Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказали Іоаву: ось, цар плаче і ридає за Авессаломом.
1
И$ повњ'даша і^ѓ^а'вђ гл~юще, с^е цр~ь пла'чеT и^ рыда'етъ по а^весоло'мњ”
2
І обернулася перемога того дня на плач для всього народу; бо народ почув у той день і говорив, що цар у скорботі за свого сина.
2
И$ бы'сть сп~се'нїе в то'й дн~ь в рыда'нїе всMњ люде'мъ, ё^слы'шаша б^о лю'дїе в то'й дн~ь глsа гл~ющъ, ја%ко печа'ленъ е^сть цр~ь ѓ^ сн~ђ свое^мђ”
3
І входив тоді народ у місто крадькома, як скрадаються люди, які соромляться, що під час битви кинулися навтіки.
3
И$ ё^крадахђся людїе в то'й дн~ь въходя'ще въ' граD, ја%коже кра'дђщеся лю'дїе ѓ^срамленїи, и^ внегда` бњга'ти и^мъ эT бра'ни”
4
А цар закрив лице своє і голосно взивав: сину мій Авессаломе! Авессаломе, сину мій, сину мій!
4
И$ цр~ь съкры` лице свое, и^ възопи` цр~ь гла'сомъ вели'ким# гл~я сн~ђ мо'и а^весоло'ме, а^весоло'ме сн~ђ мо'и”
5
І прийшов Іоав до царя в дім і сказав: ти в сором привів сьогодні всіх слуг твоїх, які врятували нині життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх;
5
И$ вни'де и^ѓ^а'въ къ цр~ю в доM, и^ рече посрами'лъ е^си днsь лице` рабъ свои^хъ всњхъ, и^земшихъ днsь дш~ђ твою` эT смр~ти, и^ дш~и сн~овъ твоиX и^ дще'рїи твои^хъ, и^ дш~а же'нъ твоиX и^ поDложниць твоиX всњ'хъ”
6
ти любиш ненависників твоїх і ненавидиш тих, що люблять тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді і слуги; сьогодні я довідався, що якби Авессалом залишився живий, а ми усі померли, то тобі було б приємніше;
6
Є/же люби'ти ненави'дящая тебе`, и^ ненави'дњти лю'бящая т^я, ја%ви'лъ б^о е^си днsь ја%ко не сђть т^и кня'ѕи ни'же ѓ%троцы н^о разђмњхъ днsь, ја%ко а%ще б^ы авесоло'мъ живъ бы'лъ, т^о мы вс^и днsь мр~тви бы'хомъ бы'ли, ја%ко с^е ли право есть преD ѓчи'ма твои'ма”
7
отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, коли ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодної людини; і це буде для тебе гірше за всі біди, які находили на тебе від юности твоєї донині.
7
И$ нн~њ въстаv и^зы'ди, и^ гл~и въ срDца рабо'мъ свои'мъ, ја%ко ѓ^ г~њ кля'хся, ја^ко а%ще не и^зы'деши днsь, не ѓста'неT н^и е^ді'нъ мђжъ с тобо'ю в но'щъ сїю и^ разђмњ'и в себњ` ја%ко зл^оти есть с^е па'че всего` зл^а, ја%же прїидо'ша эT ю%ности твое'я до нн~њ”
8
І встав цар і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя [до воріт]; ізраїльтяни ж розбіглися по своїх наметах.
8
И въставъ цр~ь сњдњ на полатњ при дверехъ, и^ възвњстиша с^е всMњ людемъ гл~юще. с^е цр~ь сњдитъ въ двереX, и^ внидо'ша вс^и лю'дїе преD лице цр~ево преD двери, а^ мђ'жи і^и^л~еви бњжа'ша на се'ла своа`”
9
І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: цар [Давид] визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утікав із землі цієї [з царства свого] від Авессалома.
9
Пря'хђся вс^и лю'дїе въ всњхъ колњнаX іи^л~евыхъ. гл~юще цр~ь дв~дъ и^зба'ви ны эT всњхъ вра'гъ нашихъ. и^ с^е и^зяT насъ эT рђки` и^ноплеме'нничъ. и^ нн~њ бњжа` эT земля`, и^ эT црsтва свое^го эT а^весоло'ма”
10
Але Авессалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж тепер ви баритеся повернути царя? [І ці слова всього Ізраїля дійшли до царя.]
10
А$весоломъ же е^гоже пома'захомъ намъ на црsтво. и^ ё'мре въ бра'ни. и^ нн~њ чт^о вы ѓ^слђша'е^теся е^же не възврати'тися къ цр~ю” И$ гл~ъ всего і^и^л~я прїидетъ къ цр~ю.
11
І цар Давид послав сказати священикам Садокові й Авиафарові: скажіть старійшинам Іудиним: чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його?
