Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
1
Бsху же нёцыи во цRкви сyщей во ґнтіохjи прbр0цы и3 ўчи1теліе: варнaва же и3 сmмеHнъ нарицaемый нjгеръ, и3 лукjй кmринeанинъ, и3 манаи1лъ со и4рwдомъ четвертовлaстникомъ воспитaнный, и3 сavлъ.
2
Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх».
2
Служaщымъ же и5мъ гDеви и3 постsщымсz, речE д¦ъ с™hй: tдэли1те ми2 варнaву и3 сavла на дёло, на нeже призвaхъ и5хъ.
3
Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
3
ТогдA пости1вшесz и3 помоли1вшесz и3 возл0жше рyки на нS, tпусти1ша и5хъ.
4
Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру;
4
Сі‰ u5бо, пHслана бы6вша t д¦а с™а, снид0ста въ селеvкjю, tтyду же tплhста въ кЂпръ,
5
і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння.
5
и3 бы6вша въ саламjнэ, возвэщaста сл0во б9іе въ с0нмищихъ їудeйскихъ: и3мёzста же и3 їwaнна слугY.
6
Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус,
6
Прошє1дша же џстровъ дaже до пaфа, њбрэт0ста нёкоего мyжа волхвA лжепрор0ка їудeанина, є3мyже и4мz варіисyсъ,
7
який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
7
и4же бЁ со ґнfmпaтомъ сeргіемъ пavломъ, мyжемъ разyмнымъ. Сeй призвaвъ варнaву и3 сavла, взыскA ўслhшати сл0во б9іе:
8
А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
8
сопротивлsшесz же и4ма є3лЂма в0лхвъ, тaкw бо сказyетсz и4мz є3гw2, и3скjй разврати1ти ґнfmпaта t вёры.
9
Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
9
Сavлъ же, и4же и3 пavелъ, и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 воззрёвъ нaнь,
10
сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх?
10
речE: q, и3сп0лненне всsкіz льсти2 и3 всsкіz ѕл0бы, сhне діaволь, врaже всsкіz прaвды, не престaнеши ли развращaz пути6 гDни пр†выz;
11
І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря.
11
и3 нн7э, сE, рукA гDнz на тS, и3 бyдеши слёпъ, не ви1дz с0лнца до врeмене. Внезaпу же нападE нaнь мрaкъ и3 тмA, и3 њсzзaz и3скaше вождA.
12
Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
12
ТогдA ви1дэвъ ґнfmпaтъ бhвшее, вёрова, дивsсz њ ў§ніи гDни.
13
Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.
13
(За? lв7.) Tвeзшесz же t пaфа пavелъ и3 сyщіи съ ни1мъ, пріид0ша въ пергjю памфmлjйскую: їwaннъ же, tлучи1всz t ни1хъ, возврати1сz во їеrли1мъ.
14
Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
14
Nни1 же, прошeдше t пергjи, пріид0ша во ґнтіохjю пісідjйскую, и3 вшeдше въ с0нмище въ дeнь суббHтный, сэд0ша.
15
Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть».
15
По чтeніи же зак0на и3 прbрHкъ, послaша нач†лницы с0нмища къ ни6мъ, глаг0люще: мyжіе брaтіе, ѓще є4сть сл0во въ вaсъ ўтэшeніz къ лю1демъ, глаг0лите.
16
Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте!
16
Востaвъ же пavелъ и3 помаaвъ рук0ю, речE: мyжіе ї}лтzне и3 боsщіисz бGа, ўслhшите:
17
Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї,
17
бGъ людjй си1хъ и3збрA nтцы2 нaшz и3 лю1ди вознесE въ пришeлствіи въ земли2 є3гЂпетстэй, и3 мhшцею выс0кою и3зведE и5хъ и3з8 неS
18
і близько сорока років годував їх у пустелі.
18
и3 до четhредесzти лётъ препитA и5хъ въ пустhни:
19
І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
19
и3 низложи1въ kзы6къ сeдмь въ земли2 ханаaнстэй, дадE и5мъ въ наслёдіе зeмлю и4хъ,
20
І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
20
и3 по си1хъ, ћкw лётъ четhреста и3 пzтьдесsтъ, дадE и5мъ судіи6 до самуи1ла прbр0ка:
21
Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
21
и3 tтyду проси1ша царS, и3 дадE и5мъ бGъ саyла сhна кjсова, мyжа t колёна веніамjнова, лётъ четhредесzть:
22
Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої».
22
и3 престaвль є3го2, воздви1же и5мъ дв7да въ царS, є3мyже и3 речE свидётелствовавъ: њбрэт0хъ дв7да сhна їессeова, мyжа по с®цу моемY, и4же сотвори1тъ вс‰ хотBніz мо‰.
23
З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві.
23
T сегw2 сёмене бGъ по њбэтовaнію воздви1же ї}лю спcніе ї}са,
24
Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському.
24
проповёдавшу їwaнну пред8 лицeмъ вни1тіz є3гw2 крещeніе покаsніz всBмъ лю1демъ ї}лєвымъ.
25
Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах.
25
(За? lG.) И# ћкоже скончавaше їwaннъ течeніе, глаг0лаше: кого2 мS непщyете бhти; нёсмь ѓзъ, но сE, грzдeтъ по мнЁ, є3мyже нёсмь дост0инъ разрэши1ти ремeнь сапог{ є3гw2.
