¹

Близько цього часу Антиох почав другий похід у Єгипет.

¹

Тогоже времени а^нтиѓ'хъ второ'е прехоже'нїе ё^гото'ва въ е^гљ=пет#.

²

Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами,

²

слђчи же ся всњмъ по всемђ гра'дђ ви'дњти въ дн~и м~, риска'ю%щихъ на ко'нехъ въ зла'тыхъ ри'заX и^ въ полцехъ

³

і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння.

³

конницы съ копїи въчинени. и^схоже'нїя сътвори'ти эT бли'зђ, и^ щи'томъ въздвигне'нїя и^ ѓме'мниковъ мно'жество, и^ мече'и совлече'нїе, и^ стрњлъ мета'нїя. и^ зла'тымъ ѓ^рђжїемъ блиста'нїя, вся'кихъ бро'неи.

⁴

Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага.

⁴

тњмже вси` моля'хђся на бл~го ја^вле'нїе бы'ти”

⁵

Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю.

⁵

Быs же бесњда л#жи'ва, ја%ко живота` и^схожа'ше а^нтиѓ'хъ” Вꙁя'тъ и^а^со'нъ не ма'лоты'сящъ мђжїи вниде въ граD внеꙁа'пђ. и^ гража'не на стњнђ притњка'хђ и^ конецъ вꙁя'тїю гра'да быs менелаи же побњже въ кра'и гра'да”

⁶

А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних.

⁶

И$а^сонъ не праща'ше ё^паде'нїя гража'номъ свои^мъ. ни помышля'ше преспњва'нїя на ё^жи'ки лђка'во выᲄи вельми` ча'юще враго'мъ и^ не гража'ноM себњ премњне'нїе прїяти.

⁷

Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмисництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську.

⁷

и^ нача'льства па'ки не въздержа`, конецъ б^о лая'тельствъ свои^хъ съ трђдомъ прїятᲆ. и^ бњглецъ па'ки и^де въ а^мани'ты.

⁸

Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет.

⁸

конецъ зла'го жи'тїя полђчи`, ꙁаключенъ къ а^рета'нђ а^раpскђ мђчителю, бњгающи эT града въ градъ всњмъ ненави'дњнъ. ја%ко эTстђпникъ зако'на и^ гнђша'емъ ја%ко эTч~ества и^ гража'номъ вра'гъ, въ егљ=петъ и^згна'нъ е^сть,

⁹

Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок.

⁹

і^ и^же мно'ги эT ѓ^ч~ества свое^го и^згна`. страньствђя погиба'ше. къ лакедемонїѓмъ эTи^де, ја%ко ё^жи'чества раd прибњжище хотя` и^мњти.

¹⁰

Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу.

¹⁰

и^же мно'гихъ беꙁъгро'бне съкры`, и^ са'мᲆ неѓ^плака'нъ и^ непогребенъ ѓ^ста'ся ни пђтняго погребенїя сподоби'ся, ни эTч~ескомђ гробђ причасти'ся.

¹¹

Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою.

¹¹

припаDшим же цр~ю ѓ^ бы'вшихъ ё^сђмнися цр~ь да не і^ё^де'я эTстђпитъ и^ того ради прїи'де эT е^гљ=пта скорбя` дш~ею. взя` града ѓ^рђжника

¹²

Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах.

¹²

повелњ же страти'гомъ неща'дно напада'ющихъ, и^ по домехъ въсходя'щи ꙁакала'ти.

¹³

Так звершилося побиття юних і старих, умертвлення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят.

¹³

бы'ша б^о паде'нїя ю%ношамъ и^ ста'рцемъ и^ женам# и^ ча'домъ и^стребле'нїя, дв~амъ же и^ ѓ'трокоM смр~ть.

¹⁴

Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано.

¹⁴

бњша же токмо въ трехъ дн~ехъ Wп~, ё^бїеныхъ. Wм~, свя'заныхъ, не ме'нши же проданыхъ.

