Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
1
И$ бы'сть бра'нь на мно'го междђ до'моM саё'лемъ. и^ межи до'моM дв~двомъ. до'м же дв~двъ възвыша'шеся и^ крњпля'шеся. и^ доM саё'ль и^дя'ше і^ и^знемога'ше”
2
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
2
И$ роди'шася дв~дви въ хевро'нњ сн~овъ, ѕ~. и^ б^њ прьворо'дныи е^мђ сн~ъ, а^м#мо'нъ. эT а^хиноа^мїи і^и^л~ьтяныни.
3
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
3
и^ вторы'и е^мђ сн~ъ, далђи^я. эT а^вигњя' карми'льскїя. и^ тре'тїи а^весало'мъ сн~ъ маа^ѓ^ха'ны дще'ре џоли'мины, цр~я гасђ'рьска.
4
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
4
д~ и, эT ё^ри'нїя сн~ъ а^г#ги'џы, е~ и, сафатїя эT витаа'лы.
5
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
5
ѕ~ и. е^сџъроа'мъ, эT а'глы жены`, дв~двы. сїи` роди'шася дв~домъ въ хевро'нњ”
6
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
6
И$ е^гда бы'сть бра'нь междђ до'момъ саё'лемъ. и^ междђ до'момъ дв~двымъ. и^ бя'ше а^вени'ръ держа` до'мъ саё'ловъ”
7
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
7
И$ саё'лова поDло'жница б^њ, е^йже бњ` и'мя ре'сџа дщи` и^ѓ^а'ва. и^ поя'тъ ю& а^вени'ръ. и^ рече гевосте'и, сн~ъ саё'ль къ а^венирђ, чт^о с^е ты` вни'де къ поDло'жни'цы эTц~а мое^го”
8
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
8
И$ съжали` с^и ѕњло а^вени'ръ ѓ^ словеси` се'мъ, е^же рече е^мђ и^ гевосте'и. и^ рече е^мђ а^вени'ръ е^да` пе'сњя` глава` е^смь а^зъ. да с^и сътвори'хъ вс^я дне'сь. не сътвориX л^и днесь млsти до'мђ саё'лю эTц~а твое^го и^ братїи твое'и и^ зна'емыM т^и и^ не въста'хъ л^и а^зъ на до'мъ дв~двъ и^ ты` взыска` непра'вды въ мн^њ, жены` сея` ра'ди дне'сь”
9
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
9
Си' же да сътвори'тъ б~ъ а^вени'рђ. и^ си да приложи` е^мђ, ја%коже бо кля'тся г~ь двDђ та'ко сътворю` е^мђ в# сїи дн~ь”
10
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
10
И$ прија%ти црsтво эT до'мђ саё'ля. и^ възъдви'гнђти прsтолъ дв~двъ въ і^и^л~и. и^ на і^ё'дђ, эT да'на даже до верса'вїя.
11
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
11
И$ не възмо'же ктомђ` гевђсте'и эTвњща'ти а^вени'рђ словеси` эT бо'язни е^го”
12
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
12
И$ посла` а^вени'ръ къ дв~дђ послы` въ џела'мъ хевро'ньскїи. и^дњже б^њ а^бїе гл~я. положи` завњтъ свой со мно'ю, и^ с^е рђка моя с тобо'ю. възврати'ти м^и к тебњ весь і^и^л~ь”
13
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
13
И$ рече дв~дъ добрњ а^зъ положђ` с тобо'ю завњтъ. н^ото'кмо словесе е^ді'наго прошђ` ё^ тебе` гл~я. не и%маши ви'дњти лица мое^го. а^ще не приведе'ши мельхо'лы дще'ри саё'ля. приходя'щђ ти ви'дњти лице` мое”
14
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
14
И$ посла` дв~дъ къ гевосте'ю сн~ђ саё'лю гл~я. пђсти` женђ` мою мельхо'лђ, юже бњхъ прїја%лъ ѓ^брњ'занїя дњля кра'я и^ноплеме'нник#”
15
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
15
И$ пђсти` и^ гевосте'и, и^ поја%тъ ю& эT мђжа е^я, эT џан#тїи'ля сн~а селимо'ня”
16
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
16
І$ и^дя'ше мђжъ е^я с не'ю пла'чася даже до вара'ма. и^ рече к немђ` а^вени'ръ, и^ди` и^ възврати'ся”
17
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
17
И$ рече къ ста'ръцемъ і^и^л~евымъ гл~я. вчера` и^ ѓ^ноM дн~и и^ска'сте дв~да црsтвова'ти наD ва'ми”
18
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
18
И$ нн~њ сътвори'те ја%коже г~ь гл~а ѓ^ дв~дњ гл~я. в рђ'цњ раба` мое^го дв~да сп~сђ лю'ди моя і^и^л~я, эT рђки` и^ноплеме'нникъ. и^ эT рђки` вра'гъ иX”
19
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
19
И$ гл~а а^вени'ръ, въ ё'ши венїа^ми'нђ і^ и^де а^вени'ръ гл~ати въ ё'ши дв~двњ въ хевро'нњ. вс^я ја%же ё^го'дна бњша преD ѓ^чи'ма і^и^л~евыма. и^ преD ѓ^чи'ма всего до'мђ венїа^ми'ня”
20
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
20
И$ прїиде а^вени'ръ къ дв~дђ въ хевро'нъ. и^ с ни'мъ, к~, мђжъ. и^ сътвори` двDъ пи'ръ а^вени'рђ и^ мђжем# е^го и^же с ниM”
21
