¹

Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі,

¹

(За? ©§.) Пavелъ, ґпcлъ ї}съ хrт0въ в0лею б9іею, по њбэтовaнію жи1зни, ћже њ хrтЁ ї}сэ,

²

Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

²

тімоfeю возлю1бленному чaду: блгdть, млcть, ми1ръ t бGа nц7A и3 хrтA ї}са гDа нaшегw.

³

Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,

³

(За?.) Благодарю2 бGа, є3мyже служY t прароди1телей чи1стою с0вэстію, ћкw непрестaнную и4мамъ њ тебЁ пaмzть въ моли1твахъ мои1хъ дeнь и3 н0щь,

⁴

і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,

⁴

желaz ви1дэти тS, поминaz слeзы тво‰, да рaдости и3сп0лнюсz,

⁵

пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі.

⁵

воспоминaніе пріeмлz њ сyщей въ тебЁ нелицемёрнэй вёрэ, ћже всели1сz прeжде въ бaбу твою2 лwjду и3 въ мaтерь твою2 є3vнікjю: и3звёстенъ же є4смь, ћкw и3 въ тебE.

⁶

Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

⁶

Е#sже рaди вины2 воспоминaю тебЁ возгрэвaти дaръ б9ій живyщій въ тебЁ возложeніемъ рукY моє1ю:

⁷

Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.

⁷

не бо2 дадE нaмъ бGъ дyха стрaха, но си1лы и3 любвE и3 цэломdріz.

⁸

Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,

⁸

(За? ©§№.) Не постыди1сz u5бо стrтію [свидётелствомъ] гDа нaшегw ї}са хrтA, ни мн0ю ю4зникомъ є3гw2: но спостражди2 бlговэствовaнію (хrт0ву) по си1лэ бGа,

⁹

Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів,

⁹

спcшагw нaсъ и3 призвaвшагw звaніемъ с™hмъ, не по дэлHмъ нaшымъ, но по своемY бlговолeнію [предложeнію] и3 блгdти дaннэй нaмъ њ хrтЁ ї}сэ прeжде лётъ вёчныхъ,

¹⁰

а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,

¹⁰

ћвльшейсz же нн7э просвэщeніемъ сп7си1телz нaшегw ї}са хrтA, разруши1вшагw ќбw смeрть и3 возсіsвшагw жи1знь и3 нетлёніе бlговэствовaніемъ,

¹¹

для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників.

¹¹

въ нeже постaвленъ бhхъ ѓзъ проповёдникъ и3 ґпcлъ и3 ўчи1тель kзhкwвъ.

¹²

З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти передання моє на той день.

¹²

Е#sже рaди вины2 и3 сі‰ страждY: но не стыждyсz. Вёмъ бо, є3мyже вёровахъ, и3 и3звэсти1хсz, ћкw си1ленъ є4сть предaніе моE сохрани1ти въ дeнь w4нъ.

¹³

Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі.

¹³

W$бразъ и3мёй здрaвыхъ словeсъ, и4хже t менє2 слhшалъ є3си2, въ вёрэ и3 любви2, ћже њ хrтЁ ї}сэ.

¹⁴

Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.

¹⁴

Д0брое завэщaніе соблюди2 д¦омъ с™hмъ живyщимъ въ нaсъ.

¹⁵

Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігелл та Єрмоген.

¹⁵

Вёси ли сіE, ћкw tврати1шасz t менє2 вси2, и5же t ґсjи, t ни1хже є4сть фmгeллъ и3 є3рмогeнъ.

¹⁶

Hехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,

¹⁶

Да дaстъ (же) млcть гDь nнисjфорову д0му, ћкw мн0гажды мS ўпок0и и3 вери1гъ мои1хъ не постыдёсz,

¹⁷

а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.

¹⁷

но пришeдъ въ ри1мъ, т0щнэе взыскa мz и3 њбрёте:

¹⁸

Hехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш.

¹⁸

да дaстъ є3мY гDь њбрэсти2 млcть t гDа въ дeнь w4нъ: и3 є3ли1кw во є3фeсэ послужи1 ми, д0брэе ты2 вёси.