Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома.
1
И$ разђмњ'въ и^ѓ^а'въ сн~ъ сарђи'нъ ја%ко срDце цр~ево преклони'ся къ а^весоло'мђ”
2
І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одягни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим;
2
И$ посла` и^ѓ^а'въ въ џеко'ю и^ пояT эTтђ'дђ женђ` мђ'дрђ, и^ реq к не'й. сњтђ'и нн~њ и^ ѓ^блецыся въ ри'зы сњтова'нїя. и^ не пома'заися и^е^ле'ѓ^мъ. и^ бђ'деши ја%ко и^ жена`дн~и мно'ги сњтђ'ющи по ё^мръщвенMњ”
3
і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати.
3
И$ вни'деши къ цр~ю, и^ гл~еши к немђ` по гл~ђ семђ`. и^ положи` и^ѓ^а'въ словеса` с^и въ ё^стњ'хъ е^я`”
4
І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: допоможи, царю, [допоможи]!
4
И$ прїи'де жена` и^џеко'иская къ цр~ю. и паде` на лицы` свое^мъ на земли. и^ поклони'ся е^мђ и^ рече сп~си м^я цр~ю сп~си м^я”
5
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер;
5
И$ реq е'й цр~ь что` т^и е^сть. и^ рече эT да'вна вдова жена` а%зъ е^смь. ё%мре б^о мђж'ъ мои.
6
і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його.
6
и^ е'ста рабњ` т^и дв^а сн~а. и^ би'стася сама` на селњ`. и^ не бы'сть кт^о б^ы е^ю` разлђчи'лъ. и^ нападе` е^ді'нъ е^ю` на бра'та и^ ё^би и&”
7
І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: «віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця». І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі.
7
И$ с^е вс^е эTч~ество въста` на рабђ` твою`. и^ рњш'а даи^ ё^би'вшаго бра'та свое^го, и^ побїемъ въ дш~а мњ'сто, бра'та е^го'же ё^би`. и^ погђби'ти хотя'тъ наслњдника на'ю. и^ ё^гася'тъ свњ'щђ мою` ѓ^ста'вшђю. ја%ко не ѓ^ста'вити мђжа мое^го наслњ'дника. і^ и^мени на лицы` земля`”
8
І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе.
8
И$ рече цр~ь къ женњ`. и^ди` здра'ва в до'мъ свои, и^ а'зъ заповњ'даю ѓ^ тебњ`”
9
Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний.
9
И$ рече жена` џеко'итяныни къ цр~ю. на мнњ` безако'нїе г~и мо'и цр~ю, и^ на до'мђ эTц~а мое^го. цр~ь же и^ прsтлъ е^го без вины`”
10
І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе.
10
И$ рече цр~ь кто` с^е е^сть гл~алъ к тебњ`, да и^ приведе'ши къ мнњ`. и^ не прило'житъ ктомђ` коснђтися тебе`”
11
Вона сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю.
11
И$ рече жена` да въспомяне'тъ ё^бо цр~ь къ г~ђ б~ђ свое^мђ. внегда ё^мно'жити пролїя'нїя кро'ви, и^ растли'ти. и^ не и^мђт'ь погђби'ти сн~а мое^го. и^ реq цр~ь жи'въ г~ь, а^ще и^ вла'съ эTпаде'тъ сн~ђ твое^мђ съ главы` на земли` се'й”
12
І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю.
12
И$ рече жена` џекои^тяны'ня къ цр~ю. да бы'хъ и^ е^ще` а^зъ раба` твоя` погл~ала къ цр~ю господи'нђ мое^мђ сло'во. ѓ%н же рече гл~и”
13
Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого.
13
И$ рече жена` почто` помы'сли с^е та'ко ѓ^ лю'дехъ бж~їихъ. и^л^и ја%ко эT ё'стъ цр~евыхъ е^сть сло'во си'цево. ја%ко престђпле'нїе, е^же въз#врати'ти ц~рю, эTгна'наго эT не'го”
14
Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого.
14
Вс^и бо ё^мира'юще ё^мира'емъ. и^ ја%ко вода приходящая на' землю не събере'тся и^ во'зметъ б~ъ дш~а помышля'я спsти хотя`, эT него эTринове'нїя”
15
І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї;
15
И$ нн~њ прїидо'хъ гл~ати къ цр~ю господи'нђ мое^мђ гл~ъ се'й. ја%ко ё^ви'дятъ м^я лю'дїе и^ рече раба` твоя` да гл~етъ ё^бо къ господи'нђ мое^мђ цр~ю. да сътвори'тъ цр~ь рњ'чь рабњ` свое'й”
16
цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із насліддя Божого.
16
ЈА/ко слы'шитъ цр~ь и^зме'тъ рабђ` свою` и^з рђ'къ мђж'ъ хотя'щихъ въсхити'ти м^я. и^ сн~а мое^го эT ё^ча'стїя бж~їя”
17
І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що господар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Господь Бог твій буде з тобою.
17
И$ речетъ раба` твоя` да бђ'детъ сло'во нн~њ г~а мое^го и^ цр~я на жр'ътвђ. ја%коже б^о а^гг~лъ бж~їи, та'ко г~ь мои цр~ь послђшая бл~гихъ. и^ лђка'выX не брегїи, сего ра'ди г~ь б~ъ тво'и да бђ'детъ с тобо'ю”
18
І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю.