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
21
И$ рече а^вени'ръ къ дв~дђ. въста'невњ нн~њ і^ и'девњ. и^ да съберђтся къ господи'нђ с^и цр~ви весь і^и^л~ь. и^ положђ` с тобо'ю завњтъ и^ црsтвова'ти и%маши всњми`, и^хже жела'етъ дш~а т^и и^ посла` дв~дъ а^вени'ра, і^ и'де с ми'роM”
22
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
22
И$ се` ѓ%троцы дв~двы, и^ ѓ^а'въ и^дя'хђ эT и^схо'да. и^ коры'сть мно'гђ неся'хђ съ собо'ю. и^ а^вени'ръ ё^же` не бњ съ дв~домъ въ хевро'нњ. ја%ко эTсла'нъ бя'ше и^ эTпђще'нъ с ми'ромъ”
23
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
23
И$ѓ^аv же и^ все во'инъство е^го прїиде. и^ възвњсти'ша и^ѓ^а'вђ гл~юще. приходи` а^вени'ръ сн~ъ ни'ровъ къ дв~дђ, и^ посла` и& и^ эTи'де с ми'ромъ”
24
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
24
И$ въниде і^ѓ^а'въ къ дв~дђ, и^ рече чт'о с^е е^си сътвори'лъ. се` б^о приходи` а^вени'ръ к тебњ, и^ почт^о пђсти'лъ е^си е^го и^ эTи'де с ми'ромъ”
25
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
25
И$л^и не вњ'си ѕло'бы а^вени'ра сн~а ни'рова. ја%ко сълђкавствова'я к тебњ и^дя'ше. разђмњти хотя` и^схоD твой и^ въхоD твой, и^ ё^вњдњти вс^я ја%же твори'ши ты`”
26
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
26
И възврати'ся и^ѓ^а'въ эT дв~да, и^ посла` послы` въслњ'дъ а^вени'ра, и^ въз#врати'ша и&, эT кла'дязя седраMска и^ дв~дъ не вњ'дяше”
27
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
27
И$ възврати'ся а^вени'ръ въ хевро'нъ. и^ ё^врати и^ѓ^а'въ стра'нными вра'ты. гл~ати к немђ лђка'вно. и^ ё^да'ри и& поD срDце и^ ё'мре въ кро'ви, а^висаи'ли, брата и^ѓ^а'вля”
28
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
28
И$ слы'ша дв~дъ по си'хъ и^ рече чи'стъ е^смь а^зъ и^ црsтво мое эT г~а. и^ эT н~нњ и^ до' вњка, эT кро'ве а^вени'ря сн~а ни'рова”
29
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
29
да сни'детъ на главђ` и^ѓ^а'влю, и^ на ве'сь до'мъ эTц~а е^го, да не ѓ^скђдњ'етъ эT до'мђ и^ѓа'вля, и^злива'яи сњмя и^ прокаже'ныи” И$ держа'и щи'тъ, и^ да па'даю^тъ ѓ^рђжїемъ ё^мале'ныи хлњба да бђдетъ е^мђ”
30
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
30
І$ѓ^а'в же і^ а^ве'са бра'тъ е^го ё^би'ша а^вени'ра, понеy ё^би` а^саи'ля бра'та и^хъ в гаваѓ'ни на' брани”
31
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
31
И$ рече дв~дъ къ и^ѓ^а'вђ и^ къ всњмъ лю'демъ е^го раздерњте ри'зы ва'ша, и^ препоја^ши'теся вре'тищи, и^ рыда'ите ѓ^ а^вени'рњ, саM же цр~ь дв~дъ и^дя'ше въ слњ'дъ ѓ^дра`”
32
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
32
И погребо'ша а^вени'ра въ хевро'нњ, и^ въздви'же цр~ь гласъ свой, и^ пла'кася наD гро'бомъ е^го, и^ вси лю'дїе пла'кашася по а^вени'рњ”
33
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
33
И$ пла'кася цр~ь а^вени'ра, и^ рече а^ще по сме'рти а^ва'ли ё^спе` а^вени'ръ”
34
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
34
То рђцњ твои` не свя'жетася, ни но'ѕњ твои` не спине'тася, н^о ја^ко па'даютъ преD сн~ъми непра'вды та'ко паде`, и^ приложи'ша вси лю'дїе пла'катися е^го”
35
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
35
И$ прїидо'ша вс^и лю'дїе вече'рять. съ дв~домъ ја%сти хлњ'бъ. е^ще сђщђ дн~и и^ кля'тся дв~дъ гл~я с^е да сътвори'тъ м^и г~ь, и^ си'це да приложи'тъ. ја%ко а%ще не за'идетъ сл~нце не и'мамъ вкђси'ти хлњба, н^и иного чого`”
36
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
36
И$ ё^го'дно бы'сть сло'во с^е преD всњми, вся е^ли'ко сътвори` цр~ь преD людми`”
37
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
37
И$ разђмњша вс^и лю'дїе, и^ весь і^и^л~ь в то'и дн~ь. ја%ко не бы'сть эT цр~я ё^бїиства а^вени'рђ сн~ђ ни'ровђ”
38
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
38
И рече цр~ь ѓ%трокомъ свои^мъ. не вњсте л^и ја%ко властели'нъ вели'къ паде` в сїи' дн~ь въ і^и^л~и”
39
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
39
І$ ја%ко а^зъ е^сми съѓ^бњщниk дне'сь и^ въста'вленъ на цр~я. мђжи же сїи` сн~ове сарђи'ли, зли` м^и сђть. да възда'сть г~ь творя'щимъ лђка'вная, по ѕло'бњ и^хъ”