Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 3
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
1
И бы́сть бра́нь на мно́го между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ даві́довымъ, и до́мъ даві́довъ возвыша́шеся и укрѣпля́шеся, до́мъ же Сау́ль идя́ше и изнемога́ше.
2
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
2
И роди́шася даві́ду въ Хевро́нѣ сыно́въ ше́сть: и бѣ́ перворо́дный єму́ Амно́нъ от Ахінаа́мы Ієзраилі́тыни,
3
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
3
и вторы́й єму́ сы́нъ далуі́а от Авіге́и карми́лскія, и тре́тій Авессало́мъ сы́нъ маа́хи дще́ре Ѳолмі́ царя́ гессі́рска,
4
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
4
четве́ртый Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳы, и пя́тый Сафаті́а от Авіта́лы,
5
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
5
и шесты́й Ієѳераа́мъ от є́глы жены́ даві́довы: сі́и роди́шася даві́ду въ Хевро́нѣ.
6
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
6
И бы́сть внегда́ бы́ти бра́ни между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ даві́довымъ, и бя́ше Авени́ръ держа́ до́мъ Сау́ловъ.
7
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
7
И Сау́лова подло́жница бѣ́, є́йже бѣ́ и́мя ресфа́, дще́рь Іо́ля. И вни́де къ не́й Авени́ръ, и рече́ Ієвосѳе́й сы́нъ Сау́ль ко Авени́ру: что́ я́ко вше́лъ єси́ къ подло́жницѣ отца́ моєго́?
8
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
8
И разгнѣ́вася зѣло́ Авени́ръ о словеси́ се́мъ на Ієвосѳе́а и рече́ єму́ Авени́ръ: єда́ пе́сія глава́ є́смь а́зъ? сотвори́хъ дне́сь ми́лость до́му Сау́ла отца́ твоєго́ и бра́тіи и зна́ємымъ, и не отступи́хъ въ до́мъ даві́довъ, и и́щеши на мнѣ́ ты́ о непра́вдѣ жены́ дне́сь?
9
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
9
сія́ да сотвори́тъ Бо́гъ Авени́ру и сія́ да приложи́тъ єму́, зане́ я́коже кля́тся Госпо́дь даві́ду, та́ко сотворю́ єму́ въ се́й де́нь,
10
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
10
є́же отъя́ти ца́рство от до́му Сау́ля и воздви́гнути престо́лъ даві́довъ во Ізра́или и во Іу́дѣ от Да́на да́же до вирсаві́и.
11
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
11
И не возмо́же ктому́ Ієвосѳе́й отвѣща́ти Авени́ру словесе́ от боя́зни, я́же къ нему́.
12
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
13
И рече́ даві́дъ: до́брѣ, а́зъ положу́ съ тобо́ю завѣ́тъ, то́кмо словесе́ єди́наго прошу́ у тебе́, глаго́ля: не и́маши ви́дѣти лица́ моєго́, а́ще не приведе́ши Мелхо́лы дще́ре Сау́ли, приходя́щу ти́ ви́дѣти лице́ моє́.
14
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
14
И посла́ даві́дъ ко Ієвосѳе́ю сы́ну Сау́лю вѣ́стники, глаго́ля: отда́ждь мнѣ́ жену́ мою́ Мелхо́лу, ю́же взя́хъ за сто́ необрѣ́заній иноплеме́нничихъ.
15
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
15
И посла́ Ієвосѳе́й, и взя́тъ ю́ от му́жа єя́ от Фалтіи́ла сы́на Селли́мова.
16
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
16
И идя́ше му́жъ єя́ съ не́ю пла́чася да́же до Варакі́ма. И рече́ къ нему́ Авени́ръ: иди́, возврати́ся. И возврати́ся.
17
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
17
И рече́ Авени́ръ къ старѣ́йшинамъ Ізра́илевымъ, глаго́ля: вчера́ и тре́тіяго дне́ иска́сте даві́да, да ца́рствуєтъ надъ ва́ми:
18
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
18
и ны́нѣ сотвори́те, я́коже Госпо́дь глаго́ла о даві́дѣ, глаго́ля: руко́ю раба́ моєго́ даві́да спасу́ лю́ди моя́ Ізра́иля от руки́ иноплеме́нничи и от руки́ всѣ́хъ враго́въ и́хъ.
19
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
19
И глаго́ла Авени́ръ во у́шы Веніамі́ну: и и́де Авени́ръ глаго́лати во у́шы даві́довы въ Хевро́нъ вся́, єли́ка уго́дна бѣ́ша предъ очи́ма Ізра́илевыма и предъ очи́ма всего́ до́му Веніамі́ня.
20
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
20
И пріи́де Авени́ръ къ даві́ду въ Хевро́нъ, и съ ни́мъ два́десять муже́й. И сотвори́ даві́дъ пи́ръ Авени́ру и муже́мъ єго́ и́же съ ни́мъ.
