Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла.
1
По пѧти́хъ же дне́хъ сни́де а҆рхїере́й а҆на́нїа со ста̑рцы и҆ съ ри́торомъ нѣ́кїимъ тертѵ́лломъ, и҆̀же сказа́ша и҆ге́мѡнꙋ ѡ҆ па́ѵлѣ.
2
Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
2
При́званꙋ же бы́вшꙋ є҆мꙋ̀, нача́тъ клевета́ти тертѵ́ллъ, глаго́лѧ:
3
«Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
3
мно́гъ ми́ръ оу҆лꙋча́юще тобо́ю, и҆ и҆справлє́нїѧ быва́ємаѧ ꙗ҆зы́кꙋ семꙋ̀ твои́мъ промышле́нїемъ, всѧ́кимъ же ѡ҆́бразомъ и҆ вездѣ̀ прїе́млемъ, держа́вный фи́лїѯе, со всѧ́кимъ благодаре́нїемъ:
4
Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
4
но да не мно́жае стꙋжа́ю тебѣ̀, молю́ тѧ послꙋ́шати на́съ вкра́тцѣ твое́ю кро́тостїю:
5
Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі,
5
ѡ҆брѣто́хомъ бо мꙋ́жа сего̀ гꙋби́телѧ и҆ дви́жꙋща противле́нїе всѣ̑мъ і҆ꙋде́ємъ живꙋ́щымъ по вселе́ннѣй и҆ предста́телѧ (сꙋ́ща) назѡре́йстѣй є҆́реси,
6
який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
6
и҆́же и҆ це́рковь покꙋси́сѧ ѡ҆скверни́ти, є҆го́же и҆ ꙗ҆́хомъ и҆ по зако́нꙋ на́шемꙋ хотѣ́хомъ сꙋди́ти є҆мꙋ̀:
7
Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе,
7
прише́дъ же лѷсі́а ты́сѧщникъ, мно́гою си́лою ѿ рꙋ́къ на́шихъ и҆схитѝ є҆го̀ и҆ къ тебѣ̀ посла̀,
8
звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».
8
повелѣ́въ (и҆ на́мъ) пое́млющымъ на́нь и҆тѝ къ тебѣ̀: ѿ негѡ́же возмо́жеши са́мъ разсꙋди́въ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ позна́ти, ѡ҆ ни́хже мы̀ пое́млемъ на́нь.
9
І юдеї підтвердили, сказавши, що це так.
9
Сложи́шасѧ же и҆ і҆ꙋде́є, глаго́люще си̑мъ та́кѡ бы́ти.
10
Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
10
Ѿвѣща́ же па́ѵелъ, поманꙋ́вшꙋ є҆мꙋ̀ и҆ге́мѡнꙋ глаго́лати: ѿ мно́гихъ лѣ́тъ сꙋ́ща тѧ̀ сꙋдїю̀ пра́ведна ꙗ҆зы́кꙋ семꙋ̀ свѣ́дый, благодꙋ́шнѣе ꙗ҆̀же ѡ҆ мнѣ̀ ѿвѣща́ю,
11
Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
11
могꙋ́щꙋ тѝ разꙋмѣ́ти, ꙗ҆́кѡ не мно́жае мѝ є҆́сть дні́й двана́десѧтихъ, ѿне́лѣже взыдо́хъ поклони́тисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ:
12
Hі в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі,
12
и҆ ни въ це́ркви ѡ҆брѣто́ша мѧ̀ къ комꙋ̀ глаго́люща и҆лѝ развра́тъ творѧ́ща наро́дꙋ, ни въ со́нмищихъ, ни во гра́дѣ,
13
і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
13
нижѐ довестѝ мо́гꙋтъ, є҆ли̑ка тебѣ̀ нн҃ѣ на мѧ̀ глаго́лютъ:
14
Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,
14
и҆сповѣ́дꙋю же тебѣ̀ сїѐ, ꙗ҆́кѡ въ пꙋтѝ, є҆го́же сі́и глаго́лютъ є҆́ресь, та́кѡ слꙋжꙋ̀ ѻ҆те́ческомꙋ бг҃ꙋ, вѣ́рꙋѧ всѣ̑мъ сꙋ́щымъ въ зако́нѣ и҆ прⷪ҇ро́цѣхъ пи̑санымъ,
15
маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються.
