Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Фест, прибувши в область, через три дні вирушив із Кесарії до Єрусалима.
1
Фи́стъ же у́бо пріи́мь вла́сть, по тріє́хъ дне́хъ взы́де во Ієрусали́мъ от Кесарі́и.
2
Тоді первосвященик і знатніші з юдеїв прийшли до нього зі скаргою на Павла і переконували його,
2
Сказа́ша же єму́ архієре́є и пе́рвіи от Іуде́й на Па́вла и моля́ху єго́,
3
прохаючи, щоб він зробив милість і викликав його до Єрусалима, маючи задум убити його по дорозі.
3
прося́ще благода́ти на́нь, я́ко да по́слетъ єго́ во Ієрусали́мъ, ко́въ творя́ще, я́ко да убію́тъ єго́ на пути́.
4
Але Фест відповів, що Павло утримується в Кесарії під вартою і що він сам скоро вирушить туди.
4
Фи́стъ же повелѣ́ Па́вла стрещи́ въ Кесарі́и, са́мъ та́мо хотя́ вско́рѣ изы́ти:
5
«Отже, — сказав він, — ті з вас, які можуть, нехай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, нехай звинувачують його».
5
и́же у́бо си́льніи въ ва́съ, рече́, со мно́ю ше́дше, а́ще є́сть ка́я непра́вда въ му́жи се́мъ, да глаго́лютъ на́нь.
6
Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії і на другий день, сівши на судищі, звелів привести Павла.
6
Пребы́въ же у ни́хъ не мно́жає десяти́ дні́й, сни́де въ Кесарі́ю: на у́тріє сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́ Па́вла привести́.
7
Коли він з’явився, стали довкола юдеї, що прийшли з Єрусалима, зводячи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести.
7
Приведе́ну же бы́вшу єму́, о́крестъ ста́ша и́же от Ієрусали́ма сше́дшіи Іуде́є, мно́ги и тя́жки вины́ принося́ще на Па́вла, и́хже не можа́ху изъяви́ти:
8
Він же на своє виправдання сказав: «Я не зробив ніякого злочину ні проти закону юдейського, ні проти храму, ні проти кесаря».
8
отвѣщава́ющу єму́, я́ко ни на зако́нъ Іуде́йскій, ни на це́рковь, ни на ке́саря что́ согрѣши́хъ.
9
Фест, бажаючи догодити юдеям, у відповідь сказав Павлові: «Чи хочеш іти в Єрусалим, щоб я там судив тебе за це?»
9
Фи́стъ же хотя́ уго́дноє Іуде́ємъ сотвори́ти, отвѣща́въ Па́влови рече́: хо́щеши ли, во Ієрусали́мъ возше́дъ, та́мо о си́хъ су́дъ прія́ти от мене́?
10
Павло сказав: «Я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Юдеїв я нічим не кривдив, як і ти добре знаєш.
10
Рече́ же Па́велъ: на суди́щи ке́саревѣ стоя́ є́смь, идѣ́же ми́ досто́итъ су́дъ прія́ти: Іуде́й ни чи́мже оби́дѣхъ, я́коже и ты́ до́брѣ вѣ́си:
11
Якщо я неправий і що-небудь зробив, варте смерти, то не відмовляюся померти; а якщо нічого того немає, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого».
11
а́ще бо непра́вдую или́ досто́йно сме́рти сотвори́хъ что́, не отме́щуся умре́ти: а́ще ли же ничто́же є́сть во мнѣ́, є́же сі́и на мя́ клеве́щутъ, никто́же мя́ мо́жетъ тѣ́мъ вы́дати: ке́саря нарица́ю.
12
Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: «Ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш».
12
Тогда́ Фи́стъ состяза́вся съ совѣ́тники, отвѣща́: ке́саря ли наре́клъ єси́? Къ ке́сарю по́йдеши.
13
Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.
13
Дне́мъ же мину́вшымъ нѣ́кимъ, Агрі́ппа ца́рь и Вернікі́а снидо́ста въ Кесарі́ю цѣлова́ти Фи́ста.