11
и^ цр~ь дв~дъ пђсти къ садо'кђ и^ къ а^виа^џарђ і^е^ре'ѓ^мъ гл~я. рцњте та'ко ста'рцемъ і^ё'динамъ гл~юще почто` бы'сте послњднїи, е^же възъврати'ти цр~я в до'мъ е^го. сло'во же всего і^и^л~я прїиде въ до'мъ е^го”
12
Ви брати мої, кості мої і плоть моя — ви; чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його?
12
Бра'тїя моя е^сте. и^ ко'сти моя е^сте. и^ пло'ть моя в^ы е^сте, т^о почто` бы'сте послњ'днїи. е^же възврати'ти цр~я в до'мъ е^го”
13
І Амессаю скажіть: чи не кость моя і плоть моя — ти? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені, замість Іоава, назавжди!
13
И$ а^веса'ю рцњте нњ'си л^и ко'сть моя и пло'ть моя т^ы е^си. и^ нн~њ с^е м^и да сътвори'тъ б~ъ. и^ с^е да приложитъ а^ще не бђ'деши кн~ѕь си'лы, предо мно'ю, по вся дн~и въ и^ѓ^а'ва мњ'сто”
14
І прихилив він серце всіх юдеїв, як однієї людини; і послали вони до царя сказати: повернися ти й усі слуги твої.
14
И$ та'ко преклони срDца всњ'хъ мђжїи, і^ё'динъ, ја%ко мђж'а е^ді'наго. и^ посла'ша къ цр~ю гл~юще. да възврати'шися т^ы и^ вс^и раби` твои”
15
І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Галгал, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан.
15
И$ възврати'ся цр~ь и^ прїиде до і^ѓ^рда'на. и^ мђж'и і^ё'дины прїидо'ша въ галга'лђ, и^зыити на срњте'нїе цр~ю. превести цр~я чре'съ і^ѓ^рда'нъ”
16
І поспішив Семей, син Гери, веніамитянин з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду,
16
И$ ё^скори семе'и сн~ъ гира'мъ сн~а и^е^меѓ^ва. и^же эT ваё^ри'ма. и^ сни'де с мђжъми і^ё'диными, на срњте'нїе цр~ю дв~дђ,
17
і тисяча чоловік з веніамитян з ним, і Сива, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми; і перейшли вони Йордан перед лицем царя [і приготували для царя переправу через Йордан].
17
и^ Wа~, мђж'ъ с ни'мъ, эT венїа^ми'на и^ сива ѓ%трокъ до'мђ саё'ля. и^ е~і, сн~овъ е^го с ниM, и^ к~, ра'бъ е^го с ни'мъ, и^ ё^пра'виша на і^ѓ^рда'нъ пђть преD цр~емъ”
18
Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Семей, син Гери, упав [на лице своє] перед царем, як тільки він перейшов Йордан,
18
И$ послђжи'ша слђже'нїемъ ѓ^ преведе'нїи цр~евњ, и^ преидо'ша мђж'и да пренесTђ до'мъ цр~евъ, и^ сътвори'тъ пра'вое преD ѓ^чи'ма е^го, и^ семе'и сн~ъ гира'м#, паде` на лицы` свое^мъ преD цр~емъ, вънегда` прехожда'ше і^ѓ^рданъ”
19
і сказав цареві: не постав мені, господарю мій, за злочин, і не пом’яни того, чим згрішив раб твій у той день, коли господар мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, на серці своєму;
19
И$ реq къ цр~ю дабы не помышля'лъ господи'н# мои безако'нїя, и^ не помяни е^ли'ко съгрђ'би ра'бъ твои въ дн~ь ѓ%нъ, во'ньже господи'нъ мои цр~ь съхожда'ше и^зъ і^ерsлима, ни съдръжи сего въ срDцы свое^мъ”
20
бо знає раб твій, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосифового, щоб вийти назустріч господареві моєму царю.
20
И$ разђмњ ра'бъ тво'и ја%ко а^зъ съгрњши'хъ, и^ с^е а^зъ прїидо'хъ дне'сь, первїе всего і^и^л~я до'мђ і^ѓ'сифля, е^же сни'ти м^и на срњте'нїе господи'нђ мое^мђ цр~ю”
21
І відповів Авесса, син Саруїн, і сказав: невже Семей не помре за те, що лихословив помазаника Господнього?
21
И$ эTвеща` а^ве'са сн~ъ сарђ'инъ, и^ рече сего л^и ра'ди не ё^мр~тви'тся семе'и, ја%ко прокляT х~а гн~я”
22
І сказав Давид: що мені і вам, сини Саруїни, що ви робитеся нині мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я — цар над Ізраїлем?