¹⁵

Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у найсвятіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини.

¹⁵

н^о ни та` довлњша и^мъ. дръꙁнђ па'ки вни'ти въ цр~ковь всеа земля` ст~њишђ, и^мњяи менела'я въди'теля, и^ зако'нъ эTч~ь быs преда'тель,

¹⁶

Скверними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав.

¹⁶

и^ скверными рђка'ми прие^мляше ст~ыя съсђды, и^же эT и'ныX цр~еи бњхђ поста'влена на красотђ мњста и^ сла'вђ и^ честь, и^ скверными рђка'ми възима'я подая'ше.

¹⁷

І звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце.

¹⁷

премњни'ся мы'слїю а^нтїѓX не помышля'я ја%ко грњхъ ра'ди ѓ^бита'ющиX въ градњ мало прогнњвася влDка, тњмже быs на мњсто презрњнїе

¹⁸

Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість.

¹⁸

а^щеy не слђчи'ся иM мно'гими грњхи быти ѓ^бъя'тыM. ја%ко и^лиѓ^до'ръ по'сланыи эT селевкїа цр~я къ взяᲄїю съкровища, сеи пришеD внезапђ бїенъ и^ премњниs дрьзостїю.

¹⁹

Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце.

¹⁹

н^о не ра'ди мњста ја^зыk н^о ја^зы'ка ради мњсто г~ь и^збра`”

²⁰

Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі.

²⁰

Тњмже ё^бо и^ сїе мњсто съприча'стно бы'сть люде'и лђка'выхъ. послњди же бл~годњя'нымъ эT г~а съѓ^бщи'ся, и^же ѓ^ста'вленое во гнњвњ вседръжи'теля, паки въ примњре'нїю вели'каго влDкы съ всею сла'вою и^справися”

²¹

Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним.

²¹

Тњмже а^нтїѓ'хъ Wа~, и^ и~ со'т#, эTја%тыX эT цр~кве тала'нтъ скорњ'ише въ а^нтїѓ^хїю възвраᲄися чая'и эT горды'ни ꙁемля` плыᲄи, и^ пђчинђ` преше'дъ иꙁы'иде разгордњнїя ра'ди срDца.

²²

Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі — Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його,

²²

ѓ^ста'ви же преDста'тели къ ѓ^ѕлобле'нїю лю'демъ, въ і^ерsли'мњ ё^бо фили'п#па родомъ фриге'нина, ѓ^бы'чаи жесточа'ишїи и^мњяй эT поста'вльшаго.

²³

а в Гаризині — Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських.

²³

въ гаризи'не же а^ндро'ника и^ менела'я и^же ꙁлњ'ише и'ныхᲆ ѓ^ѕлобля'ше гража'нъ.

²⁴

Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати.

²⁴

прїиде къ гража'номъ і^ё^де'искимᲆ и^мњяй ѕлобы завњтъ” И$ посла` ненавидњна нача'лника а^поллонїя с во'и, Wк~в” повелњ е^мђ всњхъ съвръшеныхъ времены погђби'ти же'ны и^ ю'ноши продая'ти”

²⁵

Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися.

²⁵

Се'и же пришедъ въ і^ерsлимъ и^ ми'рне поDсђди'ся даже до дн~е ст~ыя сђбо'ты” И$ тогда` праꙁднђющимъ і^ё^де'ѓмъ въѓ^рђжитися свои^мъ повелњ”

²⁶

Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу.

²⁶

Вси же въкђпњ и^же на позо'ръ теча'хђ закла` и^ гра'дъ съ ѓ^рђжїи протњкающи людїи мно'жество погђби`”

²⁷

А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення.

²⁷

І$ё'да же мак#каве'и и^же десятыи бы'сть, эTи'де в пђсто мњсто ѕвњрїимъ ѓ%бразомъ живя'ше съ сђщими с ниM, и^ травђ` ја%ко пи'щђ ја^дя'щи пребыва'хђ, въ е^же не причаститися къ ѓ^скверне'нїю”