Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою,
1
Озна'менихъ же прїидетъ вре'мя, и^же живђщїи на земли` ѓ^бремене'ни да'ньми ве'лїими, и^ съкры'ется пђть пра'вды, и^ бђдетъ црsтво непло'дно эT вњры”
2
і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув.
2
И$ ё^множится непра'вда бо'леи нежели нн~њ ви'диши, и^ нежели е^си слы'шалъ,
3
І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню.
3
земля` в ню'же вни'деши, і^ ю'же ви'диши и^же нн~њ црsтвђ'етъ, ё^зряT е^я` ѓ^пђстњнђ, и^
4
А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день;
4
да'сть л^и тебњ вы'шнїи жи'вђ бы'ти. ё%зриши потре'теи трђбњ и^же въско'рњ сл~нце възсїя'етъ в нощи, и^ лђна три'щи на днь.
5
і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться.
5
и^ ка'паетъ кро'вь эT дре'ва, и^ ка'мень дасть гла'съ свои. и^ възъшата'ются лю'дїе,
6
Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця.
6
и^ то'и бђдетъ црsтвова'ти е^гоже ся ненадњ'ютъ живђщїи на земли`. и^ пти'цы пре'идTђ эT мњста свое^го.
7
Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його.
7
и^ мо'ре содоMское ры'бы эTме'щетъ, и^ да'сть гла'съ нощъ и^же мно'зїи не зна'ша, и^ вс^и ё^слы'шаT гласъ е^го,
8
Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ.
8
и^ трђси бђдTђ по мњстехъ мно'ѕњхъ. и^ ѓ'гнь беZпрестани ѓ^пђстится. и^ ѕвњрїе польстїи преселя'тся, и^ же'ны болњзнивыя родятъ ди'вная.
9
Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище.
9
и^ въ сла'дкихъ вода'хъ сла'ны ѓ^бря'щђтся, и^ прїатели всњхъ сами собою ѓ^полчаюTся. и^ съкрыся тогда ё%м# и^ ра'зђмъ разлђчится в# храни'лищи свое^мъ,
10
Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість.
10
і^ и^зы'щется эT многихъ и^ не ѓ^бря'щется” Непра'вда же и^ невъздержанїе ё^мно'жится на зеMли`.
11
Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні».
11
и^ вопроситъ странђ ближнїю свою, и^ речетъ, ни ли потебњ преидетъ правда правость творящи. и^ т^о эTмещђтся,
12
Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні.
12
и^ бђдетъ в то` время ё^поваю^тъ чл~ци и^ не воспрїимђтъ трђдяTся и^ не ё^правля'ютъ пђти и^хъ.
13
Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те.
13
сїя зна'менїя повелњно гл~ати тебњ, эTпђщено е^сть мнњ, и^ а'ще помоли'шися па'ки и^ въспла'чешися ја%ко и^ нн~њ. и^ пости'шися седмь дн~їи е^ще бо'леи ё^слы'шиши
14
І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала.
14
и^ возбнvђ и^ тњло мое` ё^страшиs ѕњло, и^ дш~а моя ё^трђди'ся ја%ко и^щезе`.
15
Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги.
15
держа` м^я и^же прїиде а^гг~лъ и^же гл~аше в# м^я и^ ё^крњпи` м^я, и^ поста'ви м^я на нога'хъ.
16
І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне?
16
и^ бы'сть в но'щь в#торђ'ю и^ прїиде къ мн^њ салаџїель во'жъ лю'демъ, и^ рече мн^њ гдњ` бя'ше. и^ въскђю лице твое ско'рбно.
17
Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його?
17
и^л^и не вњси ја%котебњ въвњре'нъ е^сть і^и^л~ь въ странњ` преселе'нїя иX.
18
Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків.
18
въста'ни б^о и^ вкђси` хлњба. и^ не ѓ^пђсти` насъ ја%ко па'стыръ ста'до свое в рђки влъкомъ лђка'вымъ.
19
Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене.
19
и^ реко'хъ е^мђ, и^ди эT мене`. и^ не приближишиs ко мнњ и^ ё^слы'шалъ ја^ко реко'хъ. и^ эTи'де эT мене`,
20
А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл.
20
а^ а'зъ пости'хся дн~їи сеDмь стеня'щи и^ пла'чющи. ја%ко мн^њ заповњда ё^рїель а^гг~лъ.