22
И$ рече дв~дъ чт^о мнњ` и^ ваM сн~ове сарђ'ины, ја%ко бы'сте мнњ` днsь въ навњтъ, дне'сь не ё^мр~тви'тся мђж'ъ эT і^и^л~я, ја%ко не вњдали дне'сь и^же црsтвова'ти и%мамъ и^ а'зъ наD і^и^л~емъ”
23
І сказав цар Семею: ти не помреш. І поклявся йому цар.
23
И$ рече цр~ь к# семе'ю, не ё'мреши, и^ кля'тся е^мђ цр~ь”
24
І Мемфивосфей, син [Іонафана, сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не омивав ніг своїх, [не обрізував нігтів,] не піклувався про бороду свою і не мив одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром.
24
И$ се ме'м#џивосте'и сн~ъ и^ѓ^а^наџа'нь, сн~а саё'ля, сни'де на срњте'нїе цр~ю, и^ не ѓ^мы'въ но'гђ своею, и^ не ѓ^брњ'зова но'готь рђ'кђ свое'ю, ниже ё^тва'ри бра'ды своея, и^ ри'зъ свои^хъ не пра`, эT дн~е того во'ньже и^зы'иде цр~ь, до дн~е во'ньже възы'иде с миромъ въ і^ерsлиM”
25
Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: чому ти, Мемфивосфею, не пішов зі мною?
25
И$ бы'сть егда` въниде въ і^ерsлимъ на срњте'нїе цр~ю, и^ рече емђ цр~ь, чт^о с^е ја%ко не и'де съ мно'ю мем#џивосте'и”
26
Той відповів: господарю мій царю! слуга мій обманув мене; бо я, раб твій, говорив: «осідлаю собі осла і сяду на нього і поїду з царем», оскільки раб твій кульгавий.
26
И$ рече к немђ мем#џивосте'и, г~и мои цр~ю, небреже` мене` ра'бъ мои, ја%ко рече ра'бъ твои е^мђ, ѓ^сњдла'и м^и ѓ^сля` и^ всњ'дъ на не` і^ и^дђ съ цр~емъ, ја%ко хро'мъ е^смь а%зъ ра'бъ твои”
27
А він звів наклеп на раба твого перед господарем моїм царем. Але господар мій цар, як ангел Божий; роби, що тобі угодно;
27
И ѓ^болга раба твое^го къ господи'нђ мое^мђ цр~ю, и^ господи'нъ мои цр~ь, ја%ко а'гг~лъ бж~їи сътвори бл~гое преD ѓ^чи'ма твои^ма”
28
хоча весь дім батька мого був повинен умерти перед господарем моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж маю я право скаржитися ще перед царем?
28
ЈА/ко не бњ` ве'сь до'м# эTц~а мое^го, развњ мђж'и винные смр~ти господинђ мое^мђ цр~ю, и^ посадилъ е^си раба` твое^го съ ја^дђщими на трапе'зњ твое'и, эT чїе'яy рђки бђдеT м^и е^ще ѓ^правле'нїе, и^ возопити м^и е^ще` къ цр~ю”
29
І сказав йому цар: до чого ти говориш усе це? я сказав, щоб ти і Сива розділили між собою поля.
29
И$ реq е^мђ цр~ь. почто` гл~еши и^ е^ще словеса` твоя. рњхъ т^и и^ си'во раздњли'те себњ` се'ла”
30
Але Мемфивосфей відповів цареві: нехай він візьме навіть усе, після того як господар мій цар з миром повернувся в дім свій.
30
И рече меMџивосте'и къ цр~ю т^о ё^же вс^е да прїимеT поне'же прїиде господи'нъ мои цр~ь въ ми'ре в до'мъ сво'и”
31
І Верзеллій галаадитянин прийшов з Роглима і перейшов із царем Йордан, щоб провести його за Йордан.
31
Посе'м же верзелі'и и^же эT галади'ты сни'де, эT е^кроголи'ма, и^ пре'иде съ цр~емъ и^ѓ^рдаn, е^же превести е^го черезъ и^ѓ^рданъ”
32
Верзеллій же був дуже старий, років вісімдесяти. Він постачав царя продовольством під час перебування його в Маханаїмі, тому що був людиною багатою.
32
И верзелїи' мђжъ ста'ръ ѕњ'ло ја%ко п~, лњтъ, и^ то'и напита` цр~я. вънегда` живя'ше въ манаи'мњ. ја%ко и^ мђжъ бњ` велїи ѕњ'ло”
33
І сказав цар Верзеллію: йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.
33
И$ рече цр~ь къ верзелі'ю, ты^ мине'ши съ мно'ю и^ прекор#млю` ста'рость твою. съ собо'ю въ і^ерsлі'мњ”
34
Але Верзеллій відповів цареві: чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим?
