Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
1
Бя́ху же нѣ́цыи во це́ркви су́щей во Антіохі́и проро́цы и учи́теліє: Варна́ва же и Симео́нъ нарица́ємый Ні́геръ, и Лукі́й Кирине́анинъ, и Манаи́лъ со И́родомъ четвертовла́стникомъ воспита́нный, и Са́влъ.
2
Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх».
2
Служа́щымъ же и́мъ Го́сподеви и постя́щымся, рече́ Ду́хъ Святы́й: отдѣли́те Ми́ Варна́ву и Са́вла на дѣ́ло, на не́же призва́хъ и́хъ.
3
Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
3
Тогда́ пости́вшеся и помоли́вшеся и возло́жше ру́ки на ня́, отпусти́ша и́хъ.
4
Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру;
4
Сія́ у́бо, по́слана бы́вша от Ду́ха Свя́та, снидо́ста въ Селевкі́ю, отту́ду же отплы́ста въ Ки́пръ,
5
і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння.
5
и бы́вша въ Саламі́нѣ, возвѣща́ста сло́во Бо́жіє въ со́нмищихъ Іуде́йскихъ: имѣ́яста же и Іоа́нна слугу́.
6
Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус,
6
Проше́дша же о́стровъ да́же до Па́фа, обрѣто́ста нѣ́коєго му́жа волхва́ лжепроро́ка Іуде́анина, єму́же и́мя Варіису́съ,
7
який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
7
и́же бѣ́ со анѳипа́томъ Се́ргіємъ Па́вломъ, му́жемъ разу́мнымъ. Се́й призва́въ Варна́ву и Са́вла, взыска́ услы́шати сло́во Бо́жіє:
8
А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
8
сопротивля́шеся же и́ма Єли́ма во́лхвъ, та́ко бо сказу́єтся и́мя єго́, искі́й разврати́ти анѳипа́та от вѣ́ры.
9
Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
9
Са́влъ же, и́же и Па́велъ, испо́лнися Ду́ха Свя́та, и воззрѣ́въ на́нь,
10
сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх?
10
рече́: о, испо́лненне вся́кія льсти́ и вся́кія зло́бы, сы́не діа́воль, вра́же вся́кія пра́вды, не преста́неши ли развраща́я пути́ Госпо́дни пра́выя?
11
І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря.
11
И ны́нѣ, се́, рука́ Госпо́дня на тя́, и бу́деши слѣ́пъ, не ви́дя со́лнца до вре́мене. Внеза́пу же нападе́ на́нь мра́къ и тма́, и осяза́я иска́ше вожда́.
12
Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
12
Тогда́ ви́дѣвъ анѳипа́тъ бы́вшеє, вѣ́рова, дивя́ся о уче́ніи Госпо́дни.
13
Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.
13
Отве́зшеся же от Па́фа Па́велъ и су́щіи съ ни́мъ, пріидо́ша въ Пергі́ю Памфилі́йскую: Іоа́ннъ же, отлучи́вся от ни́хъ, возврати́ся во Ієрусали́мъ.
14
Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
14
Они́ же, проше́дше от Пергі́и, пріидо́ша во Антіохі́ю Пісіді́йскую, и вше́дше въ со́нмище въ де́нь суббо́тный, сѣдо́ша.
15
Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть».
15
По чте́ніи же Зако́на и Проро́къ, посла́ша нача́лницы со́нмища къ ни́мъ, глаго́люще: му́жіє бра́тіє, а́ще є́сть сло́во въ ва́съ утѣше́нія къ лю́демъ, глаго́лите.
16
Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте!
16
Воста́въ же Па́велъ и помаа́въ руко́ю, рече́: му́жіє Ізра́илтяне и боя́щіися Бо́га, услы́шите:
17
Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї,
17
Бо́гъ люді́й си́хъ избра́ отцы́ на́шя и лю́ди вознесе́ въ прише́лствіи въ земли́ Єги́петстѣй, и мы́шцею высо́кою изведе́ и́хъ изъ нея́
18
і близько сорока років годував їх у пустелі.