18
И$ эTвњща` цр~ь, и^ реq къ женњ`. ника'коже да не потаи'ши предо мно'ю гл~а, ѓ^ не'мъже а^зъ въпрошђ` т^я. и^ рече жена`, да гл~етъ г~ь мо'и цр~ь”
19
І сказав цар: чи не рука Іоава у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, господарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова;
19
И рече цр~ь е^да` рђка` и^ѓ^а'вля ѓ^ все'мъ се'мъ с тобо'ю е^сть. и^ рече жена` къ цр~ю да живеT дш~а твоя` г~и мо'и цр~ю, аще е^сть ѓ^деснђ'ю и^ ѓ^шђ'юю и^ ѓ^ всњх# ја%же гл~а господи'нъ мо'и цр~ь, ја%ко рабъ тво'и и^ѓ^а'въ. то'и м^и заповњ'да и^ то'и вложи` въ ё^ста рабњ` твое'й словеса` с^и”
20
щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі.
20
до'ндеже прїити` на лице` гл~ђ семђ`. и^же сътвори` ра'бъ твои и^ѓ^а'въ ле'сть сїю. н^о господи'нъ мои цр~ь мђ'дръ бл~гъ, ја^коже мђ'дрость а^гг~ла бж~їя, разђмњя' вс^е е^же на земли`”
21
І сказав цар Іоаву: ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома.
21
И$ рече цр~ь къ и^ѓ^а'вђ. с^е нн~њ сътвориX т^и по словеси` твое^мђ. н^о и^ди` и^ възврати` ѓ%трока а^весоло'ма”
22
Тоді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твоїми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого.
22
И$ паде` на лицы` свое^мъ и^ѓ^а'въ на земли` и^ поклони'ся, и^ блsви цр~я, и^ ре'че и^ѓ^а'въ дне'сь разђмњ'хъ, ра'бъ твои ја%ко ѓ^брњте блгDть преD ѓ^чи'ма твои^ма г~и мои цр~ю, ја%ко послђш'а цр~ь мои и^ господи'нъ, слове'съ раба` свое^го.
23
І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим.
23
И$ въста'въ и^ѓ^а'въ, і^ и'де в гесђ'ръ, и^ приведе` а^весоло'ма въ і^ерsлимъ”
24
І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авессалом у свій дім, а лиця царевого не бачив.
24
И$ рече цр~ь възврати и& в домъ е^го, и^ лица мое^го да не ви'диT. и^ възврати'ся а^весоло'мъ в доM сво'и, и^ лица цр~ева не ви'дњ”
25
Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авессалом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку.
25
И$ ја%коже б^њ а^весоло'мъ, не бњ` такова` мђжа въ і^ерsли'мњ і^и^л~и, хва'ленъ ѕњло, эT пяты` но'гђ и^ до верха` е^го не бњ` в немъ поро'ка”
26
Коли він стриг голову свою, — а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською.
26
И$ е^гда` стри'щи е^мђ главђ` свою. и^ бысть е^мђ эT нача'ла дн~и и^ до' дн~їи, в ня'же стрижа'шеся. ја%котя'жко бя'ше е^мђ эT ниX. и^ стриг#ся и^ събира'ше вла'сы главы` свое'я, с~, си'клы мњры в мњрђ црsкђю”
27
І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фамар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию].
27
И$ роди'шася а^весоло'мђ, г~, сн~ы и^ дще'рь е^ді'на, і^ и'мя е'й џама'ръ. сїя же б^њ ѕњло добра` възо'ромъ”
28
І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не бачив.
28
И$ сњдъ а^весоло'мъ въ і^ерsли'мњ, в~ лњта, дн~їи и^ лица` цр~ева не ви'дњ”
29
І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти.
29
И$ посла` а^весоло'мъ къ и^ѓ^а'вђ дабы пђсти'лъ и& къ цр~ю, и^ не въсхотњ прїити` к немђ`. и^ посла` а^весоло'мъ вто'рое, къ і^ѓ^а'вђ и^ не въсхотњ` прїити к немђ`”
30
І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І випалили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.]
30
И$ рече а^весоло'мъ къ ѓ%трокомъ свои'мъ. вњ'сте в^ы стра'нђ села` и^ѓ^а'вля дръжа'щагося м^я, и^ тогот^ђ е^чме'нь, и^дњте и^ запали'те и& ѓ^гнемъ. и^ шеDше запали'ша раби` а^весоло'мли, стра'нђ и^ѓ^а'влю ѓ^гне'мъ” И$ прїидо'ша раби` и^ѓ^а'вли къ и^ѓ^а'вђ. раздра'вше ри'зы своя`, и^ рњша к не'мђ. въжго'ша раби` а^весоло'мли стра'нђ твою` ѓ^гнемъ”
31
І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем?
31
И$ въста'въ и^ѓ^а'въ прїиде къ а^весоломђ в до'мъ е^го, и^ рече к не'мђ. почто` сђть раби` твои` стра'нђ мою` заж#гли` ѓ^гнемъ”
32
І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене.
32
И$ рече а^весоло'мъ къ и^ѓ^а'вђ. с^е посылахъ к тебњ` гл~я, е^ді'ною и^ два'жды и^ди` сњмо и^ послю` т^я къ цр~ю гл~я, почто` прїидо'хъ и^з гесђ'ра. ё%не б^њ быти мн^њ е^ще` та'мо. и^ нн~њ чт^о с^е лица` цр~ева не ви'жђ. а%ще ли б^ы е^сть въ мн^њ непра'вда, т^о да ё^бїи м^я”
33
І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома.
33
И$ вни'де и^ѓ^а'въ къ цр~ю и^ възвњсти` е^мђ. и^ призва` а^весоло'ма. и^ прїиде къ цр~ю, и^ поклони'ся е^мђ, и^ паD лицеM на земли`, преD лице'мъ цр~евымъ. и^ ѓ^блобыза` цр~ь а^весоло'ма”