Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І було після того: в Авессалома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і полюбив її Амнон, син Давида.
1
И$ бы'сть по си'хъ и^ ё^ а^весало'ма сн~а дв~два. б^њ сестра` взо'рђ добра` ѕњло. и%мя же б^њ е'и џама'рь. и^ възлюби` ю& а^м#мо'нъ сн~ъ дв~двъ” И$ та'ко
2
Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею.
2
скорбя'ше а^м#мо'нъ. ја%ко и^ разболњ'ся ѕњ'ло сестры` е^го ра'ди џамары ја%ко дв~ою бя'ше сїя. и^ бя'ше при'сно преD ѓ^чи'ма а^м#мо'нема хоти'ма ја%коже и^мњти ю&”
3
Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою.
3
И$ б^њ а^м#мо'нђ бра'тђ ча'дь. и%мя е^мђ, і^ѓ^а^нада'въ сн~ъ самаи'нъ, бра'та двд~ва. і^ѓ^а^нада'въ б^њ мђжъ мђ'дръ ѕњ'ло.
4
І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авессалома, брата мого, люблю я.
4
И$ ре'че е^мђ і^ѓ^а^нада'въ что` т^и ја^кота'ко боли'ши сн~ђ цр~евъ, не възвњща'еши м^и ё'тро ё'тро” И$ рече е^мђ а^м#мо'нъ џама'рђ сестрђ` а^весало'млю бра'та свое^го а^зъ люблю`”
5
І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її.
5
И$ ре'че е^мђ і^ѓ^а^нада'въ. ля'зи на посте'ли свое'и и^ разболи'ся. и^ вни'дет# эTц~ъ ви'дњти тебе`. и^ рече'ши к не'мђ да прїидетъ ё^бо џама'рь сестра` моя`. и^ да м^и да'сть ја%сти. и^ да сътвори'тъ преD ѓ^чи'ма мои'ма ја%дь. и^ да ви'дњвъ негли` мощи` начнђ` вкђси'ти эT рђки` е^я`”
6
І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її.
6
И$ ѓ^бъле'же а^м#моn и^ разболњ'ся. и^ вни'де цр~ь ви'дњти е^го. и^ рече а^м#мо'нъ къ цр~ю. да прїидетъ ё%бо џама'рь сестра` моя къ мн^њ, и^ да и^спече'тъ м^и дв^њ ча'сти мя'снњ преD ѓ^чи'ма мои'ма. да бы'хъ ја%лъ эT рђкђ е^я`”
7
І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву.
7
И$ посла` дв~дъ къ џама'рњ в до'мъ гл~я. и^ди` нн~њ в доM а^м#мона бра'та свое^го, и^ сътвори` е^мђ ја%дь”
8
І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі,
8
І$ и'де џама'рь в до'мъ а^м#мо'нь бра'та свое^го. и^ то'и лежа'ше и^ взя'тъ тђ'къ. и^ потща'вши ё^стро'и преD ѓ^чи'ма е^го. и^спече` ѓ%бњ ча'сти мя'снњ
9
і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди,
9
въ сковрадњ`” І$ и^зложи` я& на блю'до преD не'го, и^ не въсхотњ ја%сти. и^ рече а^м#мо'нъ и^жденњте вс^я мђжа. и^же сђть наD м^я пришли`. і^ и^згна'ша вс^я мђжа, и^же бњша пришли` над о'нь”
10
і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові своєму, у внутрішню кімнату.
10
И$ рече аMмоn къ џама'рњ. внеси` м^и ја%дь внђтренюю клњть, и^ ја%мъ эT рђкђ твое'ю. и^ взя'тъ џама'рь ча'сть в рђ'кђ, юy б^њ и^спекла`. и^ внесе` а^м#мо'нђ братђ с^и въ внђтренюю клњть”
11
І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя.
11
И$ предъста'ви е^мђ да ја%сть. і^ и'мъ ю& рече е'й ля'зи со мною се'стро моя`”
12
Але вона сказала: ні, брате мій, не знечещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства.
12
И$ реq е^мђ џама'рь. н^и брате мо'и и^ не погђби` мене`. поне'же не сътвори'тся си'це въ і^и^л~и. не сътвори` безђмїя сего”
13
І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі.
13
И$ а'зъ ка'мо де'жђ безче'стїе мое`, и^ т^ы бђ'деши съ безђмными въ і^и^л~и. и^ нн~њ ё^же гл~и къ цр~ю, да не эTлђчи'тъ мене` эT тебе`.
14
Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею.
