¹

Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,

¹

И# бhсть є3гдA скончaхъ глаг0лати словесA сі‰, п0сланъ є4сть ко мнЁ ѓгGлъ, и4же п0сланъ бЁ ко мнЁ въ прє1жніz н0щы,

²

і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.

²

и3 речE ко мнЁ: востaни, є4здро, и3 слhши словесA, ±же пріид0хъ глаг0лати къ тебЁ.

³

Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;

³

И# рек0хъ: глаг0ли, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: м0ре постaвлено є4сть въ прострaннэ мёстэ, дабы2 бhло глуб0ко и3 безмёрно,

⁴

але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.

⁴

бyдетъ же є3мY вх0дъ въ тёснэ мёстэ постaвленъ, дабы2 под0бно рэкaмъ бhло:

⁵

Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?

⁵

кт0 бо хотsй восх0щетъ вни1ти въ м0ре и3 ви1дэти є5, и3ли2 госп0дствовати и4мъ, ѓще не пр0йдетъ тэсноты2, въ широтY кaкw пріити2 м0жетъ;

⁶

Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;

⁶

и3 пaки и4но: грaдъ с0зданъ є4сть и3 постaвленъ на мёстэ полев0мъ, є4сть же и3сп0лненъ всёми благи1ми:

⁷

але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.

⁷

вх0дъ є3гw2 тёсенъ и3 въ стремни1нэ постaвленъ, дабы2 њдеснyю џгнь бhлъ, њшyюю же водA глубокA:

⁸

Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.

⁸

стезs же є4сть є3ди1на т0кмw междY и4ма проложенA, си1рэчь междY nгнeмъ и3 вод0ю, є3ди1ну т0кмw ступeнь человёчу могyщаz вмэсти1ти:

⁹

Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?

⁹

є3гдA ќбw дaстсz грaдъ сeй человёку въ достоsніе, ѓще не пр0йдетъ когдA предположeннагw бёдства, кaкw пріи1метъ достоsніе своE;

¹⁰

Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.

¹⁰

И# рек0хъ: тaкw, гDи. И# речE ко мнЁ: тaкw є4сть и3 ї}лева чaсть:

¹¹

Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.

¹¹

и4хъ бо рaди сотвори1хъ вёкъ, и3 є3гдA преступи1лъ є4сть ґдaмъ законоположє1ніz мо‰, суждeно бhсть є4же сотворeно є4сть:

¹²

І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.

¹²

и3 сотвори1шасz вх0ди сегw2 вёка тёсни и3 болёзненни и3 трyдни, мaли же и3 лукaви, и3 бёдствъ п0лни и3 труд0мъ вели1кимъ ўтверждeнни,

¹³

А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.

¹³

и4бо б0лшагw вёка вх0ди прострaнни и3 без8wпaсни и3 творsщіи безсмeртный пл0дъ:

¹⁴

Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.

¹⁴

ѓще ќбw входsщіи не вни1дутъ, и5же живyтъ, въ тBснаz и3 сyєтнаz сі‰, не возм0гутъ пріsти, ±же сyть ўготHвана:

¹⁵

Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?

¹⁵

нн7э ќбw вскyю ты2 смущaешисz, є3гдA є3си2 тлёненъ, и3 что2 мzтeшисz ты2, є3гдA є3си2 смeртенъ;

¹⁶

Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?

¹⁶

и3 вскyю не пріsлъ є3си2 въ сeрдцы твоeмъ, є4же є4сть бyдущее, но є4же настоsщее;

¹⁷

Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.

¹⁷

Tвэщaхъ и3 рёхъ: вLко гDи! сE, ўстр0илъ є3си2 зак0номъ твои1мъ, ћкw прaведніи наслёдzтъ сі‰, нечести1віи же поги1бнутъ:

¹⁸

Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.

¹⁸

прaведніи же понесyтъ тэснотY надёющесz прострaнныхъ: и5же бо нечести1вw сотвори1ша, и3 тэснотY пострадaвше прострaнныхъ не ќзрzтъ.

¹⁹

І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.

¹⁹

И# речE ко мнЁ: нёсть судіS пaче бGа, ни разумэвazй пaче вhшнzгw:

²⁰

Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.

²⁰

погибaютъ бо мн0зи настоsщіи, понeже не радsтъ њ предположeннэмъ б9іи зак0нэ:

²¹

Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.

²¹

повелэвaz бо повелЁ бGъ приходsщымъ, є3гдA пріид0ша, что2 творsще жи1ви бyдутъ, и3 что2 хранsще казни1ми не бyдутъ:

²²

А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.

²²

тjи бо не сyть ўвэщaни, и3 проти1вишасz є3мY, и3 положи1ша себЁ помышлeніе сyетное,

²³

Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,

²³

и3 предстaвиша себЁ њбхождeніе грэхHвъ, и3 глаг0лаша вhшнему не бhти, и3 путjй є3гw2 не познaша,

²⁴

знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.

