Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії.
1
Тогѡ́ же вре́мене а҆нтїо́хъ съ безче́стїемъ возврати́сѧ ѿ персі́ды.
2
Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад.
2
Вни́де бо во гра́дъ глаго́лемый персе́поль и҆ покꙋси́сѧ расхи́тити хра́мъ и҆ гра́дъ ѡ҆бдержа́ти: тогѡ̀ ра́ди мно́жествꙋ оу҆стреми́вшꙋсѧ, къ по́мощи ѻ҆рꙋ́жїй ѡ҆брати́шасѧ: и́ та́кѡ слꙋчи́сѧ прогна́номꙋ а҆нтїо́хꙋ ѿ градожи́телей со сра́момъ возврати́тисѧ.
3
Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм.
3
Сꙋ́щꙋ же є҆мꙋ̀ при є҆квата́нѣ, возвѣсти́шасѧ є҆мꙋ̀ содѣ̑ѧннаѧ при нїкано́рѣ и҆ тїмоѳе́и.
4
Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди.
4
Возне́ссѧ же ꙗ҆́ростїю, мнѧ́ше и҆ прогна́вшихъ є҆го̀ ѕло́бꙋ нанестѝ на і҆ꙋдє́и: сегѡ̀ ра́ди повелѣ̀ возни́цѣ непреста́ннѡ гонѧ́щемꙋ соверша́ти ше́ствїе, нбⷭ҇номꙋ сꙋдꙋ̀ понꙋжда́ющꙋ є҆го̀, си́це бо гордели́вѣ речѐ: гро́бищное мѣ́сто і҆ꙋде́ємъ і҆ерⷭ҇ли́мъ, прише́дъ та́мѡ, сотворю̀.
5
Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки,
5
Всеви́децъ же гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ поразѝ є҆го̀ неизцѣ́льною и҆ неви́димою ꙗ҆́звою: и҆зре́кшꙋсѧ бо є҆гѡ̀ сло́вꙋ, а҆́бїе ѡ҆б̾ѧ́тъ є҆го̀ оу҆тро́бнаѧ неизѣ́льнаѧ болѣ́бзнь и҆ гѡ́рькїѧ внꙋ́трєннїѧ мꙋ̑ки,
6
і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших.
6
ѕѣлѡ̀ пра́веднѣ, ꙗ҆́кѡ мно́гими и҆ стра́нными напа́стьми и҆ны́хъ оу҆трѡ́бы мꙋ́чи. Ѻ҆́нъ же ника́коже ѿ киче́нїѧ (своегѡ̀) преста̀:
7
Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла.
7
є҆ще́ же и҆ горды́ни и҆сполнѧ́шесѧ, ѻ҆гне́мъ ды́шꙋщь ꙗ҆́рости на і҆ꙋдє́и и҆ заповѣ́давъ оу҆скори́ти ше́ствїе: слꙋчи́сѧ же и҆ па́сти є҆мꙋ̀ ѿ колесни́цы со оу҆стремле́нїемъ и҆дꙋ́щїѧ, и҆ лю́тымъ паде́нїемъ па́дшемꙋ всѧ̑ оу҆ды пло́ти сокрꙋши́ти.
8
І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу,
8
Ѻ҆́нъ же, и҆́же ма́лѡ пре́жде мнѧ́й волна́мъ мѡрски́мъ повелѣва́ти, ѿ го́рдости па́че человѣ́чи, и҆ мѣ́риломъ высотꙋ̀ го́ръ мнѧ́сѧ и҆змѣ́рити, до землѝ смире́нъ на носи́лѣ носѧ́шесѧ, ꙗ҆́внꙋю бж҃ию си́лꙋ всѣ̑мъ показꙋ́ѧ:
9
так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську.
9
ꙗ҆́кѡ и҆ ѿ тѣлесѐ нечести́вагѡ че́рвїю кипѣ́ти, и҆ живꙋ́щꙋ въ болѣ́знехъ и҆ въ мꙋче́нїихъ, пло́ти є҆гѡ̀ и҆злїѧ́тисѧ ѿ смра́да же є҆гѡ̀ и҆ гно́ѧ всѝ во́ини гнꙋша́хꙋсѧ.
10
І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід.
10
И҆ ма́лѡ пре́жде небе́сныхъ ѕвѣ́здъ каса́тисѧ мнѧ́щаго никто́же можа́ше носи́ти, смра́да ра́ди лю́тагѡ.
11
Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною.
11
Ѿсю́дꙋ оу҆̀бо нача̀ ѿ многїѧ горды́ни своеѧ̀ престава́ти оу҆ѧ́звленъ и҆ въ позна́нїе приходи́ти (наꙋче́нъ) бж҃їею ꙗ҆́звою повсеча́стнѡ оу҆множее болѣ́зни своеѧ̀ прїемлѧ.
12
Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу.
12
И҆ є҆гда̀ нижѐ са́мъ смра́да своегѡ̀ терпѣ́ти можа́ше, та́кѡ речѐ: пра́ведно є҆́сть повинꙋ́тисѧ бг҃ови, и҆ сме́ртнꙋ сꙋ́щꙋ ра̑внаѧ бг҃ови не мꙋ́дрствовати го́рдѣ.
