Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 23
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня».
1
(За? м7з7.) Воззрёвъ же пavелъ на с0нмъ, речE: мyжіе брaтіе, ѓзъ всeю с0вэстію бlг0ю жи1телствовахъ пред8 бGомъ дaже до сегw2 днE.
2
Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
2
Ґрхіерeй же ґнaніа повелЁ предстоsщымъ є3мY би1ти є3гw2 ўстA.
3
Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене».
3
ТогдA пavелъ речE къ немY: би1ти тS и4мать бGъ, стэно2 повaпленаz: и3 ты2 сэди1ши судs ми по зак0ну, преступaz же зак0нъ вели1ши, да бію1тъ мS.
4
А ті, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?»
4
Предстоsщіи же рёша: ґрхіерeю ли б9ію досаждaеши;
5
Павло сказав: «Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов».
5
Речe же пavелъ: не вёдахъ, брaтіе, ћкw ґрхіерeй є4сть: пи1сано бо є4сть: кнsзю людjй твои1хъ да не речeши ѕлA.
6
Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: «Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять».
Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше.
8
саддукeє бо глаг0лютъ не бhти воскrніz, ни ѓгGла, ни д¦а: фарісeє же и3сповёдуютъ nбоS.
9
Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: «Нічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Богові».
9
Бhсть же кли1чь вели1къ, и3 востaвше кни1жницы чaсти фарісeйскіz прsхусz междY соб0ю, глаг0люще: ни є3ди1но ѕло2 њбрэтaемъ въ человёцэ сeмъ: ѓще же д¦ъ гlа є3мY и3ли2 ѓгGлъ, не проти1вимсz бGу.
10
Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю.
10
Мн0зэ же бhвшей рaспри, боsсz тhсzщникъ, да не растерзaнъ бyдетъ пavелъ t ни1хъ, повелЁ в0инwмъ сни1ти и3 восхи1тити є3го2 t среды2 и4хъ и3 вести2 (є3го2) въ п0лкъ.
11
Наступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі».
11
Въ настaвшую же н0щь предстaвъ є3мY гDь, речE: дерзaй, пavле: ћкоже бо свидётелствовалъ є3си2 ±же њ мнЁ во їеrли1мэ, си1це ти2 подобaетъ и3 въ ри1мэ свидётелствовати.
12
Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла.
12
Бhвшу же дню2, сотв0рше нёцыи t їудє1й совётъ [навётъ], заклsша себE, глаг0люще не ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ пavла:
13
Було їх понад сорок, що поклялися.
13
бsху же мн0жае четhредесzтихъ сію2 клsтву сотв0ршіи,
14
Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла.
Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його».
15
нн7э u5бо вы2 скажи1те тhсzщнику съ соб0ромъ, ћкw да ќтрэ сведeтъ є3го2 къ вaмъ, ѓки бы хотsще разумёти и3звёстнэе ±же њ нeмъ: мh же, прeжде дaже не прибли1житисz є3мY, гот0ви є3смы2 ўби1ти є3го2.
16
Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.
Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: «Що таке маєш звістити мені?»
19
Пои1мъ же є3го2 за рyку тhсzщникъ и3 tшeдъ на є3ди1нэ, вопрошaше є3го2: что2 є4сть, є4же и4маши возвэсти1ти ми2;
20
Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.
20
Речe же, ћкw їудeє совэщaша ўмоли1ти тS, ћкw да ќтрэ сведeши пavла къ ни6мъ въ соб0ръ, ѓки бы хотsщымъ и3звёстнэе и3стzзaти ±же њ нeмъ:
21
Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.
21
ты2 u5бо не послyшай и4хъ: л0вzтъ бо є3го2 t ни1хъ мyжіе мн0жае четhредесzти, и5же заклsша себE ни ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ є3го2: и3 нн7э гот0ви сyть, чaюще њбэщaніz, є4же t тебє2.
22
Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: «Нікому не кажи, що ти повідомив про це мене».
22
Тhсzщникъ u5бо tпусти2 ю4ношу, завэщaвъ ни є3ди1ному же повёдати, ћкw сі‰ kви1лъ є3си2 мнЁ.
23
І, покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії.
23
И# призвaвъ двA нBкіz t сHтникъ, речE: ўгот0вита (ми2) в0инwвъ воwружeнныхъ двёстэ, ћкw да и4дутъ до кесарjи, и3 кHнникъ сeдмьдесzтъ, и3 стрэлє1цъ двёстэ, t трeтіzгw часA н0щи:
24
Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса».
24
и3 ск0ты привести2, да всади1вше пavла пров0дzтъ до фи1ліxа и3гeмwна.
і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів.
29
є3г0же њбрэт0хъ њглаг0луема њ взыскaніи зак0на и4хъ, ни є3ди1но же дост0йно смeрти и3ли2 ќзамъ согрэшeніе и3мyща:
30
А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь».
30
скaзану же бhвшу ми2 к0ву хотsщу бhти t їудє1й на мyжа сего2, ѓбіе послaхъ (є3го2) къ тебЁ, завэщaвъ и3 клеветникHмъ (є3гw2) глаг0лати пред8 тоб0ю, ±же нaнь: здрaвъ бyди.
31
Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.
31
В0ини же u5бо по повелённому и5мъ, взeмше пavла, вед0ша њб8 н0щь во ґнтіпатрjду:
32
А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці.
32
во ќтріе же, њстaвльше к0нники и3ти2 съ ни1мъ, возврати1шасz въ п0лкъ.
33
А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.