Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 17
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога.
1
Преше́дша же Амфіпо́ль и Аполло́нію, внидо́ста въ Солу́нь, идѣ́же бѣ́ со́нмище Іуде́йскоє.
2
Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писання,
2
По обы́чаю же своєму́ Па́велъ вни́де къ ни́мъ и по суббо́ты три́ стяза́шеся съ ни́ми от Писа́ній,
3
відкриваючи та доводячи їм, що «Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що цей Христос є Ісус, Якого я проповідую вам».
3
сказу́я и предлага́я и́мъ, я́ко Христу́ подоба́ше пострада́ти и воскре́снути от ме́ртвыхъ, и я́ко Се́й Іису́съ, Єго́же а́зъ проповѣ́дую ва́мъ, є́сть Христо́съ.
4
І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало.
4
И нѣ́цыи от ни́хъ вѣ́роваша и приложи́шася къ Па́влу и Сі́лѣ, от чести́выхъ Є́ллинъ мно́жество мно́го и от же́нъ благоро́дныхъ не ма́ло.
5
Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу.
5
Возревнова́вше же непоко́ршіися Іуде́є и пріє́мше крамо́лники нѣ́кія му́жы злы́я, и собра́вше наро́дъ, мо́лвяху по гра́ду: наше́дше же на до́мъ Іассо́новъ, иска́ху и́хъ извести́ къ наро́ду.
6
Не знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди,
6
Не обрѣ́тше же и́хъ, влеча́ху Іассо́на и нѣ́кія от бра́тій ко градонача́лникомъ, вопію́ще, я́ко, и́же разврати́ша вселе́нную, сі́и и здѣ́ пріидо́ша,
7
а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем — Ісуса.
І стривожили народ та міських начальників, що слухали їх.
8
Смято́ша же наро́дъ и градонача́лники слы́шащыя сія́:
9
Але ті, одержавши від Ясона та інших запоруку, відпустили їх.
9
взе́мше же дово́лноє от Іассо́на и от про́чихъ, отпусти́ша и́хъ.
10
Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши до якої, вони пішли до синагоги юдейської.
10
Бра́тія же а́біє въ нощи́ отсла́ша Па́вла и Сі́лу въ Бе́рію: и́же прише́дша, идо́ста въ собо́ръ Іуде́йскій.
11
Тутешні були добродушніші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
11
Сі́и же бя́ху благоро́днѣйши живу́щихъ въ Солу́ни, и́же прія́ша сло́во со всѣ́мъ усе́рдіємъ, по вся́ дни́ разсужда́юще Писа́нія, а́ще су́ть сія́ та́ко.
12
І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.
12
Мно́зи у́бо от ни́хъ вѣ́роваша, и от Є́ллинскихъ же́нъ благообра́зныхъ и муже́й не ма́ло.
13
Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ.
13
И я́ко увѣ́даша и́же от Солу́ня Іуде́є, я́ко и въ Бе́ріи проповѣ́дася от Па́вла сло́во Бо́жіє, пріидо́ша и та́мо дви́жуще и смуща́юще наро́ды.
14
Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там.
14
А́біє же тогда́ бра́тія отпусти́ша Па́вла ити́ на помо́ріє: оста́ста же Сі́ла и Тімоѳє́й та́мо.
15
Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули.
15
Провожда́ющіи же Па́вла ведо́ша єго́ да́же до Аѳи́нъ, и пріє́мше за́повѣдь къ Сі́лѣ и Тімоѳє́ю, да я́ко скорѣ́є пріи́дутъ къ нему́, изыдо́ша.
16
Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто‚ повне ідолів.
16
Во Аѳи́нѣхъ же жду́щу и́хъ Па́влу, раздража́шеся ду́хъ єго́ въ не́мъ зря́щемъ і́долъ по́лнъ су́щь гра́дъ.
17
Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
17
Стяза́шеся же у́бо на со́нмищи со Іуде́и и съ чести́выми, и на то́ржищи по вся́ дни́ съ приключа́ющимися.
18
Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: «Що хоче сказати цей марнослівець?» А інші: «Здається, він проповідує про чужі божества», бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння.
18
Нѣ́цыи же от єпіку́ръ и от сто́ікъ філосо́фъ стяза́хуся съ ни́мъ: и нѣ́цыи глаго́лаху: что́ у́бо хо́щетъ суєсло́вивый се́й глаго́лати? Ині́и же: чужди́хъ бого́въ мни́тся проповѣ́дникъ бы́ти: я́ко Іису́са и воскресе́ніє благовѣствова́ше и́мъ.
19
І, взявши його, привели до ареопагу і говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
19
[Зач. 40Б.] Поє́мше же єго́, ведо́ша на ареопа́гъ, глаго́люще: мо́жемъ ли разумѣ́ти, что́ но́воє сіє́ глаго́лемоє тобо́ю уче́ніє?
20
Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?»
20
стра́нна бо нѣ́кая влага́єши во ушеса́ на́ша: хо́щемъ у́бо разумѣ́ти, что́ хотя́тъ сія́ бы́ти?
21
Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
21
Аѳине́є же вси́ и приходя́щіи стра́нніи ни во что́же и́но упражня́хуся, ра́звѣ глаго́лати что́ или́ слы́шати но́воє.
22
Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні.
22
Ста́въ же Па́велъ посредѣ́ ареопа́га, рече́: му́жіє Аѳине́йстіи, по всему́ зрю́ вы́ а́ки благочести́выя:
23
Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Незнаному Богові». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
23
проходя́ бо и согля́дая чествова́нія ва́ша, обрѣто́хъ и ка́пище, на не́мже бѣ́ напи́сано: невѣ́домому Бо́гу. Єго́же у́бо не вѣ́дуще [благолѣ́пнѣ] чтете́, Сего́ а́зъ проповѣ́дую ва́мъ.
24
Бог‚ що створив світ і все, що в ньому, Він‚ будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
24
Бо́гъ сотвори́вый мі́ръ и вся́, я́же въ не́мъ, Се́й небесе́ и земли́ Госпо́дь сы́й, не въ рукотворе́нныхъ хра́мѣхъ живе́тъ,
25
і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання‚ і все.
25
ни от ру́къ человѣ́ческихъ угожде́нія пріє́млетъ, тре́буя что́, Са́мъ дая́ всѣ́мъ живо́тъ и дыха́ніє и вся́:
26
Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування,
26
сотвори́лъ же є́сть от єди́ныя кро́ве ве́сь язы́къ человѣ́чь, жи́ти по всему́ лицу́ земно́му, уста́вивъ предучине́ная времена́ и предѣ́лы селе́нія и́хъ,
27
щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
27
взыска́ти Го́спода, да поне́ ося́жутъ Єго́ и обря́щутъ, я́ко не дале́че от єди́наго коєго́ждо на́съ су́ща:
28
бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: «Ми Його і рід».
28
о Не́мъ бо живе́мъ и дви́жемся и єсмы́, я́коже и нѣ́цыи от ва́шихъ кни́жникъ реко́ша: Сего́ бо и ро́дъ єсмы́.
29
Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих».