¹

Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії.

¹

Тогоже времени а^нтїѓ'хъ бещестїемъ ѓ^братися эT перси'ды,

²

Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад.

²

вшедъ б^о въ гл~емыи персиполисъ, и^ нача` расхища'ти храM и^ граD ѓ^бъдержа'тїи тњмже множесᲄво ё^стремляю^щиXся съ ѓ^рђжїи въ по'мощъ, в# бњгъ ѓ^брати'ша. и^ тако слђчи'ся а^нтиѓхђ бњжати эT поселя'нъ и^ ѓ^браᲄися сраменъ.

³

Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм.

³

пришедшђ же е^мђ къ е^квата'нђ, възвњсᲄи'ся е^мђ бы'вшаа ѓ^ никано'ре и^ тимоџе'ю”

⁴

Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди.

⁴

възнесе же ся ја%ростїю мня'ся ѕло'бђ е^го нанести на і^ё^дея эTбњгшихъ ради” тњмже повелњ а^рматилатђ беспреста'ни бњжа'ти ше'ствїе. нбsномђ сђдђ понђжда'ющђ е^го. сице б^о гордели'ве реq, многомђжїе і^ё^де'иское пришедъ сътворю вът#ще.

⁵

Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки,

⁵

вседрᲆжитель же г~ь б~ъ і^и^л~евъ пораꙁи` е^го неи^сцњлною и^ неꙁри'мою ја%звою” Внеꙁапђ же и^ꙁмњншђся е^го сло'вђ јать е^го внђтреняя лютая болњꙁнь, и^ гръко мђча'шеся”

⁶

і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших.

⁶

ѕњло праведне многими и^ чю'ждими раꙁличїи и^ныхъ ё^тробы мђчившаго. ѓ%н же ника'коже гордыня своея` преста`

⁷

Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла.

⁷

е^щеy велича'нїа и^сполня'шеs более ѓ'гнедышђще ја%ростїю на і^ё^де'а. и^ заповњда ё^скори'ти шесᲄвїе, слђчися е^мђ ё^стромлене и^дђщђ пасти эT колесница, и^ злымъ паде'нїеM паDша вся ё%ды плоти съкрђши.

⁸

І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу,

⁸

ѓ%н же е^ще мняи волна'мъ морскимъ повелњвати горды'ня ради паче чл~къ” и^ множество великихъ горъ мняся въ мњри'лехъ и^змњрити. на ꙁеMли быs в носи'лњ ноша'шеся. ја^вленђ бж~їю силђ всњмъ покаꙁђя.

⁹

так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську.

⁹

ја%коже эT телеси е^го червемъ кипњти. и^ живђщђ въ бо'лњꙁнехъ плоти е^го и^ꙁлїяхђ смра'дъ, эT смрада же е^го и^ гно'я вси вои гнђша'хђся”

¹⁰

І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід.

¹⁰

і^ и^же мало прежде нбsныX ѕвњꙁдъ коснђтися мня'щаго, е^гоже никто можа'ше носи'ти смрада ради лютаго.

¹¹

Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною.

¹¹

эTсюдђ ё^бо нача` тя'гость мно'гїя горды'ня своея поꙁнава'ти дх~овною наё^ченъ ја%ывою. м#гновенїемъ е^ді'нњмъ болњзни своея пребыва'нїе прїемлюще”

¹²

Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу.

¹²

И$ е^гда ниже самъ смрада свое^го носи'ти можа'ше, тако реq. пра'ведно е^сть повинђтися б~ђ. и^ не смр~тна сђща равне б~а мђдръствова'ти го'рде.

¹³

Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив:

¹³

моля'ше же ся скверныи къ никогда поми'ловавшемђ е^го влDце, ᲄако гл~я.

