Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими,
1
По ма'лњ же вре'мени, посла` цр~ь ста'рца нњкое^го а^џинее^нина понђждати і^ё^де'я, премњни'тися эTч~ескиX преда'нїи и^ бжsтвеныX ꙁакоn не придръжа'тися,
2
а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного.
2
ѓ^сквер#нити же въ і^ерsлимњ хра'мъ, и^ прои^меновати дїя и^ ѓ^лимъбїю. і^ и^же въ гариꙁи'не ја%коже ѓ^бита'ющїи и^мњхђ мњсто дїя стра'ннаго.
3
Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало.
3
стропти'во же и^ всMњ родомъ б^њ нападе'нїя лђкавъства
4
Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені.
4
и^жецр~ковь любодњя'нїя и^ козлогласова'нїя б^њ полна` эT ја^ꙁы'къ и^ живђщихъ со блђдницами, и^ въ сщ~енныX притворехъ женамъ приближа'ющиMся и^ неподо'бная внђтрь вноша'хђ”
5
І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами.
5
ѓ^лта'рь же паки полнъ бысть неподо'бныхъ и^хже ꙁако'нъ въꙁбраня'ше
6
Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм.
6
ниже сђботъ храня'хђ, ни дн~и пра'ꙁдникъ эTч~ь въздержа'хђ” ни просто себе ниᲄоже і^ё^де'я и^менова'ше
7
З тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса.
7
ведя'хђ же ся з горкою нђждею въ дн~ь рожденїя цр~ева къ жрътвњ” Бы'вши же дїѓнисїѓвђ пра'ꙁникђ, понђжда'хђся і^ё^де'и кисы и^мђще хвали'ти дїѓнисїѓна”
8
Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви,
8
шепта'нїе же и^зы'иде въ бли'жняя грады е%ллинъскїя” птоломњю поста'вившђ въ і^ё^деи праꙁнова'ти сїи праꙁникᲆ и^ пожирати.
9
а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду.
9
не и^зволя'ющихъ прїити` на повелњнїя ја%зы'ческа да ё^бїюT бњ б^о ви'дњти бњдно”
10
Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни.
10
дв^њ бо же'ны ѓ^клеветани сђть ѓ^брњꙁавшїя чада своя, и%мже къ со'сцамᲆ ѓ%троки повњсиша и^ преD наро'домъ проводя'хђ и^хъ по градђ и^ съ стњны свергоша.
11
Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня.
11
и^нїи же къ ближниM сᲆвокђпля'ющеся пещерамъ, и^ та'ино сђботныи дн~ь празднђ'юще. е^гда` въꙁвњщено бысть филиппђ съж#жени сђть. зане боя'хђся бл~гоѓ^бразне и^мњти славы бл~гочестнаго дн~е.
12
Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого.
12
молю ё^бо чтђщихъ кни'гђ сїю не ё^страшатися нанесеныхъ ради. мнњти же мђченїя сїя не къ погђбленїю н^о къ накаꙁанїю ро'да на'шего быти.
13
Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння.
13
и^б^о не мно'го вре'мя ѓ^ста'вится нечествђю^щимъ, н^о скоро мщенїе воꙁдасᲄься. вели'каго бл~годња'нїя е^сть знаменїе”
14
Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас,
14
не бо ја%ко на и%ных ја^ꙁы'цеX ждетъ долготръпеливыи влDка, да'же къ срњтенїю и^хъ грњховъ и^ къ и^сполнеенїю мђ'читъ. тако и^ на наs сђди` бы'ти,
15
щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів.
15
да не до конца ѓ^сᲄавляеT грњхомъ на'шимъ бы'ти, послњди насъ м#ститъ,
16
Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу.
16
понеже никогда эT насъ млsрдїе свое эTи'метъ. ѓ^блича'ющи б^о въ сђпротивныхъ не ѓ^ста'витъ лю'дїи свои^хъ.
17
Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді.
17
ѓ^баче же къ потръпњнїю и^ сїя намъ да речется малыX ради вниᲄи въ повsњ.
18
Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішности: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо.
