Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Під час перебування Аполлоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників,
1
(Заⷱ҇ м҃в҃.) Бы́сть же внегда̀ бы́ти а҆поллѡ́сꙋ въ корі́нѳѣ, па́ѵелъ, проше́дъ вы̑шнїѧ страны̑, прїи́де во є҆фе́съ, и҆ ѡ҆брѣ́тъ нѣ̑кїѧ оу҆чн҃кѝ,
2
сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий».
2
речѐ къ ни̑мъ: а҆́ще оу҆́бѡ дх҃ъ ст҃ъ прїѧ́ли є҆стѐ вѣ́ровавше; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша къ немꙋ̀: но нижѐ а҆́ще дх҃ъ ст҃ы́й є҆́сть, слы́шахомъ.
3
Він сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони відповідали: «В Іоанове хрещення».
3
Рече́ же къ ни̑мъ: во что̀ оу҆̀бо крести́стесѧ; Ѻ҆ни́ же реко́ша: во і҆ѡа́нново креще́нїе.
4
Павло сказав: «Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса».
4
Рече́ же па́ѵелъ: і҆ѡа́ннъ оу҆́бѡ крестѝ креще́нїемъ покаѧ́нїѧ, лю́демъ глаго́лѧ, да во грѧдꙋ́щаго по не́мъ вѣ́рꙋютъ, си́рѣчь во хрⷭ҇та̀ і҆и҃са.
5
Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса,
5
Слы́шавше же крести́шасѧ во и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са,
6
і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
6
и҆ возло́жшꙋ па́ѵлꙋ на нѧ̀ рꙋ́цѣ, прїи́де дх҃ъ ст҃ы́й на нѧ̀, глаго́лахꙋ же ѧ҆зы̑ки и҆ проро́чествовахꙋ.
7
Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти.
7
Бѧ́ше же всѣ́хъ мꙋже́й ꙗ҆́кѡ двана́десѧть.
8
Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже.
8
Вше́дъ же въ со́нмище, дерза́ше, не ѡ҆бинꙋ́ѧсѧ трѝ мцⷭ҇ы бесѣ́дꙋѧ и҆ оу҆вѣрѧ́ѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆ црⷭ҇твїи бж҃їи.
9
Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана.
9
И҆ є҆гда̀ нѣ́цыи ѡ҆жесточа́хꙋсѧ и҆ прѧ́хꙋсѧ, ѕлосло́вѧще пꙋ́ть гдⷭ҇ень пред̾ наро́домъ, ѿстꙋ́пль ѿ ни́хъ ѿлꙋчѝ оу҆чн҃кѝ, по всѧ̑ дни̑ стѧза́ѧсѧ во оу҆чи́лищи мꙋчи́телѧ [власти́телѧ] нѣ́коегѡ.
10
Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни.
10
Сїе́ же бы́сть два̀ лѣ̑та, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ живꙋ́щымъ во а҆сі́и слы́шати сло́во гдⷭ҇а і҆и҃са, жидѡ́мъ же и҆ є҆́ллинѡмъ.
11
Бог же творив немало чудес руками Павла,
11
Си̑лы же не прѡ́сты творѧ́ше бг҃ъ рꙋка́ма па́ѵловыма,
12
так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них.
12
ꙗ҆́кѡ и҆ на недꙋ̑жныѧ наноси́ти ѿ (по́та) тѣ́ла є҆гѡ̀ главотѧ́жы и҆ оу҆брꙋ́сцы, и҆ и҆сцѣли́тисѧ и҆̀мъ ѿ недꙋ̑гъ, и҆ дꙋхѡ́мъ лꙋка̑вымъ и҆сходи́ти ѿ ни́хъ.
13
Hавіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: «Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує».
13
Нача́ша же нѣ́цыи ѿ скита́ющихсѧ і҆ꙋдє́й заклина́телей и҆менова́ти над̾ и҆мꙋ́щими дꙋ́хи лꙋка̑выѧ и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са, глаго́люще: заклина́емъ вы̀ і҆и҃сомъ, є҆го́же па́ѵелъ проповѣ́дꙋетъ.
14
Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви.
14
Бѧ́хꙋ же нѣ́цыи сы́нове ске́ѵы і҆ꙋде́анина а҆рхїере́а се́дмь, и҆̀же сїѐ творѧ́хꙋ.
