Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
1
И$ съгляда` дв~дъ всњ'хъ людїи сђщихъ с ни'мъ. и^ поста'ви в нихъ ты'сящники и^ со'тники”
2
І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами.
2
И$ посла` дв~дъ г~ ю ча'сть людїи в рђцњ і^ѓ^а'вли. и^ г~ ю ча'сть в рђцњ а^ве'сњ сн~ђ сарђ'инђ, и^ бра'та и^ѓ^а'вля. и^ г~ ю ча'сть е^џи'тђ, геџе'ѓ^вђ. и^ рече дв~дъ к лю'демъ. шеDше и^зыидњте и^ а'зъ с ва'ми”
3
Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста.
3
И$ вс^и лю'дїе рњша не и^зыиди` ја%ко а^ще побњ'гнем. не положа'тъ на на'съ срDце. и^ а^ще ё'мретъ по'лъ насъ не поло'жатъ на на'съ срDца, и^ гл~аша е^мђ ты б^о е^си въ на'съ, и^ нн~њ лђ'чше ја%ко ѓ^ста'неши въ' градњ на по'мощъ на'мъ”
4
І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах.
4
И$ рече и^мъ цр~ь е^же ё^го'дное преD ва'ми сътворю`, и ста` цр~ь преD вра'ты. и^ вс^и лю'дїе и^схождахђ стори'цами, и^ ты'сящами”
5
І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома.
5
И заповњ'да цр~ь и^ѓ^а'вђ и^ а^ве'сњ и^ е^џе'еви гл~я. пощади'те м^и ѓ%трока мое^го а^весоло'ма. и^ вс^и лю'дїе слы'шаша за'повњдь црsкђ е^гда заповњ'да всњмъ кн~ѕемъ а^весоло'ма ра'ди”
6
І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.
6
І$ и^зыидо'ша вс^и лю'дїе в дђбра'вђ, сђпротивъ і^и^л~ю. и^ быs бра'нь в дђбра'вњ е^фре'мли”
7
І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік].
7
И$ падо'ша т^ђ лю'ди і^и^л~еви преD ѓ%троки давы'довы. и^ бы'сть съкрђше'нїе вели'ко в то'и дн~ь. ја%ко падо'ша т^ђ Wк~, мђж'ъ”
8
Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день.
8
И$ бы'сть т^ђ рас#сы'пана бра'нь по лицђ` все'го лђ'га. и^ ё^мно'жися лђ'гъ на посњче'нїе эT людїи. па'че не'же посњче ме'чь в то'и дн~ь”
9
І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
9
И$ побњжа` а^весоло'мъ преD ѓ%троки давы'довы. всњ'дъ на мща` свое. и^ в#бњже с ниM мща` в ча'щђ лђ'га вели'каго. и^ ѓ^би'тся е^мђ гла'вны вла'сы дђбњ и^ пови'се ме'ждђ нб~омъ и^ земле'ю. м#ща' же под ни'мъ про'иде”
10
І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі.
10
И$ ви'дњ и& мђжъ е^ді'нъ. и^ възвњсти и^ѓ^а'вђ и^ рече. с^е ви'дњхъ ви'сяща а^весоло'ма на' дђбњ”
11
І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс.
11
И$ рече и^ѓ^а'въ мђжеви възвњсти'вшемђ е^мђ. сего` л^и е^си ви'дњлъ т^о почто` нњ'си е^го ё^би'лъ т^ђ на земли`, и^ а'зъ да'лъ т^и бы'хъ н~ си'кль сребра` и^ по'ясъ е^ді'нъ”
12
І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»;
12
И$ рече мђж'ъ и^ѓ^а'вђ. а^ще т^ы вложи'ши в рђ'цњ мои`. Wа~ си'кль сребра`. т^о не възложђ` рђки` мое'я на сн~а цр~ева, слы'шахомъ б^о ја%ко заповњ'да цр~ь въ ё'ши тебњ` и^ а^ве'сњ, и^ е^џїе'ви гл~я. съблюдњте м^и ѓ^троча'те а^весоло'ма”
13
і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
13
Не сътвори'те дш~и е^го непра'ведна. поне'же вся'ка ве'щь преD цр~емъ не ё^таи'тся. а^ т^ы стои'ши сђпроти'въ е^мђ”
14
Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі.
14
И$ рече и^ѓ^а'въ с^е аZ начнђ`. а^ не пребђдђ преD тобо'ю. и^ възе'мъ и^ѓ^а'въ і~ стрњ'лъ в рђ'цњ свои`. и^ вонзе` я& въ срDце а^весоло'мђ. сђщђ е^мђ е^ще жи'вђ на' дђбњ”
15
І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
15
І$ ѓ^б#стђпи'ша, і~ ѓ%трокъ нося'щїи` ѓ^рђжїе и^ѓ^а'вле, и^ ё^би'ша а^весоло'ма и^ ё^мори'ша и&”
16
І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ.
16
И$ въстрђби` и^ѓ^а'въ трђбо'ю. и^ възврати'шася лю'дїе не гна'ти въ слњ'дъ і^и^л~я, ја%ко запрети` и^ѓ^а'въ лю'демъ”
17
І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
17
И$ взе'мъ и^ѓ^а'въ а^весоло'ма. въве'рже и& въ про'паs вели'кђ, и^ скла` наD нимъ кђ'пђ ка'менїя вели'кђ, и^ вси` і^и^л~ьтя'не бњжа'ша на се'ла своя`”
18
Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.