13
Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив:
13
Молѧ́шесѧ же скве́рный ко никогда̀ хотѧ́щемꙋ поми́ловати є҆го̀ вл҃цѣ̀, та́кѡ глаго́лѧ:
14
«Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним;
14
сты́й оу҆́бѡ гра́дъ, є҆го́же тща́хсѧ пришедъ во пра́хъ ѡ҆брати́ти и҆ мѣ́сто гро́бищное созда́ти, свобо́денъ ѡ҆ста́влю,
15
юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам;
15
і҆ꙋде́євъ же, и҆̀хже хотѣ́хъ нижѐ погребе́нїе сподо́бите, но пти́цємъ ѕвѣрє́мъ на растерза́нїе преда́ти со младє́нцы, всѣ́хъ и҆̀хъ ра́вныхъ а҆ѳине́ѡмъ сотворю̀:
16
святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків;
16
хра́мъ же ст҃ы́й, є҆го́же пре́жде ѡ҆гра́бихъ, предо́брыми да̑ры оу҆крашꙋ̀, и҆ свѧщє́нныѧ сосꙋ́ды мно́гѡ бо́лше всѧ̑ возда́мъ, и҆ подоба́ющаѧ къ же́ртвамъ и҆ждивє́нїю ѿ свои́хъ дохо́дѡвъ пода́мъ:
17
понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу».
17
къ си̑мъ же и҆ і҆ꙋде́аниномъ бы́ти, и҆ всѧ́кое мѣ́сто ѡ҆бита́емо проходи́ти, и҆ проповѣ́дати бж҃їю держа́вꙋ и҆́мамъ.
18
Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту:
18
Но ника́коже престаю́щымъ болѣ́знемъ, на́йде бо на́нь првⷣный бж҃їй сꙋ́дъ, ѡ҆ себѣ̀ ѿча́ѧвсѧ, писа̀ ко і҆ꙋде́ѡмъ ниженапи́санное посла́нїе, моле́нїѧ чи́нъ и҆мꙋ́щее, содержа́щее же сїѧ̑:
19
«Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати.
19
предѡ́брымъ гра́жданѡмъ і҆ꙋде́ѡмъ ѕѣлѡ̀ ра́доватисѧ и҆ здра́вствовати и҆ благоде́нствовати, ца́рь а҆нтїо́хъ и҆ страти́гъ:
20
Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо.
20
а҆́ще здра́вствꙋете и҆ ча̑да, и҆ (и҆мѣ̑нїѧ) ва̑шѧ но мы́сли ва́мъ сꙋ́ть, благодарю̀ оу҆́бѡ бг҃ꙋ вели́кимъ благодаре́нїемъ, на нб҃о оу҆пова́нїе и҆мѣ́ѧ:
21
Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх.
21
а҆́зъ же въ не́мощи лежа́щь, ва́шꙋ че́сть и҆ благопрїѧ́тство воспомина́хъ любе́знѡ: возвраща́ѧсѧ ѿ персі́дскихъ мѣ́стъ и҆ впа́дъ въ болы́знь тѧ́жкꙋ, нꙋ́жно возмнѣ́хъ попече́нїе воз̾имѣ́ти ѡ҆ ѻ҆́бщемъ всѣ́хъ оу҆твержде́нїи:
22
Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби,
22
не ѿчаѧва́ѧсѧ ѡ҆ себѣ̀, но оу҆пова́нїе мно́го и҆мѣ́ѧ и҆збѣжа́ти недꙋ́га,
23
але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника,
23
зрѧ́ же, ꙗ҆́кѡ и҆ ѻ҆те́цъ мо́й, въ нѧ́же времена̀ въ вы́шнихъ мѣ́стѣхъ воева̀, показа̀ и҆мꙋ́щаго прїѧ́ти по не́мъ нача́лство,
24
щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися;
24
да а҆́ще что̀ проти́вно слꙋчи́тсѧ и҆лѝ возвѣсти́тсѧ что̀ бѣ́дственно, вѣ́дꙋще сꙋ́щїи по страна́мъ, комꙋ̀ вла́сть ввѣ́рена, не смꙋтѧ́тсѧ:
25
понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто.
25
къ си̑мъ же помышлѧ́ю прїлежа́щихъ могꙋ́тникѡвъ и҆ сосѣ́дей ца́рствїю вре́мене оу҆смотрѧ́ющихъ и҆ слꙋ́чаѧ ѡ҆жидающихъ, ѡ҆ѣ́ѧви́хъ сы́на моего̀ а҆нтїо́ха царе́мъ, є҆го́же мно́гаши ѡ҆бходѧ́щь вы̑шнїй сатра̑пїи мнѡ́гимъ ѿ ва́съ препорꙋча́хъ и҆ представлѧ́хъ, писа́хъ же къ немꙋ̀, ꙗ҆̀же нижа́е пи̑сана сꙋ́ть:
26
Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого.
26
молю̀ оу҆̀бо ва́съ и҆ прошꙋ̀, да по́мнѧще благодѣѧ̑нїѧ во ѻ҆́бще и҆ ѡ҆со́бнѡ, кі́йждо содержитѐ сꙋ́щее благопрїѧ́тство ко мнѣ̀ и҆ сы́нꙋ моемꙋ̀:
27
Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно».
27
оу҆пова́ю бо, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ кро́тцѣ и҆ человѣколю́бнѣ, послѣ́дꙋющь моемꙋ̀ произволе́нїю, соѡбща́тисѧ ва́мъ бꙋ́детъ.
28
Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю.
28
Мꙋжеꙋбі́йца оу҆̀бо и҆ хꙋ́льникъ ѕлѣ̑йшаѧѣ пострада́въ, ꙗ҆́коже и҆ны̑мъ сотворѝ, въ стра́нствѣ̀, на гора́хъ бѣ́дною сме́ртїю и҆зчезѐ.
29
Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет.
29
Пренесе́ же тѣ́ло є҆гѡ̀ фїлі́ппъ све́рстникъ є҆гѡ̀: и҆́же и҆ оу҆боѧ́всѧ сы́на а҆нтїо́хова ко птоломе́ю фїломи́торꙋ во є҆гѵ́петъ ѿи́де.