Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних,
1
И$ эTвњща` къ мнњ` и^ рече. мњря'щи мњ'ры вре'мя в себњ само'м#. и^ бђдетъ е^гда` видящи е^гда про'идетъ ча'сть нњ'которыхъ зна'менїи и^же преDречена сђть”
2
тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений.
2
Тогда` разђмњ'еши ја%котомђ` е^сть вре'мя в кое'мъ начина'етъ вы'шнїи посњти'ти вњ'къ чт^о эT е^го сътворе'нъ бы'сть.
3
Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів,
3
и^ когда ё^зрятъ въ вњ'цњ гиба'нїя мњстоM и^ людемъ смђще'нїе
4
тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку.
4
тогда` разђмњеши ја%ко эT сиX бысть вы'шнїи гл~анъ. эT дн~и и^же бы'ша преD тобо'ю эT нача'ла
5
Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно:
5
та'ко б^о все чт^о сътворе'но е^сть въ вњ'къ. нача'ло и%мать та'коже и^ скон#ча'нїю. и^ сконча'нїе е^сть ја^вле'нно”
6
так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями.
6
та'ко и^ вы'шняго времена` нача'ла и^маютъ ја^вле'нна в чюдесњ'хъ и^ си'лныX и^ сконча'ни и^ въ дњя'нїе и^ зна'менїа.
7
Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід,
7
и^ бђдетъ вся'къ и^же сп~сенъ сътвореn бђдетъ і^ и'же мо'жетъ и^збњжа'ти по дњ'ломъ свои^мъ и^ по вњ'рњ в кото'рђю вњ'ровалъ е^си
8
залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку.
8
ѓ^ста'нется эT преDрече'ныя бњды. и^ ё^сря'щетъ спsнїе мое в земли` мое'и и^ въ предњ'лехъ моиX. ја%ко ѓ^ст~ился е^смь эT вњка
9
Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках.
9
и^ тогда` ё^млрsдятся и^же нн~њ эTстђпи'ли сђть пђтїи мои^хъ. и^ въ мђче'нїихъ поживђтъ. тїи и^же и^хъ поверго'ша въ забве'нїе
10
Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння,
10
и^же б^о не позна'ша м^я живђщаго бл~готворе'нїя наслњди'ти
11
і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння,
11
и^же ѓ^горчиша зако'нђ мое^мђ е^гда` е^ще бя'хђ и^мњ'ющи свободђ и^ е^гда` е^ще` бы'сть и^мъ ѓ^творено покая'нїа мњ'сто. не възразђмњша н^о ё^ничижи'ша.
12
ті пізнають Мене після смерти у муках.
12
симъ требњ по смр~ти въ мђче'нїи позна'ти.
13
Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли.
13
и^ не хощи е^ще и^ска'тель бы'ти ка'ко нечести'ви мђ'чатся. н^о взыщи ка'ко пра'веDнїи сп~сђтся і^ и'х#же вњ'къ, и^ ра'ди кото'рыхъ вњкъ, и^ е^гда”
14
Я відповів і сказав:
14
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ,
15
я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю.
15
дре'внее гл~алъ е^смь, и^ нн~њ гл~ю и^ послњ гл~ю, ја%ко мно'ѕи сђть и^же поги'бнTђ нежели и^же сп~сђтся” ја%ко ё^мно'жатся во'лны на ка'плю”
16
Він відповів мені і сказав:
16
И$ эTвњща къ мнњ` и^ рече.
17
яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку.
17
какова` ни'ва таково и^ сњ'мя, и^ каковы цвњти таковы` и^ пестроты. и^ каковъ дњлатель таково и^ дњ'ло. каковъ ра'таи такова и^ мякота. ја%ко время бы'сть вњ'ка”
18
Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив.
18
И$ нн~њ е^гда` быхъ ё^готовающїи тњ'мъ и^же нн~њ сђть, пре'же неже бы'сть вњ'къ во'нже ѓ^бита'ша. и^ никто'же проти'вђ рече мнњ”
19
А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі.
19
Тогда` вся'къ и^же нн~њ сътво'рится въ ми'ръ т^о ё^гото'ванно, и^ ми'ра не ѓ^скђдњ'ющи, зако'нъ не и^с#слњдован#. растлњни сђть жи'тїя и^хъ,
20
І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому.
20
и^ промысли въ вњк#. и^ с^е бы'сть бњда ра'ди помышле'нїа и^же в не'мъ прїидо'ша.
21
Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі.
21
и^ видXњ и^ ѓ^прости'лъ е^мђ ѕњло, и^ съкры` мнњ ја%годђ эT гро'зда, и^ сажде'нїе эT колњ'на мно'га.
22
Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом.
22
поги'бнетъ б^о мно'жество и^же беZ ве'щи рожде'но е^сть. и^ съхрани'тся ја%годица моя` и^ сажде'ница моя`, и^же вели'кимъ трђдомъ съверши'лъ”
23
А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них,
23
Ты же а^ще и^ е^ще въспрїимеши, з~, дн~їи и%нњхъ, н^о не пости'шися в ни'х#,
24
вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти,
24
и^деши на' поле цвњтное гдњ до'мъ нњ'сть създа'нъ, и^ ја^си токмо эT цвњтъ по'льскихъ и^ мя'съ не вкђси'ши, и^ вина` не пїеши, н^ото'кмо цвњтъ.
