Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 24
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла.
1
По пяти́хъ же дне́хъ сни́де архієре́й Ана́ніа со ста́рцы и съ ри́торомъ нѣ́кіимъ Терти́лломъ, и́же сказа́ша иге́мону о Па́влѣ.
2
Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
2
При́звану же бы́вшу єму́, нача́тъ клевета́ти Терти́ллъ, глаго́ля:
3
«Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
3
мно́гъ ми́ръ улуча́юще тобо́ю, и исправле́нія быва́ємая язы́ку сему́ твои́мъ промышле́ніємъ, вся́кимъ же о́бразомъ и вездѣ́ пріє́млемъ, держа́вный Фи́ліксе, со вся́кимъ благодаре́ніємъ:
4
Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
4
но да не мно́жає стужа́ю тебѣ́, молю́ тя послу́шати на́съ вкра́тцѣ твоє́ю кро́тостію:
5
Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі,
5
обрѣто́хомъ бо му́жа сего́ губи́теля и дви́жуща противле́ніє всѣ́мъ Іуде́ємъ живу́щымъ по вселе́ннѣй и предста́теля [су́ща] Назоре́йстѣй є́реси,
6
який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
6
и́же и це́рковь покуси́ся оскверни́ти, єго́же и я́хомъ и по зако́ну на́шему хотѣ́хомъ суди́ти єму́:
7
Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе,
7
прише́дъ же Лисі́а ты́сящникъ, мно́гою си́лою от ру́къ на́шихъ исхити́ єго́ и къ тебѣ́ посла́,
8
звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».
Сложи́шася же и Іуде́є, глаго́люще си́мъ та́ко бы́ти.
10
Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
10
Отвѣща́ же Па́велъ, поману́вшу єму́ иге́мону глаго́лати: от мно́гихъ лѣ́тъ су́ща тя́ судію́ пра́ведна язы́ку сему́ свѣ́дый, благоду́шнѣє я́же о мнѣ́ отвѣща́ю,
11
Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
11
могу́щу ти́ разумѣ́ти, я́ко не мно́жає ми́ є́сть дні́й двана́десятихъ, отне́лѣже взыдо́хъ поклони́тися во Ієрусали́мъ:
12
Ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі,
12
и ни въ це́ркви обрѣто́ша мя́ къ кому́ глаго́люща или́ развра́тъ творя́ща наро́ду, ни въ со́нмищихъ, ни во гра́дѣ,
13
і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
13
ниже́ довести́ мо́гутъ, єли́ка тебѣ́ ны́нѣ на мя́ глаго́лютъ:
14
Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,
Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
19
нѣ́цыи от Асі́и Іуде́є, и́мже подоба́ше предъ тя́ пріити́ и глаго́лати, а́ще и́мутъ что́ на мя́:
20
Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
20
или́ са́ми ті́и да глаго́лютъ, а́ще ку́ю обрѣто́ша во мнѣ́ непра́вду, ста́вшу ми́ въ со́нмищи,
21
хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас».
21
ра́звѣ єди́наго сего́ гла́са, и́мже возопи́хъ стоя́ въ ни́хъ, я́ко о воскресе́ніи ме́ртвыхъ а́зъ су́дъ пріє́млю дне́сь от ва́съ.
22
Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення».
22
Слы́шавъ же сія́ Фи́ліксъ отвѣща́ {отрече́} и́мъ, извѣ́стнѣє увѣ́дѣвъ я́же о пути́ се́мъ, глаго́ля: єгда́ Лисі́а ты́сящникъ пріи́детъ, разсужду́ я́же о ва́съ.
23
А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
23
Повелѣ́ же со́тнику стрещи́ Па́вла, и имѣ́ти осла́бу, и ни єди́ному же возбраня́ти от свои́хъ єму́ служи́ти или́ приходи́ти къ нему́.
24
Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса.
24
По дне́хъ же нѣ́кіихъ прише́дъ Фи́ліксъ со Друсі́ллією жено́ю своє́ю су́щею Іуде́анынею, призва́ Па́вла, да слы́шитъ от него́ вѣ́ру, я́же во Христа́ Іису́са.
25
І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».
25
Глаго́лющу же єму́ о пра́вдѣ и о воздержа́ніи и о судѣ́ хотя́щемъ бы́ти, пристра́шенъ бы́въ Фи́ліксъ отвѣща́: ны́нѣ у́бо иди́, вре́мя же получи́въ призову́ тя.
26
До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
26
Вку́пѣ же и надѣ́яся, я́ко мзда́ да́стся єму́ от Па́вла, я́ко да отпу́ститъ єго́: тѣ́мже и ча́сто призыва́я єго́, бесѣ́доваше съ ни́мъ.
27
Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.
27
Двѣма́ же лѣ́тома сконча́вшемася прія́тъ измѣне́ніє Фи́ліксъ Поркі́а Фи́ста: хотя́ же уго́дноє сотвори́ти Іуде́ємъ Фи́ліксъ, оста́ви Па́вла свя́зана.