¹

Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив,

¹

И҆ бы́сть, є҆гда̀ глаго́лаше ле́въ словеса̀ сїѧ̑ ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ви́дѣхъ:

²

що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань.

²

и҆ сѐ, ꙗ҆́же ѡ҆ста̀ глава̀, и҆ не ꙗ҆ви́шасѧ четы́ри кри́ла ѡ҆́наѧ, ꙗ҆̀же къ немꙋ̀ преидо́ша и҆ воздвиго́шасѧ да ца́рствꙋютъ, и҆ бѧ́ше ца́рство и҆́хъ скꙋ́дно и҆ молвы̀ по́лно.

³

І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму:

³

И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, та̑ не ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ, и҆ всѐ тѣ́ло ѻ҆́рлее возжига́шесѧ, и҆ оу҆страши́сѧ землѧ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ а҆́зъ ѿ молвы̀ и҆ оу҆́жаса оу҆ма̀ и҆ ѿ вели́ка стра́ха воспрѧнꙋ́хъ и҆ рѣ́хъ дꙋ́хꙋ моемꙋ̀:

⁴

ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього.

⁴

сѐ, ты̀ по́далъ є҆сѝ мнѣ̀ то̀ въ то́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆спытꙋ́еши пꙋти̑ вы́шнѧгѡ:

⁵

Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч.

⁵

сѐ, є҆щѐ оу҆трꙋжде́нъ є҆́смь дꙋше́ю и҆ дꙋ́хомъ мои́мъ и҆знемого́хъ ѕѣлѡ̀, и҆ нижѐ ма́лаѧ є҆́сть во мнѣ̀ си́ла ѿ мно́жества боѧ́зни, є҆́юже оу҆страши́хсѧ но́щи сеѧ̀:

⁶

Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця.

⁶

нн҃ѣ оу҆́бѡ помолю́сѧ вы́шнемꙋ, да мѧ̀ оу҆крѣпи́тъ да́же до конца̀.

⁷

І сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє,

⁷

И҆ реко́хъ: влⷣко гдⷭ҇и, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ а҆́ще ѡ҆правда́нъ є҆́смь пред̾ тобо́ю па́че мно́гихъ, и҆ а҆́ще и҆́стиннѡ взы́де моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ твои́мъ,

⁸

укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою:

⁸

оу҆крѣпи́ мѧ и҆ ꙗ҆вѝ мнѣ̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ толкова́нїе и҆ раздѣле́нїе видѣ́нїѧ гро́знагѡ сегѡ̀, да соверше́ннѣе оу҆тѣ́шиши дꙋ́шꙋ мою̀:

⁹

бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені:

⁹

досто́йна бо менѐ и҆мѣ́лъ є҆сѝ показа́ти мнѣ̀ времена̀ послѣ̑днѧѧ. И҆ речѐ ко мнѣ̀:

¹⁰

таке значення видіння цього:

¹⁰

сїѐ є҆́сть толкова́нїе видѣ́нїѧ сегѡ̀:

¹¹

орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму;

¹¹

ѻ҆рла̀ є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ восходѧ́ща ѿ мо́рѧ, то̀ є҆́сть ца́рство, є҆́же ви́дѣно бы́сть въ видѣ́нїи данїи́ла бра́та твоегѡ̀,

¹²

але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі.

¹²

но нѣ́сть є҆мꙋ̀ протолко́вано, ꙗ҆̀же а҆́зъ нн҃ѣ тебѣ̀ протолкꙋ́ю.

¹³

Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього.

¹³

Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, и҆ воста́нетъ ца́рство на землѝ, и҆ бꙋ́детъ боѧ́знь вѧ́щшаѧ всѣ̑мъ ца́рствѡмъ, ꙗ҆̀же бы́ша пре́жде є҆гѡ̀:

¹⁴

У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів.

¹⁴

ца́рствовати же бꙋ́дꙋтъ на не́й ца́рїе двана́десѧть, є҆ди́нъ по є҆ди́номꙋ,

¹⁵

Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять.

¹⁵

и҆́бо вторы́й начне́тъ ца́рствовати, и҆ то́й ѡ҆де́ржитъ вѧ́щшее вре́мѧ па́че двана́десѧти:

¹⁶

Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою.

¹⁶

сїѐ є҆́сть толкова́нїе двана́десѧти кри́лъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ.

¹⁷

А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його,

¹⁷

И҆ є҆гѡ́же слы́шалъ є҆сѝ гла́съ, и҆́же глаго́лаше, не ѿ гла́въ є҆гѡ̀ и҆сходѧ́щь, но ѿ среди́ны тѣ́ла є҆гѡ̀,

¹⁸

це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму.

