Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,
1
(За? к7д7.) Мyжъ же нёкій бЁ въ кесарjи, и4менемъ корни1лій, с0тникъ t спjры нарицaющіzсz їталjйскіz,
2
побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.
2
благоговёинъ и3 боsйсz бGа со всёмъ д0момъ свои1мъ, творsй ми1лwстыни мнHги лю1демъ и3 молsйсz бGу всегдA:
3
Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!»
3
ви1дэ въ видёніи ћвэ, ћкw въ чaсъ девsтый днE, ѓгGла б9іz сшeдша къ немY и3 рeкша є3мY: корни1ліе.
4
Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом.
4
Џнъ же воззрёвъ нaнь и3 пристрaшенъ бhвъ речE: что2 є4сть, гDи; речe же є3мY: мwли1твы тво‰ и3 ми1лwстыни тво‰ взыд0ша на пaмzть пред8 бGа:
5
Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром.
5
и3 нн7э посли2 во їoппjю мужeй и3 призови2 сjмwна, нарицaемаго петрA:
6
Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».
6
сeй стрaнствуетъ ў нёкоегw сjмwна ўсмарS, є3мyже є4сть д0мъ при м0ри: т0й речeтъ тебЁ глаг0лы, въ ни1хже сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й.
7
Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому,
7
И# ћкоже tи1де ѓгGлъ глаг0лzй корни1лію, пригласи1въ двA t рабHвъ свои1хъ и3 в0ина благочести1ва t служaщихъ є3мY
8
і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.
8
и3 сказaвъ и5мъ вс‰, послA и5хъ во їoппjю.
9
Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,
9
Воyтріе же, путьшeствующымъ и5мъ и3 ко грaду приближaющымсz, взhде пeтръ на г0рницу помоли1тисz, њ часЁ шестёмъ.
10
і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,
10
Бhсть же пріaлченъ и3 хотsше вкуси1ти: гот0вzщымъ же w4нэмъ, нападE нaнь ќжасъ,
11
і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;
11
и3 ви1дэ нeбо tвeрсто и3 сходsщъ нaнь сосyдъ нёкій, ћкw плащани1цу вeлію, по четhремъ крaємъ привsзанъ и3 ни1зу спущaемь на зeмлю,
12
у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні.
12
въ нeмже бsху вс‰ четверонHгаz земли2 и3 ѕвёріе и3 гaди и3 пти6цы небє1сныz.
13
І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж».
13
И# бhсть глaсъ къ немY: востaвъ, пeтре, заколи2 и3 ћждь.
14
Петро ж сказав: «Ні, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого».
14
Пeтръ же речE: никaкоже, гDи, ћкw николи1же kд0хъ всsко сквeрно и3ли2 нечи1сто.
15
Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».
15
И# (сE) глaсъ пaки къ немY втори1цею: ±же бGъ њчcтилъ є4сть, ты2 не скверни2.
16
Сталося це тричі; і сосуд знову піднявся на небо.
16
Сjе же бhсть три1щи: и3 пaки взsсz сосyдъ на нeбо.
17
Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт;
17
Ћкоже въ себЁ недоумэвaшесz пeтръ, чт0 бы бhло видёніе, є4же ви1дэ, и3 сE, мyжіе п0сланніи t корни1ліа, вопр0шше и3 ўвёдэвше д0мъ сjмwновъ, стaша пред8 враты2
18
і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»
18
и3 возглaшше вопрошaху, ѓще сjмwнъ, нарицaемый пeтръ, здЁ стрaнствуетъ.
19
Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе;
19
Петрy же размышлsющу њ видёніи, речE є3мY д¦ъ: сE, мyжіе тріE и4щутъ тебє2:
20
встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх».
20
но востaвъ сни1ди и3 и3ди2 съ ни1ми, ничт0же разсуждaz: занE ѓзъ послaхъ и5хъ.
21
Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?»
21
(За? к7е7.) Сошeдъ же пeтръ къ мужє1мъ пHсланнымъ къ немY t корни1ліа, речE: сE, ѓзъ є4смь, є3гHже и4щете: кaz є4сть винA, є3sже рaди пріид0сте;
22
Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого».
22
Nни1 же рек0ша: корни1лій с0тникъ, мyжъ првdнъ и3 боsйсz бGа, свидётелствованъ t всегw2 kзhка їудeйска, ўвэщeнъ є4сть t ѓгGла с™а призвaти тS въ д0мъ св0й и3 слhшати глаг0лы t тебє2.
23
Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.
23
Призвaвъ же и5хъ ўчреди2: наyтріе же пeтръ востaвъ и4де съ ни1ми, и3 нёцыи t брaтій, и5же t їoппjи, и3д0ша съ ни1мъ:
24
Наступного дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів.
24
и3 наyтріе внид0ша въ кесарjю. Корни1лій же бЁ чaz и5хъ, созвaвъ ср0дники сво‰ и3 любє1зныz дрyги.
25
Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.