14
и^ не въсхотњ` а^м#мо'нъ послђш'ати гла'са е^я`. і^ и'мъ ю& ля'же с не'ю.
15
Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди.
15
и^ възненавњ'дњ ю& эTто'лњ а^м#мо'нъ. нена'вистїю вели'кою ѕњ'ло. ја%ко ве'лїемъ възненавњдњ'нїемъ възненавидњ` ю& паче любве` е^ю'же любля'ше ю&. и^ реq е'й а^м#мо'нъ, въста'ни и^ эTи^ди`”
16
І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її.
16
И$ рече е^мђ џама'рь. н^и бра'те ја^ко зло'ба бо'лши е^сть послњ'дняя па'че прь'выя. ю%же сътвори` со мно'ю, е^же эTпђсти'ти мене`, и^ не хотя'ше а^м#мо'нъ слы'шати гла'са е^я`”
17
І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею.
17
Призва` ѓ%трока свое^го, дръжа'щаго доM е^го, и^ рече е^мђ и^спђсти` ё^бо во'нъ сїю эT ме'не, и^ заключи` две'ри, да не вни'дет#”
18
На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дівчата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.
18
И$ б^њ ри'за на не'и дђгна'та, ја%котакђ ри'зђ ноша'хђ дще'ри цр~я, сђщая дв~ица, и^ такїи ѓ^скри'лы ноша'хђ, і^ и^згна` ю& во'нъ слђга` е^го, и^ затвори` две'ри за не'ю.
19
І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різнобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала.
19
И$ взе'мши џама'рь по'пелъ насы'па на главђ` с^и, и^ ѓ^де'ждђ дђгна'тђ, и^ ю'же ноша'ше све'рже с# себе`, и^ възложи` рђцњ свои` на главђ` свою, и^ рњ'ющися и^дя'ше, и^ въпїя'ше”
20
І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? — але тепер мовчи, сестро моя; він — брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого.
20
И$ рече к не'и а^весоло'мъ бра'тъ ея`, еда а^м#мо'нъ бра'тъ тво'и бы'сть с тобо'ю, т^о и^ нн~њ се'стро ё^молча'и ја%ко бра'тъ е^сть, и^ не полага'и с^и на срDцы ја%ко гл~ати словеса` с^и, и^ сњде џама'рь вдовђ'ющи и^ молча'щи в домђ` а^весоло'ма бра'та свое^го”
21
І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його].
21
И$ слы'ша дв~дъ цр~ь словеса` с^и и^ разгнњ'вася ѕњло” И$ не поскорбњ` дш~ею ѓ^ а^м#мо'нњ сн~њ свое^мъ, поне'же любля'ше е^го ја%ко прьве'нецъ б^њ е^мђ,
22
Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він знечестив Фамар, сестру його.
22
и^ не гл~а а^весоло'мъ эTто'лњ съ а^м#мо'ном# ни ѓ^ до'брњ ни ѓ^ ѕлњ`, поне'же възненави'дњ а^весоло'мъ а^м#мо'на, того ра'ди поне'же бя'ше џама'рь сестрђ` е^го нарђга'лъ”
23
Через два роки було стриження овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських.
23
И$ бы'сть ми'мошеDшимъ дн~емъ мно'гимъ, и^ бњша стригђще ѓ%вца а^весоло'мови раби`, в# веласо'рњ въ ѓ%бласти е^фре'мли, и^ призва` а^весоло'мъ вс^я сн~ы цр~я”
24
І прийшов Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм.
24
И$ прїиде а^весоло'мъ къ цр~ю, и^ рече с^е нн~њ стригђтъ раби` твои`, т^о дабы` ше'лъ цр~ь и^ ѓ%троцы е^го с ни'мъ къ мн^њ рабђ свое^мђ”
25
Але цар сказав Авессалому: ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захотів іти, і благословив його.
25
И$ рече цр~ь къ а^весоло'мђ сн~ђ свое^мђ, н^и сн~ђ мо'и не и%демъ вс^и, да т^и не сътвори'мъ тя'жка, и^ нђжда'ше и&, и^ не хотя'ше цр~ь и^ти`, и^ блsви и&”
26
І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою?
26
И$ рече а^весоло'мъ, т^о да и'детъ поне` а^м#мо'нъ бра'тъ мои, и^ рече е^мђ цр~ь т^о да почто` и'детъ с тобо'ю а^м#мо'нъ”
27
Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет].