18
и до четы́редесяти лѣ́тъ препита́ и́хъ въ пусты́ни:
19
І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
19
и низложи́въ язы́къ се́дмь въ земли́ Ханаа́нстѣй, даде́ и́мъ въ наслѣ́діє зе́млю и́хъ,
20
І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
20
и по си́хъ, я́ко лѣ́тъ четы́реста и пятьдеся́тъ, даде́ и́мъ судіи́ до Самуи́ла проро́ка:
21
Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
21
и отту́ду проси́ша царя́, и даде́ и́мъ Бо́гъ Сау́ла сы́на Кі́сова, му́жа от колѣ́на Веніамі́нова, лѣ́тъ четы́редесять:
22
Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої».
22
и преста́вль єго́, воздви́же и́мъ Дави́да въ царя́, єму́же и рече́ свидѣ́телствовавъ: обрѣто́хъ Дави́да сы́на Ієссе́ова, му́жа по се́рдцу Моєму́, и́же сотвори́тъ вся́ хотѣ́нія Моя́.
23
З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві.
23
От сего́ сѣ́мене Бо́гъ по обѣтова́нію воздви́же Ізра́илю Спасе́ніє Іису́са,
24
Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському.
24
проповѣ́давшу Іоа́нну предъ лице́мъ вни́тія Єго́ креще́ніє покая́нія всѣ́мъ лю́демъ Ізра́илевымъ.
25
Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах.
25
И я́коже скончава́ше Іоа́ннъ тече́ніє, глаго́лаше: кого́ мя́ непщу́єте бы́ти? Нѣ́смь а́зъ, но се́, гряде́тъ по мнѣ́, Єму́же нѣ́смь досто́инъ разрѣши́ти реме́нь сапогу́ Єго́.
26
Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього.
26
Му́жіє бра́тіє, сы́нове ро́да Авраа́мля, и и́же въ ва́съ боя́щіися Бо́га, ва́мъ сло́во спасе́нія сего́ посла́ся.
27
Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
27
Живу́щіи бо во Ієрусали́мѣ и кня́зи и́хъ, сего́ не разумѣ́вше, и гла́сы проро́ческія по вся́ суббо́ты что́мыя, осуди́вше [Єго́], испо́лниша,
28
і, не знайшовши в Ньому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
28
и ни єди́ныя вины́ сме́ртныя обрѣ́тше, проси́ша у Піла́та уби́ти Єго́:
29
Коли ж сповнилось усе, написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
29
я́коже сконча́ша вся́, я́же о Не́мъ пи́сана, сне́мше съ дре́ва, положи́ша во гро́бѣ.
30
А Бог воскресив Його з мертвих.
30
Бо́гъ же воскреси́ Єго́ от ме́ртвыхъ:
31
Він багато днів являвся тим, які вийшли з Ним із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
31
и́же явля́шеся во дни́ мно́ги совозше́дшымъ съ Ни́мъ от Галіле́и во Ієрусали́мъ, и́же ны́нѣ су́ть свидѣ́теліє Єго́ къ лю́демъ.
32
І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
32
И мы́ ва́мъ благовѣству́ємъ обѣтова́ніє бы́вшеє ко отце́мъ, я́ко сіє́ Бо́гъ испо́лнилъ є́сть на́мъ ча́домъ и́хъ, воздви́гъ Іису́са,
33
як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе».
33
я́коже и во псалмѣ́ вторѣ́мъ пи́сано є́сть: Сы́нъ Мо́й єси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́.
34
А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно».
34
А я́коже воскреси́ Єго́ от ме́ртвыхъ, не ктому́ хотя́ща возврати́тися во истлѣ́ніє, си́це рече́: я́ко да́мъ ва́мъ преподо́бная Дави́дова вѣ́рная.