25
молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою.
25
възмоли'ши вы'шняго беZпреста'ни, и^ прїидђ и^ гл~ю с тобо'ю”
26
І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням.
26
І$ и^до'хъ ја%коy рече мнњ на' поле и^же зове'тся а^рда'џъ, и^ сњдоX та'мо ё^ цвњтъ и^ эT тра'въ польскиX ја^до'хъ, и^ бы'ша ми` пита'нїе и^хъ в сы'тость”
27
Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше.
27
И$ бы'сть по сеDми дн~ехъ и^ а'зъ лежа'хъ на сенњ. и^ срDце мое паки смђщашеся ја%ко и^ преже.
28
І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав:
28
эTвръзена сђть ё^ста моя`, и^ начаX гл~ати преD вы'шнимъ и^ реко'хъ.
29
о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту,
29
ЭO г~и т^я наM показђ'ющи, показа'лся е^си эTц~емъ на'шимъ въ пђсты'ни. чт^о не поперется непло'дное когда бя'хђ и^сходя'ще эT е^гљ=пта.
30
і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова.
30
и^ гл~юще ре'клъ е^си. т^ы і^и^л~ю послђшаи м^я и^ сњ'мя і^а^ковле', во'нми слове'съ моиX.
31
Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно».
31
с^е бо а^зъ сњ'ю сњмена на ва'съ зако'нъ мои, и^ сътворитъ въ васъ пло'дъ, и^ просла'витеся в не'мъ по вњкђ”
32
Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій,
32
И$же эTц~ы ва'ши прїе'млюще зако'нъ не съдръжа'ша, и^ зако'нная моя` не съхрани'ша, и^ бы'сть плоD зако'нъ неродя'щи. не бо можа'ше ја%котвои
33
але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно.
33
бы'сть, и%же ја%ко прїа'ша погибо'ша, не съхраня'ющи чт^о в нихъ сњ'яно бы'сть”
34
Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено,
34
И$ с^е ѓ^бы'чаи е^сть, да е^гда` прїе'млетъ земля` сњ'мя, и^ли кора'бль мо'ря, и^ли сосђ'дъ нњ'кїи пи'ща, и^ли питїя” Є$гда бы'сть сконча'нот^о в ни'хъ сњя'но е^сть, и^ли в че'мъ поста'влено е^сть
35
у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так.
35
вкђ'пњ, т^о что` сњяно, и^ли поста'влено е^сть, и^ли и^же прїя'та сђть и^стребя'тся. и^ въспрїя'та ё^же не пребываеT преD нами, н^о намъ та'ко не сътворе'но бы'сть”
36
Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його;
36
Мы` б^о и^же зако'нъ прїяли е^смы`, съгрњша'ющи заблђди'хомъ, и^ срDце наше чт^о въспрїя' е^го,
37
Але закон не загинув, і залишається у своїй силі.
37
ја^ко закон# не поги'бнетъ. н^о пребыва'етъ въ свое^мъ трђдњ”
38
Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл.
38
И$ е^гда гл~ахъ сїя въ срDцы мое^мъ. възрњ'хъ ѓ^чи'ма мои'ма, и^ ви'дњхъ женђ въ деснњ'и стра'нњ. и^ с^е сїя рыда'ше и^ пла'каше съ гла'сомъ вели'киM, и^ дш~ею боля'ше ѕњло, и^ ѓ^дњя'нїе е^я` раздра'но, и^ пепелъ на главњ` е^я`”
39
Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй:
39
И$ ѓ^ста'вихъ помышле'нїе в кото'рыX быX мыслящи. и^ ѓ^брати'хся к не'и
40
про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею?
40
и^ реко'хъ е'и. ѓ^ чеM пла'чеши и^ чт^о боли'ши дш~ею
41
Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена.
41
рече къ мнњ`, ѓ^ста'ви м^я г~и мои да въспла'чю себе`. и^ приложђ болњзни ја%ко ѕњло ѓ^горчи'хся дш~ею и^ смире'на е^смь ѕњ'ло”
42
Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені:
42
И$ рекохъ, чт^о стра'жDеши рц^ы м^и. и^ рече къ мнњ`,
43
я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років.
43
неплоDна быхъ раба` твоя` и^ не роди'хъ. и^мњ'ющи лњтъ, л~.
44
Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно,
44
а^зъ б^о пое^ді'ны ча'сы и^ пое^ді'ны дн~и лњтъ, л~, си'хъ. въз#молю'ся вы'шнемђ дн~ь и^ но'щь”
45
і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього.
45
И$ бы'сть по л~, лњтехъ, ё^слы'ша м^я б~ъ рабђ` свою`, и^ ви'дњ смире'нїе мое, и^ вня'тъ скорбњ'нїе мое. и^ да'сть мн^њ сн~а, и^ ё^блажи'ся на'нь ѕњ'ло а^зъ и^ мђ'жъ мои, и^ вс^и гража'не мои. и^ почти'хомъ ѕњ'ло крњпкого.
46
Я вигодувала його з великим трудом,
46
и^ въскорми'хъ е^го с трђдомъ вели'кимъ”
47
і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету.
47
И$ бы'сть е^гда` растя'ше и^ прїидетъ прїя'ти женђ`, сътвори'лъ дн~ь пирныи”