15
Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?»
15
Ѿвѣща́въ же дꙋ́хъ лꙋка́вый речѐ: і҆и҃са зна́ю и҆ па́ѵла свѣ́мъ, вы́ же кто̀ є҆стѐ;
16
І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того.
16
И҆ скачѧ̀ на ни́хъ человѣ́къ, въ не́мже бѣ̀ дꙋ́хъ лꙋка́вый, и҆ ѡ҆долѣ́въ и҆̀мъ, оу҆крѣпи́сѧ на ни́хъ, ꙗ҆́коже наги̑мъ и҆ оу҆ра́нєнымъ и҆збѣжа́ти ѿ хра́ма ѻ҆́нагѡ.
17
Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса.
17
Сїе́ же бы́сть разꙋ́мно всѣ̑мъ живꙋ́щымъ во є҆фе́сѣ і҆ꙋде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ, и҆ нападѐ стра́хъ на всѣ́хъ и҆̀хъ, и҆ велича́шесѧ и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са:
18
Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
18
мно́зи же ѿ вѣ́ровавшихъ прихожда́хꙋ, и҆сповѣ́дающе и҆ сказꙋ́юще дѣла̀ своѧ̑:
19
А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.
19
дово́лни же ѿ сотво́ршихъ чародѣѧ̑нїѧ, собра́вше кни̑ги своѧ̑, сожига́хꙋ пред̾ всѣ́ми: и҆ сложи́ша цѣ́ны и҆́хъ и҆ ѡ҆брѣто́ша сребра̀ пѧ́ть те́мъ.
20
З такою силою зростало і міцніло слово Господнє.
20
Си́це крѣ́пкѡ сло́во гдⷭ҇не растѧ́ше и҆ крѣплѧ́шесѧ.
21
Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити і Рим».
21
И҆ ꙗ҆́коже сконча́шасѧ сїѧ̑, положѝ па́ѵелъ въ дꙋ́сѣ, проше́дъ македо́нїю и҆ а҆ха́їю, и҆тѝ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, ре́къ, ꙗ҆́кѡ бы́вшꙋ мѝ та́мѡ, подоба́етъ мѝ и҆ ри́мъ ви́дѣти.
22
І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії.
22
Посла́въ же въ македо́нїю два̀ ѿ слꙋжа́щихъ є҆мꙋ̀, тїмоѳе́а и҆ є҆ра́ста, са́мъ же пребы́сть вре́мѧ во а҆сі́и.
23
Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
23
Бы́сть же во вре́мѧ ѻ҆́но молва̀ не ма́ла ѡ҆ пꙋтѝ гдⷭ҇ни:
24
бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток,
24
дими́трїй бо нѣ́кто и҆́менемъ, среброкова́чь, творѧ́й хра́мы срє́брѧны а҆ртемі́дѣ, подаѧ́ше хитрецє́мъ дѣ́ланїе [стѧжа́нїе] не ма́ло,
25
зібравши їх та інших ремісників, сказав: «Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут;
25
и҆̀хже собра́въ и҆ и҆́ны сицевы́хъ веще́й дѣ́латєли, речѐ: мꙋ́жїе, вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѿ сегѡ̀ дѣ́ланїѧ дово́лство житїю̀ на́шемꙋ є҆́сть:
26
проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
26
и҆ ви́дите и҆ слы́шите, ꙗ҆́кѡ не то́кмѡ є҆фе́съ, но ма́лѡ не всю̀ а҆сі́ю па́ѵелъ се́й препрѣ́въ, ѡ҆братѝ мно́гъ наро́дъ, глаго́лѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть бо́зи, и҆̀же рꙋка́ми человѣ́ческими быва́ютъ:
27
Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт».
27
не то́кмѡ же сїѧ̀ бѣдꙋ̀ прїе́млетъ на́ша ча́сть, є҆́же бы во ѡ҆бличе́нїе не прїитѝ, но дабы̀ и҆ вели́кїѧ боги́ни а҆ртемі́ды хра́мъ ни во что́же не вмѣни́лсѧ, и҆́мать же разори́тисѧ и҆ вели́чество є҆ѧ̀, ю҆́же всѧ̀ а҆сі́а и҆ вселе́ннаѧ почита́етъ.