¹⁴

«Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним;

¹⁴

ст~ыи граD е^гоже спњшахся пришеD въ пра'хъ ѓ^братити, и^ гробища соꙁда'ти свободна ѓ^ста'влю

¹⁵

юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам;

¹⁵

і^ё^деѓ'въ, и^хже хотњхъ ниже погребенїю сподобиᲄи но пти'цамъ и^ ꙁвњремъ на растеръза'нїе предати съ младенцы. и^ всXњ и^хъ равно а^џине'ѓмъ сътвори'ти

¹⁶

святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків;

¹⁶

храм же ст~ыи е^гоже прежде плени предобрњ'ишими да'ры ё^краси'ти и&, и^ сщ~е'нныя сосђды мно'го множице'ю возда'ти и^ подоба'ющая къ жертваM эT свои^хъ расхоD даровати.

¹⁷

понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу».

¹⁷

къ сиM же і^ё^де'я бы'ти на вся'комъ мњстњ вселе'нныя, проходи'ти и^ проповњда'ти бж~їю дръжа'вђ.

¹⁸

Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту:

¹⁸

н^о ника'коже преста бо'лњꙁнь, на'иде б^о на'нь пра'вым# бж~їимъ сђ'доM. на себе же не ё^пова`. писа` къ і^ё^де'ѓмъ симъ ѓ%браꙁомъ посланїе моли'твеныи чинᲆ мђще. и^мњше же ся си'це”

¹⁹

«Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати.

¹⁹

Предо'брыM гражаномъ і^ё^деѓ'мъ, ѕњло радова'тися и^ ꙁдравъствова'ти, и^ бл~годњи^ствовати” Цр~ь и^ стратигъ а^нтїѓX.

²⁰

Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо.

²⁰

А$ще бл~го можете и^ чада ва'ша, и^ своя поꙁнана ваM сђть, молюs б^о б~ђ величесᲄва раd на' нб~о ё^пова'нїе и^мыи

²¹

Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх.

²¹

и^ аZ в немощи лежа` вашея чесᲄи и^ бл~гораꙁђмїя въспоминая любеꙁне, воз#вращаяся эT перси'д#скихъ мњстъ, и^ впадо'хъ в болеꙁнь тяжкђ нђжно и^мњхъ радити ѓ^бщаго ради всњх# ё^тверже'нїя.

²²

Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби,

²²

и^ не нерадя ѓ^ сихъ ја^же ѓ^ мнњ, н^о ё^пова'нїе много и^мњ'ющи ё^бњжа'ти недђга,

²³

але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника,

²³

ꙁряy ја%ко и^ эTц~ъ мои въ ѓ^нњхъ временех# въ вы'шнихъ мњстехъ вое^ва`, покаꙁа` и^же по немъ прїиметъ нача'л#ство,

²⁴

щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися;

²⁴

да а^ще чт^о проти'вно слђчится, и^л^и въꙁвњсти'тся чт^о бњ'дно, вњдђще сїя и^же въ страна'хъ е^мђже ѓ^ста'вишася ве'щи не смђтя'тся.

²⁵

понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто.

²⁵

къ си'м же помышля'а прилежа'щихъ си'лныхъ. и^ съсњдъ црsтвїю временемъ придръжа'щих#, и^ прїемлющихъ эTшедшее. прїях# сы'на а^нтїѓ'ха цр~я, е^гоже мно'гащи въсᲄњка'ющаго на вы'шняя е^пар#хїа мно'гимъ вашимъ препорђчахъ и^ составля'хъ. писа'х же к немђ ја%же подъпи'сана сђть”

²⁶

Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого.

²⁶

Молю ё^бо ваs и^ прошђ, помяните бл~готворенїе ѓ'бщее, да кождо же съдръжиT бл~гораꙁђмїе къ мнњ и^ сн~ђ.

²⁷

Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно».

²⁷

ё^пова'ю б^о е^го кротце и^ чл~колюбне послњдђюща мое^мђ прои^ꙁволе'нїю, ѓ^бще с вами быти.

²⁸

Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю.

²⁸

мђже ё^бїица же ё^бо и^ хђлникъ ꙁлњ'ишая пострада, јако сеи и^ныхъ преложи на стра'н#нђю, на гора'хъ лю'тою смр~тїю и^счеꙁе`”

²⁹

Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет.

²⁹

Принесе же тњло е^го фили'п#пъ съвръстникъ е^го. и^же боя'щися сн~а а^нтїѓ'ха къ птоломе'ю филомиторђ въ е^гљ=петъ эTи^де”