14
І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: «Є тут якийсь чоловік, в’язень, залишений Феліксом у кайданах,
14
И я́коже мно́ги дни́ пребы́ста ту́, Фи́стъ сказа́ царю́ я́же о Па́влѣ, глаго́ля: му́жъ нѣ́кій є́сть оста́вленъ от Фи́лікса у́зникъ,
15
на якого, під час мого перебування в Єрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященики і старійшини юдейські, вимагаючи суду над ним.
15
о не́мже, бы́вшу ми́ во Ієрусали́мѣ, яви́ша архієре́є и ста́рцы Іуде́йстіи, прося́ще на́нь суда́.
16
Я відповів їм, що у римлян немає звичаю видавати на смерть будь-якого чоловіка, перше ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і не дістане право захищатися проти звинувачення.
16
Къ ни́мже отвѣща́хъ, я́ко нѣ́сть обы́чай Ри́мляномъ вы́дати человѣ́ка ко́єго на поги́бель, пре́жде да́же оклевета́ємый не и́мать предъ лице́мъ клеве́щущихъ єго́ и мѣ́сто отвѣ́та пріи́метъ о своє́мъ согрѣше́ніи.
17
Коли ж вони тут зійшлися, то, без усякого зволікання, на другий же день, я сів на судищі і звелів привести того чоловіка.
17
Сше́дшымся же и́мъ здѣ́, закоснѣ́ніє ни єди́но сотво́рь, на у́тріє сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́хъ привести́ му́жа.
18
Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;
18
О́крестъ же єго́ ста́вше клеветницы́, ни єди́ну вину́, я́же а́зъ непщева́хъ, нанесо́ша:
19
але вони мали з ним деякі суперечки про богошанування їхнє і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий.
19
стяза́нія же нѣ́кая о своє́й разли́чнѣй вѣ́рѣ имя́ху къ нему́ и о нѣ́коємъ Іису́сѣ уме́ршемъ, Єго́же глаго́лаше Па́велъ жи́ва бы́ти.
20
Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Єрусалима і там стати перед судом за це?
20
Недоумѣ́яся же а́зъ о взыска́ніи си́хъ, глаго́лахъ, а́ще хо́щетъ ити́ во Ієрусали́мъ и та́мо су́дъ прія́ти о си́хъ.
21
Та коли Павло зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря».
21
Па́влу же наре́кшу блюде́ну бы́ти єму́ до разсужде́нія А́вгуста, повелѣ́хъ блюсти́ єго́, до́ндеже послю́ єго́ къ ке́сарю.
22
Агриппа ж сказав Фестові: «Хотів би і я послухати цього чоловіка». Той відповів: «Завтра ж почуєш його».
22
Агрі́ппа же къ Фи́сту рече́: хотѣ́лъ бы́хъ и са́мъ человѣ́ка сего́ слы́шати. О́нъ же рече́: у́трѣ услы́шиши єго́.
23
Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло.
23
На у́тріє же прише́дшу Агрі́ппѣ и Вернікі́и со мно́гою го́рдостію и вше́дшымъ въ суде́бную пала́ту съ ты́сящники и съ наро́читыми му́жи гра́да, и повелѣ́вшу Фи́сту, приведе́нъ бы́сть Па́велъ.
24
І сказав Фест: «Царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! Ви бачите того, проти якого багато юдеїв приступили до мене в Єрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити.
24
И рече́ Фи́стъ: Агрі́ппо царю́ и вси́ су́щіи съ на́ми му́жіє, ви́дите сего́, о не́мже все́ мно́жество Іуде́й стужа́ху ми́ во Ієрусали́мѣ же и здѣ́, вопію́ще, я́ко не подоба́єтъ жи́ти єму́ ктому́:
25
Але я зрозумів, що він не вчинив нічого, вартого смерти; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.
25
а́зъ же разумѣ́въ ничто́же досто́йно сме́рти сотво́рша єго́, и самому́ же сему́ наре́кшу Сева́ста, суди́хъ посла́ти єго́:
26
Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати.
26
о не́мже извѣ́стноє что́ писа́ти господи́ну не и́мамъ: тѣ́мже и приведо́хъ єго́ предъ ва́съ, наипа́че же предъ тя́, Агрі́ппо царю́, я́ко да разсужде́нію бы́вшу и́мамъ что́ писа́ти:
27
Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього».
27
безслове́сно бо мни́тся ми́, посыла́ющу ю́зника, а вины́, я́же на́нь, не сказа́ти.