28
Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: «Велика Артеміда Ефеська!»
28
Слы́шавше же и҆ бы́вше и҆спо́лнени ꙗ҆́рости, вопїѧ́хꙋ глаго́люще: вели́ка а҆ртемі́да є҆фе́сскаѧ.
29
У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище.
29
И҆ и҆спо́лнисѧ гра́дъ ве́сь мѧте́жа: оу҆стреми́шасѧ же є҆динодꙋ́шнѡ на позо́рище, восхи́щше га́їа и҆ а҆рїста́рха македо́нѧны, дрꙋ́ги [сопꙋ́тники] па́ѵлѡвы.
30
Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його.
30
Па́ѵлꙋ же хотѧ́щꙋ вни́ти въ наро́дъ, не ѡ҆ставлѧ́хꙋ є҆гѡ̀ оу҆чн҃цы̀:
31
Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі.
31
нѣ́цыи же ѿ а҆сі́йскихъ нача̑лникъ, сꙋ́ще є҆мꙋ̀ дрꙋ́зи, посла́вше къ немꙋ̀, молѧ́хꙋ не вда́ти себѐ въ позо́ръ.
32
А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
32
Дрꙋзі́и же оу҆̀бо и҆́но нѣ́что вопїѧ́хꙋ: бѣ́ бо собра́нїе смꙋще́но, и҆ мно́жайшїи ѿ ни́хъ не вѣ́дѧхꙋ, чесѡ̀ ра́ди собра́шасѧ.
33
За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
33
Ѿ наро́да же и҆збра́ша а҆леѯа́ндра, и҆зве́дшымъ є҆го̀ і҆ꙋде́ємъ. А҆леѯа́ндръ же, помаа́въ рꙋко́ю, хотѧ́ше ѿвѣща́ти наро́дꙋ.
34
Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: «Велика Артеміда Ефеська!»
34
Разꙋмѣ́вше же, ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́анинъ є҆́сть, гла́съ бы́сть є҆ди́нъ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ на два̀ часа̑ вопїю́щихъ: вели́ка а҆ртемі́да є҆фе́сскаѧ.
35
Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета?
35
Оу҆ти́шивъ же кни́жникъ наро́дъ, речѐ: мꙋ́жїе є҆фе́сстїи, кто́ бо є҆́сть человѣ́къ, и҆́же не вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ є҆фе́сскїй гра́дъ слꙋжи́тель є҆́сть вели́кїѧ боги́ни а҆ртемі́ды и҆ дїопе́та;
36
Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно.
36
без̾ всѧ́кагѡ оу҆̀бо прекосло́вїѧ си̑мъ си́це сꙋ́щымъ, потре́бно є҆́сть ва́мъ безмѡ́лвнымъ бы́ти и҆ ничто́же безчи́нно твори́ти:
37
А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили.
37
приведо́сте бо мꙋже́й си́хъ, ни хра́мъ (а҆ртемі́динъ) ѡ҆кра́дшихъ, нижѐ боги́ню ва́шꙋ хꙋ́лѧщихъ:
38
Якщо ж Димитрій та інші з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і нехай скаржаться один на одного.
38
а҆́ще оу҆́бѡ дими́трїй и҆ и҆̀же съ ни́мъ хꙋдѡ́жницы и҆́мꙋтъ къ комꙋ̀ сло́во, сꙋды̀ сꙋ́ть и҆ а҆нѳѷпа́ти сꙋ́ть: да пое́млютъ дрꙋ́гъ на дрꙋ́га:
39
А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні;
39
а҆́ще ли же что̀ ѡ҆ и҆ны́хъ и҆́щете, въ зако́ннѣмъ собра́нїи разрѣши́тсѧ:
40
бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, він розпустив зібрання.
40
и҆́бо бѣ́дствꙋемъ порица́еми бы́ти ѡ҆ крамолѣ̀ дне́шней, ни є҆ди́нѣй винѣ̀ сꙋ́щей, ѡ҆ не́йже возмо́жемъ возда́ти сло́во стремле́нїѧ сегѡ̀. И҆ сїѧ̑ ре́къ распꙋстѝ собра́вшїйсѧ наро́дъ.