15
оу҆пова́нїе и҆мы́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїе хо́щетъ бы́ти мє́ртвымъ, првⷣникѡмъ же и҆ грѣ́шникѡмъ, є҆го́же и҆ са́ми сі́и ча́ютъ:
16
Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
16
ѡ҆ се́мъ же и҆ а҆́зъ подвиза́юсѧ, непоро́чнꙋ со́вѣсть и҆мѣ́ти всегда̀ пред̾ бг҃омъ же и҆ человѣ̑ки:
17
По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
17
по лѣ́тѣхъ же мно́гихъ прїидо́хъ сотвори́ти ми́лѡстыни во ꙗ҆зы́къ мо́й и҆ приношє́нїѧ:
18
При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
18
въ ни́хже ѡ҆брѣто́ша мѧ̀ ѡ҆чище́нна въ це́ркви, ни съ наро́домъ, нижѐ съ молво́ю,
19
Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
19
нѣ́цыи ѿ а҆сі́и і҆ꙋде́є, и҆̀мже подоба́ше пред̾ тѧ̀ прїитѝ и҆ глаго́лати, а҆́ще и҆́мꙋтъ что̀ на мѧ̀:
20
Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
20
и҆лѝ са́ми ті́и да глаго́лютъ, а҆́ще кꙋ́ю ѡ҆брѣто́ша во мнѣ̀ непра́вдꙋ, ста́вшꙋ мѝ въ со́нмищи,
21
хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас».
21
ра́звѣ є҆ди́нагѡ сегѡ̀ гла́са, и҆́мже возопи́хъ стоѧ̀ въ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ воскрⷭ҇нїи ме́ртвыхъ а҆́зъ сꙋ́дъ прїе́млю дне́сь ѿ ва́съ.
22
Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення».
22
Слы́шавъ же сїѧ̑ фи́лїѯъ ѿвѣща̀ [ѿречѐ] и҆̀мъ, и҆звѣ́стнѣе оу҆вѣ́дѣвъ ꙗ҆̀же ѡ҆ пꙋтѝ се́мъ, глаго́лѧ: є҆гда̀ лѷсі́а ты́сѧщникъ прїи́детъ, разсꙋждꙋ̀ ꙗ҆̀же ѡ҆ ва́съ.
23
А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
23
Повелѣ́ же со́тникꙋ стрещѝ па́ѵла, и҆ и҆мѣ́ти ѡ҆сла́бꙋ, и҆ ни є҆ди́номꙋ же возбранѧ́ти ѿ свои́хъ є҆мꙋ̀ слꙋжи́ти и҆лѝ приходи́ти къ немꙋ̀.
24
Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса.
24
По дне́хъ же нѣ́кїихъ прише́дъ фи́лїѯъ со дрꙋсі́ллїею жено́ю свое́ю сꙋ́щею і҆ꙋде́анынею, призва̀ па́ѵла, да слы́шитъ ѿ негѡ̀ вѣ́рꙋ, ꙗ҆́же во хрⷭ҇та̀ і҆и҃са.
25
І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».
25
Глаго́лющꙋ же є҆мꙋ̀ ѡ҆ пра́вдѣ и҆ ѡ҆ воздержа́нїи и҆ ѡ҆ сꙋдѣ̀ хотѧ́щемъ бы́ти, пристра́шенъ бы́въ фи́лїѯъ ѿвѣща̀: нн҃ѣ оу҆́бѡ и҆дѝ, вре́мѧ же полꙋчи́въ призовꙋ́ тѧ.
26
До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
26
Вкꙋ́пѣ же и҆ надѣ́ѧсѧ, ꙗ҆́кѡ мзда̀ да́стсѧ є҆мꙋ̀ ѿ па́ѵла, ꙗ҆́кѡ да ѿпꙋ́ститъ є҆го̀: тѣ́мже и҆ ча́стѡ призыва́ѧ є҆го̀, бесѣ́доваше съ ни́мъ.
27
Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.
27
Двѣма́ же лѣ́тома сконча́вшемасѧ прїѧ́тъ и҆змѣне́нїе фи́лїѯъ поркі́а фи́ста: хотѧ́ же оу҆го́дное сотвори́ти і҆ꙋде́ємъ фи́лїѯъ, ѡ҆ста́ви па́ѵла свѧ́зана.