Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
А вищезгадуваний Симон, зробившись зрадником скарбів і батьківщини, зводив наклепи на Онію, ніби він сам заохочував Іліодора і був винуватцем зла.
1
Си'монъ же преDрече'ныя сребреники и^ эTч~ествђ разори'тель лђка'во гл~аше ѓ^ ѓ^нїи. ја%ко самъ и^лиѓ^дора поѓ^щря'ше к си'мъ, и^ то'и бя'ше ражᲆжигатель лђка'въствђ”
2
Благодійника міста, піклувальника за єдиноплемінників і ревнителя законів, він насмілився називати супротивником правителя.
2
Провиди'тель же гра'да и^ ꙁащити'тель лю'деM, и^ ревни'тель ꙁако'нђ бж~їю дръза'ше гл~ати на совњтђющаго ѓ^ ве'щеX”
3
Коли ж ворожнеча дійшла до того, що через одного з довірених людей Симона стали звершуватися вбивства:
3
Вра'жди же в# толи'ко приходя'щи да'же нњ'кои^мъ эT си'мона и^скђшенымъ ё^бїиствомъ сконча'тися”
4
тоді Онія, бачачи, що боротьба небезпечна, що Аполлоній, як воєначальник Келе-Сирії і Фінікії, шаленіє, збільшуючи злобу Симона,
4
Помышля'ше и^ѓ^нїя лю'тое пре'нїе и а^пол#ло'нїя неи^стовъствова'ти, ја%ко ё^доли сљ=рїи и^ финикїи вое^во'ды, пришеDша къ лђка'въствђ си'моновђ, къ цр~ю эTи^де”
5
вирушив до царя, не як обвинувач співгромадян, але маючи на увазі користь кожного й усього народу,
5
Не быва'яи граDскїи клеве'тникъ, н^о ѓ%бщђю по'лꙁђ вс^е сᲆбою самњмъ всемђ мно'жествђ помышля'ющи”
6
бо він бачив, що без царського захисту неможливо мирно влаштувати справи, і Симон не залишить свого безумства.
6
Видяше б^о беZ цр~ева провидњ'нїя не'мощно бы'ти и^ полђчи'ти ми'ръ, е^ще же и^ вещен, ни си'мона мощи ѓ^ста'вити эT бђ'ести е^го”
7
Але коли помер Селевк, і одержав царство Антиох, прозваний Єпифаном, тоді домагався священноначалля Іасон, брат Онії,
7
н^о по селев#кїевњ животњ, и^ въспрїя'тъ црsтва а^нтїѓ'хъ и^же преи^менова'шеся е^пифа'нъ” Жела'ше и^а^со'нъ бра'тᲆ ѓ^нїи а^рхїере'иства
8
пообіцявши царю при побаченні триста шістдесят талантів срібла і з деяких прибутків вісімдесят талантів.
8
вни'де къ цр~ю, ѓ^бњщавающи е^мђ сребра талантъ, т~ћ” И$ эT прихоD и%ныхъ тала'нтъ, п~”
9
Понад те обіцяв і ще підписати сто п’ятдесят талантів, якщо надано йому буде владою його влаштувати училище для тілесних вправ юнаків і писати єрусалимлян антиохійцями.
9
Ксим# же ѓ^бњща'ше і^ и'ныхъ написа'ти р~н” А$ще пода'сться вла'стїю е^го гимнасїя и^ е^фивїя е^мђ поста'вити” И$же въ і^ерsлимњ а^нтїѓ^хїя'нъ преписа'ти”
10
Коли цар дав згоду, і він одержав владу, негайно почав схиляти одноплемінників своїх до еллінських звичаїв.
10
Повелњвшђ же цр~ю и^ нача'ло ё^дръжа. а%бїе же на ја^зыческїи ѓ^бы'чаи поDро'дныя своа приводи'ти нача”
11
Він відкинув людинолюбно надані юдеям царські пільги за клопотанням Іоана, батька Евполемового, який посилав посольство до римлян про дружбу і союз; порушуючи законні установи, він вводив супротивні закону звичаї.
