нтїѓ'ха не ради эTч~ествђ сп~сенїя, мня'ся въ нача'льство поста'витися”
4
Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити.
4
Цр~ь же цр~еи въꙁдви'же ја%рость а^нтїѓховђ на нечесᲄива. и^ ё^видњ лисїю вино'ю бы'ти всњхъ злыхъ, повелњ ја%ко ѓ^быча'и е^сть въ мњстњ ё^бити веDше е^го въ верїю,
5
У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл.
5
бњ же в тоM мњсте стоlпъ н~ лакоT и^сполнъ пепелђ, се'и сосђды и^мња'ше ѓ^бнося'щъ ѓ%крsтъ во пропа'сть пепала.
6
Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол.
6
и^ здњ въ пепелъ воврещи повелњ сщ~ен#ства граби'теля симᲆ е^го погоня'ющи на погђбленїе”
7
Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо.
7
И$ сицево'ю смр~тїю зако'но престђпᲆникђ слђчи'ся ё^мрᲇти. ниже погребенїа полђчи менела'и препра'веDне.
8
Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі.
8
понеy б^о мно'га съгрњшенїя на ѓ^лтари бж~їемъ сътвори. е^мђже ѓ%гнь и^ пепелъ б^њ ст~ъ, и^ ѓ'нъ въ пепелъ смр~ти ѓ^сђжденъ бы'сть”
9
Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його.
9
Но цр~ь ё^моM не ѓ^бђздаn, грядя'ше злобнњиша эTц~а свое^го себе показа'ти і^ё^деѓ^мъ.
10
Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму,
10
иXже і^ё'да поꙁна`, повелњ лю'демъ да дн~ь и^ но'щь г~а воZзовђтъ” И$же ја%ко всегда и^ нн~њ поможетъ
11
і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам.
11
иM ꙁако'на ради, эTч~ества и^ ст~го хра'мA лишити хотя'щиX. и^ нн~њ ма'ло препочивши лю'ди не ѓ^ста'ви хђленїемᲆ ја^зы'ческимъ поDрђчны'хъ бы'ти.
12
Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності.
12
всњмъ та'коже вкђпᲇ сътворя'ющиM и^ прося'щимъ эT г~а млsрдїя, сᲆ плачеM и^ постомъ потри дн~и беZпреста'ни простерты, ё^крњпи и^хъ і^ё^да и^ повелњ ё^готоватися”
13
Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа.
13
Сам# же і^ё'да съ старцы совњща первње нежели цр~ь пђсᲄи во'и вᲆ і^ё^де'ю и^ бы'ти града ѓ^держа'нїю, и^зшеDшиX сђдити ве'щи гн~ею по'мощїю.
14
Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина.
14
даде же вла'сᲄь во'и гв~и ми'ра, моли своиX мђ'жесᲄвене бранитися даже до смр~ти закоn ра'ди и^ сщ~енного града и^ эTч~ества и^ гражаnства, и^ ѓ'крsтъ модина во'и поста'ви.
15
Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому.
15
даде же сђщимъ с нимъ зна'менїе побњдђ бж~їю. съ ю%ноши же крњпча'ишими и^зы'иде но'щїю на црsкїи ста'нъ, и^ ё^би въ ѓ^полченїи, Wд~, мђжїи. и^ большаго эT слоновъ съ сђщими на немъ ё^би,
16
Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли.
16
и^ въ ко'нецъ вс^е ѓ^полче'нїе стра'ха и^ въꙁмђще'нїа и^сполниша, і^ и^ꙁыидо'ша блаѕе”
17
Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа.
17
Посем же ја^вля'ющђся дн~и. по'мощїю и^ покрове'нїемъ гн~имъ ꙁащища'еми”
18
Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости.
18
Цр~ь же прїя'тъ вкђше'нїе хра'брости і^ё^де'искїа. и^ покђша'шеся вни'ти въ мњста,
19
І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату;
19
и^ въ веџ#сђрскїя тверды'ня стра'жи і^ё^де'искїя прїиде, и^ ё^даря'я премњни'шася и^ ё^мали'шася”
20
Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне.
20
Сђщїи же внђтрњ і^ё'да потре'бная посла`.
21
Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений.
21
въꙁвњстиy таинаа сђпоста'тоM родокоs нњкᲄо и^менемъ эT і^ё^де'искиX во'и, въꙁыскаn же бы'сть и^ јатъ и^ ё^бїенъ”
22
Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений.
22
Повтори же цр~ь сло'во съ веџсђраны и^ десни'цђ даде, и^ прїя'тъ да'ры эTи^де.
23
Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту,
23
и^ съста'ви бра'нь съ і^ё'дою, и^ преможен# бы'сть. ја%коже поꙁна эTмещђщася фили'ппа въ а^нтїѓхїи поставленаго наD дњтелми и^ смяте'ся, и^ моли і^ё^де'ѓв#. повинђ же ся и^ кля'ся ѓ^ всњхъ пра'веDно, и^ совњтова. и^ принесе жрътвђ, и^ чествова хра'мъ и^ поми'лова мњсто.
24
прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина.
24
и^ мак#кавея прїя'тъ, и^ поста'ви страти'га эT птоломаи'ды да'же до герри'ньска кня'ѕьства”
25
Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх.
25
И$ прїиде въ птоломаи'дђ, и^ сᲄђжа'хђ птоломаи'дяне ѓ^ ꙁавњтехъ, ꙁане` эTверго'шаs ꙁавњти,
26
Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя.
26
и^ вꙁыиде на сђдище лисїя, и^ ё^ста'ви и^збра'нное, и^ лю'ди ё^тњши. и^ эTи^де въ а^нтїѓ^хїю” И$ си'це бы'сть црsко и^схоже'нїе, и^ па'ки въз#враще'нїе”