¹

Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі,

¹

(Заⷱ҇ ©ч҃.) Па́ѵелъ, а҆пⷭ҇лъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ во́лею бж҃їею, по ѡ҆бѣтова́нїю жи́зни, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,

²

Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

²

тїмоѳе́ю возлю́бленномꙋ ча́дꙋ: блгⷣть, млⷭ҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а на́шегѡ.

³

Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,

³

(Заⷱ҇.) Благодарю̀ бг҃а, є҆мꙋ́же слꙋжꙋ̀ ѿ прароди́телей чи́стою со́вѣстїю, ꙗ҆́кѡ непреста́ннꙋю и҆́мамъ ѡ҆ тебѣ̀ па́мѧть въ моли́твахъ мои́хъ де́нь и҆ но́щь,

⁴

і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,

⁴

жела́ѧ ви́дѣти тѧ̀, помина́ѧ сле́зы твоѧ̑, да ра́дости и҆спо́лнюсѧ,

⁵

пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі.

⁵

воспомина́нїе прїе́млѧ ѡ҆ сꙋ́щей въ тебѣ̀ нелицемѣ́рнѣй вѣ́рѣ, ꙗ҆́же всели́сѧ пре́жде въ ба́бꙋ твою̀ лѡі́дꙋ и҆ въ ма́терь твою̀ є҆ѵнїкі́ю: и҆звѣ́стенъ же є҆́смь, ꙗ҆́кѡ и҆ въ тебѐ.

⁶

Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

⁶

Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ воспомина́ю тебѣ̀ возгрѣва́ти да́ръ бж҃їй живꙋ́щїй въ тебѣ̀ возложе́нїемъ рꙋкꙋ̀ моє́ю:

⁷

Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.

⁷

не бо̀ дадѐ на́мъ бг҃ъ дꙋ́ха стра́ха, но си́лы и҆ любвѐ и҆ цѣломⷣрїѧ.

⁸

Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,

⁸

(Заⷱ҇ ©ч҃а҃.) Не постыди́сѧ оу҆̀бо стрⷭ҇тїю [свидѣ́телствомъ] гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, ни мно́ю ю҆́зникомъ є҆гѡ̀: но спостраждѝ бл҃говѣствова́нїю (хрⷭ҇то́вꙋ) по си́лѣ бг҃а,

⁹

Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів,

⁹

спⷭ҇шагѡ на́съ и҆ призва́вшагѡ зва́нїемъ ст҃ы́мъ, не по дѣлѡ́мъ на́шымъ, но по своемꙋ̀ бл҃говоле́нїю [предложе́нїю] и҆ блгⷣти да́ннѣй на́мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,

¹⁰

а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,

¹⁰

ꙗ҆́вльшейсѧ же нн҃ѣ просвѣще́нїемъ сп҃си́телѧ на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, разрꙋши́вшагѡ оу҆́бѡ сме́рть и҆ возсїѧ́вшагѡ жи́знь и҆ нетлѣ́нїе бл҃говѣствова́нїемъ,

¹¹

для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників.

¹¹

въ не́же поста́вленъ бы́хъ а҆́зъ проповѣ́дникъ и҆ а҆пⷭ҇лъ и҆ оу҆чи́тель ꙗ҆зы́кѡвъ.

¹²

З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти передання моє на той день.

¹²

Є҆ѧ́же ра́ди вины̀ и҆ сїѧ̑ страждꙋ̀: но не стыждꙋ́сѧ. Вѣ́мъ бо, є҆мꙋ́же вѣ́ровахъ, и҆ и҆звѣсти́хсѧ, ꙗ҆́кѡ си́ленъ є҆́сть преда́нїе моѐ сохрани́ти въ де́нь ѡ҆́нъ.

¹³

Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі.

¹³

Ѡ҆́бразъ и҆мѣ́й здра́выхъ слове́съ, и҆́хже ѿ менє̀ слы́шалъ є҆сѝ, въ вѣ́рѣ и҆ любвѝ, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.

¹⁴

Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.

¹⁴

До́брое завѣща́нїе соблюдѝ дх҃омъ ст҃ы́мъ живꙋ́щимъ въ на́съ.

¹⁵

Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігелл та Єрмоген.

¹⁵

Вѣ́си ли сїѐ, ꙗ҆́кѡ ѿврати́шасѧ ѿ менє̀ всѝ, и҆̀же ѿ а҆сі́и, ѿ ни́хже є҆́сть фѷге́ллъ и҆ є҆рмоге́нъ.

¹⁶

Hехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,

¹⁶

Да да́стъ (же) млⷭ҇ть гдⷭ҇ь ѻ҆нисі́форовꙋ до́мꙋ, ꙗ҆́кѡ мно́гажды мѧ̀ оу҆поко́и и҆ вери́гъ мои́хъ не постыдѣ́сѧ,

¹⁷

а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.

¹⁷

но прише́дъ въ ри́мъ, то́щнѣе взыска́ мѧ и҆ ѡ҆брѣ́те:

¹⁸

Hехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш.

¹⁸

да да́стъ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь ѡ҆брѣстѝ млⷭ҇ть ѿ гдⷭ҇а въ де́нь ѡ҆́нъ: и҆ є҆ли́кѡ во є҆фе́сѣ послꙋжи́ ми, до́брѣе ты̀ вѣ́си.