27
И$ нђжа'ше и& а^весоло'мъ, и^ пђсти` с нимъ а^м#мо'на, и^ вс^я сн~ы цр~я” И$ сътвори` а^весоло'мъ пи'ръ ја%коже тво'ритъ пи'ръ цр~ь,
28
Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки розвеселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: «уразьте Амнона», тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні.
28
и^ заповњда а^весоло'мъ ѓ%трокомъ свои^мъ гл~я, ви'дите е^гда` възблажа'етъ срDце а^м#мо'не и^ рекђ ва'мъ ё^бїите а^ммо'на до сме'рти, и^ не ё^бо'итеся а%з# б^о повелњва'ю ваM, мђжа'итеся и^ бђдете въ сн~ы си'лны”
29
І вчинили слуги Авессалома з Амноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли.
29
И$ сътвори'ша ѓ%троцы а^весоло'мли а^ммо'нђ, ја%коже заповњ'да и'мъ а^весоло'мъ и^ ё^би'ша и&, и^ въста'ша сн~ове цр~ви и^ всњде ко'жDо на мща` свое` и^ бњжаша”
30
Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.
30
И$ бы'сть сђщемъ и'мъ на пђти`, слђхъ до'иде дв~да гл~я, и^зби` а^весоло'мъ вс^я сн~ы цр~евы, и^ не и^збы` эT ни'хъ ни е^ді'н
31
І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на землі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій.
31
же” И$ въста'въ двDъ цр~ь све'рже ри'зы своя` и^ ля'же ни'цъ на земли`, и^ вс^и ѓ%троцы преDстоја%щїи` е^мђ сверго'ша ри'зы своя”
32
Але Іонадав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома був цей задум з того дня, як Амнон знечестив сестру його;
32
И$ рече и^ѓ^а^нада'въ сн~ъ самаи'нъ, бра'та дв~два, и^ рече да не речетъ господи'нъ мо'и цр~ь, ја%ко вс^я ѓ%троки и^ сн~ы цр~я ё^би'ша, н^о а^м#мо'нъ е^сть е^ді'нъ ё^бїе'нъ, ја%кото'и и^зъ ё'стъ а^весоло'мђ не и^схожда'ше, эTнелњже ѓ^брђга` сестрђ` е^го џама'рђ”
33
отже, нехай господар мій, цар, не тривожиться думкою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон.
33
И$ нн~њ да не полага'етъ с^и на срDцы господи'н# мо'и цр~ь словесе` сего гл~я, ја%ко вс^и цр~їе сн~ове не и^збїе'ни бы'ша, н^ото'кмо а^м#мо'нъ е^сть е^ді'нъ ё^бїе'нъ”
34
І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Оронській на схилі гори.]
34
И$ бњжа` а^весоло'мъ и^ ви'дњ ѓ%трокъ слђжа'и преD ѓ^чи'ма е^го, и^ с^е люді'и мно'жество и^дђще пђте'мъ и^ѓ^а'мъскимъ съза'ди е^го съ страны` го'ръски въ и^схо'дњ” І$ и'де слђга` и^ възвњсти` цр~ю, и^ рече е^мђ мђ'жа ви'жђ на пђти` іѓ^рда'ньстемъ, съ стра'ны горъ сходя`,
35
Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є.
35
и^ рече и^ѓ^а^нада'в# къ цр~ю сн~ове цр~еви прихо'дятъ, по словеси` раба` твое^гота'ко бы'сть”
36
І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плакали. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем.
36
И$ бы'сть е^гда` сконча` гл~я, и^ сн~ови цр~еви прїидо'ша, и^ въздвиго'ша гласъ свои и^ пла'кашася и^ са'мъ цр~ь и^ вс^и ѓ%троцы е^го и^ пла'кашася пла'чемъ велики'мъ ѕњ'ло”
37
Авессалом же утік і пішов до Фалмая, сина Емиуда, царя Гессурського [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Давид за сином своїм в усі дні.
37
И$ а^весоломъ въстаv бњжа`, і^ и'де къ џол#ми сн~ђ е^мно'ню цр~ю геџьсе'рь, въ землю гаDскђ, и^ пла'кася двд~ъ цр~ь по сн~ђ свое^мъ вс^я дн~и”
38
Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки.
38
И$ а^весоло'мъ бњжа` і^ и'де в геgсе'рь, и^ бњ т^ђ, г~ лњта”
39
І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішився після смерти Амнона.
39
И$ помы'сли цр~ь и^зыи'ти въ слDњ а^весоло'ма, ја%ко не бя'шеся ё^тњшилъ ѓ^ а^м#мо'нњ, ја%ко ё^бїенъ бя'ше”