18
е^леа^зарᲆ нњкто эT прежнихъ кни'жникᲆ. мQђ времены прешеD, и^ ли'цемᲆ кра'сенъ. ѓ^творенымъ ё^стомъ насиляе^мъ мя'са свинїя ја%сти”
19
Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював,
19
Э/н же съ честїю смр~ть наче нежел^и животъ съ нена'вистїю и^ꙁволяше, во'лею преDи^дя'ше на мђ'кђ
20
як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати.
20
плю'ющи. и%м#же ѓ%бразомъ подоба'ше ё^битися и%ныM ᲄръпенїе подая'ше. и^ не ѓ^скверняшеся сътворити неподо'бная живота` ради любве.
21
Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо,
21
беꙁаконици же ё^млsрді'шася вчиненїи древняго ради к# мђжђ зна'нїя, взе'мше е^гоᲄа'ино моля'хђ принесо'ша мя'са ја%же ја%сти е^мђ подоба'шеся и^ е^го ради ё^гото'вана, лицемњрне же сътвори'ти сїе ја%сти мя'са эT жрътвы цр~емъ повелњныя
22
щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством.
22
да сїе съдњла'въ эT смр~ти и^ꙁба'виTся и^ древняя ради дрђжбы полђчи'ти чл~колюбїя.
23
Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше — святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть;
23
ѓ^н же раꙁмышле'нїе бл~го въспрїятᲆ досто'ино во'ꙁраста и^ ста'ростїю ѓ^бдержи'мъ лњпотныа сњдины. и^ эT ѓ^трочества предобраго жи'тїя просвњща'емъ дњя'ньми. такоже и^ ст~омђ и^ бг~озда'нномђ ꙁако'нђ послњдђя, эTвњща` скоро гл~я въврещи'ся волящи въ а'дъ.
24
бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво,
24
не бо` во'зрастђ нашемђ досто'ино е^сть лицемњрити. да многи эT ю'ныхъ непщђ'юще е^леа^ꙁа'ра, ч~ лTњ, преиᲄи къ жи'тїю и^ноплемен#ныхъ.
25
і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість.
25
и^ ѓ^ни` мое^го ради лицемњрїя и^ маловремеnнаго живота` прельстя'тся. и^ сего ради порочнђ ста'росᲄь мою сътворю`
26
Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти.
26
а^ще б^о н~нњшняя мђки чл~ческїя и^ꙁба'влюся, н^о рђки всемогђщаго ни живъ ни скончаn и^збњжђ.
27
Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости,
27
тMњже ё^бо мђжествене разлђча'ющися живоᲄа` ста'рость досто'инђ ја^влю,
28
а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки.
28
ю%ношаM же ё^бо ѓ%браꙁᲆ поста'влю. а^ще бо'дрою дш~ею и^ крњпко за чsтныя и^ ст~ыя ꙁако'ны подо'бная смр~ти въꙁнесђ. и^ симъ реченнымъ. съ тщанїемъ на мђкђ влеча'шеся”
29
Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям.
29
И$мже ведђщимъ е^го, мало прежде бл~гоживоTнаго въ бњдно жи'тїе пременя'хђ преDреченыхъ ради слове'съ, ја%ко сїи мня'хђ бестрђдїе бы'ти.
30
Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним.
30
хотя' же ра'нами сконча'тися, въсᲄена` и^ реq” Ги~ и^же и%маши ст~ыи ра'ꙁђмъ, ја^вле'ноты` вњси ја%ко эT смр~ти можаX и^ꙁба'витися, же'стоки теле'сныя потръплю` бо'лњꙁни по дш~и, стра'ха б^о ради твое^го любовїю сїа страждђ
31
І так помер він, залишивши у смерті своїй не тільки юнакам, але і дуже багатьом з народу зразок доблести і пам’ятник доброчесности.
31
И$ сеи ё^бо симъ ѓ%бразомъ живо'тъ сконча`. не то'кмо ю'ношамъ, н^о и^ всњмъ ја^ꙁы'комъ память смр~ти своея, и^ ѓ'браꙁъ си'лы и^ крњпости ѓ^ставля'ющи”