21
І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими;
21
и^ бы'сть по дн~и седмихъ. и^ па'ки помышле'нїе срDца мое^готрђдно бя'ше мн^њ ѕњло
22
але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім
22
и^ въспрїя` дш~а моя дх~ъ ра'зђменъ и^ па'ки нача` гл~ати преD вы'шнимъ словеса`,
23
і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу;
23
и^ рњхъ. ЭO влDко г~и эT всXњ дђбра'въ зем#скихъ и^ эT всњхъ дре'въ е^го и^збра'лъ е^си виногра'дъ е^ді'ныи.
24
Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею;
24
эT всњхъ зе'мль вселе'нныя и^збра'лъ е^си себњ ё^до'лїе е^ді'но. и^ эT всњхъ цвњтъ селныхъ и^збра'лъ е^си себњ кри'нъ е^ді'нъ.
25
Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион.
25
и^ эT всњхъ бе'зд#нъ мо'рьскиX и^сполнилъ е^си себњ и^сто'чниk е^дїнъ. и^ эT всњхъ созида'нїи гра'доv ѓ^ст~илъ е^си себњ сїѓ'нъ,
26
З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю;
26
и^ эT всњхъ сътворе'нїи летя'щихъ и^меновалъ е^си себњ голђби'цђ е^ді'нђ, и^ эT всњх# сътворе'нїи скота` прови'дњлъ е^си себњ ѓ^вцђ` е^ді'нђ,
27
із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений.
27
и^ эT всњхъ ё^мно'женыхъ лю'дїи и^зыска'лъ е^си себњ лю'ди е^ді'ны. и^ эT всњхъ и^скђше'нъ зако'нъ, да'лъ е^си семђ е^гоже желlњ е^си людїи”
28
Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами?
28
И$ нн~њ г~и въскђю преда'лъ е^си е^ді'нъ мно'гимъ. и^ ё^гото'валъ е^си на е^ді'нъ ко'рень мно'ги и%ныи`, и^ расточи'лъ е^си е^ді'нъ твои въ мно'зњхъ
29
І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували.
29
и^ потопта'ша е^го, и^же проти'вђ гл~ющаго во'ли твое'и. е^ще твои^хъ завњтъ не вњровахђ.
30
І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.
30
и^ а'ще ненавидя'ще ненави'дњлъ е^си лю'ди твоя`. твои^ми рђка'ми и%маши наказа'ти”
31
Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі,
31
И$ бы'сть е^гда` гл~алъ е^смь словеса`, и посла'нъ е^сть а^гг~лъ и^же пре'жде прїиде къ мн^њ въ проходя'щђю но'щь.
32
і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше.
32
и^ рече м^и ё^слы'ши м^я и^ наё^чю т^я. и^ воnми ми` и^ преDложђ` преD тобо'ю,
33
Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його?
33
и^ реко'хъ. гл~и г~и мои. и^ рече къ мн^њ, ѕњло въ ё^жасњ ё^ма` сътворе'нъ е^си ради і^и^л~я. и^л^и наи'паче възлюби'лъ е^си е^го, неже сътвори
34
Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його.
34
и&. и^ рњхъ к не'мђ ни` г~и, н^о боля'щи гл~алъ е^смь. мђ'чатъ б^о ся ля'двїя моя по вся` ча'сы и%щђщи взя'ти стезю` вы'шняго. и^ взыска'ти ча'сть сђ'да е^го.
35
Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського.
35
и^ рече къ мн^њ, не мо'жеши. и^ реко'х#, почто` г~и, и^ почто` родиXся и^л^и въскђ'ю не сътвори'ся ё^тро'ба мт~ри моея мн^њ гро'бъ, да не ви'дXњ трђда і^а'ковля и^ безъси'лїя ра'ди і^и^л~ева.
36
І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти;
36
и^ рече къ мн^њ. сочти` м^и сїе и^же е^гда` не прїидо'ша. и^ собери` м^и раскро'пленыя ка'пли, и^ ѓ^зелени` м^и сђхїя цвњты,
37
відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити.
37
и^ эTврьзи` м^и запертыя храни'лища, і^ и^зведи` м^и затворе'ны в ни'хъ вњтры, покажи` м^и гла'сђ ѓ%бразъ, и^ тогда покажђ` т^и трђдъ и^же жеда'еши ви'дњти
38
Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми?