²⁴

и3 зак0нъ є3гw2 ўничижи1ша, и3 њбэтwвaніz є3гw2 tверг0ша, и3 въ зак0нэхъ є3гw2 вёры не и3мёша, и3 дёлъ є3гw2 не соверши1ша:

²⁵

І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.

²⁵

тогw2 рaди, є4здро, тшє1тнаz тщє1тнымъ и3 пHлнаz пHлнымъ:

²⁶

Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.

²⁶

сE, врeмz пріи1детъ, и3 бyдетъ, є3гдA пріи1дутъ знaмєніz, ±же предрек0хъ тебЁ, и3 kви1тсz невёста, и3 kвлsющисz покaжетсz, ћже нн7э крhетсz t земли2,

²⁷

І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.

²⁷

и3 всsкъ, и4же и3збaвленъ є4сть t предрэчeнныхъ ѕлhхъ, т0й ќзритъ ди6внаz мо‰:

²⁸

Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.

²⁸

tкрhетбосz сн7ъ м0й ї}съ съ тёми, и5же съ ни1мъ сyть, и3 насладsтсz, и5же њстaвлени сyть, въ лётэхъ четhрехъ стёхъ:

²⁹

А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.

²⁹

и3 бyдетъ по лётэхъ си1хъ, и3 ќмретъ сн7ъ м0й хrт0съ, и3 вси2 и5же дыхaніе и4мутъ человёцы,

³⁰

І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.

³⁰

и3 њбрати1тсz вёкъ въ дрeвнее молчaніе днjй сeдмь, ћкоже въ прeжнихъ судёхъ, тaкw ћкw да никто2 њстaнетсz:

³¹

Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.

³¹

и3 бyдетъ по днeхъ седми2, и3 возбyдитсz, и4же не u5 бди1тъ, вёкъ и3 ќмретъ растлённый,

³²

І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.

³²

и3 землS и3здaстъ тёхъ, и5же въ нeй спsтъ, и3 прaхъ, и5же въ нeмъ молчaніемъ њбитaютъ, и3 храни6лища и3здадyтъ вд†нныz и5мъ дyшы:

³³

Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.

³³

и3 tкрhетсz вhшній на пrт0лэ судA, и3 пр0йдутъ бэды6, и3 долготерпёніе соберeтсz:

³⁴

Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.

³⁴

сyдъ же є3ди1нъ пребyдетъ, и4стина стaнетъ, и3 вёра возм0жетъ,

³⁵

Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.

³⁵

и3 дёло послёдовати бyдетъ, и3 мздA покaжетсz, и3 пр†вды воспрsнутъ, и3 непр†вды не воз8wбладaютъ.

³⁶

Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;

³⁶

И# рек0хъ: пeрвый ґвраaмъ њ сод0млzнэхъ моли1лсz, и3 мwmсeй за nтцы2 согрёшшыz въ пустhни,

³⁷

Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;

³⁷

и3 и5же по нeмъ за ї}лz во дни6 ґхaза и3 самуи1ла,

³⁸

Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;

³⁸

давjдъ њ сокрушeніи, и3 соломHнъ за си1хъ, и5же пріид0ша во њсвzщeніе,

³⁹

Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;

³⁹

и3 и3ліA за тёхъ, и5же д0ждь пріsша, и3 за мeртва, да њживeтъ,

⁴⁰

Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.

⁴⁰

и3 є3зекjа за лю1ди во дни6 сеннахирjма, и3 мн0зи за мн0гихъ:

⁴¹

Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?

⁴¹

ѓще u5бо нн7э, є3гдA тлённое возрастE, и3 непрaвда ўмн0жена є4сть, и3 моли1шасz прaведніи за нечести1выхъ, вскyю и3 нн7э тaкw не бyдетъ;

⁴²

Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.

⁴²

И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: настоsщій вёкъ не є4сть конeцъ, слaва въ нeмъ чaстаz пребывaетъ: тогw2 рaди моли1шасz за немощнhхъ:

⁴³

День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,

⁴³

дeнь бо сyдный бyдетъ конeцъ врeмене сегw2 и3 начaло врeмене бyдущагw безсмeртіz, въ нeмже мимои1де тлёніе,

⁴⁴

припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.

⁴⁴

разруши1сz невоздeржность, tсёчено є4сть невёріе, возрастe же прaвда, возсіS и4стина:

⁴⁵

Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.

⁴⁵

тогдA бо никт0же м0жетъ спасти2 того2, и4же поги1бе, ни потопи1ти того2, и4же побэди2.

⁴⁶

Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.

⁴⁶

И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: сіE є4сть сл0во моE пeрвое и3 послёднее, ћкw лyчше бЁ не дaти земли2 ґдaму, и3ли2 є3гдA ўжE данA бhсть, ўдержaти є3го2, да не согрэши1тъ:

⁴⁷

Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?

⁴⁷

чт0 бо п0льзуетъ человёкwмъ въ настоsщемъ вёцэ жи1ти въ ск0рби, и3 мє1ртвымъ чazти кaзни;

⁴⁸

О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.