35
Тому й в іншому місці говорить: «Не даси Святому Твоєму побачити тління».
35
Тѣ́мже и въ друго́мъ глаго́летъ: не да́си Преподо́бному Твоєму́ ви́дѣти истлѣ́нія.
36
Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
36
Дави́дъ бо, своєму́ ро́ду послужи́въ Бо́жіимъ совѣ́томъ, у́спе, и приложи́ся ко отце́мъ свои́мъ, и ви́дѣ истлѣ́ніє:
37
а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
37
а Єго́же Бо́гъ воздви́же, не ви́дѣ истлѣ́нія.
38
Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;
38
Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, му́жіє бра́тіє, я́ко Єго́ ра́ди ва́мъ оставле́ніє грѣхо́въ проповѣ́даєтся:
39
і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.
39
и от всѣ́хъ, от ни́хже не возмого́сте въ зако́нѣ Моисе́овѣ оправди́тися, о Се́мъ вся́къ вѣ́руяй оправда́єтся.
40
Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
40
Блюди́те у́бо, да не пріи́детъ на ва́съ рѣче́нноє во проро́цѣхъ:
41
«Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам».
41
ви́дите, неради́віи, и чуди́теся, и у́зрите и исче́знете: я́ко дѣ́ло А́зъ содѣ́лаю во дни́ ва́шя, єму́же не и́мате вѣ́ровати, а́ще кто́ повѣ́сть ва́мъ.
42
Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу.
42
Исходя́щымъ же и́мъ от со́нмища Іуде́йска, моля́ху язы́цы въ другу́ю суббо́ту глаго́латися и́мъ глаго́ломъ си́мъ:
43
Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій.
43
разше́дшуся же собо́ру, послѣ́доваша мно́зи от Іуде́й и чести́выхъ пришле́цъ Па́влу и Варна́вѣ, и́же, глаго́люща и́мъ, увѣща́ста и́хъ пребыва́ти въ благода́ти Бо́жієй.
44
Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
44
Во гряду́щую же суббо́ту ма́ло не ве́сь гра́дъ собра́ся послу́шати сло́ва Бо́жія:
45
Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло.
45
ви́дѣвше же Іуде́є наро́ды, испо́лнишася за́висти и вопреки́ глаго́лаху глаго́лемымъ от Па́вла, сопроти́въ глаго́люще и хуля́ще.
46
Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
46
Дерзну́вша же Па́велъ и Варна́ва реко́ста: ва́мъ бѣ́ лѣ́по пе́рвѣє глаго́лати сло́во Бо́жіє: а поне́же отверго́сте є́ и недосто́йны творите́ са́ми себе́ вѣ́чному животу́, се́, обраща́ємся во язы́ки:
47
Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі».
47
та́ко бо заповѣ́да на́мъ Госпо́дь: положи́хъ Тя́ во свѣ́тъ язы́комъ, є́же бы́ти Тебѣ́ во спасе́ніє да́же до послѣ́днихъ земли́.
48
Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
48
Слы́шаще же язы́цы ра́довахуся и сла́вляху сло́во Госпо́дне, и вѣ́роваша, єли́цы учине́ни бя́ху въ жи́знь вѣ́чную:
49
І слово Господнє поширилося по всій країні.
49
проноша́шеся же сло́во Госпо́дне по все́й странѣ́.
50
Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі.
50
Іуде́є же наусти́ша чести́выя жены́ и благообра́зныя и старѣ́йшины гра́да, и воздвиго́ша гоне́ніє на Па́вла и Варна́ву, и изгна́ша я́ от предѣ́лъ свои́хъ.
51
Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
51
О́на же, отря́сша пра́хъ от но́гъ свои́хъ на ни́хъ, пріидо́ста во Іконі́ю.
52
А ученики сповнювались радости й Духа Святого.
52
Ученицы́ же исполня́хуся ра́дости и Ду́ха Свя́та.