¹⁸

сїѐ є҆́сть толкова́нїе: ꙗ҆́кѡ по́слѣ вре́мене ца́рства тогѡ̀ родѧ́тсѧ рвє́нїѧ не ма̑ла, и҆ бѣ́дствовати и҆́мать, ꙗ҆́кѡ да паде́тъ, и҆ не паде́тъ тогда̀, но па́ки возста́витсѧ въ своѐ нача́ло:

¹⁹

А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає,

¹⁹

а҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ подкри́лєцъ ѻ҆́смь прилѣплѧ́ющихсѧ кри́ламъ є҆гѡ̀,

²⁰

що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть.

²⁰

сїѐ є҆́сть толкова́нїе: воста́нꙋтъ въ то́мъ ѻ҆́смь царе́й, и҆́хже бꙋ́дꙋтъ времена̀ лє́гка и҆ лѣ̑та скѡ́раѧ, и҆ два̀ оу҆́бѡ ѿ ни́хъ поги́бнꙋтъ:

²¹

Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця.

²¹

приближа́ющꙋсѧ же вре́мени сре́днемꙋ, четы́ри сохранѧ́тсѧ во вре́мѧ, є҆гда̀ начне́тъ приближа́тисѧ вре́мѧ є҆гѡ̀ да сконча́етсѧ, дво́е же на коне́цъ сохранѧ́тсѧ.

²²

А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає,

²²

А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ трѝ главы̑ поко́ѧщыѧсѧ,

²³

що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її

²³

сїѐ є҆́сть толкова́нїе: въ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀ воздви́гнетъ вы́шнїй трѝ ца̑рства и҆ призове́тъ въ нѧ̀ мно́гихъ, и҆ поѡблада́ютъ земле́ю:

²⁴

з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла,

²⁴

и҆ и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на не́й, съ трꙋдо́мъ мно́гимъ на всѣ́хъ, и҆̀же бы́ша пре́жде си́хъ, сегѡ̀ ра́ди ті́и назва́ни сꙋ́ть главы̑ ѡ҆́рли:

²⁵

бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому.

²⁵

сі́и бо бꙋ́дꙋтъ, и҆̀же воз̾ѡглавѧ́тъ нечє́стїѧ є҆гѡ̀ и҆ и҆̀же соверша́тъ послѣ̑днѧѧ є҆гѡ̀.

²⁶

А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками,

²⁶

А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ главꙋ̀ болшꙋ́ю неѧвлѧ́ющꙋюсѧ, сїѐ є҆́сть толкова́нїе є҆ѧ̀: ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ оу҆́мретъ, но ѻ҆ба́че съ мꙋче́нїемъ,

²⁷

а двох інших пожере меч;

²⁷

и҆́бо два̀, и҆̀же пребꙋ́дꙋтъ, ме́чь и҆̀хъ поѧ́стъ:

²⁸

меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча.

²⁸

є҆ди́нагѡ бо ме́чь поѧ́стъ сꙋ́щихъ съ ни́мъ, но ѻ҆ба́че и҆ се́й мече́мъ на послѣ́докъ паде́тъ.

²⁹

А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку,

²⁹

А҆ ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ два̀ подкри̑лїѧ восхѡдѧ́щаѧ на главꙋ̀, ꙗ҆́же є҆́сть ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀,

³⁰

це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь.

³⁰

сїѐ є҆́сть толкова́нїе: сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже соблюдѐ вы́шнїй въ коне́цъ сво́й, то̀ є҆́сть ца́рство скꙋ́дное и҆ скорбе́й по́лно.

³¹

Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув,

³¹

Ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ льва̀, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ ѿ лѣ́са возбꙋди́вшасѧ, рыка́юща и҆ глаго́люща ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ ѡ҆блича́юща є҆го̀ и҆ непра̑вды є҆гѡ̀ всѣ́ми словесы̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже слы́шалъ є҆сѝ:

³²

це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх.

³²

се́й є҆́сть вѣ́тръ, є҆го́же сохрани́лъ вы́шнїй на коне́цъ на ни́хъ и҆ на нечє́стїѧ и҆́хъ, и҆ ѡ҆бличи́тъ тѣ́хъ и҆ ѡ҆б̾ѧви́тъ пред̾ тѣ́ми пре́лєсти и҆́хъ,

³³

Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх.

³³

поста́витъ бо и҆̀хъ на сꙋдѣ̀ живы́хъ: и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ ѡ҆бличи́тъ и҆̀хъ, тогда̀ нака́жетъ и҆̀хъ:

³⁴

Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку.

³⁴

и҆́бо ѡ҆ста́нокъ люді́й мои́хъ и҆зба́витъ съ бѣ́дностїю, и҆̀же сохране́ни сꙋ́ть на конца́хъ мои́хъ, и҆ оу҆блажи́тъ и҆̀хъ, до́ндеже прїи́детъ коне́цъ де́нь сꙋда̀, ѡ҆ не́мже гл҃ахъ тебѣ̀ ѿ нача́ла.

³⁵

Такий сон, бачений тобою, і таке значення його.

³⁵

Се́й со́нъ, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ сїѧ̑ сꙋ́ть толкова̑нїѧ.

³⁶

Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього.

