Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 17
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога.
І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало.
4
И# нёцыи t ни1хъ вёроваша и3 приложи1шасz къ пavлу и3 сjлэ, t чести1выхъ є4ллинъ мн0жество мн0го и3 t жeнъ благор0дныхъ не мaлw.
5
Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу.
5
Возревновaвше же непок0ршіисz їудeє и3 пріeмше крам0лники нBкіz мyжы ѕлы6z, и3 собрaвше нар0дъ, м0лвzху по грaду: нашeдше же на д0мъ їасс0новъ, и3скaху и5хъ и3звести2 къ нар0ду.
6
Не знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди,
6
Не њбрётше же и4хъ, влечaху їасс0на и3 нBкіz t брaтій ко градоначaлникwмъ, вопію1ще, ћкw, и5же разврати1ша вселeнную, сjи и3 здЁ пріид0ша,
7
а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем — Ісуса.
Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там.
14
Ѓбіе же тогдA брaтіz tпусти1ша пavла и3ти2 на пом0ріе: њстaста же сjла и3 тімоfeй тaмw.
15
Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули.
15
Провождaющіи же пavла вед0ша є3го2 дaже до ґfи1нъ, и3 пріeмше зaповэдь къ сjлэ и3 тімоfeю, да ћкw скорёе пріи1дутъ къ немY, и3зыд0ша.
16
Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів.
16
(За? м7.) Во ґfи1нэхъ же ждyщу и4хъ пavлу, раздражaшесz дyхъ є3гw2 въ нeмъ зрsщемъ јдwлъ п0лнъ сyщь грaдъ.
17
Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
17
Стzзaшесz же u5бо на с0нмищи со їудє1и и3 съ чести1выми, и3 на т0ржищи по вс‰ дни6 съ приключaющимисz.
18
Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: «Що хоче сказати цей марнослівець?» А інші: «Здається, він проповідує про чужі божества», бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння.
І, взявши його, привели до ареопагу і говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
19
(За?.) Поeмше же є3го2, вед0ша на ґреопaгъ, глаг0люще: м0жемъ ли разумёти, что2 н0вое сіE глаг0лемое тоб0ю ў§ніе;
20
Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?»
20
стр†нна бо нBкаz влагaеши во ўшесA н†ша: х0щемъ u5бо разумёти, что2 хотsтъ сі‰ бhти;
21
Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
21
Ґfинeє же вси2 и3 приходsщіи стрaнніи ни во чт0же и4но ўпражнsхусz, рaзвэ глаг0лати что2 и3ли2 слhшати н0вое.
22
Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні.
22
Стaвъ же пavелъ посредЁ ґреопaга, речE: мyжіе ґfинeйстіи, по всемY зрю2 вы2 ѓки благочести6выz:
23
Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Незнаному Богові». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
23
проходs бо и3 соглsдаz чествов†ніz в†ша, њбрэт0хъ и3 кaпище, на нeмже бЁ напи1сано: невёдомому бGу. Е#г0же u5бо не вёдуще (благолёпнэ) чтетE, сего2 ѓзъ проповёдую вaмъ.
24
Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все.
25
ни t рyкъ человёческихъ ўгождє1ніz пріeмлетъ, трeбуz что2, сaмъ даS всBмъ жив0тъ и3 дыхaніе и3 вс‰:
26
Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування,
26
сотвори1лъ же є4сть t є3ди1ныz кр0ве вeсь kзhкъ человёчь, жи1ти по всемY лицY земн0му, ўстaвивъ пред8учинє1наz временA и3 предёлы селeніz и4хъ,
27
щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
27
взыскaти гDа, да понE њсsжутъ є3го2 и3 њбрsщутъ, ћкw не далeче t є3ди1нагw коегHждо нaсъ сyща:
28
бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: «Ми Його і рід».
28
њ нeмъ бо живeмъ и3 дви1жемсz и3 є3смы2, ћкоже и3 нёцыи t вaшихъ кни6жникъ рек0ша: сегH бо и3 р0дъ є3смы2.
29
Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих».