¹

У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,

¹

Лњта, л~ го, разоренїе гра'дA е^гда` бњхъ въ вављ=лонњ и^ лежахъ на ѓ%дрњ скорбя'щи, прихожда'хђ же м^и мышленїя.

²

бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.

²

ја^ко ви'дњхъ ѓ^пђстњнїе сїѓ'на, и^ мно'жество ве'лїе живђщихъ въ вављ=лонњ,

³

І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,

³

и^ того ради быX ѕњло смђщенъ въ срDци, и^ нача'хъ ё^милен#ными словесы гл~ати къ вы'шънемђ,

⁴

і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,

⁴

ЭO влDко г~и. т^ы са'мъ реклъ е^си эT нача'ла полага'ющи ѓ^снова'нїя зе'мли, и^ повелњлъ е^си лю'дем#

⁵

і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою,

⁵

е^гда` далъ а^да'мђ плоть мр~твенђ, и^же б^њ дњ'ло рђкъ твои^хъ, и^ въдх~нђлъ е^си во'нь дх~ъ животенъ, и^ бы'сть живъ преD тобо'ю,

⁶

і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;

⁶

и^ въвеl е^си е^го в ра'и е^же насади десница твоа`, прежDе неже проѕя'бе земля`.

⁷

Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа.

⁷

и^ завњща е^мђ съхранити заповњди твоя` и^же престђпи я&” Того ради преда'лъ е^си и& и^ ро'дъ е^го въ смр~ть, и^ ё^мно'жи'ся мно'жество ја^зы'къ людїи иMже нњсть числа`.

⁸

Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.

⁸

и^ е^гда` кои^ждо роD послњдова по'хотемъ своиM, съдњлова'ющи ди'вная преD тобо'ю. гордя'щи повеленїеM твоиM.

⁹

З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх,

⁹

пакиy во время навеl е^си на ниX потопъ. и^ потребиl е^си живђщиX на земли`.

¹⁰

і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп.

¹⁰

и^ бысть въ е^ді'нокождо же и^хъ ја^ко а^да'мъ ё'мретъ,

¹¹

Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.

¹¹

токмо ѓ^ста'виl е^си е^ді'ного ноа и^ с# сњменеM е^го, и^з негоже роди'шася всњ правеDнїи.

¹²

Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні,

¹²

и^ ја%ко начаша мно'житися на земли` живђщи, и^ раZмно'жися число` сн~овъ но'евыхъ, и^з ни'хже лю'дїе и^ ја^зы'цы мно'ѕи и^зыидо'ша” Съгрњшенїя послDњнихъ, превъзыидо'ша непра'вдђ прежни'хъ.

¹³

коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,

¹³

и^ бы'ша лђка'ви преD тобо'ю. ѓ^баче же и^збра'лъ е^си себњ` з ниX мђж'а е^мђже и^мя бы'сть а^врааM

¹⁴

і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,

¹⁴

е^гоже възлю'билъ е^си. и^ сказа` е^мђ хотњнїя своя`,

¹⁵

і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;

¹⁵

и^ сътвори` с ни'мъ завњтъ вњчныи, ѓ^бњща'ющи не ѓ^стави'ти наслњдъствїя е^го” Є$гда' же даде е^мђ і^саа'ка, і^ и^саа'кђ даде і^а'кова і^ и^сава,

¹⁶

Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.

¹⁶

и^збраl е^си себњ` і^а'кова, і^сава же эTве'рже, и^ раз#мно'жися і^а'ковъ въ мно'жество ве'лїе”

¹⁷

Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської,

¹⁷

И$ бысть е^гда` и^звелъ е^си и^зъ е^гљ=пта сњмя е^го, приведе` и& къ горњ` сїнаи`,

¹⁸

тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.

¹⁸

преклони'лъ е^си нб~са и^ смири землю. поколњба'лъ е^си вселе'нђю, и^ трепета'ти сътвори'лъ е^си безднњ. и^ воZмђтилъ е^си ми'ръ.