³⁶

Ты̀ оу҆̀бо є҆ди́нъ досто́инъ бы́лъ є҆сѝ зна́ти та́йнꙋ сїю̀ вы́шнѧгѡ:

³⁷

Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці;

³⁷

напишѝ оу҆́бѡ всѧ̑ сїѧ̑ въ кни́гꙋ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ, и҆ положѝ ѧ҆̀ въ мѣ́стѣ сохра́ннѣ,

³⁸

і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці.

³⁸

и҆ наꙋчи́ши си̑мъ мꙋ̑дрыѧ ѿ люді́й твои́хъ, и҆́хже сердца̀ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ мо́гꙋтъ прїѧ́ти и҆ храни́ти та̑йны сїѧ̑:

³⁹

А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене.

³⁹

ты́ же є҆щѐ потерпѝ здѣ̀ и҆ны́хъ дні́й се́дмь, да тебѣ̀ пока́зано бꙋ́детъ всѐ, є҆́же и҆зво́литсѧ вы́шнемꙋ показа́ти тебѣ̀. И҆ ѿи́де ѿ менє̀.

⁴⁰

Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені:

⁴⁰

И҆ бы́сть, є҆гда̀ оу҆слы́ша ве́сь наро́дъ, ꙗ҆́кѡ проидо́ша се́дмь дні́й, и҆ а҆́зъ не возврати́хсѧ во гра́дъ, и҆ собра́шасѧ всѝ ѿ ме́ншагѡ да́же до бо́лшагѡ, и҆ прїидо́ша ко мнѣ̀ и҆ реко́ша мѝ, глаго́люще:

⁴¹

чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці?

⁴¹

что̀ согрѣши́ли є҆смы̀ тебѣ̀ и҆ что̀ непра́во содѣ́ѧхомъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ѧй на́съ сѣ́лъ є҆сѝ на мѣ́стѣ то́мъ;

⁴²

Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі.

⁴²

ты́ бо на́мъ ѡ҆ста́лсѧ є҆сѝ є҆ди́нъ ѿ всѣ́хъ люді́й, ꙗ҆́коже гро́здъ ѿ вїногра́да и҆ ꙗ҆́кѡ свѣти́лникъ въ мѣ́стѣ мра́чнѣ и҆ ꙗ҆́кѡ приста́нище и҆ кора́бль спасе́ный ѿ бꙋ́ри:

⁴³

Невже мало бід, що сталися з нами?

⁴³

и҆лѝ недовѡ́лна на́мъ сꙋ́ть ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же приключа́ютсѧ;

⁴⁴

Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион.

⁴⁴

а҆́ще оу҆̀бо ты̀ на́съ ѡ҆ста́виши, ко́ль лꙋ́чше бы на́мъ бы́ло, а҆́ще бы́хомъ сожже́ни бы́ли и҆ мы̀ съ сожже́нїемъ сїѡ́на;

⁴⁵

Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав:

⁴⁵

нижѐ бо мы̀ є҆смы̀ лꙋ́чши тѣ́хъ, и҆̀же та́мѡ оу҆мро́ша. И҆ пла́каша гла́сомъ вели́кимъ. И҆ ѡ҆вѣща́хъ къ ни̑мъ и҆ реко́хъ:

⁴⁶

надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова;

⁴⁶

оу҆пова́й, і҆и҃лю, и҆ не скорбѝ ты̀, до́ме і҆а́кѡвль:

⁴⁷

бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті.

⁴⁷

є҆́сть бо па́мѧть ѡ҆ ва́съ пред̾ вы́шнимъ, и҆ крѣ́пкїй не забы̀ ва́съ въ напа́сти:

⁴⁸

І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій.

⁴⁸

а҆́зъ бо не ѡ҆ста́вихъ ва́съ, ни ѿидо́хъ ѿ ва́съ, но прїидо́хъ на сїѐ мѣ́сто, да помолю́сѧ ѡ҆ разоре́нїи сїѡ́на, да взыщꙋ̀ млⷭ҇рдїе за смире́нїе ст҃ы́ни ва́шеѧ:

⁴⁹

Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів.

⁴⁹

и҆ нн҃ѣ и҆ди́те є҆ди́нъ кі́йждо въ до́мъ сво́й, и҆ а҆́зъ прїидꙋ̀ къ ва́мъ по дне́хъ си́хъ.

⁵⁰

І пішов народ, як я сказав йому, у місто,

⁵⁰

И҆ ѿи́де наро́дъ, ꙗ҆́коже реко́хъ є҆мꙋ̀, во гра́дъ:

⁵¹

а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею.

⁵¹

а҆́зъ же сѣдо́хъ на по́ли се́дмь дні́й, ꙗ҆́коже мѝ повелѣ̀, и҆ ꙗ҆до́хъ то́кмѡ ѿ цвѣтѡ́въ се́лныхъ, и҆ ѿ тра́въ сотворена̀ бы́сть мнѣ̀ пи́ща во дне́хъ тѣ́хъ.