Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога.
1
(За? lf7.) Прешє1дша же ґмфіп0ль и3 ґполлHнію, внид0ста въ солyнь, и3дёже бЁ с0нмище їудeйское.
2
Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писання,
2
По њбhчаю же своемY пavелъ вни1де къ ни6мъ и3 по суббw6ты три2 стzзaшесz съ ни1ми t писaній,
3
відкриваючи та доводячи їм, що «Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що цей Христос є Ісус, Якого я проповідую вам».
3
сказyz и3 предлагaz и5мъ, ћкw хrтY подобaше пострадaти и3 воскrнути t мeртвыхъ, и3 ћкw сeй ї}съ, є3г0же ѓзъ проповёдую вaмъ, є4сть хrт0съ.
4
І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало.
4
И# нёцыи t ни1хъ вёроваша и3 приложи1шасz къ пavлу и3 сjлэ, t чести1выхъ є4ллинъ мн0жество мн0го и3 t жeнъ благор0дныхъ не мaлw.
5
Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу.
5
Возревновaвше же непок0ршіисz їудeє и3 пріeмше крам0лники нBкіz мyжы ѕлы6z, и3 собрaвше нар0дъ, м0лвzху по грaду: нашeдше же на д0мъ їасс0новъ, и3скaху и5хъ и3звести2 къ нар0ду.
6
Не знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди,
6
Не њбрётше же и4хъ, влечaху їасс0на и3 нBкіz t брaтій ко градоначaлникwмъ, вопію1ще, ћкw, и5же разврати1ша вселeнную, сjи и3 здЁ пріид0ша,
7
а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем — Ісуса.
7
и5хже пріsтъ їасс0нъ: и3 сjи вси2 проти1внw велёніємъ кeсарєвымъ творsтъ, цRS глаг0люще и3н0го бhти, ї}са.
8
І стривожили народ та міських начальників, що слухали їх.
8
Смzт0ша же нар0дъ и3 градоначaлники слhшащыz сі‰:
9
Але ті, одержавши від Ясона та інших запоруку, відпустили їх.
9
взeмше же дов0лное t їасс0на и3 t пр0чихъ, tпусти1ша и5хъ.
10
Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши до якої, вони пішли до синагоги юдейської.
10
Брaтіz же ѓбіе въ нощи2 tслaша пavла и3 сjлу въ бeрію: и5же пришє1дша, и3д0ста въ соб0ръ їудeйскій.
11
Тутешні були добродушніші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
11
Сjи же бsху благор0днэйши живyщихъ въ солyни, и5же пріsша сл0во со всёмъ ўсeрдіемъ, по вс‰ дни6 разсуждaюще пис†ніz, ѓще сyть сі‰ тaкw.
12
І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.
12
Мн0зи u5бо t ни1хъ вёроваша, и3 t є4ллинскихъ жeнъ благоwбрaзныхъ и3 мужeй не мaлw.
13
Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ.
13
И# ћкw ўвёдаша и5же t солyнz їудeє, ћкw и3 въ бeріи проповёдасz t пavла сл0во б9іе, пріид0ша и3 тaмw дви1жуще и3 смущaюще нар0ды.
14
Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там.
14
Ѓбіе же тогдA брaтіz tпусти1ша пavла и3ти2 на пом0ріе: њстaста же сjла и3 тімоfeй тaмw.
15
Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули.
15
Провождaющіи же пavла вед0ша є3го2 дaже до ґfи1нъ, и3 пріeмше зaповэдь къ сjлэ и3 тімоfeю, да ћкw скорёе пріи1дутъ къ немY, и3зыд0ша.
16
Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів.
16
(За? м7.) Во ґfи1нэхъ же ждyщу и4хъ пavлу, раздражaшесz дyхъ є3гw2 въ нeмъ зрsщемъ јдwлъ п0лнъ сyщь грaдъ.
17
Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
17
Стzзaшесz же u5бо на с0нмищи со їудє1и и3 съ чести1выми, и3 на т0ржищи по вс‰ дни6 съ приключaющимисz.
18
Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: «Що хоче сказати цей марнослівець?» А інші: «Здається, він проповідує про чужі божества», бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння.
