Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 21
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Коли ж ми, розлучившись із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звідти до Патари,
1
И я́коже бы́сть отвезти́ся на́мъ, отто́ргшымся от ни́хъ, пря́мо ше́дше пріидо́хомъ въ Ко́нъ, въ другі́й же де́нь въ Ро́досъ и отту́ду въ Пата́ру:
2
і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.
2
и обрѣ́тше кора́бль преходя́щь въ Фінікі́ю, возше́дше отвезо́хомся.
3
Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель.
3
Возни́кшій же на́мъ Ки́пръ оста́вльше ошу́юю, плы́хомъ въ Сирі́ю и приста́хомъ въ Ти́рѣ, та́мо бо бя́ше кораблю́ изложи́ти бре́мя:
4
І, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима.
4
и обрѣ́тше ученики́, пребы́хомъ ту́ дні́й се́дмь: и́же Па́влови глаго́лаху Ду́хомъ не восходи́ти во Ієрусали́мъ.
5
Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились.
5
Єгда́ же бы́сть на́мъ сконча́ти дни́, изше́дше идо́хомъ, провожда́ющымъ на́съ всѣ́мъ съ жена́ми и дѣтьми́ да́же до внѣ́ гра́да: и прекло́нше колѣ́на при бре́зѣ помоли́хомся.
6
І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.
6
И цѣлова́вше дру́гъ дру́га внидо́хомъ въ кора́бль, они́ же возврати́шася во своя́ си.
7
Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день.
7
Мы́ же, пла́ваніє наче́нше от Ти́ра, приста́хомъ во Птолемаі́дѣ, и цѣлова́вше бра́тію, пребы́хомъ де́нь єди́нъ у ни́хъ.
8
А другого дня вранці Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього.
8
Во у́тріє же изше́дше Па́велъ и и́же съ ни́мъ, пріидо́хомъ въ Кесарі́ю, и вше́дше въ до́мъ Філі́ппа благовѣ́стника, су́ща от седми́ [діа́конъ], пребы́хомъ у него́.
9
У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували.
9
Сего́ же бя́ху дще́ри дѣви́цы четы́ри прорица́ющыя.
10
Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав,
10
Пребыва́ющымъ же на́мъ та́мо дни́ мно́ги, сни́де нѣ́кто от Іуде́и проро́къ, и́менемъ Ага́въ,
11
і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників».
11
и прише́дъ къ на́мъ и взе́мъ по́ясъ Па́вловъ, связа́въ же свои́ ру́цѣ и но́зѣ, рече́: та́ко глаго́летъ Ду́хъ Святы́й: му́жа, єго́же є́сть по́ясъ се́й, та́ко свя́жутъ [єго́] во Ієрусали́мѣ Іуде́є и предадя́тъ въ ру́цѣ язы́ковъ.
12
Коли ж ми почули це, то і місцеві‚ і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима.
12
И я́коже слы́шахомъ сія́, моля́хомъ мы́ же и намѣ́стніи {та́мошніи жи́теліє}, не восходи́ти єму́ во Ієрусали́мъ.
13
Але Павло у відповідь сказав: «Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса».
13
Отвѣща́ же Па́велъ и рече́: что́ творите́, пла́чуще и сокруша́юще ми́ се́рдце? А́зъ бо не то́чію свя́занъ бы́ти [хощу́], но и умре́ти во Ієрусали́мѣ гото́въ є́смь за и́мя Го́спода Іису́са.
14
Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Нехай буде воля Господня!»
14
Не повину́ющуся же єму́, умолча́хомъ, ре́кше: во́ля Госпо́дня да бу́детъ.
15
По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима.
15
По дне́хъ же си́хъ угото́вльшеся взыдо́хомъ во Ієрусали́мъ:
16
З нами йшли і деякі ученики з Кесарії, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити.
16
пріидо́ша же съ на́ми и нѣ́цыи ученицы́ от Кесарі́и, веду́ще съ собо́ю, у него́же бы обита́ти на́мъ, Мна́сона нѣ́коєго Ки́прянина, дре́вняго ученика́.
17
Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас.
17
Бы́вшымъ же на́мъ во Ієрусали́мѣ, любе́зно прія́ша на́съ бра́тія.
18
Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
18
На у́тріє же вни́де Па́велъ съ на́ми ко Іа́кову, вси́ же пріидо́ша ста́рцы.
19
Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння.
19
И цѣлова́въ и́хъ, сказа́ше по єди́ному ко́єждо, є́же сотвори́ Бо́гъ во язы́цѣхъ служе́ніємъ єго́.
20
Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [які] увірувало, і всі вони — ревнителі закону.
20
Они́ же слы́шавше сла́вляху Бо́га и реко́ша єму́: ви́диши ли, бра́те, коли́ко те́мъ є́сть Іуде́й вѣ́ровавшихъ? И вси́ ревни́теліє зако́ну су́ть:
21
Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських.
21
увѣсти́шася же о тебѣ́, я́ко отступле́нію учи́ши от зако́на Моисе́ова живу́щыя во язы́цѣхъ вся́ Іуде́и, глаго́ля не обрѣ́зовати и́мъ ча́дъ свои́хъ, ниже́ во обы́чаєхъ оте́ческихъ ходи́ти.
22
Отже, що ж? Напевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов.
Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону.
24
сія́ пои́мъ очи́стися съ ни́ми и иждиви́ на ни́хъ, да остри́жутъ си́ главы́: и разумѣ́ютъ вси́, я́ко возвѣще́нная и́мъ о тебѣ́ ничто́же су́ть, но пребыва́єши и са́мъ зако́нъ храня́.
25
А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду».
25
А о вѣ́ровавшихъ язы́цѣхъ мы́ посла́хомъ, суди́вше ничто́же таково́є соблюда́ти и́мъ, то́кмо храни́ти себе́ от ідоложе́ртвенныхъ и кро́ве, и уда́вленины и блуда́.
26
Тоді Павло, узявши тих мужів і очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва.
26
Тогда́ Па́велъ поє́мь му́жы о́ны, на у́тріє съ ни́ми очи́щься вни́де во святи́лище, возвѣща́я исполне́ніє дні́й очище́нія, до́ндеже принесено́ бы́сть за єди́наго коєго́ждо и́хъ приноше́ніє.
27
Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
27
И я́коже хотя́ху се́дмь дні́й сконча́тися, и́же от Асі́и Іуде́є, ви́дѣвше єго́ во святи́лищи, нава́диша ве́сь наро́дъ и возложи́ша на́нь ру́цѣ,
28
викликуючи: «Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце».
28
вопію́ще: му́жіє Ізра́илстіи, помози́те: се́й є́сть человѣ́къ, и́же на лю́ди и зако́нъ и на мѣ́сто сіє́ всѣ́хъ всю́ду учи́тъ: єще́ же и Є́ллины введе́ въ це́рковь и оскверни́ свято́є мѣ́сто сіє́.
29
Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефесянина і думали, що Павло увів його до храму.
29
Бя́ху бо ви́дѣли Трофі́ма Єфе́сянина во гра́дѣ съ ни́мъ, єго́же мня́ху, я́ко въ це́рковь вве́лъ є́сть Па́велъ.
30
Усе місто заворушилося‚ і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері.
30
Подви́жеся же гра́дъ ве́сь, и бы́сть стече́ніє лю́демъ: и є́мше Па́вла, влеча́ху єго́ во́нъ изъ це́ркве, и а́біє затвори́шася две́ри.
31
Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка, що увесь Єрусалим збунтувався.