34
И рече верзелїи къ цр~ю. коли'ко дн~їи живота` мое^го ја%ко да възы'идђ съ цр~ем# въ і^ерsлі'м#”
35
Мені тепер вісімдесят років; чи відрізню добре від злого? Чи узнає раб твій смак того, що буду їсти, і того, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути за тягар господарю моєму царю?
35
ё^же сы'и ѓ^смидесятъ лњтъ а%зъ дне'сь е^смъ. не разђмњ'ю а^зъ по'средњ бл~га и^ посредњ лђка'ва, и^л^и разђмњ'етъ е^ще ра'бъ твои е^же ја%м# и^л^и е^же пі'ю. и^л^и ё^слы'шђ гла'съ е^ще пою'щихъ, и^л^и въспњва'ющиX, да въскђю т^и бђдеT е^ще ра'бъ тво'и в тя'жести господи'нђ мое^мђ цр~ю”
36
Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан; за що ж царю нагороджувати мене такою милістю?
36
Ма'ло пре'иде ра'бъ тво'и і^ѓ^рда'на съ цр~емъ. и^ почто` въздае'тъ м^и цр~ь възда'нїе с^е”
37
Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля гробу батька мого і матері моєї. Але ось, раб твій [син мій] Кимгам нехай піде з господарем моїм, царем, і роби з ним, як тобі вгодно.
37
да възвратитъся нн~њ ра'бъ твои, и^ ё^мрђ` нн~њ въ' градњ мое'мъ, ё^ гроба эTц~а мое^го и^ ма'тере мое'я, и^ с^е рабъ тво'и сн~ъ мо'и хамаа'мъ, пре'идетъ съ гм~ъ мои'мъ цр~емъ” И$ сътвори'ши е^мђ бл~гое преD ѓ^чи'ма твои'ма.
38
І сказав цар: нехай іде зі мною Кимгам, і я зроблю для нього, що тобі вгодно; і все, чого б не побажав ти від мене, я зроблю для тебе.
38
и^ рече цр~ь к немђ со мно'ю да пре'идетъ хамаам# и^ а'зъ сътворю` е^мђ бл~гое преD ѓчи'ма мои'ма. и^ вс^е е^ли'ко и^збере'тъ себњ` ё^ мене` сътворю` е^мђ.
39
І перейшов весь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Верзеллія і благословив його, і він повернувся в місце своє.
39
И$ преидо'ша вс^и лю'дїе і^ѓ^рда'нъ. и^ цр~ь преиде и^ цњлова` верзелі'ю. и^ блsви е^го и^ эTпђсти е^го` в до'мъ е^го”
40
І вирушив цар у Галгал, рушив з ним і Кимгам; і весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського.
40
И$ прїиде цр~ь в# галга'лђ и хамаа'м# прїиде с нимъ, и^ вс^и лю'ди і^ё'дини прехожда'хђ съ цр~емъ, и^ с^е по'лъ людїи і^и^л~евъ”
41
І ось, усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: навіщо брати наші, мужі Іудині, викрали тебе і провели царя і дім його і всіх людей Давида з ним через Йордан?
41
И с^е вс^и лю'дїе і^и^л~еви прїидо'ша къ цр~ю, и^ рњша к немђ`, чт^о с^е ё^крадо'ша тебе бра'тїя на'ша мђжи і^ё'дины, и^ преведо'ша цр~я и^ до'мъ е^го чресъ і^ѓ^рда'нъ, и^ вс^и мђжи дв~двы с ни'мъ”
42
І відповіли всі мужі Іудині ізраїльтянам: тому, що цар ближній нам; і через що сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя, або одержали від нього подарунки? [Або від податків звільнив він нас?]
42
И$ эTвњща'ша вс^и мђжи і^ё'дины, къ мђжемъ і^и^л~евомъ, и^ рњша зане приближи'ся к на'мъ цр~ь почто' ся гнњ'ваете ѓ^ словеси` се'мъ. е^да ја%ди ја%хомъ эT цр~я, ил^и ѓ^дњ'нїе да'сть на'мъ, и^л^и мђжескъ по'лъ эTја%тъ эT на'съ”
43
І відповіли ізраїльтяни мужам Іудиним і сказали: ми десять частин у царя, також і в Давида ми більше, ніж ви; [ми первісток, а не ви;] навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово про те, щоб повернути нашого царя? Але слово мужів Іудиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян.
43
И$ эTвњща'ша мђжи і^и^л~ьстїи к мђж'емъ і^ё'динымъ, и^ рњша, і~, рђкъ м^ы ё цр~я и^ въ давы'де е^сми па'че тебе`, и^ первенецъ а^зъ л^и е^смъ, и^ли ты`. да почто` ё^каря'еши м^я, и^ не въмњни'ся сло'во мое прежде мене` і^ё'де ѓ^брати'ти цр~я мн^њ, и^ ѓ^тягча` сло'во мђжїи іё'динъ, паче слове'съ мQђ і^и^л~въ”