11
И$ поставленая і^ё^де'ѓмъ чл~колю'бїа цр~ьска і^ѓ^а'нномъ эTц~а е^в#поломїя посыла'вшаго послы дрђж'бы ради и^ съпоборе'нїя к ри'мляномъ и^ прїя'т#” И$ ꙁако'ны граDскихъ пра'вилъ ѓ^ставля'ющи, лђка'вая повелњ'нїя ё^твержа'ше”
12
Навмисно під самою фортецею побудував він училище для тілесних вправ юнаків і, залучивши кращих з юнаків, підводив їх під соромітну покришку.
12
дерꙁнђ б^о поD кра'емъ гра'да ё^чи'телницђ поста'вити, и^ держа'вныхъ е^фивовъ въ блDђство поставля'ти”
13
Так з’явилася схильність до еллінізму і зближення з іноплемінництвом унаслідок непомірного нечестя Іасона, цього безбожника, а не первосвященика,
13
Бњ же си'це нача'ло и^ въхожDенїе ја^ꙁы'ческа жи'тельства, нечести'ваго ради и^ не а^рхїере'искаго насонова неподо'бнаго бестђдїа нанесе'наго,
14
так що священики перестали бути ревними до служіння жертовнику і, нехтуючи храм і будучи недбалими до жертв, поспішали брати участь у противних закону іграх палестри за закликом кинутого диска.
14
ја%ко не ктомђ ѓ%крsтъ ѓ^лтаря жерцы` творя'хђ слђже'нїе” Но ѓ^бнища хра'мъ и^ жертвы не помня'хђся, тща'хђся прича'сᲄницы бы'ти палестрамъ и^ преда'нїи е^го стропти'выхъ”
15
Ні у що ставили вони вітчизняну пошану; тільки еллінські почесті визнавали найкращими.
15
И$ первыя чести нивъчто'же въмњни'ша, е^л#линъскїя сла'вы предо'брње хотя'хђ”
16
За це спіткало їх тяжке відвідування, і ті самі, з якими вони змагалися у способі життя і хотіли в усьому уподібнитися, стали їхніми ворогами і мучителями;
16
И/хже бл~годая'нїя бњдъна въ прю имњя'ше, і^ и^хъ повелњ'нїя да въꙁлю'бятся” И$ всњмъ сиM хотя'хђ подоби'тися. сихъ бра'нныхъ гђби'тели и^мњхђ
17
бо нечестиво чинити проти Божественних законів неможливо безкарно, як показує час, що настає після того.
17
нечествова'ти въ бжsтвеныхъ ꙁако'нњхъ не ё^до'бъ” н^о симъ послњдђя время и^ꙁвњстиT.
18
Коли святкувалися у Тирі п’ятирічні ігри, і цар був присутній там,
18
бывшђ же праꙁникђ а^гоновђ вᲆ тљ=ре и^ цр~ь бысть т^ђ,
19
тоді нечестивий Іасон послав туди глядачами антиохійців з Єрусалима, щоб доставити триста драхм срібла на жертву Геркулесу; але самі ті, що принесли, просили не вживати їх на жертву, вважаючи це непристойним, а призначити на інші витрати:
19
посла` и^а^сонъ сра'мныа мђ'жи нося'щи сребра` дидраhм# т~, въ жрътвђ и^раклеѓ^вђ. и%хже вопраша'хђ принесшїи да не възлагаюT въ жрътвђ ја^ко не достои^тъ. н^о въ и%ныя расходы и^хъ въмњнити,
20
отже, ним послані ці гроші у жертву Геркулесу від імені того, хто посилав, а тими, що принесли, вони обернені на влаштування гребних суден.