26
Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього.
26
Мyжіе брaтіе, сhнове р0да ґвраaмлz, и3 и5же въ вaсъ боsщіисz бGа, вaмъ сл0во спcніz сегw2 послaсz.
27
Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
27
Живyщіи бо во їеrли1мэ и3 кн‰зи и4хъ, сегw2 не разумёвше, и3 глaсы прbр0чєскіz по вс‰ суббw6ты чтHмыz, њсуди1вше (є3го2), и3сп0лниша,
28
і, не знайшовши в Ньому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
28
и3 ни є3ди1ныz вины2 смeртныz њбрётше, проси1ша ў пілaта ўби1ти є3го2:
29
Коли ж сповнилось усе, написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
29
ћкоже скончaша вс‰, ±же њ нeмъ пи6сана, снeмше съ дрeва, положи1ша во гр0бэ.
30
А Бог воскресив Його з мертвих.
30
БGъ же воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ:
31
Він багато днів являвся тим, які вийшли з Ним із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
31
и4же kвлsшесz во дни6 мнHги совозшeдшымъ съ ни1мъ t галілeи во їеrли1мъ, и5же нн7э сyть свидётеліе є3гw2 къ лю1демъ.
32
І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
32
И# мы2 вaмъ благовэствyемъ њбэтовaніе бhвшее ко nтцє1мъ, ћкw сіE бGъ и3сп0лнилъ є4сть нaмъ чaдwмъ и4хъ, воздви1гъ ї}са,
33
як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе».
33
ћкоже и3 во pалмЁ вторёмъ пи1сано є4сть: сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS.
34
А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно».
34
Ґ ћкоже воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ, не ктомY хотsща возврати1тисz во и3стлёніе, си1це речE: ћкw дaмъ вaмъ прпdбнаz дв7дwва вBрнаz.
35
Тому й в іншому місці говорить: «Не даси Святому Твоєму побачити тління».
35
Тёмже и3 въ друг0мъ гlетъ: не дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz.
36
Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
36
Дв7дъ бо, своемY р0ду послужи1въ б9іимъ совётомъ, ќспе, и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ, и3 ви1дэ и3стлёніе:
37
а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
37
ґ є3г0же бGъ воздви1же, не ви1дэ и3стлёніz.
38
Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;
38
Вёдомо u5бо да бyдетъ вaмъ, мyжіе брaтіе, ћкw є3гw2 рaди вaмъ њставлeніе грэхHвъ проповёдаетсz:
39
і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.
39
и3 t всёхъ, t ни1хже не возмог0сте въ зак0нэ мwmсeовэ њправди1тисz, њ сeмъ всsкъ вёруzй њправдaетсz.
40
Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
40
Блюди1те u5бо, да не пріи1детъ на вaсъ рэчeнное во прbр0цэхъ:
41
«Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам».
41
ви1дите, неради1віи, и3 чуди1тесz, и3 ќзрите и3 и3счeзнете: ћкw дёло ѓзъ содёлаю во дни6 вaшz, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 повёсть вaмъ.
42
Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу.
42
И#сходsщымъ же и5мъ t с0нмища їудeйска, молsху kзhцы въ другyю суббHту глаг0латисz и5мъ глаг0лwмъ си6мъ:
43
Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій.
43
разшeдшусz же соб0ру, послёдоваша мн0зи t їудє1й и3 чести1выхъ пришлє1цъ пavлу и3 варнaвэ, и5же, глагHлюща и5мъ, ўвэщaста и5хъ пребывaти въ блгdти б9іей.
44
Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
44
Во грzдyщую же суббHту мaлw не вeсь грaдъ собрaсz послyшати сл0ва б9іz:
45
Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло.
45
ви1дэвше же їудeє нар0ды, и3сп0лнишасz зaвисти и3 вопреки2 глаг0лаху глаг0лємымъ t пavла, сопроти1въ глаг0люще и3 хулsще.
46
Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
46
Дерзн{вша же пavелъ и3 варнaва рек0ста: вaмъ бЁ лёпо пeрвэе глаг0лати сл0во б9іе: ґ понeже tверг0сте є5 и3 недостHйны творитE сaми себE вёчному животY, сE, њбращaемсz во kзhки:
47
Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі».
47
тaкw бо заповёда нaмъ гDь: положи1хъ тS во свётъ kзhкwмъ, є4же бhти тебЁ во спcніе дaже до послёднихъ земли2.
48
Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
48
Слhшаще же kзhцы рaдовахусz и3 слaвлzху сл0во гDне, и3 вёроваша, є3ли1цы ўчинeни бsху въ жи1знь вёчную:
49
І слово Господнє поширилося по всій країні.
49
проношaшесz же сл0во гDне по всeй странЁ.
50
Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі.
50
Їудeє же наусти1ша чести6выz жєны2 и3 благоwбр†зныz и3 старёйшины грaда, и3 воздвиг0ша гонeніе на пavла и3 варнaву, и3 и3згнaша | t предBлъ свои1хъ.
51
Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
51
W$на же, tр‰сша прaхъ t н0гъ свои1хъ на ни1хъ, пріид0ста во їконjю.
52
А ученики сповнювались радости й Духа Святого.
52
Ўчн7цh же и3сполнsхусz рaдости и3 д¦а с™а.