18
А$весоло'м же прежде жиv сы'и поста'вилъ б^њ сто'лпъ себњ`, въ ё^до'лїи црsтњй в не'иже поги'бе. рече б^о нњсть м^и сн~а на па'мять, и%мени мое^го. и^ нарече сто'лпъ и%менемъ свои^мъ. и^ нарече е^го рђко'ю а^весоло'млею е^сть и^ до дне'шняго дн~е”
19
Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
19
И$ а^хима'съ сн~ъ садо'ковъ рече къ и^ѓ^а'вђ. текђ л^и и^ възвњщђ цр~ю ја%ко сђди` са'мъ г~ь эT рђки` вра'гъ е^го.
20
Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.
20
И$ рече и^ѓ^а'въ не добро` мђж'ђ възвњсти'ти дне'сь. н^о възвњсти'ши въ дн~ь дрђгїи. а^ въ дне'шнїи дн~ь не добро` възвњще'нїе. поне'же сн~ъ цр~въ ё^ме'рлъ е^сть”
21
І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг.
21
И$ рече и^ѓ^а'въ хђсїи шеD повњ'жъ цр~ю е^ли'ко ви'дњ. и^ покло'нься хђсїи и^ѓ^а'вђ і^ и'де”
22
Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки.
22
И$ приложи` и^ е^ще` а^хи'ма сн~ъ садо'ковъ рещи` къ и^ѓ^а'вђ. т^о чт^о стою`, н^о да и^ а'зъ текђ` въ слњ'дъ хђсїя'. и^ реq и^ѓ^а'въ почто` т^ы хо'щеши тещи` сн~е мой. гряди` н^о нњ'сть добро` възвњще'нїе нивъчто'же, хо'щеши ты` и^ти`”
23
[І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія.
23
И$ рече а^хи'ма т^о что` м^и бђдетъ а^ще текђ`, и^ рече е^мђ и^ѓ^а'в# тецы`. и^ теча'ше а^хи'ма пђте'мъ про'стымъ. і^ и^зминђ` хђсїю”
24
Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина.
24
И дв~дъ седњ посредњ двою вра'тъ. і^ и^дя'ше стра'жъ, в пола'тђ две'рїю къ стенњ`, и^ въздви'гъ ѓ%чи свои` ви'дњ и^ с^е мђжъ текїи е^ді'нъ преD ниM.
25
І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче.
25
И$ възопи` стра'ж# и^ сказа` цр~еви. и^ реq цр~ь а%ще е^ді'нъ е^сть бђ'детъ възвњщенїе въ ё^стXњ е^го. і^ и^дя^ше и^ды'и и приближа'яся”
26
Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник.
26
И$ ви'дњ стра'жъ мђжа дрђга'готекђща. и^ възопи` къ две'ремъ и^ ре'че. с^е мђ'жъ дрђгы'и текїи е^ді'нъ. и^ ре'че цр~ь и^ то'й е^сть възвњща'я”
27
Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою.
27
И$ рече стра'жъ, а%зъ ви'дњхъ тече'нїе пр'ьваго. ја%котече'нїе а^хима'са сн~а садо'кова. и^ реq цр~ь, мђ'жъ бл~гъ с^е совњща'етъ бл~гыню приходя'щђю”
28
І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя!
28
И$ възопи` а^хима'съ реq къ цр~ю ми'ръ т^и. и^ поклони'ся цр~ю преD лицемъ е^го до земля`. и^ рече блsвеn г~ь б~ъ тво'и, и^же затвори` мђ'жа въздви'жђща рђки и^хъ на господи'на свое^го цр~я”
29
І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було.
29
И$ рече цр~ь ми'ръ ѓ%трочищђ мое^мђ а^весоло'мђ, а%ще жи'въ е^сть. и^ рече а^химасъ ви'дњхъ мно'жество вели'ко веселя'щеся. внегда` эTпђща'ше м^я и^ѓ^а'въ ра'бъ цр~евъ раба` твое^го, и%ного же не разђмњ'хъ ничт^оже”
30
І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
30
И$ рече цр~ь възвратися и^ ста'ни зд^њ. и^ шеD съза'дђ ста`,
31
Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе.
31
и^ с^е хђсїи въ слDњ е^го прїиде, и^ реq цр~ю възвњща'ется господи'нђ мое^мђ цр~ю ја%ко сђди г~ь днsе эT рђки всXњ въста'ющиX на' тя”
32
І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!
32
И$ реq цр~ь к хђсїи` миr л^и ѓ^тро'чищђ мое^мђ а^весоло'мђ а%ще жиv е^сть и^ рече хђсі'и, да бђдеT ја%ко ѓ%трочищ#, вра'ѕи господи'на мое^го цр~я и^ вс^и е^ли'ко иX въста'ша на'нь зло'бою”
33
І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!
33
И$ смятеся цр~ь, и^ взы'де на полатђ двор#скђю и^ плакася го'рко по а^весоло'мњ, и^ тако реq в# плачи` своеM сн~ђ мо'и а^весоло'ме. сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и а^весоло'ме. кт^о м^и даs смр~ть в# тебе` мњ'сто, да быX а%зъ въ тебе` мњ'сто, а^весоломе сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и сн~ђ мо'и а^весоло'ме”