25
Ћкоже бhсть вни1ти петрY, срёте є3го2 корни1лій, и3 пaдъ на ногY є3гw2 поклони1сz.
26
Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина».
26
Пeтръ же воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни: и3 ѓзъ сaмъ человёкъ є4смь.
27
І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися.
27
И# съ ни1мъ бесёдуz, вни1де и3 њбрёте собрaвшыzсz мнHги:
28
І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим.
28
речe же къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw не лёпо є4сть мyжу їудeанину прилэплsтисz и3ли2 приходи1ти ко и3ноплемeннику: и3 мнЁ бGъ показA ни є3ди1наго сквeрна и3ли2 нечи1ста глаг0лати человёка:
29
Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»
29
тёмже и3 без8 сумнёніz пріид0хъ призвaнъ: вопрошaю вы2 u5бо, коеS рaди вины2 послaсте по менE;
30
Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі
30
И# корни1лій речE: t четвeртагw днE дaже до сегw2 часA бёхъ постsсz и3 въ девsтый чaсъ молsсz въ домY моeмъ: и3 сE, мyжъ стA предо мн0ю во nдeжди свётлэ
31
і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом.
31
и3 речE: корни1ліе, ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 ми1лwстыни тво‰ помzнyшасz пред8 бGомъ:
32
Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобі».
32
посли2 u5бо во їoппjю и3 призови2 сjмwна, и4же нарицaетсz пeтръ: сeй стрaнствуетъ въ домY сjмwна ўсмарS бли1з8 м0рz: и4же пришeдъ возглаг0летъ тебЁ.
33
Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог».
33
Ѓбіе u5бо послaхъ къ тебЁ, тh же д0брэ сотвори1лъ є3си2 пришeдъ: нн7э u5бо вси2 мы2 пред8 бGомъ предстои1мъ слhшати вс‰ повелBннаz тебЁ t бGа.
34
Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу,
34
(За? к7ѕ7.) Tвeрзъ же пeтръ ўстA, речE: пои1стиннэ разумэвaю, ћкw не на лиц† зри1тъ бGъ,
35
але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.
35
но во всsцэмъ kзhцэ боsйсz є3гw2 и3 дёлаzй прaвду пріsтенъ є3мY є4сть:
36
Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх.
36
сл0во, є4же послA сынHмъ ї}лєвымъ, бlговэствyz ми1ръ ї}съ хrт0мъ: сeй є4сть всBмъ гDь:
37
Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан:
37
вы2 вёсте глаг0лъ бhвшій по всeй їудeи, начeншійсz t галілeи, по крещeніи, є4же проповёда їwaннъ:
38
як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Назарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним.
38
ї}са, и4же t назарeта, ћкw помaза є3го2 бGъ д¦омъ с™hмъ и3 си1лою, и4же пр0йде бlгодaтелствуz и3 и3сцэлsz вс‰ наси1лwванныz t діaвола, ћкw бGъ бsше съ ни1мъ:
39
І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві.
39
и3 мы2 є3смы2 свидётелє всёхъ, ±же сотвори2 во странЁ їудeйстэй и3 во їеrли1мэ: є3г0же и3 ўби1ша, повёшше на дрeвэ.
40
Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися
40
Сего2 бGъ воскRси2 въ трeтій дeнь и3 дадE є3мY kвлeну бhти,
41
не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Ним після воскресіння Його з мертвих.
41
не всBмъ лю1демъ, но нaмъ свидётелємъ преднаречє1ннымъ t бGа, и5же съ ни1мъ kд0хомъ и3 пи1хомъ, по воскrніи є3гw2 t мeртвыхъ:
42
І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих.
42
и3 повелЁ нaмъ проповёдати лю1демъ и3 засвидётелствовати, ћкw т0й є4сть нарэчeнный t бGа судіS живы6мъ и3 мє1ртвымъ:
43
Про Нього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Нього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його».
43
њ сeмъ вси2 прbр0цы свидётелствуютъ, њставлeніе грэхHвъ пріsти и4менемъ є3гw2 всsкому вёрующему въ џнь.
44
Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово.
44
(За? к7з7.) Е#щe же глаг0лющу петрY глаг0лы сі‰, нападE д¦ъ с™hй на вс‰ слhшащыz сл0во.
45
І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників,
45
И# ўжас0шасz и5же t њбрёзаніz вёрніи, є3ли1цы пріид0ша съ петр0мъ, ћкw и3 на kзhки дaръ с™aгw д¦а и3зліsсz:
46
бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав:
46
слhшаху бо и5хъ глаг0лющихъ љзы6ки и3 величaющихъ бGа. ТогдA tвэщA пeтръ:
47
«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?»
47
є3дA в0ду возбрани1ти м0жетъ кто2, є4же не крести1тисz си6мъ, и5же д¦ъ с™hй пріsша, ћкоже и3 мы2;
48
І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів.
48
Повелё же и5мъ крести1тисz во и4мz ї}съ хrт0во. ТогдA моли1ша є3го2 пребhти ў ни1хъ дни6 нBкіz.