Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 20
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
1
По ўтишeніи же молвы2, призвaвъ пavелъ ўчн7ки2, ўтёшивъ и3 цэловaвъ и5хъ, и3зhде и3ти2 въ макед0нію.
2
Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
2
Прошeдъ же страны6 w4ны и3 ўтёшивъ и5хъ сл0вомъ мн0гимъ, пріи1де во є3ллaду:
3
Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
3
пожи1въ же мцcы три2, бhвшу нaнь навёту t їудє1й, хотsщу tвезти1сz въ сmрjю, бhсть хотёніе возврати1тисz сквозЁ макед0нію.
4
Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.
4
Послёдова же є3мY дaже до ґсjи сwсіпaтръ пЂрровъ бeрzнинъ, солyнzне же ґрістaрхъ и3 секyндъ, и3 гaій дeрвzнинъ и3 тімоfeй, ґсjане же тmхjкъ и3 трофjмъ.
5
Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
5
Сjи предшeдше ждaху нaсъ въ трwaдэ.
6
А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
6
Мh же tвез0хомсz по днeхъ њпрэсн0чныхъ t філ‡ппъ и3 пріид0хомъ къ ни6мъ въ трwaду во днeхъ пzти2, и3дёже пребhхомъ днjй сeдмь.
7
Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.
7
(За? м7G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ, собрaвшымсz ўчн7кHмъ преломи1ти хлёбъ, пavелъ бесёдоваше къ ни6мъ, хотS и3зhти на ќтріи, прострe же сл0во до полyнощи.
8
У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.
8
Бsху же свэщы2 мнHги въ г0рницэ, и3дёже бёхомъ с0брани.
9
Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
9
Сэдs же нёкто ю4ноша, и4менемъ є3vтЂхъ, во nкнЁ, њтzгчeнъ сн0мъ глуб0кимъ, глаг0лющу пavлу њ мн0зэ, прекл0ньсz t снA, падE t трекр0вника д0лу, и3 взsша є3го2 мeртва.
10
Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
10
Сошeдъ же пavелъ нападE нaнь, и3 њб8eмь є3го2 речE: не м0лвите, и4бо душA є3гw2 въ нeмъ є4сть.
11
Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.
11
Возшeдъ же и3 прел0мль хлёбъ и3 вкyшь, дов0лнw же бесёдовавъ дaже до зари2, и3 тaкw и3зhде.
12
Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
12
Привед0ша же џтрока жи1ва и3 ўтёшишасz не мaлw.
13
Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
13
Мh же, пришeдше въ корaбль, tвез0хомсz во ѓссонъ, tтyду хотsще поsти пavла: тaкw бо нaмъ бЁ повелёлъ, хотS сaмъ пёшь и3ти2.
14
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,
15
И# tтyду tвeзшесz, во ќтріе пристaхомъ проти1ву хjю, въ другjй же tвез0хомсz въ сaмонъ, и3 пребhвше въ трwгmллjи, въ грzдyщій же дeнь пріид0хомъ въ міли1тъ:
16
бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
16
(За? м7д7.) суди1 бо пavелъ ми1мо и3ти2 є3фeсъ, ћкw да не бyдетъ є3мY закоснёти во ґсjи, тщaшебосz, ѓще возм0жно бyдетъ, въ дeнь пzтьдесsтный бhти во їеrли1мэ.
17
З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,
17
T міли1та же послaвъ во є3фeсъ, призвA пресвЂтеры цRкHвныz,
18
і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
24
Но ни є3ди1но же попечeніе творю2, нижE и4мамъ дyшу мою2 чeстну себЁ, рaзвэ є4же скончaти течeніе моE съ рaдостію и3 слyжбу, ю4же пріsхъ t гDа ї}са, засвидётелствовати є3ђліе блгdти б9іz.
25
І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».