38
и^ рњхъ, ЭO влDко г~и, кто' бо е^сть и^же можетъ сїя ви'дњти. то'кмо и^же съ чл~ки ѓ^бита'нїя не и%мать”
39
А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене?
39
А/з же безђменъ и^ ка'ко могђ гл~ати ѓ^ си'хъ и^же мене` въспро'сиши.
40
Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. —
40
и^ рече къ мнњ` ка'ко не мо'жеши сътвори'ти е^ді'нъ эT си'хъ и^же гл~ана сђть та'ко не мо'жеши ѓ^брњсти сђдъ мо'и. и^ли` въ ко'нецъ любо'въ ю%же лю'демъ ѓ^бњщахъ”
41
Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть?
41
И$ рњхъ чт^о сътворяT и^же предо мно'ю бы'ша. і^ и'же с на'ми і^ и^же по на'съ.
42
Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших.
42
и^ гл~а къ мнњ`, вњнцђ подобенъ сђдъ мо'и. ја%ко не послDњни'мъ по'здная, та'ко не пр'ьвыM ско'рая”
43
Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій?
43
И$ эTвњщахъ и^ реко'хъ. не могаше сътвори'ти и^же сътворени сђть і^ и^же сђть і^ и^же приходя'ще сђть въ е^ді'но да бы'стрње сђдъ тво'и пока'жеши”
44
Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені.
44
И$ эTвњща къ мнњ` и^ рече. не мо'жетъ тща'ти творе'нїе на тво'рца, и^ н^и снести` вњка и^хъ и^же в немъ сътво'рени сђть въ е^ді'но
45
І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі.
45
и^ рњхъ” Ка'ко гл~еши рабђ` твое^мђ. ја%ко ѓ^живляю^щи ѓ^живи'лъ е^си, эT тебе` сътво'рена творе'нїя въ е^ді'но. и^же б^о снесло сътворе'нїе. мо'жетъ и^ нн~њ носи'ти настоя'щее въ е^ді'но”
46
Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом.
46
И$ реq къ мнњ` въпроси` живота женьска. и^ гл~еши к не'и. и^ а'ще ро'диши, въскђю по времени, моли б^о ея` да ро'дитъ десяT въ е^ді'но.
47
Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом.
47
и^ реко'хъ не бо мо'жетъ, н^о по времени”
48
Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом.
48
И$ рече къ мнњ`. и^ аZ дахъ матриси земъстњи и^ си'мъ и^же просњя'ни сђть на не'и по времени
49
Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік.
49
и%мже б^о ѓ%бразомъ мла'денецъ не ро'дитъ т^а и^же ста'ра сђть” Та'ко а%зъ раз#смотриX эT себе` сътвореныи вњкъ.
50
Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости?
50
и^ па'ки въспроси'хъ. и^ рекохъ е^гда` ё^же` да'еши м^и пђть гл~ю преD тобо'ю. и%мже мт~и на'ша ѓ^ не'иже гл~алъ е^си мн^њ, е^ще` млада е^сть ё^же` ста'рости приближа'ется.
51
Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі.
51
и^ эTвњща къ мнњ` и^ реq. въспроси` ея` и^же ро'диT” И$ речетъ тебњ`.
52
Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?»
52
гл~еши б^о е'и. въскђю коиX роди'ла е^си нн~њ. нњ сђть подо'бни тњмъ и^же преD тобо'ю. н^о мен#ши во'зрастом#.
53
І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу».
53
и^ речетъ тебњ т^а и^нїи сђть и^же въ ю'ности силы рожDени сђть. і^ и^нїи же по времени ста'рости ѓ^скђдњ'ющи матриси роди'шася
54
Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами;
54
разђмњи б^о и^ т^ы ја%ко ме'нши во'зрастомъ е^сте` эT тњхъ и^же преже ваs
55
і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула.
55
і^ и^же по ва'съ мен#ши неже в^ы, ја%ко ё^же` състарњю'щее сътворенїе и^ крњпости` ю%ноши преминђющи”
56
І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?
56
И$ рекоX молю г~и а%ще ѓ^бря'щђ блгDть преD ѓ^чима твои'ма. покажи рабђ` твое^мђ и%мже посњтиши сътворе'нїе свое`”