⁴⁸

q, что2 сотвори1лъ є3си2, ґдaме; ѓще бо ты2 согрэши1лъ є3си2, не є3ди1нагw тебє2 сотвори1сz падeніе, но и3 нaше, и5же t тебє2 произыд0хомъ:

⁴⁹

Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?

⁴⁹

чт0 бо п0льзуетъ нaмъ, ѓще њбэщaно є4сть нaмъ безсмeртное врeмz, мh же смє1ртнаz дэлA содёлахомъ;

⁵⁰

Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.

⁵⁰

и3 ћкw предрэчeнно є4сть нaмъ вёчное ўповaніе, мh же стропти1віи сyетни сотвори1хомсz;

⁵¹

Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;

⁵¹

и3 ћкw tложє1на сyть нaмъ жили6ща здрaвіz и3 пок0z, мh же лукaвw жи1ли є3смы2;

⁵²

уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.

⁵²

и3 ћкw пред8угот0вана є4сть слaва вhшнzгw защити1ти тёхъ, и5же п0здэ пожи1ша, мh же по стр0пwтнымъ путє1мъ ходи1хомъ;

⁵³

Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;

⁵³

и3 ћкw покaзанъ бyдетъ рaй, є3гHже пл0дъ нерастлёнъ пребывaетъ, въ нeмже є4сть пок0й и3 врачбA,

⁵⁴

але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.

⁵⁴

мh же не вни1демъ, въ неблагодaрныхъ бо мёстэхъ пожи1хомъ;

⁵⁵

Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.

⁵⁵

и3 ћкw пaче ѕвёздъ возблистaютъ ли1ца тёхъ, и5же воздержaніе и3мёzху, н†ша же ли1ца пaче тмы2 чє1рна;

⁵⁶

Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.

⁵⁶

и4бо не помышлsхомъ живyще, є3гдA беззак0ніе твори1хомъ, ћкw и4мамы по смeрти терпёти.

⁵⁷

Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,

⁵⁷

И# tвэщA и3 речE: сіE є4сть помышлeніе п0двига, и4мже подвизaтисz бyдетъ на земли2 рождeнный человёкъ,

⁵⁸

щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.

⁵⁸

да ѓще побэждeнъ бyдетъ, претерпи1тъ є4же рeклъ є3си2, ѓще же побэди1тъ, воспріи1метъ є4же гlю:

⁵⁹

Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».

⁵⁹

понeже сeй є4сть жив0тъ, њ нeмже мwmсeй речE, є3гдA живsше, къ лю1демъ, глаг0лz: и3збери2 себЁ жив0тъ, да живeши:

⁶⁰

Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,

⁶⁰

не вёроваша же є3мY, но ни п0слэ є3гw2 прbр0кwмъ, нижE мнЁ, и4же гlалъ є4смь и5мъ,

⁶¹

що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.

⁶¹

ћкw не былa бы ск0рбь въ погублeніе и4хъ, ћкоже бyдетъ рaдость тBмъ, и5мже ўсовётовано є4сть спcніе.

⁶²

Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,

⁶²

И# tвэшaхъ и3 рек0хъ: вёмъ, гDи, ћкw назвaнъ є4сть вhшній млcрдъ, понeже поми1луетъ тёхъ, и5же не u5 въ вёкъ пріид0ша,

⁶³

і милує тих, які проводять життя у законі Його.

⁶³

и3 ћкw ми1луетъ тёхъ, и5же житіE творsтъ по зак0ну є3гw2,

⁶⁴

Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.

⁶⁴

и3 долготерпэли1въ є4сть, ћкw долготерпи1тъ си6мъ, и5же согрэши1ша, ћкw своемY творeнію,

⁶⁵

Він щедрий, бо готовий давати за потребою,

⁶⁵

и3 щeдръ є4сть дaтель, ћкw даsти х0щетъ по трeбованіємъ,

⁶⁶

і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.

⁶⁶

и3 многомлcрдъ, понeже ўмножaетъ млcрдіе тBмъ, и5же и3 настоsщіи сyть, и3 и5же минyша, и3 и5же бyдутъ:

⁶⁷

Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.

⁶⁷

ѓще бо не ўмн0житъ млcрдіz своегw2, не њживeтъ вёкъ съ тёми, и5же наслёдzтъ въ нeмъ, и3 дaрствуетъ:

⁶⁸

Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.

⁶⁸

понeже ѓще бы не дaрствовалъ t бlгости своеS, да њблегчaтсz сjи, и5же беззак0ніе сотвори1ша t свои1хъ беззак0ній, то не возмоглa бы десzтотhсzщнаz чaсть живA бhти человёкwвъ:

⁶⁹

Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,

⁶⁹

и3 судіS, ѓще бы не прости1лъ w4нымъ, и5же и3зцэлeни сyть сл0вомъ є3гw2, и3 потреби1лъ бы мн0жество рaспрей,

⁷⁰

можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.

⁷⁰

не бы2 њстaлисz бhша въ безчи1сленнэмъ мн0жествэ, рaзвэ мaли ѕэлw2.