Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Під час перебування Аполлоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників,
1
(За? м7в7.) Бhсть же внегдA бhти ґполлHсу въ корjнfэ, пavелъ, прошeдъ вы6шніz страны6, пріи1де во є3фeсъ, и3 њбрётъ нBкіz ўчн7ки2,
2
сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий».
2
речE къ ни6мъ: ѓще ќбw д¦ъ с™ъ пріsли є3стE вёровавше; Nни1 же рёша къ немY: но нижE ѓще д¦ъ с™hй є4сть, слhшахомъ.
3
Він сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони відповідали: «В Іоанове хрещення».
3
Речe же къ ни6мъ: во что2 u5бо крести1стесz; Nни1 же рек0ша: во їwaнново крещeніе.
4
Павло сказав: «Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса».
4
Речe же пavелъ: їwaннъ ќбw крести2 крещeніемъ покаsніz, лю1демъ глаг0лz, да во грzдyщаго по нeмъ вёруютъ, си1рэчь во хrтA ї}са.
5
Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса,
5
Слhшавше же крести1шасz во и4мz гDа ї}са,
6
і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
6
и3 возл0жшу пavлу на нS рyцэ, пріи1де д¦ъ с™hй на нS, глаг0лаху же љзы6ки и3 прор0чествоваху.
7
Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти.
7
Бsше же всёхъ мужeй ћкw дванaдесzть.
8
Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже.
8
Вшeдъ же въ с0нмище, дерзaше, не њбинyzсz три2 мцcы бесёдуz и3 ўвэрsz, ±же њ цrтвіи б9іи.
9
Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана.
9
И# є3гдA нёцыи њжесточaхусz и3 прsхусz, ѕлосл0вzще пyть гDень пред8 нар0домъ, tстyпль t ни1хъ tлучи2 ўчн7ки2, по вс‰ дни6 стzзazсz во ўчи1лищи мучи1телz [власти1телz] нёкоегw.
10
Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни.
10
Сіe же бhсть двA лBта, ћкw всBмъ живyщымъ во ґсjи слhшати сл0во гDа ї}са, жидHмъ же и3 є4ллинwмъ.
11
Бог же творив немало чудес руками Павла,
11
Си6лы же не прHсты творsше бGъ рукaма пavловыма,
12
так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них.
12
ћкw и3 на нед{жныz наноси1ти t (п0та) тёла є3гw2 главотsжы и3 ўбрyсцы, и3 и3сцэли1тисz и5мъ t нед{гъ, и3 духHмъ лук†вымъ и3сходи1ти t ни1хъ.
13
Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: «Заклинаємо вас Ісусом, Котрого Павло проповідує».
13
Начaша же нёцыи t скитaющихсz їудє1й заклинaтелей и3меновaти над8 и3мyщими дyхи лук†выz и4мz гDа ї}са, глаг0люще: заклинaемъ вы2 ї}сомъ, є3г0же пavелъ проповёдуетъ.
14
Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви.
14
Бsху же нёцыи сhнове скevы їудeанина ґрхіерeа сeдмь, и5же сіE творsху.
15
Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?»
15
Tвэщaвъ же дyхъ лукaвый речE: ї}са знaю и3 пavла свёмъ, вh же кто2 є3стE;
16
І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того.
16
И# скачS на ни1хъ человёкъ, въ нeмже бЁ дyхъ лукaвый, и3 њдолёвъ и5мъ, ўкрэпи1сz на ни1хъ, ћкоже наги6мъ и3 ўрaнєнымъ и3збэжaти t хрaма џнагw.
17
Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса.
17
Сіe же бhсть разyмно всBмъ живyщымъ во є3фeсэ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ, и3 нападE стрaхъ на всёхъ и5хъ, и3 величaшесz и4мz гDа ї}са:
18
Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
18
мн0зи же t вёровавшихъ прихождaху, и3сповёдающе и3 сказyюще дэлA сво‰:
19
А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.
19
дов0лни же t сотв0ршихъ чародэ‰ніz, собрaвше кни6ги сво‰, сожигaху пред8 всёми: и3 сложи1ша цёны и4хъ и3 њбрэт0ша сребрA пsть тeмъ.
20
З такою силою зростало і міцніло слово Господнє.
20
Си1це крёпкw сл0во гDне растsше и3 крэплsшесz.
21
Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити і Рим».
21
И# ћкоже скончaшасz сі‰, положи2 пavелъ въ дyсэ, прошeдъ макед0нію и3 ґхaію, и3ти2 во їеrли1мъ, рeкъ, ћкw бhвшу ми2 тaмw, подобaетъ ми2 и3 ри1мъ ви1дэти.
22
І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії.
22
Послaвъ же въ макед0нію двA t служaщихъ є3мY, тімоfeа и3 є3рaста, сaмъ же пребhсть врeмz во ґсjи.
23
Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
23
Бhсть же во врeмz џно молвA не мaла њ пути2 гDни:
24
бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток,
24
дими1трій бо нёкто и4менемъ, среброковaчь, творsй хрaмы срє1брzны ґртемjдэ, подаsше хитрецє1мъ дёланіе [стzжaніе] не мaло,
25
зібравши їх та інших ремісників, сказав: «Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут;
25
и5хже собрaвъ и3 и4ны сицевhхъ вещeй дёлатєли, речE: мyжіе, вёсте, ћкw t сегw2 дёланіz дов0лство житію2 нaшему є4сть:
26
проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
26
и3 ви1дите и3 слhшите, ћкw не т0кмw є3фeсъ, но мaлw не всю2 ґсjю пavелъ сeй препрёвъ, њбрати2 мн0гъ нар0дъ, глаг0лz, ћкw не сyть б0зи, и5же рукaми человёческими бывaютъ:
27
Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт».
27
не т0кмw же сіS бэдY пріeмлетъ нaша чaсть, є4же бы во њбличeніе не пріити2, но дабы2 и3 вели1кіz боги1ни ґртемjды хрaмъ ни во чт0же не вмэни1лсz, и4мать же разори1тисz и3 вели1чество є3S, ю4же всS ґсjа и3 вселeннаz почитaетъ.
28
Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: «Велика Артеміда Ефеська!»
28
Слhшавше же и3 бhвше и3сп0лнени ћрости, вопіsху глаг0люще: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz.
29
У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище.
29
И# и3сп0лнисz грaдъ вeсь мzтeжа: ўстреми1шасz же є3динодyшнw на поз0рище, восхи1щше гaіа и3 ґрістaрха макед0нzны, дрyги [сопyтники] пavлwвы.
30
Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його.
30
Пavлу же хотsщу вни1ти въ нар0дъ, не њставлsху є3гw2 ўчн7цы2:
31
Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі.
31
нёцыи же t ґсjйскихъ нач†лникъ, сyще є3мY дрyзи, послaвше къ немY, молsху не вдaти себE въ поз0ръ.
32
А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
32
Друзjи же u5бо и4но нёчто вопіsху: бё бо собрaніе смущeно, и3 мн0жайшіи t ни1хъ не вёдzху, чесw2 рaди собрaшасz.
33
За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
33
T нар0да же и3збрaша ґлеxaндра, и3звeдшымъ є3го2 їудeємъ. Ґлеxaндръ же, помаaвъ рук0ю, хотsше tвэщaти нар0ду.
34
Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: «Велика Артеміда Ефеська!»
34
Разумёвше же, ћкw їудeанинъ є4сть, глaсъ бhсть є3ди1нъ t всёхъ, ћкw на двA час† вопію1щихъ: вели1ка ґртемjда є3фeсскаz.
35
Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета?
35
Ўти1шивъ же кни1жникъ нар0дъ, речE: мyжіе є3фeсстіи, кт0 бо є4сть человёкъ, и4же не вёсть, ћкw є3фeсскій грaдъ служи1тель є4сть вели1кіz боги1ни ґртемjды и3 діопeта;
36
Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно.
36
без8 всsкагw u5бо прекосл0віz си6мъ си1це сyщымъ, потрeбно є4сть вaмъ безмHлвнымъ бhти и3 ничт0же безчи1нно твори1ти:
37
А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили.
37
привед0сте бо мужeй си1хъ, ни хрaмъ (ґртемjдинъ) њкрaдшихъ, нижE боги1ню вaшу хyлzщихъ:
38
Якщо ж Димитрій та інші з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і нехай скаржаться один на одного.
38
ѓще ќбw дими1трій и3 и5же съ ни1мъ худHжницы и4мутъ къ комY сл0во, суды2 сyть и3 ґнfmпaти сyть: да поeмлютъ дрyгъ на дрyга:
39
А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні;
39
ѓще ли же что2 њ и3нhхъ и4щете, въ зак0ннэмъ собрaніи разрэши1тсz:
40
бо ми перебуваємо в небезпеці; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, він розпустив зібрання.
40
и4бо бёдствуемъ порицaеми бhти њ крамолЁ днeшней, ни є3ди1нэй винЁ сyщей, њ нeйже возм0жемъ воздaти сл0во стремлeніz сегw2. И# сі‰ рeкъ распусти2 собрaвшійсz нар0дъ.