Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
1
И҆ бы́сть бра́нь на мно́го междꙋ̀ до́момъ саꙋ́лимъ и҆ междꙋ̀ до́момъ даві́довымъ, и҆ до́мъ даві́довъ возвыша́шесѧ и҆ оу҆крѣплѧ́шесѧ, до́мъ же саꙋ́ль и҆дѧ́ше и҆ и҆знемога́ше.
2
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
2
И҆ роди́шасѧ даві́дꙋ въ хеврѡ́нѣ сынѡ́въ ше́сть: и҆ бѣ̀ перворо́дный є҆мꙋ̀ а҆мнѡ́нъ ѿ а҆хїнаа́мы і҆езраилі́тыни,
3
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
3
и҆ вторы́й є҆мꙋ̀ сы́нъ далꙋі́а ѿ а҆вїге́и карми́лскїѧ, и҆ тре́тїй а҆вессалѡ́мъ сы́нъ маа́хи дще́ре ѳолмі̀ царѧ̀ гессі́рска,
4
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
4
четве́ртый а҆дѡ́нїа сы́нъ а҆ггі́ѳы, и҆ пѧ́тый сафаті́а ѿ а҆вїта́лы,
5
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
5
и҆ шесты́й і҆еѳераа́мъ ѿ є҆́глы жены̀ даві́довы: сі́и роди́шасѧ даві́дꙋ въ хеврѡ́нѣ.
6
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
6
И҆ бы́сть внегда̀ бы́ти бра́ни междꙋ̀ до́момъ саꙋ́лимъ и҆ междꙋ̀ до́момъ даві́довымъ, и҆ бѧ́ше а҆вени́ръ держа̀ до́мъ саꙋ́ловъ.
7
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
7
И҆ саꙋ́лова подло́жница бѣ̀, є҆́йже бѣ̀ и҆́мѧ ресфа̀, дще́рь і҆ѡ́лѧ. И҆ вни́де къ не́й а҆вени́ръ, и҆ речѐ і҆евосѳе́й сы́нъ саꙋ́ль ко а҆вени́рꙋ: что̀ ꙗ҆́кѡ вше́лъ є҆сѝ къ подло́жницѣ ѻ҆тца̀ моегѡ̀;
8
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
8
И҆ разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ а҆вени́ръ ѡ҆ словесѝ се́мъ на і҆евосѳе́а и҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆вени́ръ: є҆да̀ пе́сїѧ глава̀ є҆́смь а҆́зъ; сотвори́хъ дне́сь ми́лость до́мꙋ саꙋ́ла ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ бра́тїи и҆ зна́ємымъ, и҆ не ѿстꙋпи́хъ въ до́мъ даві́довъ, и҆ и҆́щеши на мнѣ̀ ты̀ ѡ҆ непра́вдѣ жены̀ дне́сь;
9
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
9
сїѧ̑ да сотвори́тъ бг҃ъ а҆вени́рꙋ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ є҆мꙋ̀, занѐ ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь даві́дꙋ, та́кѡ сотворю̀ є҆мꙋ̀ въ се́й де́нь,
10
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
10
є҆́же ѿѧ́ти ца́рство ѿ до́мꙋ саꙋ́лѧ и҆ воздви́гнꙋти престо́лъ даві́довъ во і҆и҃ли и҆ во і҆ꙋ́дѣ ѿ да́на да́же до вирсаві́и.
11
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
11
И҆ не возмо́же ктомꙋ̀ і҆евосѳе́й ѿвѣща́ти а҆вени́рꙋ словесѐ ѿ боѧ́зни, ꙗ҆́же къ немꙋ̀.
12
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
12
И҆ посла̀ а҆вени́ръ къ даві́дꙋ послы̀ въ ѳела́мъ, и҆дѣ́же бѣ̀, а҆́бїе, глаго́лѧ: положѝ завѣ́тъ тво́й со мно́ю, и҆ сѐ, рꙋка̀ моѧ̀ съ тобо́ю, є҆́же возврати́ти мѝ къ тебѣ̀ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ.
13
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
13
И҆ речѐ даві́дъ: до́брѣ, а҆́зъ положꙋ̀ съ тобо́ю завѣ́тъ, то́кмѡ словесѐ є҆ди́нагѡ прошꙋ̀ оу҆ тебє̀, глаго́лѧ: не и҆́маши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀, а҆́ще не приведе́ши мелхо́лы дще́ре саꙋ́ли, приходѧ́щꙋ тѝ ви́дѣти лицѐ моѐ.