20
сїя ё^бо посла` пославшимъ въ жрътвђ и^раклеѓ^вђ. ради принесеныX же да'ны сђть въ дњ'ло кораблемъ тревњтрилнымъ”
21
Коли потім Аполлоній, син Менесфея, був посланий у Єгипет з нагоди сходження на престіл царя Птоломея Филометора, Антиох запідозрив його у ворожості до себе і почав намагатися убезпечити себе проти нього; тому, вирушивши в Іоппію, він прийшов до Єрусалима.
21
По'сланъ же въ е^гљ=петъ а^поллонїи нестеѓ^въ сн~ъ прьвыX ради птоломе'я филомитора цр~я” Є$гда` поꙁна` а^нтїѓ'хъ чю'жда себе потреб# цр~ьскыхъ сътворена, съ крњпкими свои^ми совњтова. приходя'щи эTтђдђ прїиде въ і^ѓп#пїю, и^ эTтђдђ вᲆ і^ерsлиM.
22
Чудово прийнятий Іасоном і містом, він увійшов при світильниках і вигуках, і звідти вирушив з військом у Фінікію.
22
величествене эT а^сона и^ града въспрїяT, и^ со свњщами свњтлыми и^ хва'лами в#шелъ еs” И$ эTтђдђ въ фљ=никїю во'и воZврати.
23
Після трьох років Іасон послав Менелая, брата вищезгаданого Симона, щоб він доставив цареві гроші і зробив представлення деяких потрібних справ.
23
и^ потрїеX временеX посла` и^а^сонᲆ менела'я брата кᲆ вышереченомђ сі'монђ нося'щи цр~ю сребреники и^ ѓ^ вещеX нђжныхъ эTвњтъ принести”
24
Він же, представившись цареві і підлестивши його владі, захопив собі священноначалля, надбавивши триста талантів срібла проти Іасона.
24
Э/н же преDста цр~ю вᲆꙁвели'чи лице вла'сти е^го, и^ себе въꙁврати къ а^рхїере'иствђ полага'ющи паче и^а^со'на талантъ сребра, т~”
25
Одержавши від царя накази, він повернувся, не принісши з собою нічого гідного первосвященства, а тільки гнів жорстокого тирана і лють дикого звіра.
25
ПрїяT же эT цр~я за'повњди прїиде, ничтоже б^о и^мњ'ющи досто'ино сщ~енсᲄвђ. дш~ею б^о же'стокъ мђчитель и^ ѕвњра лю'тA гнњвъ и^мњя.
26
Так Іасон, який обманув свого брата, сам був обманутий іншим і, як вигнанець, відійшов у країну Аммонитську.
26
и^а^сонъ же свое^го бра'та плњни, самъ эT и%наго бњглецъ въ а^мани'тъскђю странђ` бысть.
27
Менелай же одержав владу, але ніскільки не турбувався про обіцяні цареві гроші, хоч Сострат, начальник міської фортеці, і робив вимоги,
27
менела'и же начальсᲄво па'ки воспрїа” И$ ѓ^ сребреницехъ же цр~еви ѓ^бњщаныX ничто'же радяше”
28
бо на ньому лежав збір данин; з цієї причини обоє вони були викликані царем.
28
Творя'щђ же състратђ кра'я граDска е^па'рхђ, къ семђ б^о бњ` нося'и дња'нїя прошенъ. е^я'же ради вины ѓ%ба къ цр~ю призва'ни.
29
Менелай залишив спадкоємцем первосвященства брата свого Лисимаха, а Сострат — Кратита, начальника кіпрян.
29
и^ менела'и эTја^тъ е^сть эT сщ~еньства, и^ предаде лисима'хђ бра'тђ е^го” СъстраT же преведенъ бы'сть въ кљ=пръ”
30
У той час, як це відбувалося, збунтувалися тарсяни і маллоти за те, що вони віддані були у дар Антиохиді, наложниці царській.
30
И$ е^гда сїя дња'хђся слђчися тарся'номъ и^ малотом# ра'спря въꙁдвигнђти. сего ради и^же а^нтїѓ'хђ цр~ю наложницђ тђ'не да'ша.
31
Тому цар поспішно вирушив, щоб дати лад справам, залишивши замість себе Андроника, одного з почесних сановників.
31
тща'нно же б^о цр~ь прїиде ё^тᲇшити тњх#, ѓ^ставле'н и^ намњстника е^ді'ного эT кня'ѕь своиX а^ндроника.
32
Тоді Менелай, думаючи скористатися сприятливою нагодою, викрав із храму деякі золоті сосуди і подарував Андронику, а інші продав у Тирі й навколишніх містах.
32
мня'ше же менела'и въспрїя'ти себњ вре'мя бл~года'нно, зла'тыя нњ'кїя сосђды эT цр~кве ё^краде дарова а^ндро'никђ” І$ и'на прода в# тљ=рᲆ и^ вᲆ ѓ'креsныа гра'ды.
33
Достовірно дізнавшись про те, Онія викрив його і відійшов у безпечне місце — Дафну, що лежить біля Антиохії.
33
и^же е^гда и%стиннᲇише поꙁна ѓ^нїя ѓ^блича'ше е^го саM въ мᲇстᲇ небоя'знене бли'зђ дафнїи и^ аnтиѓ^хїи лежа'щем#
34
Тому Менелай, заставши наодинці Андроника, просив його убити Онію; і він, прийшовши до Онії і підступно запевнивши його, давши руку з клятвою, хоч і був у підозрі, переконав його вийти зі сховища і негайно убив, не посоромившись правди.
34
и^деже менела'и пристђпи кᲆ а^ндроникђ моля'щи, да ѓ^нїю ё^бїеT. ѓ%н же грядя'ше кᲆ ѓ^нїи, и^ даде десни'цђ сᲆ кля'твою совᲇтђя е^мђ ле'сᲄїю” Вечерђ же бы'вшђ лежа'щима и%ма, нападе наn ѓ^та'и прише'дъ, и^ ё^би е^го.
35
Цим роздратовані були не тільки юдеї, але і багато хто з інших народів, і обурювалися на беззаконне убивство цього мужа.
35
е^я'же ради вины` не токмо і^ё^де'и, н^о е^ще` і^ и%нїи ја^зы'цы мно'ѕи прогнᲇва'хђся ё^бїисᲄва ради неправеDнаго и%мже ё^би мђж'а”
36
Коли ж цар повернувся з країн Киликії, то юдеї, які були у місті, (*разом) з обуреними еллінами донесли йому, що Онію вбили безвинно.
36
Возвращ#шђ же ся цр~ю эT киликїискиX мњсᲄъ, и^до'ша і^ё^де'и къ а^нтїѓхїи въкђпњ и^ е'ллини, повњда'юще ѓ^ ё^бїиствњ ѓ^нїинњ”
37
Антиох, душевно засмучений і розчулений співчуттям, оплакував чесноти і велике благочестя померлого,
37
ѓ^скорбися дш~ею а^нтїѓ'хъ ѓ^нїи раd, и^ ё^клонься в# ми'лосᲄь сле'ꙁы и^ꙁлїя. помина'я ѓ^ скончанїи треꙁваго и^ ра'зђмнаго.
38
й у гніві на Андроника, негайно знявши з нього порфиру і роздерши одяг, наказав водити його по всьому місту і на тому самому місці, де він злочинно погубив Онію, стратити вбивцю; чим Господь і воздав йому заслужену кару.
38
раꙁъја%ри же ся дш~ею на а^ндроника, и^ перфирђ и^ꙁвлече, и^ хитонъ раздра, по всемђ градђ повелᲇ ѓ^бводи'ти, в неM же ѓ^нїю ё^би, тамоy и^ е^го ё^би, г~ь въꙁдаs е^мђ досᲄо'инђю мђ'кђ.
39
Коли ж у місті було вчинено багато святотатств Лисимахом, зі зволення Менелая, і рознеслася про те чутка, то народ повстав на Лисимаха, бо викрадено було багато золотих сосудів.