¹⁹

І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,

¹⁹

и^ проидеT сла'ва твоя` вра'ты четвертыми, ѓ^гнеM и^ земнымъ трясе'нїемъ и^ вњтромъ, и^ мра'зомъ” да даси` зако'нъ сњмени і^а'ковлю, и^ ро'дђ і^и^л~евђ прилњжа'нїе”

²⁰

але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.

²⁰

Точїю не эTја%лъ е^си срDце лђка'во да законъ твои сътвори'тъ в ни'хъ приѓ^брњтенїе,

²¹

Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.

²¹

срDце б^о лђка'во нося` пр'ьвыи а^да'мъ, престђпи` и^ побњжеn бысть, и^ та'ко вс^и и^же эT него роди'шася,

²²

Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе.

²²

и^ б^њ всегда недђ'гъ съпряжеn съ зако'номъ въ срDцахъ члч~ескихъ лђка'вна ради кореня, тако и^же чт^о б^њ бл~го преста. и^ чт^о бњ` ѕл^о наста`

²³

Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;

²³

и^ преидо'ша времена` и^ сконъча'шася лњта. и^ въздви'глъ е^си себњ` раба` и^мене'мъ дв~да.

²⁴

повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.

²⁴

е^мђже повелњ соѕида'ти граD и%мени твое^мђ, и^ приноси'ти т^ђ џимїяM и^ жертвђ”

²⁵

Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,

²⁵

И$ е^гда` б^њ мно'га лњта, живђщїа въ тоM гра'дњ, эTстђпи'ша

²⁶

в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.

²⁶

послњдђ'юще лђка'вомђ мышленїю а^да'мовђ, и^ вс^я наслDњствїа е^го. поне'же и^ са'ми бы'ша срDцеM лђка'ви.

²⁷

І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.

²⁷

того' же ра'ди граD твои предалъ е^си в рђки вра'гъ твоиX,

²⁸

Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?

²⁸

ни л^и лђчша'я сътвори'ша и^же ѓ^бита'ют# въ вављ=лонњ. и^ того ради владњ'ют# сїѓ'номъ”

²⁹

Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє,

²⁹

И$ бы'сть е^гда` прїидо'хъ зд^њ и^ ви'дњхъ непра'вды и%мже нњсть числа`. и^ мно'гихъ съгрњша'ющихъ ви'дњ дш~а моя` да'же до л~ лњта, и^ ё^жасеся срDце мое`

³⁰

бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.

³⁰

и^же ви'дњхъ мно'жество престђ'пныхъ, и^ како е^си иM тръпњлъ съгрњшающимъ, эTпђща'ющи тMњ и^же лђка'вое творя'хђ, и^ погђби'лъ е^си лю'дїе твои` съхраниl же е^си враги твоа. не возвњщающи никомђ'же,

³¹

Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?

³¹

вои%стиннђ не вњм# како сїя вразђмњти и'мамъ, е^да сђть дњла добрњ'ишая вављ=лонскїя нежели сїѓ'ньскїя,

³²

Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?

³²

е^гда` позна'ша тебе` прочїи` ја^зы'цы паче і^и^л~я. и^ кацыи ја^зы'цы ё^вњри'ша свњдњтельствђ твое^мђ ја^коже і^а'ковль,

³³

Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.

³³

тXњ б^о м#зDа не и^зъја^вля'ется. и^ трђдъ и^хъ не тво'ритъ кори'сти. поне'же живђщи и^ ходя'щи по'средњ ја^зы'къ ви'дњхъ я& процвњта'юща. чтоже и^же не въспомянђша повелњнїи твоиX.

³⁴

Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.

³⁴

нн~њ же и^змњри` на мњрилехъ лђка'въствїе на'ше съ лђка'в#ствїемъ прочїихъ живђщихъ на земли`, и^ нигдњ` не ѓ^бря'щется и^мя твое толи'ко въ і^и~ли.

³⁵

Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?

³⁵

и^ е^гда` не съгрњши'ша преD тобо'ю живђщїи на земли`” И$ли` ко'и ја^зы'къ та'ко въздръжа'лъ за'повњди твоа`.

³⁶

Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.

³⁶

въи'стиннђ толи'ко сїи` съхраня'ше повеленїя твоа`, а^ не ја^зы'цы”