21
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
21
И рече́ Авени́ръ къ даві́ду: воста́ну ны́нѣ и пойду́ и соберу́ къ господи́ну моєму́ царю́ всего́ Ізра́иля, и положу́ съ ни́мъ завѣ́тъ, и ца́рствовати и́маши всѣ́ми, и́хже жела́єтъ душа́ твоя́. И посла́ даві́дъ Авени́ра, и и́де съ ми́ромъ.
22
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
22
И се́, о́троцы даві́довы и Іоа́въ идя́ху от исхо́да и коры́сть мно́гу неся́ху съ собо́ю, и Авени́ръ уже́ не бѣ́ съ даві́домъ въ Хевро́нѣ, я́ко отсла́нъ бя́ше, и отъи́де съ ми́ромъ.
23
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
23
Іоа́въ же и все́ во́инство єго́ пріи́де: и возвѣсти́ша Іоа́ву, глаго́люще: прихожда́ше Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ къ даві́ду, и отсла́ єго́, и отъи́де съ ми́ромъ.
24
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
24
И вни́де Іоа́въ къ царю́ и рече́: что́ сіє́ сотвори́лъ єси́? се́, прихожда́ше Авени́ръ къ тебѣ́, и почто́ отпусти́лъ єси́ єго́, и отъи́де съ ми́ромъ?
25
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
25
или́ не вѣ́си зло́бы Авени́ра сы́на ни́рова, я́ко слука́вствовати къ тебѣ́ пріи́де, и уразумѣ́ти исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й, и увѣ́дати вся́ єли́ка твори́ши ты́?
26
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
26
И возврати́ся Іоа́въ от даві́да, и посла́ послы́ вслѣ́дъ Авени́ра, и возврати́ша єго́ от кла́дязя сеіра́мска: даві́дъ же не вѣ́дяше.
27
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
27
И возврати́ Авени́ра въ Хевро́нъ, и соврати́ єго́ Іоа́въ на страну́ от вра́тъ глаго́лати къ нему́ лука́вно: и уда́ри єго́ въ ля́двія, и у́мре въ кро́ви Асаи́ла бра́та Іоа́вля.
28
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
28
И услы́ша даві́дъ по си́хъ и рече́: чи́стъ є́смь а́зъ и ца́рство моє́ от Го́спода и отны́нѣ и до вѣ́ка от кро́ве Авени́ра сы́на ни́рова:
29
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
29
да сни́детъ на главу́ Іоа́влю и на ве́сь до́мъ отца́ єго́, и да не оскудѣ́єтъ от до́му Іоа́вля излива́яй сѣ́мя, и прокаже́нный, и держа́йся жезла́, и па́даяй ору́жіємъ, и ума́ленный хлѣ́бами.
30
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
30
Іоа́въ же и Аве́сса бра́тъ єго́ наблюда́ху Авени́ра, поне́же уби́ Асаи́ла бра́та и́хъ въ гавао́нѣ на бра́ни.
31
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
31
И рече́ даві́дъ ко Іоа́ву и ко всѣ́мъ лю́демъ єго́: раздери́те ри́зы ва́шя и препоя́шитеся вре́тищы, и рыда́йте о Авени́рѣ. Са́мъ же ца́рь даві́дъ идя́ше вслѣ́дъ одра́.
32
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
32
И погребо́ша Авени́ра въ Хевро́нѣ. И воздви́же ца́рь гла́съ сво́й и пла́кася надъ гро́бомъ єго́, и вси́ лю́діє пла́каша о Авени́рѣ.
33
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
33
И пла́кася ца́рь надъ Авени́ромъ и рече́: єда́ сме́ртію Нава́ла у́мре Авени́ръ?
34
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
34
ру́цѣ твои́ не свя́заны, но́зѣ твои́ не во око́вахъ: не приступи́лъ єси́ я́коже Нава́лъ, предъ сынми́ непра́вды па́лъ єси́. И собра́шася вси́ лю́діє пла́катися єго́,
35
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
35
и пріидо́ша вси́ лю́діє предложи́ти даві́ду я́сти хлѣ́бы єще́ су́щу дни́. И кля́тся даві́дъ, глаго́ля: сія́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ, я́ко а́ще не за́йдетъ со́лнце, не и́мамъ вкуси́ти хлѣ́ба ни ино́го чего́.
36
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
36
И позна́ша вси́ лю́діє, и уго́дна бы́ша предъ ни́ми вся́, єли́ка сотвори́ ца́рь предъ людьми́.
37
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
37
И разумѣ́ша вси́ лю́діє и ве́сь Ізра́иль въ то́й де́нь, я́ко не бы́сть от царя́ убі́йства Авени́ру сы́ну ни́рову.
38
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
38
И рече́ ца́рь отроко́мъ свои́мъ: не вѣ́сте ли, я́ко властели́нъ вели́къ паде́ въ се́й де́нь во Ізра́или?
39
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
39
и я́ко а́зъ є́смь бли́жній дне́сь и возста́вленъ въ царя́? му́жіє же сі́и сы́нове сару́ины жесточа́йшіи мене́ су́ть: да возда́стъ Госпо́дь творя́щему лука́вная по зло́бѣ єго́.