39
мно'гаy сщ~енно грабиᲄельства въ цр~кви эT лисима'ха съдњла съ менелаѓ^вымъ совњтоM, и^зыиде же вњсть внњ`, собрася мно'жество на лисимаха, мно'го ё^же зла'то и^знесено.
40
Коли повстав народ, сповнений гніву, то Лисимах озброїв до трьох тисяч чоловік і почав беззаконне насильство під проводом одного тирана, старого літами і не менш застарілого у безумстві.
40
наро'дом же вᲆста'ющимъ и^ гнњ'ва и^сполненымъ. ё^готова лисима'хъ ѓ^рђжникъ, Wг~, и^ начаT безакоnными рђка'ми ѓ^бидњти. приведе нњ'коего гђби'теля състарњвшася во'ꙁрастоM и^ раꙁђмоM беꙁђ'мне.
41
Побачивши таке насильство Лисимаха, одні схопили каміння, інші — товсті кілки, а деякі, хапаючи з землі пилюку, кидали всі разом на людей Лисимаха,
41
н^о ја%ко вᲆразђмᲇша насилїе лисима'хово, и^нїи ка'менїе, и^нїи дреко'лїя ѕᲇлная восхитиша, нᲇцыи б^о пепеl на лисима'ха мета'шA
42
і таким чином багатьох з них поранили, інших уразили, і всіх змусили тікати, а самого святотатця умертвили біля скарбниці.
42
и^ мно'ѕи паки ё^ранени, нᲇцы'и же падо'ша и^ всᲇх же въ бhњ ѓ^браᲄишA. сщ~енно же грабителя блиꙁъ сᲆкро'вища ё^би'ша.
43
Щодо цього відбувся суд над Менелаєм.
43
ѓ^ сихъ б^о сђдъ на менела'я възDвиго'ша”
44
Коли цар прибув у Тир, то послані від зібрання старійшин три мужі представили йому скаргу.
44
И$ е^гда` прїиде цр~ь въ тљ=ръ на сїю потребђ, принесо'ша словеса` посланїи тр^и мђжа эT сᲄа'реw”
45
Менелай, уже взятий, обіцяв Птоломею, синові Дорименовому, великі гроші, якщо він ублагає за нього царя.
45
И$ е^гда` премога'шеся менелай, ѓ^бњща птоломею мно'ги сребреники даᲄи на ё^тњшенїе цр~я”
46
І Птоломей, відкликавши царя у притвор під приводом відпочинку, перекрутив справу.
46
Вꙁя же птоломњи, и^ въ нњкїи притворъ эTведе, ја%ко прохлажDа'тися цр~я.
47
Менелая, винуватця всього зла, звільнив від звинувачень, а нещасних, які, якби і перед скіфами говорили, були б відпущені незасудженими, засудив на смерть.
47
и^ се'я ве'щи злы'я и^ вины менела'я свободи эT ѓ^клевета'ющихъ” Бњднїи же и^же преD скифы гл~аша эTпђстишася ја%ко неразђмни, і^ и^хъ смр~тїю ѓ^сђди.
48
Так швидко понесли несправедливу страту ті, що говорили на захист міста, народу і священних сосудів.
48
скоро ё^бо неправеDнђ тщеᲄђ воспрїаша граждане и^ люди и^ сщ~енныя сосђды, прею прогнани сђть”
49
Тиряни, обурюючись на те, щедро доставили потрібне для поховання їх.
49
Сея` раd вины и^ тири прогнњ'вани на погребенїе тщивњиши бы'ша”
50
А Менелай, завдяки користолюбству начальників, утримав за собою владу і, зростаючи у злобі, зробився жорстоким ворогом громадян.
50
менела'и же и^хъ ради дръжавнаго ё^множенїя пребыва'ше во вла'сти, ё^множа'ющися ѕлобњ. и^ великъ бысть налаја^тельство гража'номъ”