18
Нёцыи же t є3пікyръ и3 t стHікъ філосHфъ стzзaхусz съ ни1мъ: и3 нёцыи глаг0лаху: что2 ќбw х0щетъ суесл0вивый сeй глаг0лати; И#нjи же: чужди1хъ богHвъ мни1тсz проповёдникъ бhти: ћкw ї}са и3 воскrніе благовэствовaше и5мъ.
19
І, взявши його, привели до ареопагу і говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
19
(За?.) Поeмше же є3го2, вед0ша на ґреопaгъ, глаг0люще: м0жемъ ли разумёти, что2 н0вое сіE глаг0лемое тоб0ю ў§ніе;
20
Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?»
20
стр†нна бо нBкаz влагaеши во ўшесA н†ша: х0щемъ u5бо разумёти, что2 хотsтъ сі‰ бhти;
21
Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
21
Ґfинeє же вси2 и3 приходsщіи стрaнніи ни во чт0же и4но ўпражнsхусz, рaзвэ глаг0лати что2 и3ли2 слhшати н0вое.
22
Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні.
22
Стaвъ же пavелъ посредЁ ґреопaга, речE: мyжіе ґfинeйстіи, по всемY зрю2 вы2 ѓки благочести6выz:
23
Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Незнаному Богові». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
23
проходs бо и3 соглsдаz чествов†ніz в†ша, њбрэт0хъ и3 кaпище, на нeмже бЁ напи1сано: невёдомому бGу. Е#г0же u5бо не вёдуще (благолёпнэ) чтетE, сего2 ѓзъ проповёдую вaмъ.
24
Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
24
БGъ сотвори1вый мjръ и3 вс‰, ±же въ нeмъ, сeй нб7сE и3 земли2 гDь сhй, не въ рукотворeнныхъ хрaмэхъ живeтъ,
25
і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все.
25
ни t рyкъ человёческихъ ўгождє1ніz пріeмлетъ, трeбуz что2, сaмъ даS всBмъ жив0тъ и3 дыхaніе и3 вс‰:
26
Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування,
26
сотвори1лъ же є4сть t є3ди1ныz кр0ве вeсь kзhкъ человёчь, жи1ти по всемY лицY земн0му, ўстaвивъ пред8учинє1наz временA и3 предёлы селeніz и4хъ,
27
щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
27
взыскaти гDа, да понE њсsжутъ є3го2 и3 њбрsщутъ, ћкw не далeче t є3ди1нагw коегHждо нaсъ сyща:
28
бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: «Ми Його і рід».
28
њ нeмъ бо живeмъ и3 дви1жемсz и3 є3смы2, ћкоже и3 нёцыи t вaшихъ кни6жникъ рек0ша: сегH бо и3 р0дъ є3смы2.
29
Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
29
Р0дъ u5бо сyще б9ій, не д0лжни є3смы2 непщевaти под0бно бhти бжcтво2 злaту, и3ли2 сребрY, и3ли2 кaменю худ0жнэ начертaну, и3 смышлeнію человёчу:
30
Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися;
30
лBта u5бо невёдэніz презирaz бGъ, нн7э повелэвaетъ человёкwмъ всBмъ всю1ду покazтисz:
31
бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих».
31
занE ўстaвилъ є4сть дeнь, въ џньже х0щетъ суди1ти вселeннэй въ прaвдэ, њ мyжи, є3г0же пред8устaви, вёру подаS всBмъ, воскRси1въ є3го2 t мeртвыхъ.
32
Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші говорили: «Про це послухаємо тебе іншим часом».
32
Слhшавше же воскrніе мeртвыхъ, џвіи ќбw ругaхусz, џвіи же рёша: да слhшимъ тS пaки њ сeмъ.
33
І Павло вийшов з-поміж них.
33
И# тaкw пavелъ и3зhде t среды2 и4хъ.
34
Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка на ім’я Дамар та інші з ними.
34
Нёцыи же мyжіе прилэпи1вшесz є3мY, вёроваша: въ ни1хже бЁ и3 діонЂсій ґреопагjтскій, и3 женA и4менемъ дaмарь, и3 друзjи съ ни1ми.