14
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
14
И҆ посла̀ даві́дъ ко і҆евосѳе́ю сы́нꙋ саꙋ́лю вѣ́стники, глаго́лѧ: ѿда́ждь мнѣ̀ женꙋ̀ мою̀ мелхо́лꙋ, ю҆́же взѧ́хъ за сто̀ неѡбрѣ́занїй и҆ноплеме́нничихъ.
15
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
15
И҆ посла̀ і҆евосѳе́й, и҆ взѧ́тъ ю҆̀ ѿ мꙋ́жа є҆ѧ̀ ѿ фалтїи́ла сы́на селли́мова.
16
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
16
И҆ и҆дѧ́ше мꙋ́жъ є҆ѧ̀ съ не́ю пла́часѧ да́же до варакі́ма. И҆ речѐ къ немꙋ̀ а҆вени́ръ: и҆дѝ, возврати́сѧ. И҆ возврати́сѧ.
17
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
17
И҆ речѐ а҆вени́ръ къ старѣ́йшинамъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ и҆ска́сте даві́да, да ца́рствꙋетъ над̾ ва́ми:
18
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
18
и҆ нн҃ѣ сотвори́те, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь гл҃а ѡ҆ даві́дѣ, гл҃ѧ: рꙋко́ю раба̀ моегѡ̀ даві́да сп҃сꙋ̀ лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ ѿ рꙋкѝ и҆ноплеме́нничи и҆ ѿ рꙋкѝ всѣ́хъ врагѡ́въ и҆́хъ.
19
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
19
И҆ глаго́ла а҆вени́ръ во оу҆́шы венїамі́нꙋ: и҆ и҆́де а҆вени́ръ глаго́лати во оу҆́шы даві́дѡвы въ хеврѡ́нъ всѧ̑, є҆ли̑ка оу҆гѡ́дна бѣ́ша пред̾ ѻ҆чи́ма і҆и҃левыма и҆ пред̾ ѻ҆чи́ма всегѡ̀ до́мꙋ венїамі́нѧ.
20
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
20
И҆ прїи́де а҆вени́ръ къ даві́дꙋ въ хеврѡ́нъ, и҆ съ ни́мъ два́десѧть мꙋже́й. И҆ сотворѝ даві́дъ пи́ръ а҆вени́рꙋ и҆ мꙋжє́мъ є҆гѡ̀ и҆̀же съ ни́мъ.
21
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
21
И҆ речѐ а҆вени́ръ къ даві́дꙋ: воста́нꙋ нн҃ѣ и҆ пойдꙋ̀ и҆ соберꙋ̀ къ господи́нꙋ моемꙋ̀ царю̀ всего̀ і҆и҃лѧ, и҆ положꙋ̀ съ ни́мъ завѣ́тъ, и҆ ца́рствовати и҆́маши всѣ́ми, и҆́хже жела́етъ дꙋша̀ твоѧ̀. И҆ посла̀ даві́дъ а҆вени́ра, и҆ и҆́де съ ми́ромъ.
22
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
22
И҆ сѐ, ѻ҆́троцы даві́дѡвы и҆ і҆ѡа́въ и҆дѧ́хꙋ ѿ и҆схо́да и҆ коры́сть мно́гꙋ несѧ́хꙋ съ собо́ю, и҆ а҆вени́ръ оу҆жѐ не бѣ̀ съ даві́домъ въ хеврѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ ѿсла́нъ бѧ́ше, и҆ ѿи́де съ ми́ромъ.
23
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
23
І҆ѡа́въ же и҆ всѐ во́инство є҆гѡ̀ прїи́де: и҆ возвѣсти́ша і҆ѡа́вꙋ, глаго́люще: прихожда́ше а҆вени́ръ сы́нъ ни́ровъ къ даві́дꙋ, и҆ ѿсла̀ є҆го̀, и҆ ѿи́де съ ми́ромъ.
24
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
24
И҆ вни́де і҆ѡа́въ къ царю̀ и҆ речѐ: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ; сѐ, прихожда́ше а҆вени́ръ къ тебѣ̀, и҆ почто̀ ѿпꙋсти́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ ѿи́де съ ми́ромъ;
25
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
25
и҆лѝ не вѣ́си ѕло́бы а҆вени́ра сы́на ни́рова, ꙗ҆́кѡ слꙋка́вствовати къ тебѣ̀ прїи́де, и҆ оу҆разꙋмѣ́ти и҆схо́дъ тво́й и҆ вхо́дъ тво́й, и҆ оу҆вѣ́дати всѧ̑ є҆ли̑ка твори́ши ты̀;
26
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
26
И҆ возврати́сѧ і҆ѡа́въ ѿ даві́да, и҆ посла̀ послы̀ в̾слѣ́дъ а҆вени́ра, и҆ возврати́ша є҆го̀ ѿ кла́дѧзѧ сеїра́мска: даві́дъ же не вѣ́дѧше.
27
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
27
И҆ возвратѝ а҆вени́ра въ хеврѡ́нъ, и҆ совратѝ є҆го̀ і҆ѡа́въ на странꙋ̀ ѿ вра́тъ глаго́лати къ немꙋ̀ лꙋка́внѡ: и҆ оу҆да́ри є҆го̀ въ лѧ́двїѧ, и҆ оу҆́мре въ кро́ви а҆саи́ла бра́та і҆ѡа́влѧ.
28
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
28
И҆ оу҆слы́ша даві́дъ по си́хъ и҆ речѐ: чи́стъ є҆́смь а҆́зъ и҆ ца́рство моѐ ѿ гдⷭ҇а и҆ ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка ѿ кро́ве а҆вени́ра сы́на ни́рова:
29
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
29
да сни́детъ на главꙋ̀ і҆ѡа́влю и҆ на ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ да не ѡ҆скꙋдѣ́етъ ѿ до́мꙋ і҆ѡа́влѧ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, и҆ прокаже́нный, и҆ держа́йсѧ жезла̀, и҆ па́даѧй ѻ҆рꙋ́жїемъ, и҆ оу҆ма́ленный хлѣ́бами.
30
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
30
І҆ѡа́въ же и҆ а҆ве́сса бра́тъ є҆гѡ̀ наблюда́хꙋ а҆вени́ра, поне́же оу҆бѝ а҆саи́ла бра́та и҆́хъ въ гаваѡ́нѣ на бра́ни.
31
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
31
И҆ речѐ даві́дъ ко і҆ѡа́вꙋ и҆ ко всѣ̑мъ лю́демъ є҆гѡ̀: раздери́те ри̑зы ва́шѧ и҆ препоѧ́шитесѧ вре́тищы, и҆ рыда́йте ѡ҆ а҆вени́рѣ. Са́мъ же ца́рь даві́дъ и҆дѧ́ше в̾слѣ́дъ ѻ҆дра̀.
32
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
32
И҆ погребо́ша а҆вени́ра въ хеврѡ́нѣ. И҆ воздви́же ца́рь гла́съ сво́й и҆ пла́касѧ над̾ гро́бомъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ лю́дїе пла́каша ѡ҆ а҆вени́рѣ.
33
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
33
И҆ пла́касѧ ца́рь над̾ а҆вени́ромъ и҆ речѐ: є҆да̀ сме́ртїю нава́ла оу҆́мре а҆вени́ръ;
34
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
34
рꙋ́цѣ твоѝ не свѧ̑заны, но́зѣ твоѝ не во ѡ҆ко́вахъ: не пристꙋпи́лъ є҆сѝ ꙗ҆́коже нава́лъ, пред̾ сынмѝ непра́вды па́лъ є҆сѝ. И҆ собра́шасѧ всѝ лю́дїе пла́катисѧ є҆гѡ̀,
35
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
35
и҆ прїидо́ша всѝ лю́дїе предложи́ти даві́дꙋ ꙗ҆́сти хлѣ́бы є҆щѐ сꙋ́щꙋ днѝ. И҆ клѧ́тсѧ даві́дъ, глаго́лѧ: сїѧ̑ да сотвори́тъ мѝ бг҃ъ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще не за́йдетъ со́лнце, не и҆́мамъ вкꙋси́ти хлѣ́ба ни и҆но́гѡ чегѡ̀.
36
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
36
И҆ позна́ша всѝ лю́дїе, и҆ оу҆гѡ́дна бы́ша пред̾ ни́ми всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ ца́рь пред̾ людьмѝ.
37
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
37
И҆ разꙋмѣ́ша всѝ лю́дїе и҆ ве́сь і҆и҃ль въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ не бы́сть ѿ царѧ̀ оу҆бі́йства а҆вени́рꙋ сы́нꙋ ни́ровꙋ.
38
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
38
И҆ речѐ ца́рь ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ властели́нъ вели́къ падѐ въ се́й де́нь во і҆и҃ли;
39
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
39
и҆ ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь бли́жнїй дне́сь и҆ возста́вленъ въ царѧ̀; мꙋ́жїе же сі́и сы́нове сарꙋ̑ины жесточа́йшїи менє̀ сꙋ́ть: да возда́стъ гдⷭ҇ь творѧ́щемꙋ лꙋка̑внаѧ по ѕло́бѣ є҆гѡ̀.